Рішення

від 28.12.2015 по справі 922/6000/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2015 р.Справа № 922/6000/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Холзан-Безпека", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Рассвет", с. Тернова простягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 10.11.2015 року);

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Холзан-Безпека" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Рассвет" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 176 344, 57 грн. (із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог вх. № 50012 від 15.12.2015 року т. 1, а.с. 89-92) з яких: 112 027, 29 грн. - сума основного боргу, 15 313,72 грн. - інфляційні втрати, 2 089, 06 грн. - 3 % річних, 31 276, 34 грн. - пеня, 15 638, 16 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 026/ОГП про надання послуг щодо охорони майна та підтримання порядку від 11.02.2015 року у частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.11.2015 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 7.12.2015 року.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

У судовому засіданні 28.12.2015 року оголошено перерву до 15:00 години.

11.11.2015 року позивач через канцелярію суду надав заяву вх. № 6000/15 про вжиття заходів забезпечення позову в якій позивач просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти відповідача, що знаходяться на розрахунковому рахунку 260080100019848 в АБ "Південний" в м. Одесі та інших розрахункових рахунках відкритих цьому ж банку та в інших банківських установах.

Суд, у судовому засіданні 28.12.2015 року дослідивши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, керуючись статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких стаття 66 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Господарський суд, прийшов до висновку про відмову в її задоволенні, оскільки позивачем не обґрунтовано у чому саме можуть виникнути труднощі при виконанні рішення суду, чи неможливість його виконання. Також відповідні докази відсутні і в матеріалах справи.

Присутній у судовому засіданні 28.12.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити та надав клопотання про долучення до матеріалів справи копії банківських виписок, а також надав усні пояснення щодо часткової оплати відповідачем суми у розмірі 30 000,00 грн. Та зазначив що відповідна сума було зарахована як проплата за останнім актам про надання послуг за № 55 також надав пояснення щодо нарахування пені у яких зазначив що пеня нараховувалась загальну суму заборгованості за останні шість місяців відповідний розрахунок додано до матеріалів справи.

Представник відповідача у призначене судове засідання 28.12.2015 року після оголошеної перерви не з'явився, додаткових документів не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджено підписом представника відповідача на повідомленні про перерву у судовому засіданні.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 4-3 Господарського процесуального кодексу та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 Господарського процесуального кодексу України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду від 12.11.2015 року, 7.12.2015 року та 15.12.2015 року свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами та додатково поданими на вимогу суду документами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 28.12.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 11.02.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Холзан-Безпека" (далі -позивач, виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма "Рассвет" (далі -відповідач, замовник) було укладено договір № 026/ОГП про надання послуг щодо охорони майна та підтримання порядку (т. 1, а.с. 14-20).

Пунктом 2.1. договору, сторони узгодили, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання організувати та забезпечити охорону громадського порядку на об'єкті замовника, зазначених у додатку № 2 (дислокація постів охорони) і прийнятих під охорону.

Відповідно до пункту 11.1. договору, договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2015 року. Якщо на дату закінчення строку дії цього договору які-небудь із зобов'язань сторін невиконані, вони залишаються чинними до їх повного виконання.

Згідно пункту 5.1.2. договору замовник зобов'язується вчасно та в повному об'ємі в терміни та на умовах, визначених даним договором провести необхідні платежі й розрахунки за здійснені виконавцем послуги.

Згідно пункту 6.1. договору, послуги, надані виконавцем за даним договором, оплачуються замовником щомісячно, у строгій відповідності за фактично наданий об'єм послуг по договірній ціні. Сторони визначили, - загальна сума наданих послуг виконавцем з урахуванням ПДВ за один місяць підтримання порядку на об'єкті та охорони майна за цим договором, зазначена в затвердженому протоколі погодження договірної ціни (додаток 1), що є невід'ємною частиною договору і може корегуватися рахунками та актами приймання - передачі наданих послуг за фактично надані послуги.

