Постанова

від 24.05.2016 по справі 922/6000/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2016 р. Справа № 922/6000/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 09.02.2016 року),

відповідача - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх.№ 728 Х/1-38) на рішення господарського суду Харківської області від 28.12.2015 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Холзан-Безпека", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Рассвет", с. Тернова, Харківська обл.

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Холзан-Безпека" звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Рассвет" про стягнення коштів у розмірі 176344, 57грн. (із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), з яких: 112027, 29грн. - сума основного боргу, 15 313, 72 грн. - інфляційні втрати, 2 089, 06 грн. - 3 % річних, 31 276, 34 грн. - пеня, 15 638, 16 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами та судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.12.2015р. у справі №922/6000/15 (суддя Ємельянова О.О.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Рассвет" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Холзан-Безпека" 112027,29 грн. - сума основного боргу, 1969,21грн. - інфляційні втрати, 1668, 88грн. - 3 % річних, 29335, 52грн. - пеня, 2175,02 грн. - судові витрати; в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі - 1 344, 51грн., 3% річних у розмірі - 420,18грн., пені - 1940,82 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі - 15638,16 грн. в задоволенні позову відмовлено; у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом першої інстанції зроблено невірний висновок щодо періодів нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені, у зв'язку з чим неправомірно задоволено позовні вимоги частково, а також безпідставно відмовлено позивачу в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 15638,16 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судових засіданнях 19.04.2016 року та 10.05.2016 року його представник проти задоволення апеляційної скарги заперечував та зазначав, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

18.05.2016 року відповідач надав суду контррозрахунок пені, відповідно до якого її розмір, враховуючи всі акти надання послуг, складає 32023,37 грн.

Відповідач в судове засідання 24.05.2016 року не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце судового засідання, про що свідчить підпис його представника, який був присутній в судовому засіданні 10.05.2016 року, на оголошенні про відкладення розгляду справи на 24.05.2016 року.

Крім того, ухвала суду від 10.05.2016 року отримана відповідачем поштою 16.05.2016 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

11.02.2015 року між ТОВ "Холзан-Безпека" (виконавець) та ТОВ "Рассвет" (замовник) укладено договір № 026/ОГП про надання послуг щодо охорони майна та підтримання порядку (далі - договір) (а.с.14 т.1).

Відповідно до п. 2.1., замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання організувати та забезпечити охорону громадського порядку на об'єкті замовника, зазначених у додатку № 2 (дислокація постів охорони) і прийнятих під охорону.

Згідно пункту 5.1.2. договору, замовник зобов'язується вчасно та в повному об'ємі в терміни та на умовах, визначених даним договором провести необхідні платежі й розрахунки за здійснені виконавцем послуги.

В п.6.1. договору визначено, що послуги, надані виконавцем за даним договором, оплачуються замовником щомісячно, у строгій відповідності за фактично наданий об'єм послуг по договірній ціні. Сторони визначили, - загальна сума наданих послуг виконавцем з урахуванням ПДВ за один місяць підтримання порядку на об'єкті та охорони майна за цим договором, зазначена в затвердженому протоколі погодження договірної ціни (додаток №1), що є невід'ємною частиною договору і може корегуватися рахунками та актами приймання - передачі наданих послуг за фактично надані послуги.

В додатку №1 до договору № 026/ОГП від 11.02.2015 року (протокол погодження договірної ціни від 11.02.15 року) зазначено, що сторонами досягнуто згоди про розмір договірної ціни за надання послуг з охорони майна та підтримання порядку на об'єктах замовника, зазначених у додатку № 2 (дислокація постів охорони), згідно наведеного у протоколі розрахунку за повний календарний місяць, що становить 36 750 грн. Також, сторони дійшли згоди, що зазначена сума в затвердженому протоколі погодження договірної ціни, може корегуватися рахунками та актами приймання-передачі надання послуг за фактично надані послуги (а.с.21 т.1).

Відповідно до пункту 6.2. договору, на термін дії даного договору замовник перераховує виконавцю авансовий платіж в розмірі 50% (п'ятдесят відсотків) від розрахункової суми, відповідно до затвердженого протоколу погодження договірної ціни (додаток №1). Остаточний розрахунок проводиться в термін трьох днів з дня підписання акту приймання - передачі наданих послуг, в порядку передбаченому пунктом 6.3. договору, із урахуванням отриманого авансового платежу, але не пізніше десятого числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 6.3. договору сторони визначили, що послуги за цим договором вважаються наданими після підписання акту приймання-передачі наданих послуг. Виконавець кожного місяця надає замовнику акти приймання - передачі наданих послуг. Замовник протягом 3-х робочих днів з моменту отримання підписує акт приймання-передачі наданих послуг або направляє виконавцю мотивовану відмову від підписання. Якщо протягом вказаного терміну акти наданих послуг не будуть підписані чи виконавцем не буде одержано мотивованої відмови, то акти надання послуг вважаються підписаними, а дані послуги надані належним чином і у повному обсязі без будь-яких зауважень та претензій зі сторони замовника. Правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання актів наданих послуг.

В п. 7.5 договору визначено, що при простроченні проведення розрахунків за договором (розділу 6) з вини замовника, замовник має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати. Сторони погодились, що за своєю правовою природою застосовані проценти не вважаються способом забезпечення виконання зобов'язання, майновими санкціями (неустойкою, штрафом, пенею) в розумінні господарського законодавства України, а є платою за користування чужими грошовими коштами згідно з цивільним законодавством України (статті 536, 625 Цивільного кодексу України).

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2015 року. Якщо на дату закінчення строку дії цього договору які-небудь із зобов'язань сторін невиконані, вони залишаються чинними до їх повного виконання (п.11.1 договору).

11.02.2015 року сторони підписали акт приймання-передачі об'єкта під охорону (а.с.23 т.1).

27.02.2015 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, в якій зазначено, що на період з 1.03.2015 року по 31.03.2015 року збільшено кількість постів охорони та погоджено вартість додаткових послуг на суму 3620 грн. (а.с.24 т.1).

20.04.2015 року укладено додаткову угоду № 2 до договору, в якій сторонами узгоджено посилення охорони постів на період з 20.04.2015 року по 30.04.2015 року та вартість додаткових послуг, яка складає 4991 грн. (а.с.25 т.1).

15.05.2015 року сторони підписали додаткову угоду № 3 до договору, в якій вказали про посилення охорони постів на період з 15.05.2015 року по 31.05.2015 року та визначили вартість додаткових послуг на суму 4064,52 грн. (а.с.26 т.1).

Позивач належним чином виконував умови договору, та надав в період лютий-липень 2015 року відповідачу послуги охорони майна та підтримання порядку на загальну суму 203735, 99 грн., про що свідчать підписані сторонами акти про надання послуг:

- № 20-ОГП від 28.02.2015 року на суму 23338,70 грн.;

- № 39-ОГП від 31.03.2015 року на суму 36750 грн.;

- № 41-ОГП від 31.03.2015 року на суму 3620 грн.;

- № 55-ОГП від 30.04.2015 року на суму 36750 грн.;

- № 60-ОГП від 30.04.2015 року на суму 4991 грн.;

- № 74-ОГП від 31.05.2015 року на суму 36750 грн.;

- № 79-ОГП від 31.05.2015 року на суму 4064, 52 грн.;

- № 91-ОГП від 30.06.2015 року на суму 36750 грн.;

- № 97-ОГП від 23.07.2015 року на суму 22721, 77 грн. (а.с.27-35 т.1).

Вказані акти підписані обома сторонами без зауважень, скріплені їх печатками.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що відповідач в порушення п.5.1.2 та п.6.1 договору, вартість наданих послуг оплатив частково, на суму 91708,70 грн., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 112027,29 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 176344,57 грн., з яких: 112027, 29 грн. - сума основного боргу, 15 313, 72 грн. - інфляційні втрати, 2 089, 06 грн. - 3 % річних, 31 276, 34 грн. - пеня, 15 638, 16 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач відзиву на позов не надав, у зв'язку з чим його правова позиція стосовно суті спору під час розгляду справи в суді першої інстанції не відома.

В судових засідання суду апеляційної інстанції 10.04.2016 року, 10.05.2016 року представник відповідача зазначав про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Колегія суддів враховує наступне.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 901 ЦК України, передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до статті 902 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 6.2. договору, на термін дії даного договору замовник перераховує виконавцю авансовий платіж в розмірі 50% (п'ятдесят відсотків) від розрахункової суми, відповідно до затвердженого протоколу погодження договірної ціни (додаток №1). Остаточний розрахунок проводиться в термін трьох днів з дня підписання акту приймання - передачі наданих послуг, в порядку передбаченому пунктом 6.3. договору, із урахуванням отриманого авансового платежу, але не пізніше десятого числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 203735, 99 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг за лютий-липень 2015 року, які містяться в матеріалах справи (а.с.27-35 т.1).

