Рішення

від 17.12.2015 по справі 911/4450/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2015 р. Справа № 911/4450/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства Аграрний фонд , м.Київ

До Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Северинівка , с.Северинівка

Про стягнення 1508418,90 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Аграрний фонд (далі - позивач) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Северинівка (далі - відповідач) про стягнення 1508418,90 грн.

Провадження у справі №911/4450/15 порушено відповідно до ухвали суду від 01.10.2015 року та призначено справу до розгляду на 13.10.2015 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 13.10.2015 року не з'явився та надіслав клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався на 27.10.2015 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.10.2015 року заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості підготувати відзив.

Крім того, представник відповідача у судовому засіданні 27.10.2015 року подав клопотання про витребування у Аграрної біржі відомостей щодо ціни фіксингу пшениці м'якої 2 класу станом на 01.10.2014 року. Розгляд справи відкладався на 10.11.2015 року.

04.11.2015 року до господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.11.2015 року подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 10.11.2015 року продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд справи на 03.12.2015 року.

18.11.2015 року до господарського суду від Аграрної біржі на виконання вимог ухвали суду надійшов лист №476 від 17.11.2015 року з додатками.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 03.12.2015 року не з'явився.

Представник позивача у судовому засіданні 03.12.2015 року надав письмові пояснення на відзив відповідача. Розгляд справи відкладався до 17.12.2015 року.

В судовому засіданні 17.12.2015 року позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Відповідач проти позову заперечував, просив суд зменшити штрафні санкції.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, судом встановлено наступне.

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 06.02.2014 року між ПАТ Аграрний фонд (позивач) та СТОВ Северинівка (відповідач) укладено біржовий договір поставки зерна врожаю 2014 року № 102Ф (далі - Договір), згідно умов якого в порядку та на умовах договору постачальник передає покупцю у власність товар: пшениця м'яка 2 класу у кількості 2550,000 тонн на базисі поставки: франко-склад Васильківськхлібопродукт, ПАТ, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

Пунктом 1.2. Договору встановлено термін поставки до 01.10.2014 року.

26.03.2014 року між ПАТ Аграрний фонд та СТОВ Северинівка укладено додатковий договір № 1 до біржового договору поставки зерна врожаю 2014 року № 102Ф від 06.02.2014 року.

Відповідно до п. 3.1. Договору в редакції вищезазначеного додаткового договору, сума попередньої оплати за цим договором складає 70 відсотків вартості всього обсягу Товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення договору і становить 3 286 185,00 грн. Попередня оплата здійснюється покупцем в два етапи згідно з підпунктом 4.1. цього Договору.

На виконання підпункту 4.1. Договору ПАТ Аграрний фонд здійснив перерахування відповідачу 2 347 275,00 грн., що становить першу частину попередньої оплати та дорівнює 50 відсотків вартості всього обсягу товару, що підтверджується випискою з рахунку за 11.02.2014 року.

У подальшому ПАТ Аграрний фонд здійснив перерахування відповідачу 938 910,00 грн., що становить другу частину попередньої оплати та дорівнює 20 відсотків вартості всього обсягу товару, про що свідчить платіжне доручення від 08.04.2014 року № 1358.

Таким чином, загалом ПАТ Аграрний фонд перерахував відповідачу 3 286 185,00 грн.

Однак, як зазначає позивач, відповідач своєчасно свої зобов'язання за Договором щодо поставки зерна не виконав.

У зв'язку з чим, 22.10.2014 року ПАТ Аграрний фонд звернувся до СТОВ Северинівка з вимогою повернути суму попередньої оплати.

В свою чергу відповідач здійснив поставку товару, про що свідчить Акти передавання-приймання зерна від 22.10.2014 року та від 10.11.2014 року.

Таким чином, відповідач у порушення умов Договору, здійснив поставку вищевказаного зерна з про строчкою, а саме, зерно мало бути поставлене строк до 01.10.2014 року, а фактично поставка відбулась 22.10.2014 року та 10.11.2014 року.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та/або законодавством України.

Відповідно до п. 7.2. Договору за порушення строків виконання постачальником зобов'язання з поставки товару з нього стягується пеня у розмірі 0,1% вартості недопоставленого обсягу товару, а за прострочення понад 15 днів додатково стягується штраф у розмірі 20% вартості недопоставленого обсягу товару.

15.06.2015 року ПАТ Аграрний фонд звернувся до відповідача з вимогою № 03/1250, в якій просив сплатити на користь покупця пеню у розмірі 0,1% та штраф у розмірі 20 % від вартості недопоставленого обсягу товару, що становлять 1 508 418,90 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 265, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З огляду вищезазначеного, підписання відповідачем договору та отримання за ним сум попередньої оплати за товар свідчить про погодження постачальника з умовами укладеного правочину та відповідно породжує для останнього обов'язок поставити товар у погоджений сторонами строк - до 01.10.2014 включно. Однак, відповідач у порушення умов Договору, здійснив поставку вищевказаного зерна з прострочкою, а саме, поставка відбулась 22.10.2014 року та 10.11.2014 року.

Відповідно до ст. 193 ГК України, що кореспондує зі ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду вищезазначеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість посилань позивача на порушення відповідачем строків поставки товару за договором.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки товару за Договором позивач просить стягнути 1 508 418,90 грн. пені та штрафу (в залежності від обсягу та дати фактичної поставки), з яких пені за період з 02.10.2014 року по 22.10.2014 року в сумі 23852,80 грн. та з 02.10.2014 року по 10.11.2014 року в сумі 209566,10 грн., всього пені 233418,90 грн. Відповідно штрафу в сумі 227169,50 грн. та 1047830,50 грн., всього 1275000 грн.

