Постанова

від 21.12.2015 по справі 910/20803/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2015 р. Справа№ 910/20803/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Майданевича А.Г.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Іващенко М.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 01.07.2015, № 2599);

від відповідача: ОСОБА_3І.(довіреність від 01.10.2015, № 397);

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр"

на рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2015

у справі № 910/20803/15 (суддя Демидов В.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр"

до публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"

третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон"

про визнання недійсним договору поруки, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр" (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позов до публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (далі - відповідач), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон", про визнання недійсним договору поруки від 16.02.2012 № 6761-20/12-5.

В обґрунтування вимог позивач, посилаючись на п. 13.14 статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр", зазначив, що договір поруки від 16.02.2012 № 6761-20/12-5 підписаний від імені позивача директором ОСОБА_4 без необхідного обсягу цивільної дієздатності та без погодження із відповідними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр".

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.10.2015 у справі № 910/20803/15 у позові відмовлено. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що позивачем доведено наявность підстав для визнання договору поруки 16.02.2012 № 6761-20/12-5 недійсним, проте пропущено строки позовної давності.

Не погодившись з прийнятим рішенням товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2015 у справі № 910/20803/15 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що саме загальні збори учасників ТОВ ВП Центр не знали та не повинні були знати про існування оспорюваного правочину. Водночас, при розгляді справи місцевим господарським судом не з'ясовувалось питання терміну, в який загальні збори учасників позивача, дізналися про наявність спірного договору.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, проте відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 у справі № 910/20803/15 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр" на рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2015 у справі № 910/20803/15 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 21.12.2015.

У судовому засіданні представник позивача доводи, наведені в апеляційній скарзі підтримав, та просив її задовольнити. Відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи.

Заяв та клопотань від представника третьої особи через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду не надійшло.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи за відсутності представника товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон".

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

16.02.2012 між публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" (далі - банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон" (далі - позичальник, боржник) укладено кредитний договір № 6753-20/12-1, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит у розмірі 800 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі.

16.02.2012 між акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр" (поручитель) укладено договір поруки № 6761-20/12-5, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується солідарно та в повному обязі відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором від 16.02.2015 № 6753-20/12-1.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч. 2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав, передбачених законом, а заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Як вже зазначалось, підставами недійсності договору поруки від 16.02.2012 № 6761-20/12-5 позивач вважає те, що договір підписаний від імені позивача директором ОСОБА_4 без необхідного обсягу цивільної дієздатності та без погодження із відповідними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр".

Положенням 13.10 статуту позивача передбачено, що до компетенції зборів учасників належить попереднє погодження та наступне затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 100 000,00 грн.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу (ст.ст. 97, 98 Цивільного кодексу України).

Пунктом 13.14 статуту позивача передбачено, що директор не вправі вчиняти правочини від імені товариства без надання йому відповідних повноважень зборами учасників.

Докази того, що директор товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр" мав право підписувати від імені товариства оспорюваний договір відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи наявні визначені законом підстави для визнання договору поруки від 16.02.2012 № 6761-20/12-5 недійсним.

Проте, відповідачем подано до господарського суду міста Києва клопотання про застосування строків позовної даності.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.ст. 257, 261 Цивільного кодексу України).

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що саме загальні збори учасників ТОВ ВП Центр не знали та не повинні були знати про існування оспорюваного правочину, а також при розгляді справи місцевим господарським судом не з'ясовувалось питання терміну, в який загальні збори учасників позивача, дізналися про наявність спірного договору.

Проте, статутом позивача передбачено, що контроль за діяльністю директора здійснює ревізійна комісія, яка також перевіряє вірність та своєчасність ведення обліку та звітності.

На підставі вищевикладеного, доводи апелянта є безпідставними, тому судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач звернувся до суду з вимогами до відповідача з пропуском строку позовної давності, передбаченого ст. 257 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Доводи апеляційної скарги зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини.

Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції доказів, які б підтверджували його вимоги та заперечення.

Тому колегія суддів дійшла висновку про наявність визначених законом підстав для залишення рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2015 у справі № 910/20803/15 без змін, а апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр" без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр" на рішення господарського суду міста Києва від від 06.10.2015 у справі № 910/20803/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від від 06.10.2015 у справі № 910/20803/15 залишити без змін.

3. Справу № 910/20803/15 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді А.Г. Майданевич

ОСОБА_1