Ухвала

від 16.02.2010 по справі 23/447

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 УХВАЛА

справа № 23/447 16.02.2010 за заявою акціонерного товариства «Перший експедиційний загін підводних та

гідротехнічних робіт»

до відкритого акціонерного товариства «Київенергобуд» (код 32209097)

про визнання банкрутом

Суддя Копитова О.С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

Представники сторін:

від заявника: не з'явився

від боржника, ОСОБА_1, довіреність № б/н від 14.11.08 року; ліквідатор, арбітражний керуючий ОСОБА_2;

В судовому засіданні присутні: ОСОБА_3,паспорт серії НЕ №506366 виданий Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області 04.09.07;

ОСОБА_4, паспорт серії СО №835943 виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві 14.02.02;

ОСОБА_5, паспорт серії МЕ №431704 виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України в м. Києві 01.10.04;

ОСОБА_6, паспорт серії МЕ №861707 виданий Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві 01.02.08;

ОСОБА_7, паспорт серії СН №030064 виданий Харківським РУ ГУ МВС України в м. Києві 15.08.95 року, представник ОСОБА_7, ОСОБА_8, довіреність № 1498 від 04.12.09

Обставини справи:

Акціонерне товариство "Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт " звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про порушення справи про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Київенергобуд ", оскільки останнє неспроможне сплатити борг.

Ухвалою Арбітражного суду міста Києва від 01.09.2000 порушено провадження у справі за № 23/447 .

24.11.2000 Арбітражним судом міста Києва винесено ухвалу підготовчого засідання у справі № 23/447.

18.04.2006 господарським судом міста Києва винесено ухвалу попереднього засідання у справі № 23/447, якою затверджено реєстр вимог кредиторів відкритого акціонерного товариства «Київенергобуд» .

Постановою господарського суду міста Києва від 25.02.2008 відкрите акціонерне товариство «Київенергобуд» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2.

Ухвалою суду від 05.08.2008 визнано кредиторами боржника: Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва на суму 11 822,19 грн.; дочірню компанію «ОСОБА_3 України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на суму 123 167,01 грн.; Київський міський центр зайнятості на суму 2 426,04 грн.; державну податкову інспекцію у Деснянському районі міста Києва на суму 1 893,22 грн.

Під час ліквідаційної процедури з кредиторськими вимогами до боржника звернулась ОСОБА_6 на суму 402 270,53 грн. та просила суд визнати її поточним кредитором боржника на визначену суму.

Обґрунтовуючи свою заяву, ОСОБА_6 зазначає, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 05.11.2001 року по справі № 2-100/2001 присуджено до стягнення з ВАТ Київенергобуд на користь ОСОБА_6 153 145 грн. Судове рішення вступило в законну силу 06.12.2001 року. При цьому ОСОБА_6 вказує, що зверталась до відділу Державної виконавчої служби Деснянського (Ватутинського) районного управління юстиції у м. Києві щодо виконання зазначеного рішення, однак, рішення виконано не було, кошти не стягнуто. Також ОСОБА_6 вказує, що зверталась з кредиторськими вимогами до боржника в справі про банкрутство, однак судом в визнанні її конкурсним кредитором було відмовлено.

При цьому на суму заборгованості визначену в рішенні суду від 05.11.2001 року ОСОБА_6 здійснює інфляційні нарахування та 3 % річних згідно ст. 625 Цивільного кодексу України за період грудень 2001 року-серпень 2009 року.

В подальшому ОСОБА_6 збільшила свої вимоги до боржника за рахунок збільшення періоду нарахування втрат від інфляції та відсотків річних за період вересень-грудень 2009 року та просить визнати її кредитором боржника на суму 471 839,88 грн.

Ліквідатором боржника подано пояснення щодо заявлених ОСОБА_6 кредиторських вимог. Ліквідатор вимоги ОСОБА_6 не визнає в повному обсязі, вважає їх конкурсними, тобто такими, що виникли до порушення провадження по справі. В зв'язку з чим з посиланням на приписи ст. 14 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом вважає їх погашеними, оскільки ОСОБА_6 пропущений 30-денний строк для їх подання. Також ліквідатор вказує, що ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2006 року прийнятою за результатами попереднього засідання було відмовлено ОСОБА_6 у визнанні її конкурсним кредитором.