Відповідач, в порушення умов договору, оплату за надані послуги здійснив частково, а саме: 10.04.2015 року на суму 21338,70 грн., 22.05.2015 року на суму 40370 грн., 22.09.2015 року на суму 30000 грн., тобто всього 91708,70 грн., про що свідчить виписки ПАТ КБ «Приватбанк» з рахунку позивача за період за період з лютого 2015 року по листопад 2015 року (а.с.115-222 т.1).

Сума основного боргу відповідача підтверджується наданим позивачем матеріалами (договором, актами приймання-передачі, розрахунком ціни позову, виписками ПАТ КБ «Приватбанк»).

Відповідач в добровільному порядку заборгованість в повному обсязі не сплатив, не представив суду доказів погашення боргу.

Враховуючи те, що позивач виконав роботи у повному обсязі, про що були підписані акти виконаних робіт без заперечень сторонами та скріплені їх печатками, а відповідач не сплатив за виконані роботи, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення 112027,29 грн. основного боргу є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

В позовні заяві позивач просить також (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) за період з березня 2015 року по листопад 2015 року стягнути з відповідача 15313,72 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 2089,06 грн.

Господарський суд Харківської області, при прийнятті оскаржуваного рішення, здійснив власний розрахунок вказаних сум та позовні вимоги в цій частині задовольнив частково, стягнув з відповідача 3% річних в розмірі 1668,88 грн. та 1969,21 грн. інфляційних втрат. При цьому, розрахунок вказаних сум здійснено судом починаючи з актів №55-ОГП та №60-ОГП від 30.04.2015 року.

Однак, судова колегія не погоджується з такою позицією суду з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у лютому 2015 року надав відповідачу послуги на суму 21338,70 грн., про що свідчить акт №20-ОГП від 28.02.2015 року.

Відповідач, відповідно до п.6.2 договору, повинен був здійснити оплату в термін трьох днів з дня підписання акту приймання - передачі наданих послуг, але не пізніше десятого числа місяця, наступного за звітним, тобто не пізніше 10 березня 2015 року.

Однак, оплата за надані послуги в розмірі 21338,70 грн. надійшла на рахунок позивача лише 09.04.2015 року.

Таким чином, за період з 11.03.2015 року по 09.04.2015 року заборгованість відповідача складала 21338,70 грн.

В березні 2015 року позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 40370 грн., що підтверджується актами №39-ОГП та №41-ОГП від 31.03.2015 року.

Оплату за надані послуги відповідач повинен був здійснити не пізніше 10 квітня 2015 року, однак фактично оплатив надані послуги лише 22.05.2015 року.

Таким чином, за період з 11.04.2015 року по 10.05.2015 року борг відповідача складав 40370 грн.

В квітні 2015 року позивач надав відповідачу послуги на суму 41741 грн. за актами №55-ОГП та №60-ОГП від 30.04.2015 року.

Враховуючи, що надані послуги відповідач не оплатив, за період з 11.05.2015 року по 21.05.2015 року борг відповідач складав 82111 грн., а з 22.05.2015 року по 10.06.2015 року - 41741 грн.

За надані позивачем в травні 2015 року послуги на суму 40814, 52 грн. за актами №74-ОГП та №79-ОГП від 31.05.2015 року, відповідач повинен був здійснити розрахунок не пізніше 10.06.2015 року.

Однак, зобов'язання з оплати відповідач не виконав, у зв'язку з чим з 11.06.2015 року по 10.07.2015 року борг відповідача складав 82555,52 грн.

В червні позивач надав відповідачу послуги на суму 36750 грн. за актом №91-ОГП від 30.06.2015 року.

Таким чином, з 11.07.2015 року по 10.08.2015 року борг відповідач склав 119305,52 грн.

В липні 2015 року позивач надав відповідачу послуги на суму 22721,77 грн. за актом №97-ОГП від 23.07.2015 року.

Отже, борг відповідача за період з 11.08.2015 року по 22.09.2015 року склав 142027,29 грн.

