Рішення

від 22.12.2015 по справі 753/12172/15-ц

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02099, м. Київ, вул. Севастопольська, 14

справа № 753/12172/15-ц

провадження № 2/753/6039/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2015 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі ДЕАК Ю.В.

за участю

представника позивача ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_2.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Позняки-Добробут до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Позняки-Добробут (далі по тексту - позивач, ОСББ Позняки-Добробут ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_2.) про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 6 495,92 грн., яка складається з основної суми заборгованості у розмірі 5 544,98 грн., 3% річних у розмірі 217,79 грн. та 733,15 грн. - інфляційної складової боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач зареєстрований в АДРЕСА_1 та є власником даної квартири, отримує житлово-комунальні послуги, при цьому не виконує зобов'язання по їх оплаті, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість, яку позивач просить суд стягнути з відповідача з урахуванням нарахованих штрафних санкцій .

Позивачем неодноразово подавались заяви про уточнення позовних вимог та відповідно до останніх уточнень позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за період з 01 лютого 2013 року по 01 травня 2015 року за житлово-комунальні послуги у розмірі 4 628,30 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 967,08 грн., 3% річних у сумі 381,42 грн., а також судові витрати.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.

Дослідивши подані представником позивача заяви про уточнення позовних вимог, враховуючи, що заяви подані у відповідності до приписів ч. 2 ст. 31 ЦПК України, суд приймає їх до розгляду та вважає за необхідне здійснити розгляд справи з урахуванням наданих позивачем останніх уточнень.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідач у свою чергу заперечив стосовно задоволення позовних вимог, посилаючись зокрема на те, що послуги позивачем надавались по завищеним тарифам, деякі його платежі не були враховані позивачем у розрахунку його заборгованості, також вказав, що між сторонами не було укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідно до Закону України Про житлово-комунальні послуги , а також на не доведення позивачем фактичного надання житлово-комунальних послуг у відповідності до наданих рахунків щодо їх сплати.

Окрім того, відповідач зазначив, що під час неодноразових спроб складення акту звірки, ним пропонувалось позивачу в рахунок оплати заборгованості за надані житлово-комунальні послуги провести роботи по благоустрою прибудинкової території, однак зазначене не знайшло підтримки з боку позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 та ще дві особи. Квартира приватизована, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 08 жовтня 2002 року та її власником є відповідач.

Статтею 322 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Закон України Про житлово-комунальні послуги (далі по тексту - ЗУ Про житлово-комунальні послуги ) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Разом з тим , ст. 4 ЗУ Про житлово-комунальні послуги передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

За змістом ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Статтею 162 ЖК України визначено, що плата за користування жилим приміщенням і за комунальні послуги в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Згідно з частиною 2 ст. 19 ЗУ Про житлово-комунальні послуги учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Статтями 20, 21 ЗУ Про житлово-комунальні послуги визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 ЗУ Про житлово-комунальні послуги , якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно зі ст. 14 ЗУ Про житлово-комунальні послуги залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади; друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Відповідно до ст. 179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обовязковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями , які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Статтями 66-67 цього Кодексу також визначено, що плата за користування житлом обчислюється, виходячи з загальної площі квартири, розмір плати за користування житлом встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 (далі - Правила), плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим (п. 18 Правил).

Судом встановлено, що позивач є балансоутримувачем даного будинку та надає мешканцям житлово-комунальні послуги, відповідач в свою чергу отримує їх, при цьому не повноцінно виконує зобов'язання по їх оплаті. У зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість за житлово-комунальні послуги з 01 лютого 2013 року по 01 травня 2015 року у розмірі 4 628,30 грн., що підтверджується копією наявного рахунку в матеріалах справи.

Суд критично оцінює надані відповідачем у судовому засіданні пояснення стосовно неврахування позивачем у підготовленому ним розрахунку заборгованості вчинені ОСОБА_2 на підставі поданих ним квитанцій проплати за надані та отримані житлово-комунальні послуги, оскільки згідно останніх уточнень позовних вимог, які були прийняті судом, та у відповідності доданого до них розрахунку зазначені відповідачем квитанції були враховані.

