Постанова

від 22.12.2015 по справі 917/2050/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2015 р. Справа № 917/2050/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.,

при секретарі Катренко І.С.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 - особисто, ОСОБА_2, за довіреністю №4264 від 07.12.2015р.,

відповідача - ОСОБА_3, за довіреністю №293 від 05.10.2015р.,

третьої особи - не з'явився,

державного виконавця - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду, апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (вх.№5217П/2 від 06.11.2015р.) , на рішення господарського суду Полтавської області від 20.10.2015р. у справі №917/2050/15,

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Полтава,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "СВОД ГРУПП", м. Полтава,

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", с. Зайці, Котелевський р-н, Полтавська обл.,

за участю державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Решетилівського районного управління юстиції Полтавської області ОСОБА_5,

про стягнення сої у заліковій вартості 73,87 тон, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.10.2015р. (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сою товарну у заліковій вартості 73,87 тон.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в розмірі 1218,00 грн.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм чинного законодавства та неповне з'ясування обставин справи, просить рішення господарського суду Полтавської області від 20.10.2015р. у справі №917/2050/15 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити; стягнути з позивача суму сплаченого відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6755,11 грн.

На думку апелянта суд неправомірно взяв до уваги, надані позивачем складські документи, оскільки складська квитанція не містить встановлених законом реквізитів, а саме: відсутній серія та номер квитанції, виписана вона не на спеціальному бланку, така квитанція не відповідає встановленим вимогам згаданих вище нормативно-правових актів, визначених для складських документів, а отже не є належним документом, що підтверджує отримання/передачу зерна. Таким чином, оскільки квитанція від 16.10.2014р. не є легітимною, виникають сумніви з приводу виконання третьою особою інших вимог закону з приводу ведення реєстру зерна, декларування зерна, участі у гарантійному фонду, з приводу чого судом жодним чином не надано правової оцінки даним фактам.

Крім того, суд не звернув увагу на той факт, що складські приміщення, на зберігання в які повинна була бути передана соя, належать на праві приватної власності фізичній особі - ОСОБА_6, а договір відповідального зберігання, укладено між позивачем та третьою особою, при цьому, жодним чиним не підтверджено факту договірних відносин між третьою особою та власником приміщень (ОСОБА_6В.)

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2015р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та її розгляд призначено на 08.12.2015р.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№16450 від 07.12.2015р.), в якому просить залишити рішення господарського суду Полтавської області від 20.10.2015р. по справі №917/2050/15 без змін, а скаргу без задоволення. В обґрунтування своєї позиції по справі, позивач зазначає, що посилання на статтю 510 Цивільного кодексу України є неправомірним, оскільки зобов'язання апелянта не є договірними і регулюються главою 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави"; зважаючи на те, що станом на 01.11.2014р. соя знаходилась на території, підконтрольній СТОВ "Україна" декларування повинен здійснювати сам апелянт; також, позивач звертає увагу на те, що не мав наміру передавати згідно з індосаментом сою іншій особі, а отже складська квитанція є лише тільки приймальним документом.

Відповідач на виконання вимог ухвали суду від 09.11.2015р. надав копії документів, які долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2015р. розгляд справи відкладено на 22.12.2015р., у зв'язку із необхідністю надання можливості учасникам судового процесу надати суду додаткові пояснення у справі.

16.12.2015р. від позивача надійшло додаткове правове обґрунтування (вх.№17007 від 16.12.2015р.), в якому ФОП ОСОБА_1 зазначає, що по-перше, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції посилається на встановлений юридичний факт (ухвалу Октябрського райсуду м. Полтави від 04.03.2015р.), де зазначено, що під час проведення виконавчих дій описане майно цілісного майнового комплексу та передано на відповідальне зберігання представнику СТОВ "Україна" ОСОБА_7 та встановлено факт наявності на зберіганні території комплексу майна ОСОБА_1, яке не потрапило до акту опису, оскільки на майно існують підтверджуючі документи. По-друге, ФОП ОСОБА_1 було вжито заходів щодо повернення свого майна, яке знаходилось на зберіганні у ТОВ "Свод Груп"; по-третє, відповідачу було направлено вимоги з проханням повернути майно в кількості 73,78 т. сої в натурі. Також, позивач надав суду копію пояснень ОСОБА_6 органам дізнання (вх.№17355/1 від 22.12.2015р.), посилаючись на те, що в першу інстанцію ці документи не були надані, у зв'язку з їх знаходженням у Решетилівському РВУ МВС України в Полтавській області. Вказані пояснення долучені до матеріалів справи.