22.09.2015 року відповідач здійснив оплату на суму 30000 грн., у зв'язку з чим в період з 23.09.2015 року по 30.11.2015 року заборгованість позивача становила 112027,29 грн.

Відповідно до ч.2 ст.626 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз'яснено в п.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 7.5 укладеного сторонами договору передбачено, що при простроченні проведення розрахунків за договором (розділу 6) з вини замовника, замовник має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми.

Таким чином, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання, колегія суддів, дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог цій в частині та стягнення з відповідача 3 % річних на загальну суму 1939,85 грн.: за період з 11.03.2015 року по 09.04.2015 року в розмірі 52,62 грн., з 11.04.2015 року по 10.05.2015 року в сумі 99,54 грн., за період 11.05.2015 року по 21.05.2015 року в сумі 74,24 грн., за період з 22.05.2015 року по 10.06.2015 року - 68,62 грн., за період з 11.06.2015 року по 10.07.2015 року в сумі 203,56 грн., за період з 11.07.2015 року по 10.08.2015 року в розмірі 303,98 грн., за період з 11.08.2015 року по 22.09.2015 року в сумі 501,96 грн., з 23.09.2015 року по 30.11.2015 року в сумі 635,33 грн.

Відносно позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості (лист Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р В«Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справВ» ).

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (пункт „2В» листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року №01-06/950/2012 В«Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права В» ).

Згідно даних Державного комітету статистики України індекс інфляції за липень 2015 року складав 99%, за серпень 2015 року - 99,2%, за жовтень 2015 року - 98,7%.

Позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних витрат не були застосовані встановлені індекси інфляції, показник яких був менше 100%.

При цьому, за липень 2015 року сума боргу зменшилась на 1193,06 грн., за серпень 2015 року на 1136,22 грн. та жовтень 2015 року на 1456,35, а отже, вказані суми повинні бути враховані при обчисленні розміру інфляційних втрат позивача.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню на суму 11124,59 грн., а саме: за березень 2015 року розмір інфляційних втрат складає 2304,58 грн., за квітень 2015 року - 5651,80 грн., за травень 2015 року - 1806,44 грн., за червень 2015 року - 330,22 грн.., за вересень 2015 року - 2576,63 грн., за листопад 2015 року - 2240,55 грн., та з урахуванням сум зменшення боргу за липень, серпень та жовтень 2015 року.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 31276,34 грн. пені (а.с.89 т.1). Оскаржуваним рішенням суду, позовні вимоги в цій частині задоволено частково, на суму 29335,52 грн.

Колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання…припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перебіг вказаного періоду починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано. Початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» ).

В п. 7.5 договору сторони погодили, що при простроченні проведення розрахунків за договором (розділу 6) з вини замовника, замовник має сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати.

Отже, стягнення пені у разі неналежного виконання взятих на себе зобов'язань покупця передбачено умовами укладеного сторонами договору та узгоджується з приписами чинного законодавства.

Судова колегія здійснила розрахунок пені в системі законодавство, та встановила, що вірним є нарахування пені за період з 11.03.2015 року по 09.04.2015 року на суму 1052,32 грн., з 11.04.2015 року по 10.05.2015 року в сумі 1990,85 грн., за період 11.05.2015 року по 21.05.2015 року в сумі 1484,75 грн., за період з 22.05.2015 року по 10.06.2015 року - 1372,31 грн., за період з 11.06.2015 року по 10.07.2015 року в сумі 4071,23 грн., за період з 11.07.2015 року по 10.08.2015 року в розмірі 6079,68 грн., за період з 11.08.2015 року по 22.09.2015 року в сумі 9432,17 грн., з 23.09.2015 року по 30.11.2015 року в сумі 9379,60 грн. Всього на суму 34862,91грн.

Однак, враховуючи що позивачем заявлено до стягнення пеня на суму 31276,34 грн. ( принцип дипозитивності) колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача пені в загальній сумі 31276,34 грн.

Колегія суддів також приймає до уваги, що в апеляційній скарзі позивача міститься розрахунок інфляційних втрат на суму 16303,53 грн., 3% річних в розмірі 2106,60 грн. та 36256,11 грн. пені, тобто нараховані позивачем суми є більші, ніж заявлені позивачем при розгляді справи в суді першої інстанції.

Разом з тим, передбачене частиною четвертою статті 22 ГПК право позивача збільшити розмір позовних вимог може бути реалізоване до прийняття рішення судом першої інстанції.

