Постанова

від 28.12.2015 по справі 810/5437/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2015 року 810/5437/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства "Іванківське лісове господарство" доУправління Укртрансінспекції у Київській області провизнання протиправними та скасування постанов,

в с т а н о в и в:

Державне підприємство "Іванківське лісове господарство" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Укртрансінспекції у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 04.11.2015 №033781.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.11.2015 Управлінням Укртрансінспекції у Київській області прийнято постанову №033781, якою вирішено стягнути з ДП "Іванківське лісове господарство" адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700,00 грн. у зв'язку з допущенням порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. Закону України "Про автомобільний транспорт". Вказав, що адміністративний штраф застосований за порушення, яке ДП "Іванківське лісове господарство" не скоювало, оскільки у водія під час проведення перевірки були всі необхідні документи, передбачені ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". При цьому, звертав увагу суду на те, що Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340, не поширюється на перевезення вантажу, яке було здійснено позивачем, оскільки таке перевезення пов'язане з метою діяльності позивача та здійснено саме для цілей підприємства, а тому вважає, що у нього не виникає обов'язку щодо оформлення індивідуально-контрольної книжки водія або реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водія у разі використання тахографу.

Відповідач будь-яких пояснень з приводу заявленого позову суду не надав.

У судове засідання, призначене на 28.12.2015, з'явився представник позивача та подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Державне підприємство "Іванківське лісове господарство" зареєстроване як суб'єкт господарювання 02.03.1998, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Видами діяльності позивача за КВЕД, зокрема, є: вирощування інших багаторічних культур; лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві; лісозаготівлі; надання допоміжних послуг у лісовому господарстві (основний); лісопильне та стругальне виробництво; виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння.

Відповідно до статуту ДП "Іванківське лісове господарство" підприємство створено з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Судом встановлено, що 29 вересня 2015 року державними інспекторами Управління Укртрансінспекції у Київській області на підставі завдання на перевірку від 24.09.2015 №024135 на ділянці дороги з радіусом 27 км + 900 м з центром Іванківська райрада проведено перевірку транспортного засобу Рено Магнум НОМЕР_1 з напівпричепом Trailor НОМЕР_2, який належить ДП "Іванківське лісове господарство", керував вантажним автомобілем водій ОСОБА_1.

Перевіркою встановлено порушення статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: не оформлено індивідуально-контрольну книжку водія або реєстраційні листи режиму праці та відпочинку водія в разі використання цифрового пристрою (тахографу). Також, перевіркою встановлено перевезення вантажу для власних потреб згідно ТТН серія КВА661357 від 29.09.2015 (дрова технологічні).

За наслідками перевірки посадовими особами Управління Укртрансінспекції у Київській області складений акт №006965 від 29.09.2015 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

На підставі акта перевірки відповідачем 04 листопада 2015 року прийнято постанову №033781, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700 грн. у зв'язку з допущенням порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Однак, не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникла між сторонами, суд виходить з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначаються, а відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт".

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлений перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Абзацом третім частини першої статті 60 вказаного Закону передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, а саме: за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників врегульовано Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок).

Згідно з пунктами 2, 4 Порядку державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України; державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 14 Порядку встановлено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до п. 15 Порядку під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Пунктом 21 Порядку визначено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Судом встановлено, що у водія ОСОБА_1, який здійснював вантажне перевезення транспортним засобом Рено Магнум НОМЕР_1 з напівпричепом Trailor НОМЕР_2, який належить ДП "Іванківське лісове господарство", під час рейдової перевірки були наявні всі документи, передбачені ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та напівпричепу серії НОМЕР_3, серії НОМЕР_4; посвідчення водія серії НОМЕР_5; подорожній лист від 29.09.2015 №010837; товарно-транспортна накладна серії КВА №661357 від 29.09.2015.

Так, згідно товарно-транспортної накладної серії КВА №661357 від 29.09.2015, позивачем здійснювалось перевезення дров технологічних у межах Іванківського району з Березівки до с. Макалевичі, вантажоодержувач - Іванківське ЛГ, Нижній склад Бородянка.

Як встановлено судом, видами діяльності позивача за КВЕД, зокрема, є: вирощування інших багаторічних культур; лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві; лісозаготівлі; надання допоміжних послуг у лісовому господарстві (основний); лісопильне та стругальне виробництво; виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння.

Крім того, відповідно до статуту ДП "Іванківське лісове господарство" підприємство створено з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Отже, з наведеного слідує, що здійснення перевезення дров технологічних відповідає меті та предмету діяльності ДП "Іванківське лісове господарство".

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що перевезення вантажу згідно товарно-транспортної накладної серії КВА №661357 від 29.09.2015 здійснювалось для цілей діяльності підприємства позивача.

З приводу встановленого порушення щодо не оформлення індивідуально-контрольної книжки водія або реєстраційних листів режиму праці та відпочинку водія в разі використання цифрового пристрою (тахографу), суд зазначає наступне.

Так, особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку встановлені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення).

Відповідно до п. 1.3 Положення вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

В той же час, п. 1.4 Положення передбачено, що це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств.

Як було встановлено судом, ДП "Іванківське лісове господарство" є підприємством лісового господарства та перевезення вантажу згідно товарно-транспортної накладної серії КВА №661357 від 29.09.2015 здійснювало для цілей діяльності підприємства позивача.

Відтак, суд приходить до висновку, що вимоги Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340, не поширюються на перевезення вантажу згідно товарно-транспортної накладної серії КВА №661357 від 29.09.2015, а тому обов'язок щодо оформлення індивідуально-контрольної книжки водія або реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водія у разі використання тахографу під час такого вантажного перевезення у позивача не виник.

Отже, враховуючи те, що позивач при здійсненні перевезення вантажу мав необхідні документи, перелік яких встановлено статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", суд приходить до висновку про безпідставність накладення шрафу.

За таких обставин, постанова Управління Укртрансінспекції у Київській області від 04.11.2015 №033781 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти дише на підстав в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем правомірність свого рішення не доведена, а з досліджених судом обставин справи вбачається, що з боку позивача відсутні порушення, передбачені абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", через наявність у позивача всіх необхідних документів для здійснення вантажних перевезень відповідно до вимог чинного законодавства України.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 69-72, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансінспекції у Київській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 04.11.2015 №033781.

Стягнути на користь Державного підприємства "Іванківське лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00992088) судові витрати у сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. за рахунок асигнувань Управління Укртрансінспекції у Київській області (код ЄДРПОУ 38353934).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.