Як вбачається із додатку 1 до договору № 026/ОГП від 11.02.2015 року протоколу погодження договірної ціни від 11.02.15 року сторонами досягнуто згоди про розмір договірної ціни за надання послуг з охорони майна та підтримання порядку на об'єктах замовника, зазначених у додатку № 2 (дислокація постів охорони), згідно наведеного у протоколі розрахунку за повний календарний місяць, що становить 36 750, 00 грн. Також, сторони дійшли згоди, що зазначена сума в затвердженому протоколі погодження договірної ціни, можне корегуватися рахунками та актами приймання-передачі надання послуг за фактично надані послуги (т. 1, а.с. 21).

Відповідно до пункту 6.2. договору, на термін дії даного договору замовник перераховує виконавцю авансовий платіж в розмірі 50% (п'ятдесят відсотків) від розрахункової суми, відповідно до затвердженого протоколу погодження договірної ціни (додаток №1). Остаточний розрахунок проводиться в термін трьох днів з дня підписання акту приймання - передачі наданих послуг, в порядку передбаченому пунктом 6.3. договору, із урахуванням отриманого авансового платежу, але не пізніше десятого числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 6.3. договору сторони визначили, що послуги за цим договором вважаються наданими після підписання акту приймання-передачі наданих послуг. Виконавець кожного місяця надає замовнику акти приймання - передачі наданих послуг. Замовник протягом 3-х робочих днів з моменту отримання підписує акт приймання-передачі наданих послуг або направляє виконавцю мотивовану відмову від підписання. Якщо протягом вказаного терміну акти наданих послуг не будуть підписані чи виконавцем не буде одержано мотивованої відмови, то акти надання послуг вважаються підписаними, а дані послуги надані належним чином і у повному обсязі без будь-яких зауважень та претензій зі сторони замовника. Правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання актів наданих послуг.

Згідно пункту 7.5. договору, при простроченні проведення розрахунків за договором (розділу 6) з вини замовника, замовник має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати. Сторони погодились, що за своєю правовою природою застосовані проценти не вважаються способом забезпечення виконання зобов'язання, майновими санкціями (неустойкою, штрафом, пенею) в розумінні господарського законодавства України, а є платою за користування чужими грошовими коштами згідно з цивільним законодавством України (статті 536, 625 Цивільного кодексу України).

27.02.2015 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 026/ОГП від 11.02.2015 року про надання послуг щодо охорони майна та підтримання порядку в якій збільшили кількість постів охорони на період з 1.03.2015 року по 31.03.2015 року та погодили вартість додаткових послуг яка становить 3620, 00 грн.

20.04.2015 року укладено додаткову угоду № 2 до договору № 026/ОГП від 11.02.2015 року про надання послуг щодо охорони майна та підтримання порядку в якій посилили охорону постів на період з 20.04.2015 року по 30.04.2015 року та погодили вартість додаткових послуг яка становить 4991, 00 грн.

15.05.2015 року укладено додаткову угоду № 3 до договору № 026/ОГП від 11.02.2015 року про надання послуг щодо охорони майна та підтримання порядку в якій посилили охорону постів на період з 15.05.2015 року по 31.05.2015 року та погодили вартість додаткових послуг яка становить 4064,52 грн. (т. 1, а.с. 23-25).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі надавши відповідачеві послуги щодо охорони майна та підтримання порядку, що підтверджується актами про надання послуг підписаними між сторонами за період з лютого по липень 2015 року, а саме:

- № 20-ОГП від 28.02.2015 року на суму 23 338, 70 грн.;

- № 39-ОГП від 31.03.2015 року на суму 36 750, 00 грн.;

- № 41-ОГП від 31.03.2015 року на суму 3 620, 00 грн.;

- № 55-ОГП від 30.04.2015 року на суму 36 750, 00 грн.;

- № 60-ОГП від 30.04.2015 року на суму 4 991, 00 грн.;

- № 74-ОГП від 31.05.2015 року на суму 36 750, 00 грн.;

- № 79-ОГП від 31.05.2015 року на суму 4 064, 52 грн.;

- № 91-ОГП від 30.06.2015 року на суму 36 750, 00 грн.;

- № 97-ОГП від 23.07.2015 року на суму 22 721, 77 грн. на загальну суму 203 735, 99 грн. (т. 1, а.с. 27-35).

