Ухвала

від 23.12.2015 по справі 814/3795/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/3795/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Кіселик Д.С.,

за участю представника позивача Ткаченка Д.О. та представника відповідача Чернявського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Миколаїв ІНІСС до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

15.12.2014р. ТОВ ФК Миколаїв ІНІСС звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003032201 від 03.12.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 61452 грн. (т.б. 40968 грн. - за основним платежем, 20484 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями ).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні перевірки за відповідач дійшов необґрунтованого висновку про порушення підприємством вимог чинного законодавства, а тому, винесені на підставі вказаних висновків спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.02.2015р. адміністративний позов ТОВ Фінансова компанія Миколаїв ІНІСС задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області №0003032201 від 03.12.2014р.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області 25.12.2014 р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.02.2015р. та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

У період з 03.10.2014р. по 09.10.2014р. інспекторами ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Фінансова компанія Миколаїв ІНІСС з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ПП БК АТРІУМ-СЕРВІС (код ЄДРПОУ 38871786 ), ПП УНІВЕРСАЛ БУДТРЕСТ (код ЄДРПОУ 38922404 ), ПП ЄВРОАЛЬЯНСБУД (код ЄДРПОУ 38781754 ) за період лютий - березень, червень 2014р., за результатами якої складено акт №2539/14-04-22-01/20874215 від 16.10.2014р.

Так, вказаною перевіркою встановлено порушення підприємством позивача вимог п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, внаслідок чого ТОВ ФК Миколаїв ІНІСС було занижено ПДВ всього у сумі 40 968 грн., у т.ч. за лютий 2014р. у сумі 9 910 грн., за березень 2014р. у сумі 14 707 грн., за червень 2014р. у сумі 16 351 грн.

На підставі даного акту перевірки уповноваженою особою ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0003032201 від 03.12.2014р., відповідно до якого ТОВ ФК Миколаїв ІНІСС збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 40968 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20 484 грн.

Не погоджуюсь з зазначеними діями та рішенням податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно з неправомірності спірного рішення.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Як слідує з положень п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, з 01.01.2011р. він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до приписів п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім НБУ) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями ж п.75.1 ст.75 ПК України , в свою чергу, передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні ) та фактичні перевірки.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. №996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у т.ч. договори, накладні, рахунки, акти тощо ) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

А відповідно до змісту положень цієї статті 1 Закону №996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК України.

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Але, при цьому, відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст.8,9 цього Закону (п.3.1 ст.3 ЗУ Про оподаткування прибутку підприємств ).

У відповідності до вимог п.5.1. ст.5 діючого на час спірних правовідносин Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну ), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону ).

Як вбачається з приписів п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті ) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням ) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи ), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до положень п.198.1 ст.198 ПКУ, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у т.ч. в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у т.ч. у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності ); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

А згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПКУ ).

Так, як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, 01.02.2014 року між підприємством позивача та ПП УНІВЕРСАЛ БУДТРЕСТ було укладено договір субпідряду №10/14, відповідно до умов якого, субпідрядник (т.б. ПП УНІВЕРСАЛ БУДТРЕСТ ) зобов'язується виконати ремонтні роботи.

На підтвердження фактичного виконання та оплати цих субпідрядних робіт позивачем надано до суду 1-ї інстанції акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №383 від 10.02.2014р., акт звірки взаємних розрахунків, довідку про вартість виконаних робіт ф.№КБ-3, податкові накладні №47 від 10.02.2014р. - на суму 9900 грн. (в т.ч. ПДВ у розмірі 1650 грн .) і №183 від 28.02.2014р. - на суму 49558,80 грн. (в т.ч. ПДВ у розмірі 8259,80 грн. ), акт прийняття виконаних робіт ф.№КБ-2в за лютий 2014 року.

Також по справі встановлено, що 01.03.2014 року між позивачем та ПП БК АТРІУМ-СЕРВІС було укладено договір субпідряду №10/14, відповідно до умов якого, субпідрядник (т.б. ПП БК АТРІУМ-СЕРВІС ) зобов'язується виконати ремонтні роботи.