Дослідивши матеріали справи, подані докази господарський суд приходить до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви ОСОБА_6 про визнання її кредитором боржника в силу наступного.

Умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів встановлюються Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Преамбула).

Відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити

кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. (абз. 7 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище, 01.09.2000 року Арбітражним судом міста Києва було порушено провадження по справі про банкрутство ВАТ Київенергобуд та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а ухвалою підготовчого засідання від 24.11.2000 року було зобов'язано заявника подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України чи Київської міської Ради оголошення про порушення справи про банкрутство боржника з метою виявлення всіх кредиторів і можливих санаторів. 07.12.2000 року в газеті Голос України № 226 (2473) було здійснено відповідну публікацію.

Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції закону станом на 21.12.2000 року) кредитори у місячний строк з дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство подають в арбітражний суд письмові заяви про грошові вимоги до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику. Боржник разом з розпорядником майна в результаті розгляду цих вимог визнає їх або заперечує, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і арбітражний суд. Визнані боржником грошові вимоги включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Згідно абз. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури

Судом встановлено, що 04.08.1999 року між ВАТ Київенергобуд (Забудовник) та ОСОБА_6 (Дольщик) було укладено Договір № 207 про дольову участь в будівництві. Відповідно до умов зазначеного договору Дольщик приймає участь в будівництві житлового будинку по вул. Драгоманова, 23-б в м. Києві, розмір дольової участі визначається із розрахунку договірної ціни за загальну площу наданої йому квартири, а Забудовник після завершення будівництва, в строк до 31.12.1999 року зобов'язався передати у власність Дольщику всі необхідні документи та двокімнатну квартиру № 207 на 10-му поверсі третьої секції дома № 23-б по вул. Драгоманова. Вартість квартири згідно умов Договору складала 69 080 грн., що в еквіваленті відповідає 15 500 у.е.

На виконання умов зазначеного договору ОСОБА_6 сплатила ВАТ Київенергобуд 69 080 грн., що в еквіваленті на дату сплати відповідало 15 500 у.е.

07.01.2001 року, тобто після порушення провадження по справі про банкрутство боржника, між ВАТ Київенергобуд та ОСОБА_6 було підписано угоду про розірвання Договору № 207 про дольову участь в будівництві. Відповідно до п.2 зазначено угоди Забудовник зобов'язався на протязі календарного місяця після підписання даної угоди повернути Дольщику внесені ним кошти в розмірі еквівалентному 15 500 у.е., що станом на 01.01.2001 року складало 85250 грн. Крім того, в п.4 угоди сторони погодили, що в разі невиконання зобов'язання в строк нараховуються штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 0,5% від суми вказаній в п.2 за кожен день прострочки.

Таким чином, як станом на день порушення провадження по справі про банкрутство ВАТ Київенергобуд , так і на день прийняття ухвали підготовчого засідання, якою ініціюючого кредитора зобов'язано опублікувати відомості про порушення провадження по справі про банкрутство, боржник не мав грошових зобов'язань в розумінні Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом перед ОСОБА_6 і відповідно у останньої не було до нього конкурсних кредиторських вимог. Боржник згідно умов Договору був зобов'язаний передати у власність ОСОБА_6 всі необхідні документи та двокімнатну квартиру № 207 на 10-му поверсі третьої секції дома № 23-б по вул. Драгоманова. Лише після підписання, 07.01.2001 року (останній день 30-денного строку) угоди про розірвання Договору № 207 у боржника виникло грошове зобов'язання перед ОСОБА_6 в розмірі 85 250 грн., а у останньої право вимагати сплати зазначених коштів.

Як встановлено матеріалами справи за стягненням визначеної суми, а також пені ОСОБА_6 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва. Рішенням суду від 05.11.2001 року присуджено до стягнення з ВАТ Київенергобуд на користь ОСОБА_6 153 145 грн.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів, 07.12.2009 року ліквідатор ВАТ Київенергобуд подав апеляційну скаргу на зазначене рішення з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва було відмовлено ліквідатору в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05.11.2001 року.

Таким чином рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05.11.2001 року набрало законної сили та є чинними станом на день прийняття ухвали.

Відповідно до абз. 8 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Матеріалами справи встановлено, що 21.01.2002 року відділом Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження щодо виконання зазначеного рішення, однак, рішення виконано не було, кошти не стягнуто.

За таких обставин вимоги ОСОБА_6 в розмірі 153 145 грн. є поточними вимогами до боржника, тобто такими, що виникли після порушення провадження по справі, безспірними в розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та відповідно такими, що підлягають визнанню.

Щодо вимог ОСОБА_6 про визнання її кредитором боржника на суму 318 694, 88 грн.

Обґрунтовуючи зазначені вимоги ОСОБА_6 посилається на ст. 625 Цивільного кодексу України, Рекомендації Верховного Суду України та Міністерства статистики України від 03.04.1997 року № 62-97 та Постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України по справі № 11/690.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п. 50 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 визначено, що на передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України проценти та індекс інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання не поширюється заборона на їх нарахування в період провадження справи про банкрутство.

Оскільки судом встановлено наявність безспірного грошового зобов'язання боржника перед ОСОБА_6 в розмірі 153 145 грн. то відповідно вимоги про визнання її кредитором на суму втрат від інфляції є обґрунтованими, однак в зв'язку з невірним розрахунком підлягають частковому визнанню за розрахунком суду. В даному випадку ОСОБА_6 помилково здійснює нарахування 3% річних на прострочену суму з урахуванням втрат від інфляції, оскільки згідно ст. 625 Цивільного кодексу України і втрати від інфляції і 3 % річних нараховуються саме на суму прострочення. Таким чином сума кредиторських вимог 3% річних за період з 06.11.2001 року по грудень 2009 року визнається в розмірі 37 082,07 грн., а втрат від інфляції в розмірі 211 340,1 грн.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд визнає ОСОБА_6 кредитором боржника з поточними вимогами на суму 401 567,17 грн. Вимоги в іншій частині відхиляються.

Під час ліквідаційної процедури з вимогами до боржника звернулась ОСОБА_7 на суму 136 978,94 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_7 зазначає, що після смерті свого чоловіка ОСОБА_9, який працював в ВАТ Київенергобуд у 1994-2002 роках, дізналась про наявну заборгованість по заробітній платі, що не була йому своєчасно виплачена за період з 01.01.1998 року по 31.12.2002 року в розмірі 47 881,81 грн. При цьому, ОСОБА_7 з посиланням на ст. 1216, ст. 1227 Цивільного кодексу України вважає, що має право бути кредитором боржника, оскільки є членом сім ї ОСОБА_9 і саме їй належить право на отримання заробітної плати, що за життя не була отримана її чоловіком.

Крім того, ОСОБА_7 з посиланням на приписи Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати від 19.10.2000 року № 2050 та Постанови Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2002 року, № 1427 від 20.12.1997 року розраховує суму компенсації за порушення строків виплати заробітної плати в розмірі 89 097,13 грн.

Під час судового розгляду ОСОБА_7 збільшила свої вимоги в частині компенсації за порушення строків виплати заробітної плати та розраховує її станом на грудень 2009 року і відповідно просить визнати її кредитором боржника на суму невиплаченої заробітної плати в розмірі 47 881,81 грн. та 101 539,95 грн.

Ліквідатор вимоги ОСОБА_7 не визнав. В листі направленому на адресу ОСОБА_7 зазначив, що оскільки ОСОБА_9 в місячний строк після публікації оголошення про порушення справи про банкрутство з вимогами до боржника щодо існуючої перед ним заборгованості не звертався, то зазначені вимоги є погашеними.

Господарський суд не погоджується з доводами ліквідатора в силу наступного.

Як встановлено вище, відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитором боржника визнається -між іншим особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати.

Згідно п.1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

В даному випадку, на думку суду, законодавець запроваджує для кредиторів з вимогами щодо виплати заробітної плати особливий статус та не встановлює для них беззаперечного обов'язку щодо звернення до суду зі своїми вимогами протягом встановленого присічного строку, а лише надає їм таке право. Якщо ж такий кредитор виявив бажання прийняти участь в розгляді справи про банкрутство то тоді він повинен подати в установленому порядку та в строк заяву з підтверджуючими вимоги документами. В цьому випадку, на думку суду, такий кредитор набуває прав та обов'язків конкурсних кредиторів, за виключенням випадків передбачених законодавством (наприклад звільнення від сплати державного мита). В разі ж, пропуску встановленого строку такий кредитор втрачає право набути статусу конкурсного кредитора.