Враховуючи наведене, судова колегія розглядає справу в межах заявлених в суді першої інстанції позовних вимог (а.с.89 т.1), а розрахунки, що містяться в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів.

Крім того, позивачем, відповідно до пункту 7.5. договору та статей 536, 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу 16107, 39 грн. процентів за користування чужими грошовими.

Відповідно до ст.536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В п. 7.5 договору визначено, що при простроченні проведення розрахунків за договором (розділу 6) з вини замовника, замовник має сплатити … 3% річних від простроченої суми … Сторони погодились, що за своєю правовою природою застосовані проценти не вважаються способом забезпечення виконання зобов'язання, майновими санкціями (неустойкою, штрафом, пенею) в розумінні господарського законодавства України, а є платою за користування чужими грошовими коштами згідно з цивільним законодавством України (статті 536, 625 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів приймає до уваги, що Цивільним кодексом України передбачено два види процентів. Перший - це проценти, передбачені статтею 536 цього Кодексу, що є платою за користування чужими грошовими коштами або за наданий комерційний кредит. Другий вид - проценти, що є видом цивільно-правової відповідальності (ст. 625 ЦК, яка передбачає цей вид процентів). Розміри процентів та порядок їх нарахування і сплати визначаються відповідним законом або договором.

Таким чином, необхідно враховувати, що проценти як плата за користування чужими грошима і проценти за прострочку виконання зобов'язання не є тотожними поняттями, оскільки останні є формою цивільно-правової відповідальності, а проценти, що сплачуються за використання чужими грошовими коштами, є боргом. Використання чужих грошових коштів за плату є правомірною дією, а прострочка виконання зобов'язання - не правомірною.

Укладеним між сторонами договором розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлено.

Проте, звертаючись до суду із позовом про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими коштами, позивач здійснив нарахування цих процентів на рівні облікової ставки Національного банку України.

Колегія суддів приймає до уваги, що можливість визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України у разі, якщо розмір процентів не встановлений договором, передбачено лише частиною 1 статті 1048 ЦК України, яка регулює договір позики.

Таким чином, позивач здійснив нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами із застосуванням аналогії закону (частина 1 статті 8 ЦК України) на підставі приписів частини 1 статті 1048 ЦК України, якою передбачено, що у разі не встановлення договором позики розміру процентів їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 1 статті 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відтак, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

Укладений між сторонами договір про надання послуг щодо охорони майна і договір позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види цивільних правовідносин, а тому застосування до договору поставки положень про договір позики (зокрема статті 1048 ЦК України) є безпідставним.

Судова колегія також вважає обґрунтованим врахування судом першої інстанції тієї обставини, що сторони, в порушення положень ст. 536 ЦК України, не визначили в договорі розмір процентів.

Таким чином, у відповідача відсутній обов'язок сплачувати позивачу проценти за користування чужими грошовими коштами відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 15638,16 грн. процентів за користування чужими грошовим коштами, з підстав відсутності встановлення розміру таких відсотків в договорі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення від 28.12.2015 року, господарський суд Харківської області не в повному обсязі з'ясував обставини справи, в зв'язку з чим, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення підлягає зміні.

Відповідно до статті 105 ГПК України, у разі скасування чи зміни рішення, в постанові апеляційного господарського суду має бути зазначено новий розподіл судових витрат.

Враховуючи приписи статті 49 ГПК України, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 99, 101, п. 4 статті 103, п.1 ч.1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.12.2015 року у справі №922/6000/15 змінити в частині розміру стягнення пені, інфляційних втрат, 3 % річних, виклавши другий та четвертий абзаци резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Другий абзац резолютивної частини рішення: Cтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Рассвет" (62421 Харківська обл., Харківський р-н., с. Тернова; поштова адреса: 61145 м. Харків, а/с 680, ЄДРПОУ 30712821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Холзан-Безпека" (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, 9, ЄДРПОУ 38419222) 112 027, 29 грн. основного боргу, 11124,59 грн. інфляційних втрат, 1939,85 грн. - 3% річних, 31276,34 грн. пені., 2345,47 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позову та 2580 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Четвертий абзац резолютивної частини рішення: В частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 4189,13 грн., 3% річних в розмірі 149,21 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 15638,16 грн. в задоволенні позову відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 30.05.2016 року

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Хачатрян В.С.