Рішення

від 16.11.2015 по справі 359/8717/14-ц

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/359/95/2015

359/8717/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2015 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чирки С.С.,

при секретарях судового засідання Компанець О.В. , Гомолі О.А., Пустовіт А.Б.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1.

представників відповідача Клименка Д.С., Сичова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориспіль цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Кіа-Центр зміну формулювання причин звільнення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом. Свої вимоги обгрунтував тим, , що 26 травня 2014 року він звернувся на ім'я директора ТОВ Кіа-Центр із заявою про розірвання трудового договору на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України, попередивши відповідача про його розірвання за два тижні та необхідність звільнення позивача 9 червня 2014 року. Проте, в супереч поданої позивачем заяви, Наказом ТОВ Кіа-Центр від 10 червня 2014 року за № 5, головного бухгалтера ТОВ Кіа-Центр , ОСОБА_4, звільнено 10 червня 2014 року із займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, яке полягало у здійсненні позивачем неналежного контролю за веденням касових операцій, оскільки 22 травня 2014 року ОСОБА_4 за грошовим чеком № ЛЗ4646567 одержала з банківського рахунку, який відкритий на ім'я ТОВ Кіа-Центр , готівкові кошти на суму 17 700 грн., які в подальшому в установлені чинним законодавством строки і порядку не були оприбутковані в касі товариства і станом на 10 червня 2014 року вказана грошова сума в касі товариства не оприбуткована, а звіт про використання коштів товариство не отримувало. Проте, як вважає позивач, його звільнення з роботи з посади головного бухгалтера підприємства на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України, проведено з порушенням порядку, визначеного законодавством про працю, є безпідставним, невмотивованим та не ґрунтується на фактичних даних, які б надали юридичні підстави для звільнення позивача з наведених вище підстав, а натомість трудовий договір був розірваний з ініціативи позивача, який повідомив відповідача за два тижні про його припинення та необхідність проведення звільнення позивача за власним бажанням. Обставини, на які посилається позивач як на підстави своїх вимог, полягають в тому, що трудовим договором, укладеним між позивачем та відповідачем, не передбачено обов'язку позивача здійснювати організацію та ведення касових операцій ТОВ Кіа-Центр , в той час як посадова інструкція чи положення про трудові обов'язки головного бухгалтера підприємства, затверджених та доведених до відома позивача в установленому порядку на підприємстві були відсутні, а тому відповідач не мав права вимагати від позивача виконувати роботу з ведення касових операцій, і як наслідок надавати оцінку дотримання позивачем в цій частині трудових обов'язків та притягувати позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді його звільнення щ роботи за грубе порушення трудових обов'язків, виконання яких жодним документом підприємства за цією посадою не передбачено.

За таких обставин, позивач вважає, що формулювання причини звільнення позивача з роботи відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України є неправильним, а тому необхідно його змінити із Головного бухгалтера ТОВ Кіа-Центр ОСОБА_4 звільнити 10.06.2014 із займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов'язків згідно п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України на звільнити ОСОБА_4 з роботи з посади головного бухгалтера ТОВ Кіа-Центр за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з 10 червня 2014 року .

В судовому засіданні представник позивача заявлені позивачем вимоги підтримав повністю та просив суд визнати формулювання ТОВ Кіа-Центр причин звільнення ОСОБА_4 з роботи на підставі п.1 ст. 41 КЗпП України, за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, - неправильним та таким, що не відповідає законодавству України про працю та одночасно змінивши формулювання причин звільнення ОСОБА_4 з Головного бухгалтера ТОВ Кіа-Центр ОСОБА_4 звільнити 10.06.2014 із займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов'язків згідно п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України на Звільнити ОСОБА_4 з роботи з посади головного бухгалтера ТОВ Кіа-Центр за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з 10 червня 2014 року .