Факт реального виконання субпідрядних робіт підтверджений актом прийняття виконаних будівельних робіт за березень 2014 року, податковою накладною №200 від 24.03.2014р. на суму 31710 грн. (в т.ч. ПДВ у розмірі 5285 грн. ), довідкою про вартість виконаних робіт ф.№КБ-3, актом здачі-прийняття робіт №180 від 25.03.2014р., актом прийняття виконаних будівельних робіт ф.№КБ-2в за березень 2014 року.

З матеріалів справи також вбачається, що 30.05.2014 року між позивачем та ПП ЄВРОАЛЬЯНСБУД було укладено договір субпідряду №30/05/06, відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язується виконати ремонтні роботи.

В підтвердження виконання цих субпідрядних робіт позивачем надано до окружного суду податкові накладні №159 від 18.06.2014 року - на суму 45170 грн. (в т.ч. ПДВ - 7528,33 грн .), №213 від 25.06.2014 року - на суму 22122 грн. (в т.ч. ПДВ 3687 грн .), №212 від 25.06.2014 року - на суму 30811,20 грн. (в т.ч. ПДВ 5135,20 грн. ), акти про прийняття виконаних робіт №533 від 18.06.2014р., №535 від 25.06.2014р., №534 від 25.06.2014р., акти прийняття виконаних будівельних робіт за червень 2014 року ф.№КБ-2в.

При цьому, також слід зазначити, що на момент здійснення вказаних вище господарських операцій усі ці контрагенти позивача були належним чином зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в т.ч. і як платники ПДВ та мали свідоцтва платника ПДВ і, відповідно, мали право на виписку податкових накладних.

До того ж, при цьому, необхідно звернути увагу й на той факт, що надані вищезазначеними субпідрядниками підприємству позивача (т.б. замовнику ) послуги з виконання будівельних (ремонтних) робіт повністю відповідають і основним видам діяльності за КВЕД цих контрагентів, які, в свою чергу, як і позивач, на момент спірних відносин мали відповідні ліцензії на виконання будівельних робіт.

Окрім того, на вимогу суду 2-ї інстанції, представником позивача було надано додаткові документи (докази), які, в свою чергу додатково підтверджують факт реального здійснення цих господарських операцій, а саме: договори підряду №01-12 від 05.01.2012р., №18/03-1-2013 від 18.03.2013р. та №07/05-1-2014 від 07.05.2014р., укладені між ТОВ Грінтур-ЕКС (як генеральним замовником ) та ТОВ ФК Миколаїв ІНСС (як генеральним підрядником ), на виконання яких, в свою чергу, і були укладені вище перелічені спірні договори субпідряду; акти звірок, акти приймання робіт та банківські платіжні доручення.

Уважно дослідивши надані представником позивача первинні документи, судова колегія дійшла аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку, що дані первинні документи не містять суттєвих дефектів та в цілому відповідають вимогам ст.201 ПК України, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , наказу Держкомстату України і Держбуду України №237/5 від 21.06.2002р. та наказу Міненергобуду України від 04.12.2009р. №554 Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві .

Крім того, по справі також встановлено, що позивач належним чином відобразив ці господарські операції в своєму податковому і бухгалтерському обліку та відніс фактично сплачені ним суми ПДВ і вартості робіт відповідно до свого податкового кредиту та валових витрат.

За таких обставин, висновок податкового органу про безтоварний характер спірних операцій по виконанню субпідрядних робіт ґрунтується лише на припущеннях та на неправильній юридичній оцінці обставин справи.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що підприємством позивача та його контрагентом, в даному випадку, було виконано всі зобов'язання та умови цього договору підряду, який, в свою чергу, до цього часу недійсним або фіктивним в судовому порядку не визнаний, а відтак, останній, в силу ст.204 ЦК України, є правомірним.

Отже, за вказаних обставин, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0003032201 від 03.12.2014р. та необхідність його скасування.

І на останнє, судова колегія приймає до уваги та ще раз вважає за необхідне наголосити на тому, що згідно з вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України ), а відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має виключно індивідуальний характер. Тобто, якщо контрагент позивача або його контрагенти у 2-й чи 3-й ланках ланцюга , не виконали своїх податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

При чому, слід зазначити, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії та практикою Європейського Суду з прав людини.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, в даному випадку, належним чином не було зроблено представниками відповідача при розгляді даної справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко