Рішення

від 24.12.2015 по справі 910/27158/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2015Справа №910/27158/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Цемакс" До Товариства з обмеженою відповідальністю "АРДІС ПЛЮС" Простягнення 375 368,74 грн. Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача не з'явився;

Від відповідача Геліч В.П., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 140 033,65 грн., основного боргу, 106 322,54 грн. пені, 123 309,13 грн. інфляційних втрат, 5 703,43 грн. 3% річних за договором поставки №001 від 09.01.2015р.

Позов мотивований тим, що відповідачем всупереч умов вищезазначеного договору не було здійснено у повному обсязі оплату поставленого товару.

Відповідач проти позову заперечив, з наступних підстав:

- Позивачем не наведено доказів того, що відповідачем були замовлені ті чи інші обсяги (партії) Товару;

- Позивач підтверджує дату поставки товару видатковими накладними, хоча умовами договору це не передбачено, натомість повністю ігнорує залізничні накладні, хоча підтвердження дати поставки товару саме залізничними накладними прямо передбачено договором;

- Відповідачем допущено прострочення кредитора в частині направлення вимоги про оплату товару;

- Посилання позивача на ст. 692 ЦК України є необґрунтованим, оскільки вказана норма може бути заснована лише у випадку, якщо договором не встановлений інший строк оплати товару, але п. 4.4 Договору якраз встановлений інший строк/порядок оплати товару - попередня оплата, а не оплата по факту отримання товару/документів на товар. Тобто, до даних правовідносин сторони мають застосовувати положення ст.ст. 530, 693 ЦК України, а не ст. 692 ЦК України, проте позивачем вимоги про оплату товару, згідно ст. 530 ЦК України не було направлено;

- Щодо нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені заперечив, з огляду на те, що відбулась прострочка кредитора, щодо пені вказав, що на порушення його розрахунку, відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

03.12.2015р. позивачем подана заява про зменшення розміру позовних вимог, в зв'язку з тим, що відповідач після відкриття провадження сплатив на рахунок позивача суму основного боргу в розмірі 140 033,65 грн. Відповідно до вказаної заяви Позивач просить суд стягнути з відповідача 106 332,54 грн. - пені, 5 703,43 грн. - 3% річних, 123 309,12 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вказана заява прийнята судом до розгляду, відповідно до приписів ч. 4 ст. 22 ГПК України, а отже відповідно до ст. 55 ГПК України має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір по суті.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.01.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Цемакс (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ардіс Плюс (Покупець) був укладений Договір поставки №001 (надалі - Договір).

Згідно з п.1.1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність (повне володіння, користування та розпоряджання) Покупця цемент, у подальшому Товар, а Покупець зобов'язується прийняти Товар і сплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 2.2 Договору кількість товару, найменування та інші дані про товар, на кожну замовлену партію, визначаються письмовими заявками, Покупця на відвантаження Товару. Загальна кількість товару, визначається на підставі видаткових накладних на Товар.

Згідно п.3.1 Договору ціна на кожну замовлену Покупцем партію Товару, що продається за цим Договором, вказана у Рахунках-фактурах Продавця і включає в себе ПДВ.

Відповідно до п. 4.1 Договору Покупець зобов'язується виконати 100% передоплату Товару шляхом банківського переведення коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок Продавця.

Згідно з п. 5.2 Договору поставка Товару виконується залізничним та автомобільним транспортом.

Пунктом 5.3 Договору датою відвантаження Товару вважається дата календарного штемпеля станції відправлення Товару на залізничній накладній. Дата календарного штемпеля в пункті призначення на залізничній накладній вважається датою надходження Товару.

Відповідно до п. 5.5 Договору приймання товару проводиться згідно з Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення по кількості та якості (Інструкція Держарбітражу від 15.06.65 №-6 та Інструкції Держарбітражу від 25.04.66 №-7).

Відповідно до п. 5.6 Договору Продавець зобов'язується при постачанні кожної партії Товару за цим Договором надавати наступні документи:

- рахунок-фактуру (оригінал);

- видаткову накладну (оригінал);

- податкову накладну (оригінал).

