Постанова

від 25.12.2015 по справі 813/6027/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2015 року № 813/6027/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участі секретаря судового засідання Присташ І.М.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська тютюнова фабрика» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю Львівська тютюнова фабрика , звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001542201, прийнятого 30.10.2015р. відповідачем, Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на незгоду із висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки, зазначаючи, що підприємством не допущено порушень податкового законодавства під час господарських операцій з контрагентами, які мали реальний характер та підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з тих підстав, що викладені в акті перевірки висновки відповідають встановленим фактичним обставинам, відтак порушень прав позивача при проведенні перевірки та оформленні її результатів не допущено, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідачем з 28.08.2015 року по 08.10.2015 року проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська тютюнова фабрика" (код ЄДРПОУ 36929539) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, про що 16.10.2015 року складено акт №929/13-50-22-02-13/36929539 (т.1 а.с.26-94).

На підставі складеного за результатами перевірки акта відповідачем 30.10.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001542201 (т.1 а.с.11) про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 13615289 грн. (9076859 грн. - основний платіж, 4538430 - грн. штрафна санкція).

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято згідно викладеного у акті перевірки висновку (т.1 а.с.89) про порушення позивачем п.189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (із змінами та доповненнями), в результаті чого ОСОБА_4 Львівська тютюнова фабрика занижено податок на додану вартість всього в сумі 9076859., в т.ч. за травень 2014 року в сумі 4925069 грн., червень 2014 року в сумі 2021520 грн., грудень 2014 року в сумі 2130270 грн.

Таких висновків при перевірці позивача відповідач дійшов з огляду на те, що перевіркою не підтверджено фактичних господарських відносин позивача з ОСОБА_4 "Екодит", ОСОБА_4 "Діслав", ОСОБА_4 "Компанія Лакшері Кепітал", ОСОБА_4 "Спецторг-Трейд", через неможливість провести зустрічні звірки контрагентів позивача.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

З матеріалів справи судом встановлено укладення позивачем (продавцем):

- з товариством з обмеженою відповідальність "Діслав" (покупець) договору купівлі продажу №2 від 02.10.2014 року (т.1 а.с.95), відповідно до умов якого позивач у жовтні 2014 року продав ОСОБА_4 "Діслав" поліпропілен на суму 1367510,40 грн. (227918,4 грн. - ПДВ), що підтверджується товарно-транспортною накладною №131 від 17.10.2014 року (т.1 а.с.99) та №132 від 20.10.2014 р. (т.1 а.с.102).

Транспортування проданого позивачем товару підтверджується долученими до справи товарно-транспортними накладними №31914 від 17.10.2014р. (т. 1 а.с. 100-101) та №32114 від 20.10.2014р. (т. 1 а.с. 103-104).

Оплату за проданий товар позивач отримав повністю на рахунок у банку, що підтверджується долученою до справи копією банківської виписки (т.2 а.с.67-72).

- з товариством з обмеженою відповідальність "Екодит" (покупець) договору купівлі продажу №17 від 17.04.2014 року (т. 1 а.с. 96), відповідно до умов якого позивач продав ОСОБА_4 "Екодит" у квітні-липні 2014 року ацетатний джгут, ацетатні фільтри, сигаретний папір, гліцерин та алюмінієву фольгу на загальну суму 31093419 грн. (ПДВ - 6218684 грн.), що підтверджується товарно-транспортною накладною №63 від 22.04.2014р. (т.1 а.с.151), №64 від 23.04.2014р. (т.1 а.с.154), №65 від 25.04.2014р. (т.1 а.с.157), №66 від 28.04.2014р. (т.1 а.с.160), №67 від 05.05.2014р. (т.1 а.с.163), №68 від 06.05.2014р. (т.1 а.с.166), №69 від 06.05.2014р. (т.1 а.с.169), №70 від 08.05.2014р. (т.1 а.с.172), №72 від 12.05.2014р. (т.1 а.с.175), №73 від 14.05.2014р. (т.1 а.с.178), №74 від 16.05.2014р. (т.1 а.с.181), №80 від 20.05.2014р. (т.1 а.с.184), №83 від 23.05.2014р. (т.1 а.с.187), №86 від 27.05.2014р. (т.1 а.с.190), №87 від 02.06.2014р. (т.1 а.с.193), №88 від 03.06.2014р. (т.1 а.с.196), №89 від 03.06.2014р. (т.1 а.с.199), №90 від 04.06.2014р. (т.1 а.с.207), №92 від 06.06.2014р. (т.1 а.с.205), №93 від 10.06.2014р. (т.1 а.с.208), №94 від 12.06.2014р. (т.1 а.с.211), №95 від 13.06.2014р. (т.1 а.с.214), №98 від 17.06.2014р. (т.1 а.с.217), №101 від 18.06.2014р. (т.1 а.с.220), №107 від 23.06.2014р. (т.1 а.с.223), №108 від 24.06.2014р. (т.1 а.с.226), №109 від 24.06.2014р. (т.1 а.с.229), №111 від 15.07.2014р. (т.1 а.с.232), №112 від 28.07.2014р. (т.1 а.с.235), №113 від 29.07.2014р. (т.1 а.с.238), №114 від 30.07.2014р. (т.1 а.с.241).

Транспортування проданого позивачем товару підтверджується долученими до справи товарно-транспортними накладними №4114 від 22.04.2014р. (т.1 а.с.152-153), №32114 від 20.10.2014р. (т.1 а.с.103-104), №4214 від 23.04.2014р. (т.1 а.с.155-156),№4414 від 25.04.2014р. (т.1 а.с.158-159),, №5014 від 28.04.2014р. (т.1 а.с.161-162), №5314 від 05.05.2014р. (т.1 а.с.164-165), №5414 від 06.05.2014р. (т.1 а.с.167-168),№5514 від 06.05.2014р. (т.1 а.с.170-171), №5714 від 08.05.2014р. (т.1 а.с.173-174), №5914 від 12.05.2014р. (т.1 а.с.176-177), №6114 від 14.05.2014р. (т.1 а.с.179-180), №6314 від 16.05.2014р. (т.1 а.с.182-183), №6714 від 20.05.2014р. (т.1 а.с.185-186), №6914 від 23.05.2014р. (т.1 а.с.188-189), №7214 від 27.05.2014р. (т.1 а.с.191-192), №7714 від 02.06.2014р. (т.1 а.с.194-195), №7814 від 03.06.2014р. (т.1 а.с.197-198), №7914 від 03.06.2014р. (т.1 а.с.200-201), №8014 від 04.06.2014р. (т.1 а.с.203-204), №8214 від 06.06.2014р. (т.1 а.с.206-207), №8514 від 10.06.2014р. (т.1 а.с.209-210), №8614 від 12.06.2014р. (т.1 а.с.212-213), №8714 від 13.06.2014р. (т.1 а.с.215-216), №8914 від 17.06.2014р. (т.1 а.с.218-219), №9014 від 18.06.2014р. (т.1 а.с.221-222), №9614 від 23.06.2014р. (т.1 а.с.224-225), №9714 від 24.06.2014р. (т.1 а.с.227-228), №9814 від 24.06.2014р. (т.1 а.с.230-231), №10114 від 15.07.2014р. (т.1 а.с.233-234), №11214 від 28.07.2014р. (т.1 а.с.236-237), №11314 від 29.07.2014р. (т.1 а.с.239-240), №11514 від 30.07.2014р. (т.1 а.с.242-243),

Оплату за проданий товар позивач отримав повністю на рахунок у банку, що підтверджується долученою до справи копією банківської виписки (т.1 а.с.245-249, т.2 а.с.1-50).

- з товариством з обмеженою відповідальність "Спецторг-Трейд" (покупець) договору купівлі продажу №11 від 11.03.2014 року (т.1 а.с.97), відповідно до умов якого позивач у березні-квітні 2014 року продав ОСОБА_4 "Спецторг-Трейд" ацетатний джгут на суму 9398803 грн. (1566467,16 грн. - ПДВ), що підтверджується товарно-транспортною накладною №27 від 11.03.2014 року (т.1 а.с.105), №28 від 12.03.2014 р. (т.1 а.с.108), №45 від 01.04.2014р. (т.1 а.с.111), №50 від 02.04.2014р. (т.1 а.с.114), №51 від 04.04.2014р. (т.1 а.с.117), №62 від 15.04.2014р. (т.1 а.с.120), №53 від 15.04.2014р., (т.1 а.с.123).

Транспортування проданого позивачем товару підтверджується долученими до справи товарно-транспортними накладними №114 від 11.03.2014р. (т.1 а.с.106-107), №1214 від 12.03.2014р. (т.1 а.с.109-110), №2514 від 01.04.2014р. (т.1 а.с.112-113), №2614 від 02.04.2014р. (т.1 а.с.115-116), №2814 від 04.04.2014р. (т.1 а.с.118-119), №3414 від 15.04.2014р. (т.1 а.с.121-122), №3314 від 15.04.2014р. (т.1 а.с.124-125).

Оплату за проданий товар позивач отримав повністю на рахунок у банку, що підтверджується долученою до справи копією банківської виписки (т. 2 а.с. 73-86).

- з товариством з обмеженою відповідальність "Компанія Лакшері Кепітал" (покупець) договору купівлі продажу №2 від 02.10.2014 року (т. 1 а.с. 98), відповідно до умов якого позивач у жовтні 2014 року продав ОСОБА_4 "Компанія Лакшері Кепітал" алюмінієву фольгу, пропілен та інший товар на суму 7775500,8 грн. (ПДВ - 1295916,8 грн.), що підтверджується товарно-транспортною накладною №134 від 23.10.2014р. (т.1 а.с.126), №133 від 21.10.2014р. (т.1 а.с.129), №129 від 16.10.2014р. (т.1 а.с.132), №130 від 16.10.2014р. (т.1 а.с.133), №127 від 15.10.2014р. (т.1 а.с.136), №128 від 15.10.2014р. (т.1 а.с.137), №124 від 10.10.2014р. (т.1 а.с.140), №125 від 10.10.2014р. (т.1 а.с.141), №126 від 10.10.2014р. (т.1 а.с.142), №120 від 09.10.2014р. (т.1 а.с.145), №119 від 07.10.2014р. (т.1 а.с.148).