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, пояснивши суду, що формулювання причини звільнення ОСОБА_4 з роботи з посади головного бухгалтера ТОВ Кіа-Центр на підставі Наказу від 10 червня 2014 року за № 5 є правильними та обґрунтованими, оскільки 22 травня 2014 року ОСОБА_4 за грошовим чеком № ЛЗ4646567 одержала з банківського рахунку, який відкритий на ім'я ТОВ Кіа-Центр , готівкові кошти на суму 17 700 грн., які в подальшому в установлені чинним законодавством строки і порядку не були оприбутковані в касі товариства, а тому ТОВ Кіа-Центр , на думку його представника, обґрунтовано, в установленому законом порядку, розірвало трудовий договір та провело звільнення ОСОБА_4 з роботи на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків головним бухгалтером підприємства.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, показання свідків, дослідивши повно, об'єктивно та неупереджено інші докази у справі та надавши їм належну оцінку як окремо так і в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 на підставі Наказу Товариства з обмеженою відповідальністю Кіа-Центр за № 2 від 1 січня 2007 року була прийнята на роботу на посаду головного бухгалтера ТОВ Кіа-Центр .

Однак, 26 травня 2014 року позивач звернувся на ім'я директора ТОВ Кіа-Центр із заявою про розірвання трудового договору з ініціативи працівника на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України, попередивши відповідача про таке розірвання за два тижні та про необхідність проведення такого звільнення з 9 червня 2014 року. Така заява позивачем була направлена відповідачу рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення поштового відправлення, яке було ним отримане 27 травня 2014 року. Під час судового розгляду, представник відповідача не заперечував обставини щодо отримання відповідачем такої заяви позивача про звільнення його за власним бажанням.

В результаті травмування руки та захворювання на гострий лімфаденіт, позивач з 26 травня 2014 року по 6 червня 2014 року перебував на амбулаторному лікуванні, на підтвердження чого позивачем були надані суду листи непрацездатності, виданих лікарями Бориспільської ЦРЛ, які підтверджують звільнення позивача як працівника від роботи на період з 26 травня 2015 року по 6 червня 2014 року.

Враховуючи те, що з 7 по 9 червня 2014 року були вихідні та святкові дні, ТОВ Кіа-Центр 10 червня 2014 року був прийнятий Наказ за № 5 про звільнення ОСОБА_4, відповідно до якого головного бухгалтера ТОВ Кіа-Центр ОСОБА_4 звільнено 10 червня 2014 року із займаної посади на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення ОСОБА_4 трудових обов'язків, яке проявилося в неналежному контролі за веденням касових операцій і полягало в тому, що 22 травня 2014 року ОСОБА_4 за грошовим чеком № ЛЗ4646567 одержала з банківського рахунку, який відкритий на ім'я ТОВ Кіа-Центр , готівкові кошти на суму 17 700 грн., які в подальшому в установлені чинним законодавством строки і порядку не були оприбутковані в касі товариства і станом на 10 червня 2014 року вказана грошова сума в касі товариства не оприбуткована, а звіт про використання коштів товариство не отримувало.

На неодноразові письмові звернення позивача до відповідача про повернення трудової книжки, надання наказу про звільнення та виплати всіх сум, що належать позивачу при звільненні, відповідач 24 липня 2014 року вручив позивачу Наказ про її звільнення з роботи від 10 червня 2014 року за № 5 та трудову книжку із внесеним до неї записом про звільнення ОСОБА_4 на підставі п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

У відповідності до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Як передбачено ч.1 та ч.3 ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Під час розгляду справи, суд встановив, що приймаючи позивача на роботу, між ним та відповідачем письмового трудового договору укладено не було, а трудові правовідносини між сторонами були оформлені у спрощений спосіб, шляхом видачі ТОВ Кіа-Центр Наказу за № 2 від 1 січня 2007 року про зарахування позивача на роботу на посаду головного бухгалтера товариства.

Враховуючи відсутність між позивачем та відповідачем письмового трудового договору, між ними не було визначено переліку трудових обов'язків, які були б покладені відповідачем на позивача як на головного бухгалтера товариства.