Згідно з п. 10.1 Договору договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2015 року, але в будь-якому випадку до повного розрахунку.

Судом встановлено, що на виконання п.1.1 Договору Позивач у період з січня по травень 2015 року здійснив 19 поставок товару Відповідачеві та відвантажив йому цемент загальною вартістю 1 299 033,65 грн. Поставлений цемент був прийнятий Відповідачем у повному обсязі, що підтверджується рахунками на оплату, видатковими накладними, що які містяться в матеріалах справи, які були підписані Позивачем та Відповідачем та скріплені печатками сторін.

Видаткові накладні містять асортимент товару, кількість та погоджену сторонами ціну, прийняті від імені ТОВ "Ардіс Плюс" уповноваженим представником, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України - купівля-продаж.

Відповідачем не заперечується факт отримання товару на вказану суму.

Згідно із ст. 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з п. 1 Інформаційного листа ВГСУ "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17.07.2012 №01-06/928/2012 "підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України".

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Посилання відповідача на те, що до даних правовідносин не застосовуються положення ч. 1 ст. 692 ЦК України визнається судом необґрунтованим, оскільки договором передбачено сплату Покупцем 100% передоплати товару шляхом банківського переведення коштів, зважаючи на те, що Відповідачем 100% передоплати здійснена не було, після прийняття товару у Відповідача виник обов'язок з його оплати згідно вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Щодо дати поставки товару, суд вказує наступне.

Так, у відзиві відповідач вказує, що Позивач невірно вказав дату поставки товару, і що він повинен був поставляти товар виключно залізничними коліями у вагонах, а строк повинен обліковуватися з дати календарного штемпеля станції відправлення товару на залізничній накладній, на що вказує п. 5.3. Договору. При цьому, суд вказує, що сам Відповідач не назвав іншої (на його думку вірної) дати отримання товару.

На спростування заявлених Відповідачем тверджень Позивачем надано до суду ряд документів, які свідчать, що Позивач не тільки виставляв день у день видаткові накладні з дати календарного штемпеля станції відправлення товару на залізничній накладній а й пізніше, тобто даючи Відповідачу таким чином відстрочення в оплаті товару.

Даний факт підтверджується як залізничними накладними: ідентифікатор відправки №35325034 від 12.01.2015 року; ідентифікатор відправки №35418011 від 22.01.2015 року; ідентифікатор відправки №35465939 від 27.01.2015 року; ідентифікатор відправки №35891423 від 05.03.2015 року; ідентифікатор відправки №36097806 від 23.03.2015 року; ідентифікатор відправки №36273852 від 06.04.2015 року; ідентифікатор відправки №36402006 від 17.04.2015 року.

Крім того, Позивачем суду повідомлено, що більшу частину товару Відповідачу було доставлено автомобільним транспортом. Факт доставки товару, відповідно до п. 5.2 Договору підтверджується окрім залізничних накладних також Товарно-транспортними накладними, а саме перевізником ТОВ Цемакс :

ТТН №53 від 20.03.2015 року на 14.44 т.;

ТТН №54 від 20.03.2015 року на 13,96 т.;

ТТН №55 від 20.03.2015 року на 14,46 т.;

ТТН №160 від 10.04.2015 року на 14,06 т.;

ТТН №185 від 24.04.2015 року на 14,58 т.;

ТТН №186 від 24.04.2015 року на 14,28 т.;

ТТН №189 від 27.04.2015 року на 11,62 т.;

ТТН №190 від 27.04.2015 року на 13,88 т.;

перевізником ТОВ Цембудресурс :

ТТН №178 від 22.04.2015 року на 27,44 т.;

ТТН №195 від 29.04.2015 року на 30,42 т.;

ТТН №197 від 30.04.2015 року на 29,80 т.;

ТТН №198 від 30.04.2015 року на 35,84 т.;

ТТН №201 від 05.05.2015 року на 30,54 т.;

ТТН №209 від 06.05.2015 року на 28,56 т.;

ТТН №222 від 08.05.2015 року на 27,76 т.;

ТТН №232 від 08.05.2015 року на 29,62 т.

