Рішення

від 28.12.2015 по справі 910/28157/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2015Справа №910/28157/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Амвросіївський до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Техніка простягнення 8862751,34 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаОСОБА_1 - представник від відповідачане з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Амвросіївський звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробнича фірма Техніка 8862751,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладених між сторонами договорів поставки №3 від 14.08.2014 та №33 від 26.08.2014 в частині здійснення розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 5252615,50 грн. За прострочення виконання зобов'язання з оплати вартості поставленого товару позивач, крім основного боргу, просить стягнути на його користь пеню у розмірі 667585,84 грн, інфляційні втрати у розмірі 2774610,21 грн та 3% річних у розмірі 167939,79 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2015 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/28157/15 та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2015 розгляд справи було відкладено на 28.12.2015.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 28.12.2015, з'явився, позов підтримав.

Відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, відзив на позов не надав.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Амвросіївський (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Техніка (покупець) укладено договір поставки №3 (надалі - Договір №3), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, отриманий від постачальника, а саме: сільськогосподарську продукцію - пшеницю 2 кл., врожай 2014 року у кількості 1000 тон.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.3 Договору №3 загальна сума договору складає 2450000,00 грн з урахуванням ПДВ. Загальна вартість договору складається з вартості всіх партій продукції, поставлених покупцю за цим договором.

26.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Амвросіївський (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Техніка (покупець) укладено договір поставки №33 (надалі - Договір №33), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, отриманий від постачальника, а саме: сільськогосподарську продукцію - пшеницю 2 кл., врожай 2014 року у кількості 1558,540 тон.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.3 Договору №33 загальна сума договору складає 3136780,00 грн з урахуванням ПДВ. Загальна вартість договору складається з вартості всіх партій продукції, поставлених покупцю за цим договором.

За правовою природою укладені між сторонами Договір №3 від 14.08.2014 та Договір №33 від 26.08.2014 є договорами поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 5.1 Договору приймання-передача продукції здійснюється представниками обох сторін на складі доставки згідно наданих постачальником супроводжуючих документів на товар із підписанням відповідних накладних.

На виконання умов Договорів №3 та №33 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 5452615,50 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: №60/2 від 26.08.2014 на суму 2315838,00 грн, №67 від 25.09.2014 на суму 146157,80 грн, №68 від 07.09.2014 на суму 71770,70 грн, №69 від 08.09.2014 на суму 279112,85 грн, №70 від 11.09.2014 на суму 388640,35 грн, №71 від 14.09.2014 на суму 483918,80 грн, №72 від 18.09.2014 на суму 656603,15 грн, №73 від 19.09.2014 на суму 578553,00 грн, №74 від 21.09.2014 на суму 532020,85 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.п. 6.4, 6.5 Договорів розрахунки за кожну поставлену партію продукції здійснюється покупцем у безготівковому порядку в українській національній валюті - гривнях - шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника або у готівковій формі шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника. Розрахунки здійснюються 100% переплати на підставі виставлених рахунків. Усі витрати, пов'язані з переказом коштів, несе покупець. Датою оплати продукції вважається дата зарахування коштів, сплачених покупцем за поставлену партію продукції, на розрахунковий рахунок постачальника.

Отже, умовами Договорів сторони погодили, що розрахунки здійснюються шляхом 100% передоплати.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачем передоплату за товар здійснено не було.

Для долучення до матеріалів справи позивачем було надано копії рахунків на оплату №22 від 26.08.2014 (на суму 2315838,00 грн) та №23 від 06.09.2014 (на суму 3136777,50 грн).

Водночас, оскільки матеріали справи не містять доказів надсилання (виставлення) відповідачу зазначених рахунків, враховуючи факт поставки товару та з огляду на положення ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що термін виконання зобов'язання відповідача щодо оплати товару настав після підписання відповідних видаткових накладних та отримання товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого товару належним чином виконано не було. Платіжним дорученням №41 від 01.09.2014 відповідач перерахував на рахунок позивача 200000,00 грн в рахунок часткової оплати за товар, поставлений на підставі видаткової накладної №60/2 від 26.08.2014.

Решта вартості поставленого товару відповідачем оплачена не була, у зв'язку із чим в останнього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 5252615,50 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розмір не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 5252615,50 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

За прострочення виконання зобов'язання з оплати вартості поставленого товару позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 667585,84 грн, інфляційні втрати у розмірі 2774610,21 грн та 3% річних у розмірі 167939,79 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 8.3 Договорів встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов Договору протягом більше ніж 10 календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника пеню, яка обчислюється з 11 дня прострочення оплати відповідної партії продукції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.

Згідно з п. 8.4 Договорів у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов Договору протягом більше ніж 20 календарних днів, покупець також сплачує на користь постачальника пеню, яка обчислюється з 21 дня прострочення оплати відповідної партії продукції у розмірі 26% річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.

Позивачем заявлено до стягнення суму пені, нараховану за період з 29.09.2014 по 05.03.2015 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховано пеню.

Однак, суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення суми пені, оскільки при здійсненні розрахунку відповідачем невірно визначено дати настання прострочення виконання зобов'язання з оплати поставленого товару щодо кожної накладної окремо, а також не враховано положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано).

За здійсненим судом перерахунком, в межах визначеного позивачем періоду нарахування з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені у розмірі 649396,41 грн (нарахована по 27.02.2015 - за прострочення виконання зобов'язання з оплати товару, поставленого на підставі видаткової накладної №60/2 від 26.08.2014, та по 05.03.2015 - за прострочення виконання зобов'язання з оплати товару, поставленого на підставі решти наданих позивачем накладних).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого на підставі Договорів товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.

За здійсненим судом перерахунком, в межах визначеного позивачем періоду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 165002,35 грн (нараховані по 29.09.2015) та інфляційні втрати у розмірі 2692203,33 грн (нараховані по 05.03.2015).

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Витрати по сплаті судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Техніка (01033, м.Київ, вулиця Саксаганська, будинок 41, ідентифікаційний код 31427318) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Амвросіївський (87304, Донецька обл., Амвросіївський район, місто Амвросіївка, провулок Зелений, будинок 18, ідентифікаційний код 33843742) заборгованість у розмірі 5252615 (п'ять мільйонів двісті п'ятдесят дві тисячі шістсот п'ятнадцять) грн 50 коп, пеню у розмірі 649396 (шістсот сорок дев'ять тисяч триста дев'яносто шість) грн 41 коп., 3% річних у розмірі 165002 (сто шістдесят п'ять тисяч дві) грн 35 коп., інфляційні втрати у розмірі 2692203 (два мільйони шістсот дев'яносто дві тисячі двісті три) грн 33 коп. та судовий збір у розмірі 131994 (сто тридцять одна тисяча дев'ятсот дев'яносто чотири) грн 91 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 30.12.2015

Суддя Ю.М. Смирнова