Постанова

від 08.06.2006 по справі 25/519

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

25/519

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

08 червня 2006 р.                                                                                   № 25/519  

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Дерепи В.І.

суддів                                                           Грека Б.М.                                                                      Стратієнко Л.В.

з участю представників:позивача: відповідача:прокуратури:

Нікітченко В.В.Довганенко Д.В.не з'явився

розглянувши  у     відкритому              судовому засіданні  касаційну  скаргу відкритого акціонерного товариства “Октябрський комбінат хлібопродуктів”

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16 березня 2006 р.

у справі№ 25/519

за позовомвідкритого акціонерного товариства “Октябрський комбінат хлібопродуктів”

доДержавного комітету України з державного матеріального резерву

про стягнення 1 543 475 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2005 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача 1 543 475 грн. витрат з відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву за договором № юр-2зб/313-2004 від 27.08.2004 р. за період вересень 2004 р. –жовтень 2005 р.

Рішенням господарського суду м.Києва від 28.12.2005 р. (суддя Морозов С.М.) позов задоволено. Стягнуто з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь ВАТ “Октябрський комбінат хлібопродуктів” 1 543 475 грн. боргу за відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву та судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2006 р. (головуючий –Алданова С.О., судді –Пантелієнко В.О., Дзюбко П.О.) рішення господарського суду м.Києва від 28.12.2005 р. скасовано та постановлено нове рішення, яким провадження у справі в частині позовних вимог ВАТ “Октябрський комбінат хлібопродуктів” про стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву заборгованості з оплати витрат з відповідального зберігання матеріальних цінностей за період з 01.09.2004 р. по 01.07.2005 р. В решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2006 р., залишивши в силі рішення господарського суду м.Києва від 28.12.2005 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.1 постанови від 29.12.1976 р. № 5 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте, постановлені у справі судові рішення не відповідають зазначеним вимогам.

Зокрема, припиняючи провадження у справі в частині стягнення заборгованості з витрат за зберігання матеріальних цінностей за період з 01.09.2004 р. по 01.07.2005 р. на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України, суд виходив з того, що ці вимоги були вирішені рішенням господарського суду м.Києва  від 13.10.2005 р. у справі за № 15/553, але при цьому судом не було враховано, що таке припинення згідно вказаної норми можливе за наявності тотожності всіх трьох елементів, а саме, якщо збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Зміна хоча б одного з них свідчить про відсутність тотожності позовів і не перешкоджає заінтересованим особам звертатись до суду з позовом.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що у вказаних позовах різні предмети та не збігаються підстави позовів –обставини, якими обгрунтовував позивач позовні вимоги.

Крім того, як у рішенні у справі № 15/553, так і в постанові апеляційної інстанції у даній справі не зазначено розмір суми у стягненні якої за вказаний період, відповідно, відмовлено та припинено провадження у справі.

В порушення вимог ст. 43 ГПК України суд апеляційної інстанції не дослідив та не з'ясував, яка сума, виходячи умов п.4.1 договору відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву № юр-2зб/313-2004 від 27.08.2004 р. ( 2,5 грн. за тонно-місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей) та п.1 додаткової угоди до нього від 18.08.2005 р. ( оплата за 2005 р. у сумі  297 500 грн.), підлягала сплаті позивачу за період з 01.09.2004 р. по 31.10.2005 р. та яка була фактично перерахована відповідачем, хоча ця обставина має істотне значення для правильного вирішення справи.

Також належним чином не перевірені заперечення позивача щодо укладення додаткової угоди №1 від 18.08.2005 р. до договору № юр-2зб/313-2004 від 27.08.2004 р. та не витребуваний відповідно до вимог ст. 38 ГПК України оригінал цієї додаткової угоди.

За таких обставин постанову апеляційного господарського суду не можна визнати законною і обгрунтованою а тому вона підлягає скасуванню.

Разом з тим не може залишатись в силі і рішення суду першої інстанції, оскільки задовольняючи позов у повному обсязі, суд неправильно застосував норми матеріального права та не навів достатніх мотивів, з яких він виходив, стягуючи борг з розрахунку 7,5 грн. за тонно-місяць, при визначенні у  п.4.1 договору 2,5 грн. за тонно-місяць.

За таких обставин рішення суду першої інстанції також підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене та вирішити спір відповідно до встановлених обставин справи та вимог закону.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Октябрський комбінат хлібопродуктів” задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 березня 2006 р. та рішення господарського суду м.Києва від 28 грудня 2005 р. у справі за № 25/519 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Головуючий                                                         В.І. Дерепа

Судді                                                                     Б.М. Грек

                                                                             Л.В. Стратієнко