Ухвала

від 24.12.2015 по справі 417/964/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1П

Доповідач - Стахова Н.В

Справа № 417/964/15-ц

Провадження № 22ц/782/772/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2015 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді - Стахової Н.В.,

суддів: Орлова І.В., Коротких О.Г.

за участю секретаря: Коротенко С.В.

за участю прокурора Постельга І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Старобільської об єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 10 серпня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Реєстраційна служба Марківського РУЮ в Луганській області у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання правочину дійсним та визнання права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и л а:

16 червня 2015 року ОСОБА_2 (далі позивач) звернувся до ОСОБА_3 (далі відповідач) з позовом, в якому на підставі частини 2 статті 220 ЦК України просив: визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з прилеглими до нього надвірними будівлями і спорудами, укладений 14 січня 2014 року між ним та відповідачем; визнати за ним право власності на житловий будинок з прилеглими до нього надвірними будівлями і спорудами, що розташований за адресою: селище Бондарівка Марківського району Луганської області вулиця Калашнікова будинок 1; визнати за ним право власності на земельну ділянку, площею 0,25 гектарів, кадастровий номер 4422581100:02:012:0016, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), належну ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 10 серпня 2015 року провадження у справі закрито на підставі частини 5 статті 175, пункту 4 частини 1 статті 205 ЦПК України.

Вказаною ухвалою суд визнав укладену між сторонами мирову угоду, відповідно до якої за ОСОБА_2 визнано право власності: на житловий будинок з прилеглими до нього будівлями та спорудами, розташований за адресою: с. Бондарівка Марківського району Луганської області вулиця Калашнікова будинок 1; право власності на земельну ділянку площею 0,25 гектара, призначену для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: с. Бондарівка Марківського району Луганської області вулиця Калашнікова,1, в межах згідно з кадастровим планом земельної ділянки.

Ухвалу суду від 10 серпня 2015 року сторони не оскаржували, вона набрала законної сили.

В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Луганської області в інтересах держави Старобільської об єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу від10 серпня 2015 року скасувати, повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Сторони у судове засідання не з явилися, причини неявки не повідомили, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи доведено, що ОСОБА_3 є власником будинку № 1 по вулиці Калашнікова у с. Бондарівка Марківського району Луганської області на підставі договору дарування від 05 квітня 2001 року, укладеного між нею та ОСОБА_4.

З даних свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 26 травня 2014 року, вбачається, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, площею 0,25 га, кадастровий номер 4422581100:02:012:0016, що призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та розташована за адресою: Луганська область, Марківський район, с. Бондарівка, вулиця Калашнікова,1.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що власником об єкту нерухомості: земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 4422581100:02:012:0016, що призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та розташована за адресою: Луганська область, Марківський район, с. Бондарівка, вулиця Калашнікова,1 є ОСОБА_3.

З даних розписки вбачається, що ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_2 гроші у розмірі 24000,00 гривень за продаж домоволодіння із земельною ділянкою, що розташовані за адресою: с. Бондарівка, вул. Калашнікова, 1. (а.с.6).

Сторони звернулися до суду із заявою про визнання мирової угоди (а.с.23-24).

Визнаючи мирову угоду між сторонами у справі та закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що мирова угода не протирічить закону, не порушує права, свободи та інтереси сторін і інших осіб.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 5 статті 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Отже, виходячи із системного аналізу ст. 220 ЦК України, для визнання договору дійсним необхідно наявність таких вимог: сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору; така домовленість підтверджується письмовими доказами; відбулося повне або часткове виконання договору; одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.

Обгрунтовуючи позов, позивач зазначає, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, однак на підтвердження цих доводів позивачем не надано належних доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Визнаючи за позивачем право власності на житловий будинок та земельну ділянку, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 328 ЦК України, не вирішив питання щодо визнання угоди дійсною.

Не з ясовано судом першої інстанції і тих обставин, на які саме будівлі і споруди позивач просить визнати за ним право власності, що має істотне значення для справи.

Таким чином, на думку колегії суддів, умови мирової угоди, визнаної ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 12.08.2015 року, суперечать закону, що є підставою для скасування ухвали суду відповідно до п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України та направлення справи для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307, 311, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

Ухвалила :

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Старобільської об єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби задовольнити.

Ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 10 серпня 2015 року скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: