Постанова

від 28.12.2015 по справі 924/686/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2015 р. Справа № 924/686/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В. ,

суддя Розізнана І.В.

при секретарі судового засідання Клімук Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення господарського суду Хмельницької області від 21.09.2015 року у справі №924/686/15

за позовом ОСОБА_3

до селянського (фермерського) господарства "Кузьминці"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_4

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, сільськогосподарського виробничого кооперативу "Кузьминці"

про визнання недійсними та скасування розпорядження та рішення голови СФГ "Кузьминці" від 25.12.2011 року

За участю:

представника позивача - ОСОБА_5,

представника відповідача - Грицая Л.М.,

третьої особи на стороні позивача - не з'явився,

представників третьої особи (апелянта ОСОБА_2.) - ОСОБА_7, ОСОБА_8,

представників третьої особи СГВК "Кузьминці" - Сапсая С.П., Мініх І.М.,

апелянта (ОСОБА_1) - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.09.2015 року у справі №924/686/15 (у складі колегії суддів: головуючий - Кочергіна В.О., судді - Заярнюк І.В., Яроцький А.М.) задоволено позов ОСОБА_3 до селянського (фермерського) господарства "Кузьминці", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2. Визнано недійсним та скасовано розпорядження голови СФГ "Кузьминці" від 25.12.2011р. про передачу майна. Визнано недійсним та скасовано рішення голови СФГ "Кузьминці" від 25.12.2011р. про передачу майна. Стягнуто з селянського (фермерського) господарства "Кузьминці" на користь ОСОБА_3 2436 грн. витрат по оплаті судового збору.

В обґрунтування свого рішення, суд зазначає, що згідно п.п.1.2, 1.3, 1.3.1, 1.3.2 статуту селянського (фермерського) господарства "Кузьминці" (в редакції 22.12.2011р., чинній на момент прийняття оспорюваних рішення та розпорядження) засновником господарства та його головою є ОСОБА_2, а членами господарства - ОСОБА_4 та ОСОБА_3. Відповідно до п. 4.1 статуту СФГ "Кузьминці" майно господарства належить його членам на праві спільної сумісної власності або на умовах угоди між ними, а згідно п.4.3 статуту володіння користування і розпорядження майном здійснюється членами господарства за взаємною домовленістю. Однак, оскаржувані рішення та розпорядження від 25.12.2011р. прийнято головою фермерського господарства "Кузьминці" ОСОБА_2 одноособово. Доказів в підтвердження погодження прийняття рішень щодо відчуження майна з іншими членами господарства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до матеріалів справи не надано та про їх існування не зазначено. Будь-яких протоколів загальних зборів членів господарства щодо вирішення питання розпорядження майном господарства до матеріалів справи не надано.

Крім того, суд першої інстанції вказує, що згідно наявного в матеріалах справи рішення про передачу в користування майнових паїв оформлене протоколом №2 від 04.05.1997р. загальних зборів агропідприємства "50-ти річчя Перемоги" датоване 04.05.1997 роком, а серед автомобілів, сільськогосподарської техніки, поголів'я ВРХ худоби, зареєстрованих за СФГ "Кузьминці" станом на 25.12.2011р. є одиниці з датою випуску та датою народження починаючи з 1998р., а тому набуття такого майна відбувалось за рахунок прибутку від діяльності фермерського господарства, грошових внесків засновника, інших джерел та перебуває у спільній сумісній власності членів господарства. Рішенням про відчуження зазначеного майна без взаємної домовленості та згоди усіх членів СФГ "Кузьминці" - спільних сумісних власників порушено їхні права на управління господарством, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі його ліквідації.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, до Рівненського апеляційного господарського суду звернувся ОСОБА_1 з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 29.09.2015 року у справі №924/686/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що він є одним із співвласників розпайованого майна агропідприємства "50-річчя Перемоги , що підтверджується майновим сертифікатом ХМТФ №018519 від 21.07.2014 року. Вважає, що господарський суд Хмельницької області своїм рішенням порушив його право розпоряджатися розпайованим майном, яке було передано ним в користування СФГ Кузьминці .