При цьому, частина 2 п. 6 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зобов'язує розпорядника майна окремо внести до реєстру відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та даними обліку боржника.

Наведена норма свідчить про те, що кредитори з вимогами щодо виплати заробітної плати є привілейованими, тобто незалежно від того, заявили вони свої вимоги до боржника чи ні, їх вимоги включаються арбітражним керуючим згідно з даними обліку боржника до реєстру вимог кредиторів в другу чергу. На привілейованих кредиторів не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів (ч. 6 ст. 12 Закону) та правові наслідки граничного строку (ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 32 Закону).

На підтвердження наявності заборгованості по заробітній платі в розмірі 47 881,81 грн. ОСОБА_7 подано довідку про заборгованість за період 1998-2002 рік, видану ОСОБА_9 ВАТ Київенергобуд 30.04.2004 року (оригінал досліджено в судовому засіданні, копія долучена до матеріалів справи).

Судом встановлено, що ОСОБА_9 в період з 15.03.1994 року по 22.05.2002 року працював в ВАТ Київенергобуд на посаді голови правління. Згідно довідки від 30.04.2004 року сума заборгованості по заробітній платі на зазначену дату склала 47 881,81 грн., сума компенсації за невиплачену заробітну плату -16 118,58 грн.

Ліквідатором не надано суду доказів погашення заборгованості по заробітній платі ОСОБА_9 в визначеному розмірі.

Згідно свідоцтва про смерть від 18.08.2006 року ОСОБА_9 помер 17.08.2006 року (копія в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших

соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_7 є членом сім ї померлого ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу від 28.08.1971 року (копія в матеріалах справи). Крім того, згідно довідки виданої державним нотаріусом ОСОБА_10 № 143/02-17 від 05.02.2010 року ОСОБА_7 є спадкоємицею ОСОБА_9 за законом і 16.11.2006 року по її заяві заведена спадкова справа №228/2006 до майна померлого її чоловіка про прийняття нею спадщини і видачу їй свідоцтв про право на спадщину за законом.

З урахуванням викладених обставин, враховуючи приписи діючого законодавства господарський суд вважає обґрунтованими вимоги ОСОБА_7 щодо визнання її кредитором ВАТ Київенергобуд за вимогами по невиплаченій заробітній платі її чоловіка ОСОБА_9 в розмірі 47 881,81 грн.

Крім того, враховуючи приписи Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати від 19.10.2000 року № 2050 та Постанов Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2002 року, № 1427 від 20.12.1997 року, перевіривши порядок здійсненого ОСОБА_7 розрахунку, суд вважає обґрунтованими вимоги щодо визнання її кредитором на суму компенсації за порушення строків виплати заробітної плати в розмірі 101 539,95 грн.

За таких обставин, господарський суд визнає ОСОБА_7 кредитором боржника на загальну суму 149 421,76 грн.

22.10.2009 року з вимогами до боржника звернувся ОСОБА_5 на суму 18 640 грн.

В подальшому ОСОБА_5 подав доповнення до поданої заяви в якій збільшив свої вимоги та просить суд визнати його кредитором боржника на суму 29 752,86 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_5 посилається на рішення Ватутинського (Деснянського) районного суду м. Києва від 01.03.1999 року по справі № 2-156-1999, яким з боржника на користь ОСОБА_5 присуджено до стягнення 10 270,57 грн., з яких 9 840,64 грн. заборгованості по заробітній платі, 429,93 грн. дивідендів.

ОСОБА_5 зазначає, що боржником сума заборгованості по заробітній платі була погашена лише в квітні 2008 року, в зв'язку з чим з посиланням на приписи Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати від 19.10.2000 року № 2050 та Постанови Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2002 року, ст. 536, 625 Цивільного кодексу України розраховує суму компенсації за порушення строків виплати заробітної плати та 3 % річних в загальному розмірі 29 752,86 грн.

Ліквідатор зазначені вимоги не визнав з посиланням на рішення Апеляційного суду міста Києва від 03.09.2008 року, яким ОСОБА_5 відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та подані докази господарський суд приходить до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви ОСОБА_5 про визнання його кредитором боржника в силу наступного.

Відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно п.1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Як визначено судом вище, для кредиторів з вимогами щодо виплати заробітної плати законодавець запроваджує особливий статус та не встановлює для них беззаперечного обов'язку щодо звернення до суду зі своїми вимогами протягом встановленого присічного строку, а лише надає їм таке право. При цьому, частина 2 п. 6 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зобов'язує розпорядника майна окремо внести до реєстру відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та даними обліку боржника.

Наведена норма свідчить про те, що кредитори з вимогами щодо виплати заробітної плати є привілейованими, тобто незалежно від того, заявили вони свої вимоги до боржника чи ні, їх вимоги включаються арбітражним керуючим згідно з даними обліку боржника до реєстру вимог кредиторів в другу чергу. На привілейованих кредиторів не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів (ч. 6 ст. 12 Закону) та правові наслідки граничного строку (ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 32 Закону).

Як убачається з матеріалів справи, вимоги ОСОБА_5, що підтверджені рішенням суду в повному обсязі виникли до порушення провадження по справі про банкрутство боржника 01.09.2000 року. Згідно наявних в матеріалах справи доказів ОСОБА_5 протягом встановленого 30-денного строку з грошовими вимогами до боржника не звертався. Однак, як вбачається з рішення Ватутинського (Деснянського) районного суду м. Києва від 01.03.1999 року по справі № 2-156-1999, з боржника на користь ОСОБА_5 присуджено до стягнення 10 270,57 грн., з яких 9 840,64 грн. заборгованості по заробітній платі, 429,93 грн. дивідендів.

Таким чином, на вимоги ОСОБА_5 по невиплаченій заборгованості по заробітній платі в розмірі 9 840,64 грн. не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів та правові наслідки граничного строку.

Судом встановлено, що сума заборгованості по заробітній платі була погашена боржником ОСОБА_5 лише в квітні 2008 року. За таких обставин, враховуючи приписи Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати від 19.10.2000 року № 2050 та Постанови Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2002 року, № 1427 від 20.12.1997 року, перевіривши порядок здійсненого ОСОБА_5 розрахунку, суд вважає обґрунтованими вимоги щодо визнання його кредитором на суму компенсації за порушення строків виплати заробітної плати, однак за уточненим розрахунком суду в розмірі 19 189,97 грн. за період березень1999 року - березень 2008 року із розрахунку заборгованості по заробітній платі в розмірі 9 840,64 грн. загального індексу інфляції 295,16 %. Також обґрунтованими вважає суд вимоги ОСОБА_5 про визнання його кредитором боржника за нарахованими відсотками річних згідно ст. 625 Цивільного кодексу України за визначений період березень1999 року - березень 2008 року за уточненим розрахунком суду на суму 2 656,97 грн. із розрахунку заборгованості по заробітній платі в розмірі 9840,64 грн.

Вимоги ОСОБА_5 в іншій частині є необґрунтованими та не підлягають визнанню судом, оскільки як встановлено під час розгляду заяви, погашення суми заборгованості по заробітній платі було здійснено боржником в квітні 2008 року. Таким чином основне зобов'язання боржника перед кредитором припинилось і відповідно повинно припинитись нарахування відсотків річних і інфляції. Згідно поданої заяви ОСОБА_5 продовжував здійснювати відповідні нарахування та просить визнати його кредитором боржника на суму інфляції і річних за період квітень 2008 року - грудень 2009 року, що є безпідставним.

За таких обставин вимоги ОСОБА_5 підлягають частковому визнанню на суму 21 846,22 грн.

Керуючись Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , Цивільним кодексом України, Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати від 19.10.2000 року № 2050 та Постанов Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2002 року, № 1427 від 20.12.1997 року, ст. 86 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати кредитором відкритого акціонерного товариства Київенергобуд з поточними вимогами до боржника в розмірі 401 567,17 грн. ОСОБА_6.

Визнати кредитором відкритого акціонерного товариства Київенергобуд ОСОБА_7 на загальну суму 149 421,76 грн.

Визнати кредитором відкритого акціонерного товариства Київенергобуд ОСОБА_5 на суму 31 135,37 грн.

Вимоги ОСОБА_6 на суму 70 272,71 грн. відхилити.

Вимоги ОСОБА_5 на суму 7 906,64 грн. відхилити.

Суддя О.С. Копитова