Таким чином, всі дані які зазначені в Договорі та Видаткових накладних повністю підтверджуються наданими додатковими доказами.

Таким чином, Позивач у повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання згідно п.1.1, п. 3.1, п. 5.6 Договору і поставив Відповідачеві товар належним чином.

Проте, Відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повної оплати вартості отриманого товару від позивача та мав перед Позивачем заборгованість в розмірі 140 033,65 грн. Після порушення провадження у справі, відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 140 033,65 грн.

Позаяк Відповідач допустив прострочення сплати суми основного боргу.

Наразі у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог позивачем предметом розгляду справи є вимоги про стягнення з Відповідача пені в розмірі 106 322,54 грн., 3% річних в розмірі 5 703,43 грн., інфляційних втрат в розмірі 123 309,12 грн.

Щодо 3% річних та інфляційних втрат, суд вказує наступне.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Оскільки відповідачем прострочено оплату поставленого товару, згідно вимог ст. ст. 610, 611 625 Цивільного кодексу України вказане є підставами для застосування до відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання у вигляді 3% річних та інфляційних втрат.

Суд зазначає, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат, здійснено позивачем на суми заборгованостей з урахуванням здійснених Відповідачем часткових проплат, при цьому судом враховано, що позивач виконав 19 поставок цементу за відповідними накладними, які містяться в матеріалах справи, а початок періоду прострочення, за який нараховується 3% річних, інфляційні втрати визначено днем поставки товару.

У зв'язку з наведеним, суд погоджується з періодом нарахування 3% річних за період з 12.01.2015р. по 15.10.2015р. в розмірі 5 703,43 грн. та інфляційних втрат за період з 12.01.2015р. по15.10.2015р. в розмірі 123 309,12 грн.

Отже, суд перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про його обґрунтованість та наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення 3% річних в сумі 5 703,43 грн. та інфляційних втрат в сумі 123 309,12 грн.

Також, в зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача 106 322,54 грн. пені.

Згідно п. 7.1 Договору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, передбачених Договором, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 7.2 Договору порушення строку оплати Покупцем чи строку поставки Продавцем, передбаченого в Договорі, тягне за собою сплату винною Стороною на користь потерпілої Сторони пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який сплачується пеня), за кожен день прострочення виконання зобов'язання, від неоплаченої (несвоєчасно оплаченої) суми чи від суми непоставленого Товару.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов'язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Суд зазначає, що нарахування пені здійснено позивачем на суми заборгованості з урахуванням здійснених Відповідачем часткових проплат, при цьому судом враховано, що позивач виконав 19 поставок цементу за відповідними накладними, які містяться в матеріалах справи, а початок періоду прострочення, за який нараховується пеня визначено днем поставки товару.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 106 322,54 грн.

Щодо стягнення з відповідача 9 000,00 грн. витрат з оплати послуг адвоката, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи позивачем були понесені витрати в розмірі 9 000,00 грн. з оплати послуг адвоката, що підтверджується Договором про надання правової допомоги від 23.09.2015 року укладеним між ТОВ Цемакс та Адвокатським бюро Приймак та Партнери та наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №1071 від 15.10.2015 року на суму 9 000,00 грн.

Також в матеріалах справи наявний ордер на надання правової допомоги, серія КВ №259519 та свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю Приймак О.Ю.

Відповідно до п. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 9 000,00 грн. витрат з оплати послуг адвоката, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ардіс Плюс (03148, м. Київ, вул. Сім'ї Соснових, буд. 3, ідентифікаційний код 35977822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Цемакс (01030, м. Київ, вул. Чапаєва, буд. 7, літера Б, ідентифікаційний код 33945935) 106 322 (сто шість тисяч триста двадцять дві) грн. 54 коп. пені, 5 703 (п'ять тисяч сімсот три) грн. 43 коп. 3% річних, 123 309 (сто двадцять три тисячі триста дев'ять) грн. 12 коп. інфляційні втрати, 9 000 (дев'ять тисяч) грн. правової допомоги, 5 630 (п'ять тисяч шістсот тридцять) грн. 53 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 31.12.2015р.

Суддя І.І. Борисенко