Також, до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_2, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 29.09.2015 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

ОСОБА_2, зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність рівних корпоративних часток у членів СФГ "Кузьминці", визнавши все майно, що належить пайовикам спільною сумісною власністю трьох членів СФГ "Кузьминці" станом на 25.11.2011 р. Крім того, посилаючись на ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 03.06.2015 р. у цивільній справі №685/568/15-ц, вказав, що висновки викладені в ній є преюдиціальним, тому господарський суд Хмельницької області повинен був врахувати відсутність корпоративних прав у членів селянського (фермерського) господарства Кузьминці . На думку апелянта, розглядаючи корпоративний спір, суд самостійно визначив джерело набуття майна СФГ Кузьминці з 1998 року, не дослідивши походження майна, яке використовувалось фермерським господарством у діяльності. Окрім того, ОСОБА_2 звертає увагу, що суд першої інстанції не надав оцінки набуття членства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в фермерському господарстві, адже останні ввійшли до складу ФГ з порушенням ст.3 ЗУ "Про фермерське господарство", оскільки не являються ні родичами, ні членами сім'ї ОСОБА_2 Також, поза увагою суду лишився той факт, що земельна ділянка, основні засоби, інші необоротні чи оборотні активи ФГ "Терра-ОРМС" не передавались на баланс СФГ "Кузьминці", тому не можна говорити про реальне приєднання двох господарств.

Відповідачем - СФГ Кузьминці подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення та розпорядження від 25.12.2011 року прийняті ОСОБА_2, не відповідають вимогам статуту СФГ Кузьминці та порушують корпоративні права членів СФГ - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на управління майном та отримання частини прибутку.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 року залучено до участі у справі №924/686/15 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_4 та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - сільськогосподарський виробничий кооператив "Кузьминці".

Третьою особою СГВК Кузьминці подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що даний спір не підвідомчий господарському судочинству, оскільки СФГ Кузьминці не було засноване на власності ОСОБА_2 та подружжя ОСОБА_4, а створене ОСОБА_2 без залучення власних коштів та власного майна, що унеможливлює віднесення фермерського господарства до корпоративних підприємств.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку

Згідно із ст. 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (чинна на час виникнення спірних правовідносин) об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об'єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об'єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві.

Агропідприємство "50-річчя Перемоги", як юридична особа було засновано на колективній формі власності, що вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі в постанові агропідприємство).

Відповідно до протоколу №2 загальних зборів агропідприємства від 04.05.1997 року, рішенням загальних зборів агропідприємства "50-річчя Перемоги" с. Кузьминці від 04.05.1997 року, оформленого протоколом №2, з - поміж іншого вирішено провести ліквідацію агропідприємства, затверджено звіт комісії з ліквідації, баланс основних та оборотних засобів, вартість основних та оборотних фондів, що належать до розпаювання, а також вирішено встановити для СФГ "Кузьминці" орендну плату за майновий пай в залежності від наслідків господарювання в кінці року, тобто за умови річної рентабельності підприємства 15%, весь чистий дохід одержаний понад 15% рентабельності розподіляється у виді дивідендів на кожний карбованець майнового паю серед всіх власників паїв.

Апеляційним судом встановлено, що Селянське (фермерське) господарство "Кузьминці" (СФГ "Кузьминці") як юридична особа зареєстроване 13.05.1997 року, (свідоцтво про державну реєстрацію №244214), про що внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. (т. 1 а.с. 31-33).

13.02.2009 року проведено державну реєстрацію змін до статуту СФГ "Кузьминці" та введено до складу членів господарства ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_1.

15.09.2011 року проведено державну реєстрацію змін до статуту СФГ "Кузьминці" та введено до складу членів господарства ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31.

16.11.2011 року протоколом загальних зборів членів СФГ "Кузьминці" з порядком денним "розгляд заяв членів СФГ "Кузьмині", у зв'язку з поданими заявами про вихід з господарства вирішено вивести з членів СФГ "Кузьминці" ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31.

Отже, з моменту проведення реєстрації вказаних змін до статуту, єдиним засновником і членом СФГ "Кузьминці" був ОСОБА_2, однак на підставі рішення голови СФГ ОСОБА_2 від 19.12.2011 року до складу членів господарства включено ОСОБА_4 та ОСОБА_3, про що внесено відповідні зміни до статуту та 22.12.2011 року проведено державну реєстрацію таких змін. Тому, згідно з п.1.2 статуту СФГ "Кузьминці" (в редакції 22.12.2011 року, засновником господарства є ОСОБА_2, який є його головою, а членами господарства є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (п.1.3, 1.3.1, 1.3.2 статуту).

25.12.2011 року головою СФГ "Кузьминці" ОСОБА_2 прийнято розпорядження, яким вирішено передати майно, яке знаходиться на балансі СФГ "Кузьминці" власникам згідно реєстру майнових сертифікатів (додаток№1) про право власності на майновий пай членів колективного сільськогосподарського підприємства.

Крім того, 25.12.2011 року головою СФГ "Кузьминці" ОСОБА_2 прийнято рішення в якому, зокрема, зазначено : у зв'язку з видачею дивідендів за користування майном, яке належить власникам майнових паїв, що знаходились у користуванні СФГ "Кузьминці" за період з 1997-2011рр. та з метою недопущення їх продажу, майнові сертифікати та майно, яке було нажите за період 1997-2011рр. (це основні та обігові засоби згідно бухгалтерських даних) передати у власність жителям села Кузьминці". У рішенні також зазначено, що бухгалтерські дані та акти інвентаризації додаються.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі посилаються на порушення відповідачем їх прав співвласників на отримання згоди щодо розпорядження майном СФГ, що закріплене в п.п. 4.1- 4.3 статуту СФГ, внаслідок прийняття головою СФГ 25.12.2011 року рішення та розпорядження.

Оцінюючи спірні правовідносини, колегія суддів приймає до уваги наступне.

На момент створення СФГ "Кузьминці" в 1997 році, основним нормативним актом, що здійснював правове регулювання створення та діяльність селянського фермерського господарства був Закон України "Про селянське (фермерське) господарство", в частині 1 статті 2 якого було визначено поняття такого господарства, як форму підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

За змістом ч. 1, ч. 4 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство", що діяв на момент виникнення спірних правовідносин (25.12.2011р.) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Закон "Про селянське (фермерське) господарство" на відміну від Закону "Про фермерське господарство", врегульовуючи поняття майна СФГ, не містив поняття "складений капітал", й нормами ч.1, ч. 2 ст. 16 Закону "Про селянське (фермерське) господарство" майно СФГ було віднесено до спільної сумісної власності осіб, які вели селянське фермерське господарство.

Однак, з моменту набрання чинності Законом України "Про фермерське господарство" (01.08.2003 року), було нормативно змінено правову природу майнових правовідносин фермерського господарства та закріплено право власності на майно фермерського господарства саме за останнім, як за юридичною особою, а не за особами які ведуть таке господарство, тому майно, набуте фермерським господарством з вказаної дати набувалось у власність останнього.

Отже, все набуте внаслідок господарської діяльності СФГ "Кузьминці" з моменту його створення майно, було набуте у власність членами господарства та ним самим, як юридичною особою.

Спростовуючи доводи суду першої інстанції та доводячи належність на праві власності селянам с. Кузьминці придбаного з моменту створення СФГ майна, як підставу правомірності прийняття спірних розпорядження та рішення від 25.12.2011 року, апелянт ОСОБА_2 посилається на прийняте ним, як головою СФГ 08.06.1998 року рішення, за яким все майно, яке придбавається фермерським господарством, вважається придбаним на умовні дивіденди та відноситься на збільшення пайового фонду з можливістю його подальшого розпаювання між власниками майнових паїв с. Кузьминці Теофіпольського району Хмельницької області.

Оцінюючи наведене, суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що таке рішення суперечить положенням ч. 1 ст. 2, ч.1, ч. 2 ст. 20 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", ч. 1 ст. 1 Закону України "Про підприємництво", згідно з якими, селянське (фермерське) господарство, здійснюючи підприємницьку діяльність, тобто діяльність з метою отримання прибутку діє в умовах самоокупності з покриттям всіх витрат за рахунок власних доходів, самостійно визначаючи напрями своєї діяльності, спеціалізацію, за власним розсудом підбираючи партнерів з економічних зв'язків у всіх сферах діяльності.

Такий висновок суду також узгоджується з положенням п.п. "б" п. 4.2. статуту СФГ "Кузьминці", за яким джерелами формування коштів і майна господарства є прибуток, отриманий від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності підприємства, в тому числі від використання майнових і земельних паїв орендодавців, юридичних, фізичних і інших осіб.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом в частині оцінки рішення від 08.06.1998 року про те, що за своєю правовою природою дивіденди - це частина прибутку, яка виплачується емітентом корпоративних прав на користь власників корпоративних прав. Визначення поняття "умовні дивіденди" законодавство не містить. При цьому, рішення голови фермерського господарства про віднесення набутого фермерським господарством за період його підприємницької діяльності майна на збільшення пайового фонду з можливістю його подальшого розпаювання між власниками майнових паїв с. Кузьминці не узгоджується з правовою природою такого господарства, оскільки ні Закон України "Про селянське (фермерське) господарство", ні Закон України "Про фермерське господарство" не містив та не містить положень про наявність у господарстві пайового фонду, можливість паювання чи розпаювання майна фермерського господарства взагалі та серед осіб, які не є членами господарства, зокрема.

Отже, наявність рішення голови фермерського господарства від 08.06.1998 року, з урахуванням наведеного вище та положень ч. 2 ст. 4 ГПК України, не може впливати на спірні правовідносини та не приймається до уваги судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", що був чинним станом на день прийняття 04.05.1997 року загальними зборами агропідприємства "50-річчя Перемоги" с. Кузьминці наведеного рішення, селянське (фермерське) господарство має право брати в тимчасове користування, в тому числі і на умовах оренди майно громадян.

Правовідносини фермерського господарства з власниками майнових паїв колишнього агропідприємства щодо користування розпайованим майном - неможливі поза правовідносинами майнового найму, врегульованими ст.ст.256 - ст.272 ЦК України, 1963 року, що діяв на час прийняття рішення загальними зборами агропідприємства, оформленого протоколом №2 від 04.05.1997 року, або ж поза правовідносинами оренди, врегульованими главою 58 ЦК України з 01.01.2004 року.

Наведене рішення загальних зборів агропідприємства від 04.05.1997 року свідчить лише про наявність волевиявлення власників майнових паїв після виходу з членів агропідприємства та після отримання майнових сертифікатів на передачу в оренду майнових паїв.

При цьому, вірним є висновок суду першої інстанції про відсутність доказів укладення відповідних договорів пайовиками розпайованого агропідприємства, так як і самим агропідприємством з одного боку та СФГ - з іншого боку. Отже, фактично передавши майно агропідприємства у володіння та користування створеному фермерському господарству, у визначений законом спосіб його передача оформлена не була, а прийняття рішення про входження 269 осіб у новостворене СФГ "Кузьминці" не узгоджувалось із положеннями ч. 2 ст. 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", за яким його членами можуть бути лише родичі між собою, й таке рішення в дійсності реалізоване не було, оскільки згідно із статутом СФГ, його єдиним засновником і членом на момент заснування був ОСОБА_2, а 269 осіб пайовиків агропідприємства, не набули права членства в СФГ "Кузьминці".

Крім того, рішенням загальних зборів агропідприємства вирішено встановити для СФГ "Кузьминці" орендну плату за майновий пай в залежності від наслідків господарювання в кінці року, тобто за умови річної рентабельності підприємства 15%, весь чистий дохід одержаний понад 15% рентабельності розподіляється у виді дивідендів на кожний карбованець майнового паю серед всіх власників паїв. Однак, навіть за умови припущення щодо укладення договорів найму чи оренди та виникнення між пайовиками та СФГ орендних правовідносин, власники майнових паїв висловили волевиявлення щодо визначення орендної плати у грошовій формі, а не в формі передачі їм майна господарства в якості оплати за користування майновими паями, яке прийняв ОСОБА_2.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що майно, набуте за період здійснення підприємницької діяльності фермерським господарством з моменту його створення до 25.12.2011 року, не було набуте останнім в рахунок "умовних дивідендів" у власність жителів с. Кузьминці (власників майнових сертифікатів), а тому з урахуванням положень ч. 5 ст. 20 Закону України "Про фермерське господарство", п.4.3. статуту господарства, в редакції від 22.12.2011 року, рішення про володіння, користування і розпорядження майном господарства могло бути прийняте лише за взаємною домовленістю його членів.

Судом першої інстанції при вирішенні спору вірно прийнято до уваги рішення №2 від 19.12.2011 року голови СФГ Кузьминці" ОСОБА_2 про внесення змін до установчих документів у зв'язку з приєднанням до СФГ "Кузьминці" ФГ "Тера-ОРМС" та введення до складу членів СФГ "Кузьминці" ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а також передавальний акт, затверджений рішенням власників від 06.09.2011 року, за яким ФГ "Тера-Ормс" передало, а СФГ "Кузьминці" прийняло усі активи та пасиви (майно, капітал та зобов'язання), від юридичної особи, що припиняється - ФГ "Тера-Ормс", до юридичної особи - правонаступника - СФГ "Кузьминці". При цьому СФГ "Кузьминці" стало правонаступником щодо всіх зобов'язань, всіх кредиторів та боржників ФГ "Тера-Ормс".

Згідно п.1.2 статуту Селянського (фермерського) господарства "Кузьминці" (в редакції 22.12.2011р., чинній на момент прийняття оспорюваних рішення та розпорядження) засновником господарства є ОСОБА_2 який є його головою, членами господарства є : ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (п.1.3, 1.3.1, 1.3.2 статуту).

Судом першої інстанції вірно прийнято до уваги факт відсутності доказів у підтвердження погодження прийняття спірного рішення та розпорядження щодо відчуження майна господарства з іншими його членами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а тому суд з урахуванням п. 4.3. статуту господарства, наведених норм Закону України "Про фермерське господарство", ст. 368, ч. 1, ч. 2 ст. 369, ч. 2 ст. 373 ЦК України, дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо протиправності таких актів та порушення прав позивача, як члена фермерського господарства прав на управління господарством, отримання певної частки прибутку (дивідендів) та активів у разі його ліквідації.

Оцінюючи доводи апелянта ОСОБА_2 щодо відсутності корпоративних правовідносин у фермерському господарстві, колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції правовим аналізом нормативних положень Закону України "Про фермерське господарство" (ч. 1 ст. 1, ч. 4 ст. 1, ст. 19, ч. 1,ч. 6 ст. 20 Закону) та зробленим на його підставі висновком про те, що : відносини між фермерським господарством та його членами мають корпоративно - правову природу, а самі корпоративні права щодо господарства можуть бути відчужені; фермерське господарство є юридичною особою, може бути створене однією або кількома особами та характеризується наявністю складеного капіталу, частки в якому належать членам господарства; фермерське господарство діє на основі статуту; має на меті одержання прибутку; члени господарства беруть участь в управлінні ним через органи управління, склад та компетенція яких визначається статутом; майно належить фермерському господарству на праві власності, а члени господарства мають право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві.

Наявність висновків, викладених в судових рішеннях судів загальної юрисдикції (постанова ВССУ від 21.10.2015 року у справі 685/568/15-ц) про відсутність корпоративних прав у членів фермерського господарства, не узгоджуються з наведеними вимогами Закону України "Про фермерське господарство" та не можуть бути покладені в основу даного рішення на підставі ч. 3 ст. 35 ГПК України, про що просить апелянт ОСОБА_2, оскільки господарський суд при матеріально-правовій кваліфікації спірних правовідносин не зв'язаний висновком щодо матеріально-правової кваліфікації, даним іншим судом загальної юрисдикції в іншій справі, а ч. 3 ст. 35 ГПК України дає право зацікавленому процесуальному суб'єкту не доказувати лише встановлені іншим судовим рішенням обставини, а не правову кваліфікацію правовідносин.