Водночас, суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність між сторонами договірних відносин, що є підставою для звільнення від сплати за надані та спожиті ними послуги, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. А частиною 2 цієї статті встановлено, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За змістом частини 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. А частиною 2 ст. 642 цього Кодексу передбачено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За підсумовуючим аналізом зазначених вище правових норм, суд дійшов висновку, що в результаті отримання відповідачем рахунків на сплату житлово-комунальних послуг позивач здійснював оферту в укладенні договору про надання цих послуг за умов визначених цими рахунками, а відповідач в свою чергу споживаючи надані послуги та частково за них сплачуючи, здійснював акцепт.

Таким чином, відсутність письмового договору не може бути підставою для звільнення від сплати вартості отриманих відповідачами житлово-комунальних послуг.

Також суд критично оцінює твердження відповідача щодо неналежного надання позивачем житлово-комунальних послуг та завищення ним тарифів на такі послуги, оскільки до суду не надано актів-претензій у відповідності до ст. 18 ЗУ Про житлово-комунальні послуги , а послуги з утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні витрати), комунальні послуги були нараховані відповідачу у відповідності до тарифів визначених на підставі розпоряджень Київської міської державної адміністрації та згідно нормативно-правових актів, що діяли у зазначеній у позові період, і відповідачем не доведено, що нарахування вказаних послуг здійснювалось позивачем на підставі інших нормативно-правових актів.

Разом з тим, відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Згідно з диспозицією зазначеної статті цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. За таких обставин, вбачається, що відповідач зобов'язаний сплачувати житлово-комунальні послуги, а позивач має право вимагати від відповідача виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов'язань відповідно до ст. 611 ЦК України настають наслідки, встановлені законом або договором.

З урахуванням наведеного та невиконанням відповідачами зобов'язань щодо оплати наданих позивачем та спожитих ними житлово-комунальних послуг, суд дійшов висновку про наявність у відповідача перед позивачем відповідної заборгованості за період з 01 лютого 2013 року по 01 травня 2015 року у розмірі 4 628,30 грн., що підтверджується відповідним розрахунком .

Окрім того, за змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а . замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Отже, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Беручи до уваги наведене та перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що сума штрафних санкцій на підставі ст. 625 ЦК України, яка підлягає стягненню становить 4 348,50 грн., яка складається з 3% річних у розмірі 381,42 грн. та 3 967,08 грн. - інфляційної складової боргу.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, відповідно до ст. 12 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом. А згідно зі ст. 79 цього Кодексу витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат пов'язаних з розглядом судової справи та підлягають розподілу за правилами ст. 88 цього Кодексу.

У зв'язку із зверненням до суду позивачем були понесені витрати за юридичні послуги в розмірі 3 900 грн., що підтверджується відповідним договором, додатковими угодами до нього, звітами про виконання доручень та копіями платіжних доручень.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. У зв'язку з чим, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 243,60 грн. та суму понесених витрат на правову допомогу у розмірі 3 900 грн.

На підставі викладеного та керуючись стст. 4, 14, 19 - 21, 32 Закону України Про житлово-комунальні послуги , стст. 66 - 67, 162, 179 Житлового кодексу України, стст. 3, 11, 13, 15, 16, 322, 509, 525 - 527, 530, 625 ЦК України, стст. 12, 31, 57, 60, 79, 88, 209, 212- 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Позняки-Добробут (місцезнаходження: м. Київ, вул. Драгоманова, 12; ЄДРПОУ 26199173) заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 4 628,30 грн., інфляційних втрат у розмірі 3 967,08 грн., 3% річних у сумі 381,42 грн., а також судові витрати, які складаються з суми судового збору у розмірі 243,60 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 3 900 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.