Проте, під час судового розгляду, відповідачем була надана суду посадова інструкція головного бухгалтера ТОВ Кіа-Центр , затверджена директором (керівником підприємства) ОСОБА_6 1 січня 2007 року, останній аркуш якої містить проставлений підпис ОСОБА_4, вчинений нею в 2007 році. Зі змісту такої інструкції випливає, що вона визначає статус, функціональні обов'язки, права і відповідальність головного бухгалтера.

В той час, в матеріалах справи міститься Наказ ТОВ Кіа-Центр від 2 березня 2008 року за № 1, підписаного від імені товариства ОСОБА_6, на підставі якого ОСОБА_6 було прийнято на посаду директора ТОВ Кіа-Центр з 2 березня 2008 року на підставі його заяви. Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_6 показав суду, що він дійсно на підставі цього наказу був прийнятий на роботу на посаду директора ТОВ Кіа-Центр з 2 березня 2008 року.

Однак, як вбачається зі змісту посадової інструкції головного бухгалтера ТОВ Кіа-Центр , її затвердження директором (керівником підприємства) ОСОБА_6 відбулося 1 січня 2007 року і надана для ознайомлення ОСОБА_4 в 2007 році, тобто в той час, коли ОСОБА_6 не перебував на посаді директора товариства, а тому не знаходився в трудових правовідносинах з підприємством, і як наслідок не виконував організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій від імені та в інтересах ТОВ Кіа-Центр .

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що фактичні дані, які містять в Наказі ТОВ Кіа-Центр про прийняття на роботу ОСОБА_6 від 2 березня 2008 року за № 1 та показання ОСОБА_6, наданих ним під час його допиту як свідка, про перебування його на посаді директора товариства з 2 березня 2008 року, спростовують відомості, які містяться в посадовій інструкції головного бухгалтера щодо можливості її затвердження директором ТОВ Кіа-Центр ОСОБА_6 саме 1 січня 2007 року та доведення її до відома позивача в 2007 році, а тому такий письмовий доказ не може бути взятий судом до уваги і під час його оцінки як окремо так і в сукупності з іншими доказами, суд дійшов висновку про його недопустимість в силу вимог ст. ст. 57, 59 ЦПК України, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Посилання представника відповідача, а також свідка ОСОБА_6 в своїх показаннях на те, що в Посадовій інструкції головного бухгалтера було допущено технічну помилку в частині дати її затвердження, 1 січня 2007 року, суд не бере до уваги, оскільки на підтвердження таким обставинам відповідачем не були надані будь-які належні та допустимі докази, які в свою чергу спростовуються фактичними даними, які містяться на останньому аркуші посадової інструкції головного бухгалтера і свідчать про те, що ОСОБА_4 вчинила напис про ознайомлення з цією інструкцією також в 2007 році. На спростування таких обставин відповідачем доказів не надано, а свідок ОСОБА_6 у своїх показаннях не зміг пояснити, чому позивачем було проставлено дату ознайомлення зі змістом інструкції в 2007 році, коли ОСОБА_6 не перебував на посаді директора товариства.

В свою чергу, представник позивача пояснив суду, що аналогічна за змістом посадова інструкція головного бухгалтера затверджувалася керівником ТОВ Оріана в 2007 році, з яким позивач перебував у трудових правовідносинах на посаді головного бухгалтера спочатку як за основним місцем роботи, а потім за сумісництвом, в період з 2005 по 2010 роки, і така посадова інструкція доводилася до відома позивача, зі змістом якої останній в 2007 році був ознайомлений, проставивши відповідний підпис на цьому документі. Як пояснив представник позивача ТОВ Оріана та ТОВ Кіа-Центр знаходяться в одному нежилому офісному приміщенні, пов'язані спільними учасниками товариства, а директор ТОВ Оріана підписував Акти від 22 травня 2014 року та від 10 червня 2014 року, що на думку позивача свідчить про пов'язаність юридичних осіб та пряму і очевидну їх спільну зацікавленість. Натомість ТОВ Оріана на вимогу суду, надала письмову відповідь про те, що посадова інструкція головного бухгалтера на підприємстві не затверджувалась.

При цьому, як пояснив представник позивача, відповідачем не приймалися та не затверджувалися посадова інструкція чи положення про головного бухгалтера підприємства, які б містили перелік посадових (трудових) обов'язків головного бухгалтера, і зміст яких був би доведеним до відома позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відсутність письмового трудового договору між позивачем та відповідачем, а також належним чином затвердженої посадової інструкції головного бухгалтера ТОВ Кіа-Центр , чи будь-яких інших документів, прийнятих та затверджених відповідачем в установленому законом порядку та доведених до відома позивача з проставленням напису та підпису про їх ознайомлення, свідчить про відсутність на підприємстві встановлених та затверджених трудових обов'язків головного бухгалтера ТОВ Кіа-Центр відмежованих від обов'язків інших працівників підприємства, у тому числі керівника.

Отже, відповідачем не визначено до кола обов'язків якої саме посадової особи ТОВ Кіа-Центр належить здійснювати ведення касових операцій на підприємстві, у тому числі ведення (заповнення) чеків на одержання готівки, заповнення прибуткових та видаткових касових ордерів, їх обліку та реєстрації, ведення книги виданих касових ордерів, складання звітів про використання грошових коштів підприємства та ін.

Положенням ст. 139 КЗпП України встановлені обов'язки працівників, відповідно до якого працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір

В той час, відповідності до ст. 31 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Оскільки в ТОВ Кіа-Центр відсутня належним чином затверджена посадова інструкція головного бухгалтера підприємства, яка б передбачала коло його трудових обов'язків, суд вважає, що на позивача не було покладено в установленому порядку виконання роботи щодо здійснення організації та ведення касових операцій ТОВ Кіа-Центр , а тому відповідач не мав права вимагати від позивача виконувати таку роботу, яка не була обумовлена трудовим договором, і як наслідок надавати оцінку дотримання позивачем в цій частині своїх трудових обов'язків та розривати на підставі п.1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з позивачем.

Трудові обов'язки, в силу приписів, встановлених ст. 31 КЗпП України, повинні бути обумовлені саме трудовим договором, а не врегульовуватись актами законодавства України.

Крім того, ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 9 лютого 2015 року у справі було призначено технічну експертизу документів, на вирішення якої були поставлені питання: чи на одному знакодрукуючому пристрої виконано друкований текст всіх аркушів наданої на дослідження посадової інструкції головного бухгалтера ТОВ Кіа-Центр , затвердженої керівником 1 січня 2007 року, у тому числі друкований текст на першому аркуші посадової інструкції головного бухгалтера наступного змісту: Затверджую директор (керівник підприємства) ОСОБА_6 01 січня 2007 року; чи відповідає час нанесення відтисків печатки Кіа-Центр , що знаходяться на лицевій стороні першого аркушу та останньому аркуші наданої на дослідження посадової інструкції головного бухгалтера ТОВ Кіа-Центр , даті затвердження цієї посадової інструкції 1 січня 2007 року; чи піддавались зміні аркуші паперу наданої на дослідження посадової інструкції головного бухгалтера ТОВ Кіа-Центр , затвердженої керівником 1 січня 2007 року; чи вносилися зміни в текст наданої на дослідження посадової інструкції головного бухгалтера ТОВ Кіа-Центр , затвердженої керівником 1 січня 2007 року, у тому числі шляхом дописування друкованого тексту на першому аркуші посадової інструкції головного бухгалтера наступного змісту: Затверджую директор (керівник підприємства) ОСОБА_6 01 січня 2007 року ? Якщо вносилися, то яким чином; яка послідовність нанесених реквізитів (відтиск печатки, підпис, друкований текст) на лицевій стороні аркушу та останньому аркуші наданої на дослідження посадової інструкції головного бухгалтера ТОВ Кіа-Центр , затвердженої керівником 1 січня 2007 року.