Статтею 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з тим, відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити договором неустойку, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про стягнення такої неустойки у зв'язку з простроченням зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.11.2010 у справі №14/80-09-2056 та постанові Вищого господарського суду України від 28.08.2012 у справі №5016/210/2012(17/22).

Приписами статей 612, 530, 627, 629 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Водночас, відповідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Беручи до уваги наведені нормативні приписи та положення договору, суд дійшов висновку, що право на нарахування пені за порушення відповідачем строків поставки товару у позивача виникло після спливу відповідного строку, встановленого п. 1.2. договору, тобто з 02.10.2014 та припинилось повністю в день, що передує дню здійснення поставки відповідно, а тому суд здійснював обрахунок пені за період з 02.10.2014 по 21.11.2014 року та 09.11.2014 року.

До того ж, як слідує з наявних в матеріалах справи відомостей аграрної біржі, станом на визначену п. 1.2. договору дату поставки - 01.10.2014, ціна фіксінгу пшениці 2 класу становила 2 500,00 грн.

З огляду наведеного, враховуючи, що арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом відповідно до вимог закону та встановленого договором алгоритму, становить 22716,95 грн. та 204326,95 грн. відповідно, всього 227043,90 грн., суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені є частково обґрунтованою у сумі 227043,90 грн.

Крім того, позивач з огляду неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань просить суд стягнути з останнього 1275000 грн. штрафу.

Відповідно ч. ч. ст. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України зобов'язання неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що за порушення строків виконання постачальником зобов'язання з поставки товару з нього стягується, за прострочення понад п'ятнадцяти днів додатково стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості недопоставленого обсягу товару, розрахованого від ціни фіксінгу, що діяла на аграрній біржі та сертифікованих нею акредитованих товарних біржах на останній день поставки (п. 1.2. цього договору).

Беручи до уваги наведені обставини, а також враховуючи встановлення факту неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо поставки товару передбачені договором строки, що є підставою для нарахування штрафу в порядку п. 7.2. договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 1275000 грн.

При винесенні даного рішення судом також враховано, що норми чинного законодавства України не містять прямої заборони законодавця щодо одночасного застосування такого виду забезпечення виконання зобов'язання, як пеня та штраф.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011 та постанові Вищого господарського суду України від 10.06.2014 у справі №910/19082/13.

Водночас, у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд зменшити розмір заявлених до стягнення сум пені та штрафу в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, оскільки несвоєчасне виконання зобов'язань за договором було зумовлено об'єктивними та незалежними від постачальника обставинами.

У відповідності до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено у ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення наведених норм кореспондуються з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, відповідно до якої господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру фінансових санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

В обґрунтування обставин, що вплинули на виконання відповідачем договірного обов'язку, останній зазначив, що за результатами збору врожаю 2014 року, внаслідок впливу кліматичних умов та інших природних факторів, зібраний врожай пшениці 2-го класу не відповідав якісним характеристикам, визначеними законодавством та погодженим сторонами за договором.

Таким чином, не маючи можливості поставити позивачу необхідний товар, відповідач звернувся до покупця з листом, відповідно до якого повідомив останнього про неможливість виконання зобов'язань за визначеними договором умовами, а тому пропонував позивачу погодити інші терміни поставки товару чи змінити предмет договору, а за непогодженням з такими пропозиціями - розірвати договір.

Водночас, в подальшому сторони, укладаючи додатковий договір до біржового договору, погодили зміну предмету поставки за договором.

З огляду вищезазначеного, враховуючи, що позивач погодився на зміну предмету поставки лише після спливу строку виконання відповідачем зобов'язання за договором, у той час як останній звернувся до позивача з означеною пропозицією заздалегідь, суд дійшов висновку про те, що відповідач вживав дієвих заходів для належного виконання своїх договірних обов'язків.

Доказів настання для позивача негативних наслідків та спричинення позивачу та іншим учасникам господарських відносин значних збитків, відповідним простроченням, суду не надано.

З огляду вищевикладеного суд дійшов висновку, що суми штрафу та пені є надмірно великі порівняно з понесеними позивачем витратами на оплату товару за договором.

Враховуючи викладене, оцінивши всі доводи та інтереси сторін, дослідивши докази в підтвердження об'єктивності причин прострочення виконання відповідачем договірних зобов'язань, а також відсутність доказів настання для позивача негативних наслідків та спричинення позивачу та іншим учасникам господарських відносин значних збитків, відповідним простроченням, враховуючи вжиття відповідачем заходів до належного виконання обов'язку з поставки товару та неспіврозмірність заявлених до стягнення штрафних санкцій з витратами позивача за договором, суд дійшов висновку про зменшення розміру сум пені та штрафу, що підлягають стягненню з відповідача, на 95% - до 11352,19 грн. пені та 63750 грн. штрафу, в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Посилання ж відповідача на зміну строків поставки товару за договором, оцінюються судом критично, оскільки відповідно до приписів чинного законодавства зміни до договору вчиняють в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту, у той час як сторони не передбачили порядку внесення змін до договору шляхом листування та вносили зміни до договору шляхом письмового укладення додаткових договорів, а тому лист позивача з погодженням змінити строки поставки товару за своєю правовою природою не є правочином, яким вчиняються відповідні зміни до договору.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, що відповідно до п. 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 року № 7 у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Згідно абз. 3 п. 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 року № 14, судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

За таких обставин, витрати по сплаті судового збору згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру позовних вимог, визнаних судом обґрунтованими до їх зменшення, що складає 22530,66 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Северинівка (09510, Київська обл., Таращанський р-н, с. Северинівка, вул. Шевченка, 5, код 03753533) на користь Публічного акціонерного товариства Аграрний фонд (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1, код 38926880) 11352,19 грн. пені, 63750 грн. штрафу та 22530,66 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 30.12.2015 р.