Відповідач частково виконав свої зобов'язання за договором № 026/ОГП частково оплативши вартість отриманих послуг, що і стало причиною звернення позивача до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Абзац 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів здійснення оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевказані обставини та несплату відповідачем боргу за надані послуги відповідно до умов договору № 026/ОГП про надання послуг щодо охорони майна та підтримання порядку від 11.02.2015 року, суд приходить до висновку що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 112 027, 29 грн. (за надані послуги за період з квітня 2015 року по липень 2015 року) є обґрунтованими, правомірними, доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, позивачем було нараховано: 3% річних у розмірі - 2 089, 06 грн., інфляційні втрати у розмірі - 15 313,72 грн. та пеня у розмірі - 31 276,34 грн.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу пеню за останні шість місяців на загальну суму заборгованості за період з:

- 1-30.06.2015 року на суму 82 555,52 грн. нараховано пеню у розмірі 4 071, 23 грн.;

- 1-23.07.2015 року на суму 119 305,52 грн. нараховано пеню у розмірі 4 510,73 грн.;

- 24-31.07.2015 року на суму 119 305,52 грн. нараховано пеню у розмірі 1 568, 95 грн.;

- 1-28.08.2015 року на суму 142 027,29 грн. нараховано пеню у розмірі 6 537, 15 грн.;

- 29-31.08.2015 року на суму 142 027,29 грн. нараховано пеню у розмірі 630,37 грн.;

- 1-21.09.2015 року на суму 142 027, 29 грн. нараховано пеню у розмірі 4 412, 57 грн.;

- 22-24.09.2015 року на суму 112 027,29 грн. нараховано пеню у розмірі 497,22 грн.;

- 25-30.09.2015 року на суму 112 027,29 грн. нараховано пеню у розмірі 810,28 грн.;

- 1-31.10.2015 року на суму 112 027,29 грн. нараховано пеню у розмірі 4 186,44 грн.;

- 1-31.11.2015 року на суму 112 027,29 грн. нараховано пеню у розмірі 4 251,40 грн. (т. 1, а.с. 93-94) всього нараховано пеню у сумі 31 276,34 грн.

Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем відповідачу пені у розмірі - 31 276,34 грн. за вищезазначений період та встановлено, що розрахунок позивача є помилковий в частині визначення періодів нарахування.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем нараховується пеня за останні шість місяців на суму заборгованості. Відповідно до норм діючого законодавства пеня нараховується з моменту прострочення грошового зобов'язання.

У пункті 6.2. договору, сторони узгодили що остаточний розрахунок проводиться в термін трьох днів з дня підписання акту приймання - передачі наданих послуг, в порядку передбаченому пунктом 6.3. договору, із урахуванням отриманого авансового платежу, але не пізніше десятого числа місяця, наступного за звітним.

Як зазначає позивач відповідач прострочив грошове зобов'язання за актами про надання послуг, а саме № 55-ОГП від 30.04.2015 року; № 60-ОГП від 30.04.2015 року; № 74-ОГП від 31.05.2015 року; № 79-ОГП від 31.05.2015; № 91-ОГП від 30.06.2015 року; № 97-ОГП від 23.07.2015 року.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Зважаючи на норму вказаної статті, а також враховуючи що пунктом 6.2. договору сторони узгодили, що остаточний розрахунок проводиться в термін трьох днів з дня підписання акту приймання - передачі наданих послуг, в порядку передбаченому пунктом 6.2. договору, із урахуванням отриманого авансового платежу, але не пізніше десятого числа місяця, наступного за звітним, таким чином суд, здійснивши власний перерахунок пені, дійшов висновку, що належна до стягнення за період порушення відповідачем умов договору за спірними актами складає: № 55-ОГП від 30.04.2015 року з 1.06.2015 року по 21.09.2015 року та з 22.09.2015 року по 11.11.2015 року (із урахуванням часткових оплат); № 60-ОГП від 30.04.2015 року з 11.05.2015 року по 11.11.2015 року; № 74-ОГП від 31.05.2015 року з 11.06.2015 року по 30.11.2015 року; № 79-ОГП від 31.05.2015 року з 11.06.2015 року по 30.11.2015 року; № 91-ОГП від 30.06.2015 року з 11.07.2015 року по 30.11.2015 року; № 97-ОГП від 23.07.2015 року з 11.08.2015 року по 30.11.2015 року у розмірі 29 335, 52 грн.