Транспортування проданого позивачем товару підтверджується долученими до справи товарно-транспортними накладними №32714 від 23.10.2014р. (т.1 а.с.127-128), №32514 від 23.10.2014р. (т.1 а.с.130-131), №31814 від 16.10.2014р. (т.1 а.с.134-135), №31714 від 15.10.2014р. (т.1 а.с.138-139), №31514 від 10.10.2014р. (т.1 а.с.143-144), №31414 від 09.10.2014р. (т.1 а.с.146-147), №31214 від 07.10.2014р. (т.1 а.с.149-150).

Оплату за проданий товар позивач отримав повністю на рахунок у банку, що підтверджується долученою до справи копією банківської виписки (т.2 а.с.51-66).

Вищезазначені господарські операції позивача з продажу товару ОСОБА_4 "Екодит", ОСОБА_4 "Діслав", ОСОБА_4 "Компанія Лакшері Кепітал", ОСОБА_4 "Спецторг-Трейд" відображені у бухгалтерському обліку, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361.02 (т.1 а.с.244)

Судом встановлено, що на час здійснення позивачем господарських операцій з ОСОБА_4 "Екодит", ОСОБА_4 "Діслав", ОСОБА_4 "Компанія Лакшері Кепітал", ОСОБА_4 "Спецторг-Трейд" юридичною адресою була адреса м. Львів, вул. Любінська 168, яка зазначена у первинних документах та товарно-транспортних накладних (т.3 а.с.12-17).

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999р., обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Відповідно до п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг відповідно до п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового Кодексу України).

Судом встановлено, що позивач продав (відвантажив) товар ОСОБА_4 "Екодит", ОСОБА_4 "Діслав", ОСОБА_4 "Компанія Лакшері Кепітал", ОСОБА_4 "Спецторг-Трейд" та отримав за нього кошти, відтак відповідно до п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України у позивача виникли податкові зобов'язання з податку на додану вартість, що відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість та належним чином виданих позивачем податкових накладних (т. 2 а.с. 141-250, т. 3 а.с. 1-11).

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч. 5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, в системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1. Наявність самого правочину. 2. Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. 3. Наявність умислу на вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України, доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними правочинів укладених позивачем з ОСОБА_4 "Екодит", ОСОБА_4 "Діслав", ОСОБА_4 "Компанія Лакшері Кепітал", ОСОБА_4 "Спецторг-Трейд" і в ОСОБА_3 перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-якої з осіб та чи притягнуто будь-яку з осіб ОСОБА_4 "Екодит", ОСОБА_4 "Діслав", ОСОБА_4 "Компанія Лакшері Кепітал", ОСОБА_4 "Спецторг-Трейд" до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ОСОБА_4 "Екодит", ОСОБА_4 "Діслав", ОСОБА_4 "Компанія Лакшері Кепітал", ОСОБА_4 "Спецторг-Трейд". Відтак в матеріалах справи відсутні будь-які докази про визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних правочинів чи докази порушення законодавства України в момент складання позивачем податкових накладних.

Судом встановлено, що всі податкові накладні виписані позивачем ОСОБА_4 "Екодит", ОСОБА_4 "Діслав", ОСОБА_4 "Компанія Лакшері Кепітал", ОСОБА_4 "Спецторг-Трейд" оформлені у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.

Оскільки предметом доказування у даній справі є реальність господарських операцій, що є підставою для формування позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість і добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, то не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагентів позивача чи результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (інша податкова інформація), на що посилається відповідач у справі.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі Інтерсплав проти України від 09.01.2007р. Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Суд звертає увагу відповідача, що позивач не може нести відповідальність за дії ОСОБА_4 "Екодит", ОСОБА_4 "Діслав", ОСОБА_4 "Компанія Лакшері Кепітал", ОСОБА_4 "Спецторг-Трейд", які придбали у позивача товар, як і контролювати куди у подальшому проданий товар використаний.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Вищенаведені встановлені судом фактичні обставини справи та норми діючого податкового законодавства вказують на обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 204754,33 грн. (т.1 а.с.25), такий відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 30.10.2015 року № НОМЕР_1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю Львівська тютюнова фабрика (м. Львів, вул. Зелена, 149/184, код ЄДРПОУ 36929539) судові витрати у розмірі 204 754,33 грн. (двісті чотири тисячі сімсот п'ятдесят чотири грн. 33 коп.)

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 29.12.2015 року.

Суддя Сидор Н.Т.