Проведення експертизи було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

За наслідками проведених експертом ОСОБА_7 досліджень, Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз був наданий висновок технічної експертизи документів від 20 травня 2015 року за №3248/3249/15-33, відповідно до якого: друкований текст п'яти аркушів посадової інструкції головного бухгалтера ТОВ Кіа-Центр , затвердженої 1 січня 2007 року, а також текст: Затверджую директор (керівник підприємства) ОСОБА_6 01 січня 2007 року, який міститься на першому аркуші даної інструкції виконаний на одному друкуючому пристрої, а саме, лазерному принтері, спорядженому картриджем з тюнером чорного кольору. Текст: Затверджую директор (керівник підприємства) ОСОБА_6 01 січня 2007 року, який міститься на першому аркуші посадової інструкції головного бухгалтера ТОВ Кіа-Центр , затвердженої 1 січня 2007 року, виконаний одночасно з основним текстом даного аркушу; Відтиски печатки від імені ТОВ Кіа-Центр , які містяться на першому та останньому аркушах посадової інструкції головного бухгалтера ТОВ Кіа-Центр , затвердженої 1 січня 2007 року, нанесені однією і тією ж печаткою, а саме, печаткою ТОВ Кіа-Центр , вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження; аркуші паперу, на яких виконана посадова інструкція головного бухгалтера ТОВ Кіа-Центр , затверджена керівником 1 січня 2007 року, не піддавалась зміні (штучному старінню) з метою унеможливлення встановлення часу виготовлення документу; до первинного змісту тексту посадової інструкції головного бухгалтера ТОВ Кіа-Центр , завтредженої 1 січня 2007 року, будь-які зміни шляхом додруковування, підчистки, травлення чи виправлення не вносились, тобто даний текст є первинним; на першому аркуші посадової інструкції головного бухгалтера ТОВ Кіа-Центр , затвердженої 1 січня 2007 року, спочатку був виконаний друкований текст, потім виконаний підпис від імені ОСОБА_6, а потім нанесений відтиск печатки від імені ТОВ Кіа-Центр . На п'ятому аркуші посадової інструкції головного бухгалтера ТОВ Кіа-Центр , затвердженої 1 січня 2007 року, спочатку був виконаний друкований текст, потім виконаний підпис від імені ОСОБА_4 Відтиск печатки від імені ТОВ Кіа-центр нанесений зверху друкованого тексту.

Проте, експерт надаючи відповідь на поставлене судом питання щодо ідентифікації друкарських засобів за допомогою якого було надруковано текст посадової інструкції головного бухгалтера, не звернув увагу на те, що проведення дослідження та надання висновку з такого питання, відповідно до п. 3.6. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Мінюсту від 8 жовтня 1998 року за № 53/5, потребує обов'язкового дослідження порівняльних матеріалів, зокрема експериментальних зразків - відбитків, виготовлених за допомогою цих засобів, які надаються в обов'язковому порядку не менш ніж утрьох примірниках. Проте, експертом такі експериментальні зразки досліджені не були. Не звернув увагу експерт і на вимоги методичних рекомендацій ДНД ЕКЦ Дослідження документів, виготовлених за допомогою лазерних принтерів (2009), яким передбачено виявлення суттєвих загальних (кількість кольорів тюнера, наявність однотипного персонального індивідуального коду принтера) та особливих (наявність слідів пошкодження (дефектів) формного барабана та (або) слідів пошкодження чи порушення в роботі оптичної системи), які складають індивідуальну сукупність і можна сформувати висновок про тотожність принтера (пристрою), за допомогою якого виготовлено документ. Тому, експерт не зазначив у своєму висновку будь-яких даних про особливі ознаки, які б складали індивідуальну сукупність пристрою, та могли вплинути на висновки про тотожність друкарського засобу за допомогою якого було надруковано посадову інструкцію головного бухгалтера. Крім того, для ідентифікації печаток та штампів, експертові відповідно до вимог п. 3.8. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Мінюсту від 8 жовтня 1998 року за № 53/5 направляються вільні зразки на п'яти-шести документах та експериментальні зразки у вигляді максимально чітких відбитків на білому гладкому папері, нанесених з різним натиском та з різною кількістю мастил. Проте, експерт, який проводив дослідження, надаючи відповідь на питання суду щодо нанесення однією і тією ж печаткою ТОВ Кіа-Центр на посадовій інструкції на першому та останньому аркуші, не виконав вимоги інструкції та провів дослідження лише з врахуванням двох вільних зразків та за відсутності жодних експериментальних зразків.

