Ухвала

від 03.11.2016 по справі 753/12172/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

03 листопада 2016 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Фаловської І.М., Гримич М.К., Ткачука О.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Позняки-Добробут» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Позняки-Добробут» (далі - ОСББ «Позняки-Добробут») звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_4 зареєстрований у АДРЕСА_1, є власником даної квартири, отримує житлово-комунальні послуги, однак не виконує зобов'язання по їх оплаті.

Враховуючи викладене, ОСББ «Позняки-Добробут» просило стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за період з 01 лютого 2013 року по 01 травня 2015 року за житлово-комунальні послуги у розмірі 4 628,30 грн., інфляційні втрати - 3 967,08 грн. та 3 % річних - 381,42 грн.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСББ «Позняки-Добробут» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 4 628,30 грн., інфляційні втрати - 3 967,08 грн., 3 % річних - 381,42 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині розподілу судових витрат та ухвалено в цій частині нове рішення. У решті рішення місцевого суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням нормпроцесуального права , просить скасувати рішення місцевого та апеляційного судів, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1.

Позивач є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 та надає мешканцям за вказаною адресою житлово-комунальні послуги.

Оскільки відповідач неналежним чином виконує зобов'язання зі сплати житлово-комунальних послуг, у нього утворилась заборгованість перед позивачем, яка за період з 01 лютого 2013 року по 01 травня 2015 року становить 4 628,30 грн.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Хоч у ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вказані вище висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, які відповідно до вимог ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції в нескасованій частині, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вірно виходив із того, що позивачем надаються житлово-комунальні послуги вчасно та належної якості. Проте відповідач неналежним чином виконує зобов'язання по своєчасній оплаті за отримані послуги, в зв'язку із чим з нього підлягає до стягнення заборгованість за вказані послуги з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних.

Скасовуючи рішення місцевого суду в частині розподілу судових витрат та ухвалюючи в цій частині нове рішення, апеляційний суд вірно виходив із того, що ОСОБА_4 є інвалідом II групи, а тому відповідно до п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, судом першої інстанції у нескасованій частині та апеляційним судом при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а рішення місцевого суду в нескасованій частині та рішення апеляційного суду залишити без змін.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні місцевим судом в нескасованій частині та апеляційним судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргуОСОБА_4 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року в нескасованій частині та рішення апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: І.М. Фаловська

М.К. Гримич

О.С.Ткачук