В решті 1940,82 грн. пені - слід відмовити як безпідставно нараховані.

Позивачем нараховано 3% річних у розмірі - 2 089, 06 грн., інфляційні втрати у розмірі - 15 313,72 грн., судом перевірено розрахунок позивача та встановлено, що позивачем невірно визначено період нарахування.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача або підтверджували сплату вартості наданих послуг за актами у строк, встановлений пунктом 6.2. Договору.

Перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних у розмірі 2 089, 06 грн. та інфляційних втрат у розмірі 15 313,72 грн. (розрахунок т. 1, а.с. 93) за період з 1-31.03.2015 року на суму 21 338,70 грн., з 01-30.04.2015 року на суму 40 370, 00 грн., з 1-21.05.2015 року на суму 82 111,00 грн., з 22-31.05.2015 року на суму 41 441, 00 грн., з 1-30.06.2015 року на суму 82 555, 52 грн., з 1-23.07.2015 року на суму 119 305,52 грн., з 24-31.07.2015 року на суму 119 350, 52 грн., 1-31.08.2015 року на суму 142 027,29 грн., з 1-21.09.2015 року на суму 142 027,29 грн., з 22-30.09.2015 року на суму 112 027,29 грн., 1-31.10.2015 року на суму 112 027,29 грн., 1-30.11.2015 року на суму 112 027,29 грн., суд дійшов висновку, що позивачем невірно визначено період нарахування.

Судом здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат в системі законодавство та встановлено, що вірний період нарахування становить за спірними актами № 55-ОГП від 30.04.2015 року з 1.06.2015 року по 21.09.2015 року та з 22.09.2015 року по 11.11.2015 року (із урахуванням часткових оплат); № 60-ОГП від 30.04.2015 року з 11.05.2015 року по 11.11.2015 року; № 74-ОГП від 31.05.2015 року з 11.06.2015 року по 30.11.2015 року; № 79-ОГП від 31.05.2015 року з 11.06.2015 року по 30.11.2015 року; № 91-ОГП від 30.06.2015 року з 11.07.2015 року по 30.11.2015 року; № 97-ОГП від 23.07.2015 року з 11.08.2015 року по 30.11.2015 року суму 3% у розмірі 1 668, 88 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 969, 21 грн.

В решті нарахованих 420,18 грн. 3 % річних та 13 344, 51 грн. інфляційних втрат - слід відмовити, як необґрунтованих.

Позивачем відповідно до пункту 7.5. договору та статей 536, 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу 16 107, 39 грн. процентів за користування чужими грошовими.

Згідно зі статтею 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Підставою для застосування статті 536 Цивільного кодексу України є, окрім факту користування чужими коштами, встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Укладеним між сторонами договором № 026/ОГП про надання послуг щодо охорони майна та підтримання порядку від 11.02.2015 року та чинним законодавством України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами саме у розумінні статті 536 Цивільного кодексу України не встановлений.

Таким чином враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог позивача в частині заявлених до стягнення з відповідача 16 107, 39 грн. - процентів за користування чужими грошовими, оскільки відповідний розмір процентів не визначений умовами спірного договору.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню. В решті позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. При частковому задоволення позовних вимог судові витрати покладаючи на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 175,02 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 193, 230 Господарського кодексу України, статтями 525, 526, 536, 549, 610, 612, 627, 625, 629, 655, 901 Цивільного кодексу України, статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Cтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Рассвет" (62421 Харківська обл., Харківський р-н., с. Тернова; поштова адреса: 61145 м. Харків, а/с 680, ЄДРПОУ 30712821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Холзан-Безпека" (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, 9, ЄДРПОУ 38419222) 112 027, 29 грн. - сума основного боргу, 1 969, 21 грн. - інфляційні втрати, 1 668,88 грн. - 3 % річних, 29 335, 52 грн. - пеня, 2 175,02 грн. - судові витрати.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі - 13 344,51 грн., 3% річних у розмірі - 420,18 грн., пені - 1 940, 82 грн. та процентів за користування чужмим грошовими коштами у розмірі - 15 638, 16 грн. в задоволенні позову відмовити.

У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 04.01.2016 р.

Суддя ОСОБА_2