Рішення

від 18.12.2015 по справі 908/5905/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 13/193/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2015 Справа № 908/5905/15

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Фарлеп-Інвест» , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМСІ» , м. Запоріжжя

про стягнення 6 537,39 грн.

Суддя Серкіз В.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1, протокол № 3 від 19.12.2005р.

Розглядається позовна заява Приватного акціонерного товариства «Фарлеп-Інвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМСІ» про стягнення заборгованості в розмірі 6 537,39 грн., згідно договору про надання послуг електрозв'язку № 4601 від 01.03.2004р., а саме: 5 155,61 грн. - основний борг, 744,79 грн. - пеня, 97,09 грн. - 3 % річних, 539, 90 грн. - інфляційні втрати.

30.11.2015р. ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 908/5905/15 та призначено до розгляду на 10.12.2015р.

Ухвалою суду від 10.12.2015р. розгляд справи відкладено на 18.12.2015р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін.

До початку розгляду справи представником відповідача заявлено клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

10.12.2015р. справу розглянуто, спір вирішено, прийнято рішення у справі, вступну та резолютивну частини якого оголошено в судовому засіданні згідно із приписами ст. 85 ГПК України.

Представник позивача в судові засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав. Про дату, час та місце призначеного судового засідання позивач був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал.

09.12.2015р. до суду надійшла заява № 1157/0109/03 від 08.12.2015р., в якій позивач просить суд розглянути позовну заява без участі представника позивача. Також, представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві від 26.11.2015р. та просить суд стягнути заборгованості в розмірі 6 537,39 грн., згідно договору про надання послуг електрозв'язку № 4601 від 01.03.2004р., а саме: 5 155,61 грн. - основного боргу, 744,79 грн. - пені, 97,09 грн. - 3 % річних, 539, 90 грн. - інфляційних втрат. Позовні вимоги засновані на приписах п. 32, 108 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг , ст. 33 Закону України Про телекомунікації , ст.ст. 526, 527, 530, 625, 903 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 1, 12, 54, 82, 84 ГПК України.

Представник відповідача, в судовому засіданні 18.12.2015р., позовні вимоги визнав у повному обсязі та не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Суд визнав за можливе розглянути справу по суті без участі представника позивача, за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача , суд

В С Т А Н О В И В:

01.03.2004р. між Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮЗА» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Фарлеп-Інвест» ) (Оператор звязку) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕМСІ» (Споживач) укладено Договір про надання послуг електрозв'язку № 4601 (далі Договір).

За умовами п. 1.1. Договору, Оператор зв'язку надає Споживачу послуги електрозв'язку у відповідності з поданою заявою, а Споживач оплачує за надані послуги згідно з умовами Договору.

Оператор зв'язку надає Споживачу доступ до міжміської та міжнародної телефонної мережі, згідно з поданою заявою, та проводить розрахунки за надані послуги міжміського та міжнародного телефонного зв'язку ( п. 1.2 Договору).

Згідно із п. 2.1.1 Договору, Оператор зв'язку зобов'язується забезпечити безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку.

Споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону (п. 3.2.12 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору, плата за користування телефонною мережею включає в себе абонентну та почасову плату, плату за міжміські та міжнародні телефонні розмови, плату за користування додатковими пристроями та плату за додаткові послуги електрозв'язку та послуги цифрових АТС з програмним управлінням (сервісні).

Пунктом 4.6 Договору передбачено, що послуги зв'язку оплачуються Споживачем в десятиденний термін після отримання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду.

Згідно із п. 4.9 Договору, Оператор зв'язку до 10-го числа поточного місяця виставляє рахунки для оплати за надані в попередньому розрахунковому періоді Споживачеві послуги зв'язку. У разі неотримання рахунків, Споживач зобов'язаний звернутися до Оператора зв'язку за роз'ясненнями щодо суми заборгованості та сплатити належну суму в зазначений термін. Споживач повинен забезпечити контроль за своєчасним одержанням платіжних документів та здійсненням платежів у поточному місяці.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, що підтверджується виставленими рахунками за період лютий - травень 2015 року на загальну суму 5 155,61 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕМСІ» не здійснило оплату за надані послуги відповідно до договору про надання послуг електрозв'язку № 4601 від 01.03.2004р.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕМСІ» свої зобов'язання за договором не виконало в повному обсязі та має заборгованість перед позивачем на загальну суму 5 155,61 грн.

Дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, вислухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступні обставини:

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Стаття 173 Господарського кодексу України визначає господарське зобов'язання, як зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч. 2 ст. 631 цього ж Кодексу договір набирає чинності з моменту його укладення.

Підписавши та скріпивши своєю печаткою договір про надання послуг електрозв'язку № 4601 від 01.03.2004р. відповідач таким чином підтвердив прийняття на себе зобов'язань за цим договором на зазначених у ньому умовах.

Як свідчать обставини справи, позивач надавав послуги згідно умов договору про надання послуг електрозв'язку № 4601 від 01.03.2004р., а відповідач приймав їх, не заперечуючи проти їх надання, що є підставою вважати договір укладеним в результаті вільного волевиявлення обох сторін.

При укладенні договору про надання послуг електрозв'язку № 4601 від 01.03.2004р. (п. 4.6 Договору) сторонами погоджено, що послуги зв'язку оплачуються Споживачем в десятиденний термін після отримання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду.

Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕМСІ» не здійснило оплату за надані послуги за договором у розмірі 5 155,61 грн.

Оскільки доказів повної оплати позивачу вартості виконаних робіт відповідачем не надано, останнім допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України щодо належного виконання договірних зобов'язань.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Крім того, в судовому засіданні 18.12.2015р. представник відповідача визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Таким чином, у відповідача існує заборгованість за договором про надання послуг електрозв'язку № 4601 від 01.03.2004р. на суму 5 155,61 грн.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМСІ» 5 155,61 грн. основної заборгованості за надані послуги за договором про надання послуг електрозв'язку № 4601 від 01.03.2004р. обґрунтованими, заснованими на законі, договорі, і такими, що підлягають задоволенню.

Також, представник позивача просить суд стягнути з відповідача 97,09 грн. - 3 % річних, 539,90 грн. - інфляційних втрат та 744,79 грн. - пені.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, розмір 3% річних від простроченої суми та індекс інфляції грошових коштів за період прострочення з 21.03.2015р. по 23.11.2015р. складають інфляційні втрати в сумі 539,90 грн. та 3 % річних в сумі 97,09 грн.

Перевіривши правильність розрахунку позивача, суд визнав позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМСІ» інфляційних втрат в сумі 539,90 грн. та 3 % річних в сумі 97,09 грн. обґрунтованими, доведеними, заснованими на законі, договорі, та такими, що підлягають задоволенню.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно приписів ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.10 Договору, у разі затримки оплати за надані послуги на термін, більший ніж термін, встановлений законодавчими актами, Споживач виплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послугу розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, відповідно до чинного законодавства України.

Судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по сплаті за поставлений товар.

За розрахунком позивача, розмір пені за прострочення виконання зобов'язання за період прострочення складає 744,79 грн.

Судом перевірено правильність розрахунку позивача, у зв'язку із чим позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 744,79 судом визнаються обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір в сумі 1 218,00 грн. покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМСІ» (69091, м. Запоріжжя вул. Нижньодніпровська, буд. 23, код ЄДРПОУ 32419905) на користь Приватного акціонерного товариства «Фарлеп-Інвест» (01011, м. Київ, пр. Кутузова, буд. 3, код ЄДРПОУ 19199961) 5 155 (п'ять тисяч сто п'ятдесят п'ять) грн. 61 коп. основного боргу, 97 (дев'яносто сім) грн. 09 коп. 3 % річних, 539 (п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 90 коп. інфляційних втрат, 744 (сімсот сорок чотири) грн. 79 коп. пені та 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.Г. Серкіз

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 22.12.2015р.