Ухвала

від 17.12.2015 по справі 813/2724/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року Справа № 876/7709/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

відповідача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Камянка-Бузького районного центру зайнятості на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 9 липня 2014 року у справі за позовом Камянка-Бузького районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Камянка-Бузький РЦЗ 02.04.2014 року звернувся в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_1 в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1, на користь Камянка-Бузького районного центру зайнятості суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 1000,70 грн. та кошти, виплачені як відшкодування ПФУ, пов'язаних з достроковим виходом на пенсію в сумі 10387,95 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 9 липня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кам'янка-Бузького центру зайнятості кошти в сумі 1000,70 грн. (одна тисяча гривень 70 коп.). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Камянка-Бузький районний центр зайнятості оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що на підставі відомостей, які надійшли від ПФУ в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області від 07.11.2012 р. №8536/0320 та витягу Держреєстратора проведено розслідування страхового випадку, в ході якого було виявлено факт реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи - підприємця з 28.02.2003 р., про що при відвідуванні центру зайнятості не повідомила.

Таким чином ,під час реєстрації в Кам'янка-Бузькому РЦЗ та отриманні клопотання про достроковий вихід на пенсію для представлення до УПФУ в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області ОСОБА_1 приховала факт державної реєстрації як фізичної особи - підприємця й отримала державні соціальні кошти та право на достроковий вихід на пенсію незаконним шляхом.

Відповідач та його представник вимоги апеляційної скарги заперечили вважаючи, що ухвалене рішення є законним та обґрунтованим.

Представник позивача в судове засідання не з явився, що не перешкоджає відповідно до ч.4 ст.196 КАС України розгляду справи за його відсутності .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а провадження у справі закрити з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено що 21 березня 2006 року ОСОБА_1 звернулася до Кам'янка-Бузького районного центру зайнятості в пошуках роботи. Їй надано статус безробітного на підставі власноручно підписаної нею заяви, у якій повідомлено, що вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує.

Наказом від 21 березня 2006 року відповідачу призначено допомогу по безробіттю та наказом від 05 червня 2006 року припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з працевлаштуванням.

За час перебування на обліку, а саме з 21 березня 2006 року по 04 червня 2006 року, ОСОБА_1 отримала у центрі зайнятості допомогу з безробіття в сумі 1000,70грн.

22 серпня 2011 року відповідач звернулася до Кам'янка-Бузького районного центру зайнятості з заявою про видачу направлення до місцевих органів Пенсійного фонду України для оформлення дострокового виходу на пенсію відповідно до Закону України Про зайнятість населення та зняття її з обліку.

Відповідно до довідки про виплату матеріального забезпечення, отриманого відповідачем за період з 22 серпня 2011 року по 20 липня 2012 року, Кам'янка-Бузьким районним центром зайнятості відшкодовано Пенсійному фонду витрати, пов'язані з достроковим виходом на пенсію ОСОБА_1 в сумі 10 387,95 грн.

Листом № 8536/0320 від 07.11.2012 року Управління Пенсійного фонду України в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області повідомлено позивача, що з 01.10.2012 року виплату пенсії ОСОБА_1 припинено та повідомлено, що відповідач зареєстрована як фізична особа-підприємець з 03.04.2003 року.

29 грудня 2012 року Кам'янка-Бузьким районним центром зайнятості проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття від 2 березня 2000 року №1533-III, про що складено акт № 105 .

За результатами розслідування встановлено, що відповідач в період перебування на обліку як безробітна, з 28 лютого 2003 року була зареєстрована як фізична особа - приватний підприємець.

Наказом Кам'янка-Бузького районного центру зайнятості № 1 від 03 січня 2014 року прийнято рішення про повернення відповідачем незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття та вартості наданих соціальних послуг.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачу скеровано претензію № 56/09 від 08 січня 2013 року щодо відшкодування коштів у сумі 11 387,70 грн., проте дана претензія залишена без задоволення.

У матеріалах справи наявна копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що з 28.02.2003 року ОСОБА_1 була зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як фізична особа-підприємець.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Правовий аналіз пунктів 1- 4 частини 4 статті 50 КАС України свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності вказаних осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

Отже, зміст частини 4 статті 50 КАС України дає підстави вважати, що і пункт 5 частини 4 статті 50 КАС України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків превентивного судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов.

Такий безпідставний підхід до розуміння змісту пункту 5 частини 4 статті 50 КАС України по суті призводить до відмови органів влади від виконання своїх функціональних обов'язків та можливої дискреційної поведінки.

За пунктом 5 частини 4 статті 50 КАС України суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

Враховуючи те, що Камянка-Бузький районий центр зайнятості заявив позов про стягнення грошових коштів, що стали власністю громадянки ОСОБА_1, положення пункту 5 частини 4 статті 50 КАС України не поширюються на спірні правовідносини.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що даний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 22 вересня 2015 року (справа № 1884а15).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198 п. 4, 203 ч. 1, 205 ч. 1 п. 4, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Камянка-Бузького районного центру зайнятості задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 9 липня 2014 року у справі №813/2724/14 скасувати і провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І.Рибачук

Ухвала у повному обсязі складена 22.12.2015 року.