22.12.2015р. від державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Решетилівського районного управління юстиції Полтавської області ОСОБА_5 надійшов лист (вх.№17302 від 22.12.2015р.), в якому повідомлено, що на виконанні з 05.11.2014р. перебуває виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_6 на користь СТОВ "Україна" заборгованості в сумі 1387165,06 грн.; згідно акту опису та арешту майна 14.11.2014р. накладено арешт на майно боржника, а саме комплекс будівель та споруд сільськогосподарського призначення, розташований на території Кукобівської сільської ради та на майно, яке знаходилося на території комплексу в кількості 84 одиниці. Також, державним виконавцем повідомлено, що при проведенні опису та арешту майна на території комплексу будівель та споруд сільськогосподарського призначення, який належить на праві власності ОСОБА_6 державним виконавцем арешт на насіння сої у заліковій вартості 73,87 грн., яке належить ФОП ОСОБА_1 - не накладався, обмеження в користуванні чи вилучення даного майна не проводилося.

Третя особа відзиву на апеляційну скаргу не надала, в призначене судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не сповістила, про розгляд справи була належним чином повідомлена.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження та відкладення розгляду справи направлялись рекомендованою кореспонденцією, а також на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, а сторони попереджені про те, що у разі неявки представників справа може бути розглянута за наявними в ній документами, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника третьої особи та державного виконавця.

В судовому засідання Харківського апеляційного господарського суду 22.12.2015р. представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати. Представники позивачів підтримали свою позицію по справі, проти задоволення апеляційної скарги заперечували, з підстав викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши пояснення уповноважених представників, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм чинного законодавства, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2014р. між ФОП ОСОБА_1 (поклажлдавцем) та ТОВ "СВОД ГРУПП" (зберігач) було укладено договір відповідального зберігання №18/09.

За умовами договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього договору: сою товарну (майно). Приймання майна на відповідальне зберігання та повернення його з відповідального зберігання здійснюється сторонами за актами приймання-передачі, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.3 договору). Перелік майна, кількість, вартість та комплектність визначаються сторонами у актах приймання-передачі (п. 1.4 договору).

Пунктом 2.1.4 договору визначено, що зберігач зобов'язаний повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього. Пунктом 1.2 договору визначена адреса зберігання майна, Україна, Полтавська область, Решетилівський район, с.Жовтневе, Комплекс будівель та споруд с/г призначення.

Відповідно до п.7.2 договору, строк дії Договору закінчується 31.12.2014р.

16.10.2014р. сторонами договору підписаний акт №1 приймання-передачі від 16.10.2014р., відповідно до якого поклажодавець передав зберігачу на відповідальне зберігання майно сою в кількості 89,000 тон загальною вартістю 4600,00 грн.

Складською квитанцією №5 від 16.10.2014р. визначено, що залікова вартість сої складає 73,87 т.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи висновку Решетилівського РВ УМВС України в Полтавській області від 03.11.2014р. - до території складського приміщення ТОВ "СВОД ГРУПП", що знаходиться в с. Жовтневе Решетилівського району 23.10.2014р. було направлено автомобіль марки КАМАЗ без вантажу, який належить ОСОБА_8 з метою забрати свою сільськогосподарську продукцію, однак невідомі особи перешкодили йому це зробити.

Також, 15.05.2015р. позивач надіслав до ТОВ "СВОД ГРУПП" вимогу щодо повернення сої, яка залишена товариством без відповіді.

У зв'язку із вищенаведеним, а також тим, що 14.11.2014р. державним виконавцем Державної виконавчої служби Решетилівського районного управління юстиції ОСОБА_5 складено акт №45344207 опису та арешту майна, згідно якого накладено арешт на виробничі приміщення та виробниче обладнання, які належать ОСОБА_6 (директору ТОВ "СВОД ГРУПП"), як фізичній особі; майно передано на відповідальне зберігання представнику СТОВ "Україна" - ОСОБА_9, що встановлено ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 04.03.2015р. - позивач звернувся до господарського суду із позовом до СТОВ "Україна" про стягнення сої у заліковій вазі 73,87 тони на підставі статті 386 Цивільного кодексу України.

В оскаржуваному рішенні суду першої інстанції про повне задоволення позовних вимог місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач утримує майно - сою товарну безпідставно, а отже має її повернути позивачу на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Однак колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не може погодитись з даними висновками з огляду на наступне.

Колегією суддів встановлено, що Рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 24.03.2014р. задоволено позов СТОВ "Україна" до ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "СВОД ГРУПП" про стягнення 1387165,06 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 02.10.2014р. дане рішення залишено без змін.