Отже, судом дано вірну матеріально - правову оцінку спірним правовідносинам, у зв'язку з чим наведені доводи апелянта не заслуговують на увагу.

Щодо доводів апелянта ОСОБА_2 про входження позивача в члени фермерського господарства з порушенням вимог ст. 3 Закону України "Про фермерське господарство", суд апеляційної інстанції враховує те, що на підставі його ж рішення, як голови СФГ "Кузьминці" №2 від 19.12.2011 року було внесено зміни до установчих документів у зв'язку із приєднанням до СФГ "Кузьминці" ФГ "Тера-ОРМС" та введення до складу членів СФГ "Кузьминці" ОСОБА_4 та ОСОБА_3, й таке рішення на сьогодні є чинним, а відповідні реєстраційні дії державного реєстратора, вчинені на його підставі - не скасовані.

Судом першої інстанції вірно враховано, що лише в січні 2014 року під час фактичного вилучення майна господарства позивачу стало відомо про спірні рішення і розпорядження. Вказану обставину підтвердив і третя особа - ОСОБА_4. При цьому, колегія суддів приймає до уваги те, що ОСОБА_2 продовжував працювати головою СФГ "Кузьминці" до 10.05.2012 року, а з 10.05.2012 року по 01.03.2013 року - виконавчим директором та здійснюючи управління господарством продовжував використовувати в господарській діяльності усе майно господарства.

Посилаючись на невідповідність висновків місцевого господарського суду положенням ст.359 ЦК України, апелянт не надав ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді належних, допустимих та достатніх доказів у підтвердження того, що виключно за рахунок використання розпайованого майна агропідприємства, СФГ "Кузьминці" протягом 1997-2011 років було набуте майно, що стало предметом спірних рішення та розпорядження та яке зазначене в додатку - акті прийому-передачі основних та оборотних засобів СФГ "Кузьминці", а не за рахунок укладення будь-яких інших правочинів, тощо. Отже, доводи апелянта про те, що протягом 1997 - 2011 років набуте господарством майно було набуте виключно як дохід від використання чужого майна - є припущенням, яке не може бути покладене в основу судового рішення.

Щодо доводів апелянта ОСОБА_2 про незалучення до участі у справі в якості третіх осіб пайовиків села Кузьминці, колегія суддів приймає до уваги те, що предметом спору у даній справі є рішення та розпорядження голови СФГ про відчуження майна, набутого у власність господарством або ж його членами з часу його реєстрації, а не майна, яке відносилось до пайового фонду агропідприємства та яке фактично без належного юридичного оформлення перебувало в користуванні СФГ "Кузьминці", а тому з урахуванням положень ст. 27 ГПК України, колегія суддів не вбачає підстав для залучення 193 осіб - власників майнових сертифікатів до участі у справі, оскільки право власності таких осіб на набуте СФГ "Кузьминці" у період 1997 -2011 років майно - не підтверджене жодними правовстановлюючими документами чи судовими рішеннями, а тому є недоведеним.

З цієї ж підстави, суд не вбачає порушення прав апелянта ОСОБА_1, як власника майнового сертифікату.

В п. 52 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ ГПК України" із змінами і доповненнями зазначено, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК України підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Враховуючи вищевикладене, оскільки наявності правового зв'язку між скаржником ОСОБА_1 та сторонами у справі судом апеляційної інстанції не встановлено, то апеляційне провадження в цій частині на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України підлягає припиненню, оскільки в даному випадку відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 80, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Провадження у справі №924/686/15 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Хмельницької області від 21.09.2015 року у справі №924/686/15 - припинити.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 21.09.2015 року у справі №924/686/15 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу №924/686/15 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.