22.10.2014р. Октябрським районним судом м. Полтава видано виконавчий лист.

06.11.2014р. державним виконавцем державної виконавчої служби Решетилівського управління юстиції відкрито виконавче провадження. У рамках даного виконавчого провадження, при примусовому виконанні рішення суду, складено акт №45344207 від 14.11.2014р. опису та арешту майна ОСОБА_6, за яким майно передано на відповідальне зберігання фізичній особі - ОСОБА_9.

На підставі даного акту описано та арештовано майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_6, зокрема, на комплекс будівель та споруд сільськогосподарського призначення, розташований на території Кукобівської сільської ради та на майно, яке знаходилося на території комплексу в кількості 84 одиниці. Колегія суддів зазначає, що в описі акту арештованого майна відсутній запис щодо сої у заліковій вартості 73,87 т.

Крім того, як вбачається із наявних в матеріалах справи пояснень державного виконавця, при проведенні опису та арешту майна на території комплексу будівель та споруд сільськогосподарського призначення, який належить на праві власності ОСОБА_6 державним виконавцем арешт на насіння сої у заліковій вартості 73,87 грн., яке належить ФОП ОСОБА_1 - не накладався, обмеження в користуванні чи вилучення даного майна не проводилося.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується та не заперечується самим позивачем в поясненнях наданих в судовому засіданні, що соя позивача у заліковій вартості 73,87 т. не була включена в акт опису арештованого майна, а отже відповідне свідчить, що дане майно не передавалось за зберігання ОСОБА_9

Також, згідно наявної в матеріалах справи ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 04.03.2015р. про забезпечення позову по справі №554/2596/15-ц, на яку посилається сам позивач встановлено, що державним виконавцем Державної виконавчої служби Решетилівського районного управління юстиції ОСОБА_5 (яка є начальником даного органу ДВС), було складено акт №45344207 від 14.11.2014 опису та арешту майна. В даному акті зазначено та описано майно на яке накладено арешт, зокрема, виробничі приміщення та виробниче обладнання, які належать ОСОБА_6, як фізичній особі. Після опису майна та накладення арешту на належне йому майно, державним виконавцем було передано майно ОСОБА_6, на відповідальне зберігання представнику позивача (СТОВ "Україна") ОСОБА_9, що працював на посаді провідного агронома СТОВ "Україна". Виконавцем ОСОБА_5 було виставлено на аукціоні проведення прилюдних торгів нерухомого майна приміщення споруд сільськогосподарського призначення Кукобівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, фактично спільно із майном ТОВ "Свод Групп" та суб'єктів підприємницької діяльності ОСОБА_10, ОСОБА_1 ОСОБА_11, яке не було внесено до акту опису майна.

Колегія суддів робить висновок, що суд першої інстанції неправомірно застосував статтю 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вищевказана ухвала суду не встановлює обставини, що є предметом спору у даній справі, оскільки ніяким чином не вказує яке саме майно ФОП ОСОБА_1 та в якій кількості виставлено державним виконавцем на аукціоні. Крім того, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не вказано, яким саме чином висновок Октябрського районного суду м. Полтави від 04.03.2015р. про те, що державним виконавцем Кошкалдою С.В. було виставлено на аукціоні проведення прилюдних торгів нерухомого майна стосується відповідача у даній справі.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 04.03.2015р. підтверджується факт перебування сої ФОП ОСОБА_1 на відповідальному зберіганні у СТОВ "Україна" без достатньої правової підстави - є неправомірними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Колегія суддів зазначає, що як вбачається із вищевикладеного та фактичних обставин справи, позивач, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обставин утримання/зберігання відповідачем майна, що належить позивачу - сої у заліковій вартості 73,87 тон, а отже в матеріалах справи відсутні докази порушення прав позивача діями відповідача.

Таким чином, встановивши, відсутність підстав для витребування сої у відповідача, колегія суддів, Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення господарського суду Харківської області від 20.10.2015р. у справі №917/2050/15 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та відмові в позові, у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України судові витрати стягнуті з відповідача за подання позову в першій інстанції та судові витрати за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення господарського суду покладаються на позивача у повному розмірі, у відповідності до вимог Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1, 3 ч.1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 20.10.2015р. у справі №917/2050/15 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36000, ІПН НОМЕР_1) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (с. Зайці, Котелевський район, Полтавська область, 38625, код ЄДРПОУ 03773240) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 6141,00 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 6755,10 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 28 грудня 2015 року.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.В. Лакіза