Крім того, в мотивувальній частині висновку експерта, останній зазначив, що його висновоки про одночасне виконання тексту Затверджую директор (керівник підприємства) ОСОБА_6 01 січня 2007 року на першому аркуші досліджуваного документу з основним текстом обґрунтовано тим, що такий текст виконано однаковим за видом, розміром знаків з основним текстом досліджуваного документу, рядки даного тексту розташовані паралельно до рядків основного тексту та симетрично полям. Однак, під час судового розгляду, допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_7 показав суду, що він помилився в частині висновків про однаковий розмір знаків шрифту тексту: Затверджую директор (керівник підприємства) ОСОБА_6 01 січня 2007 року з основним текстом посадової інструкції, про те не зміг пояснити суду чому при очевидних ознаках різного розміру шрифту такого тексту порівняно з основним, експертом не було виявлено під час проведення дослідження. Таким чином, висновки експерта в цій частині гуртуються лише на паралельності до рядків основного тексту та симетричності полям, будь-яких інших досліджень для встановлення таких даних експертом не проводились.

Більш того, висновки експерта про одночасне виконання тексту Затверджую директор (керівник підприємства) ОСОБА_6 01 січня 2007 року на першому аркуші досліджуваного документу з основним текстом, суперечать фактичним даним, які містяться в Наказі ТОВ Кіа-Центр про прийняття на роботу ОСОБА_6 від 2 березня 2008 року за № 1, які свідчать про неможливість ОСОБА_6 затвердити інструкцію 1 січня 2007 року, оскільки він не перебував на той час на посаді директора товариства і зміст такої інструкції не міг бути доведений до відома позивача в 2007 року директором товариства ОСОБА_6

Відповідно до ч. 6 та ч.7 ст. 147 ЦПК України, висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу. Незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована в рішенні або ухвалі.

За таких обставин, суд надавши відповідну оцінку висновку експерта від 20 травня 2015 року за №3248/3249/15-33 як окремо так і в сукупності з іншими доказами, дійшов висновку про його необґрунтованість, який суперечить іншим матеріалам справи, а тому суд на підставі ч. 6 та ч.7 ст. 147 ЦПК України не погоджується із висновком експерта та не бере його до уваги.

Як було встановлено під час розгляду справи, 22 травня 2014 року директором ТОВ Кіа-Центр , ОСОБА_6, був складений грошовий чек на одержання готівки з розрахункового рахунку, відкритого в ПАТ Райффайзен Банк Аваль , у розмірі 17 700 грн. для виплати авансової частини заробітної плати у розмірі 4 700 грн. та повернення фінансової допомоги в сумі 13 000 грн., виданого на ім'я ОСОБА_4, яку було уповноважено на одержання вказаної вище грошової суми коштів в банківській установі. Даний грошовий чек був переданий директором ТОВ Кіа-Центр , ОСОБА_6, головному бухгалтеру товариства, ОСОБА_4 для одержання нею готівки у відділенні ПАТ Райффайзен Банк Аваль .

Позивач, на підставі грошового чеку № ЛЗ4646567 одержала з рахунку ТОВ Кіа-Центр , відкритого в ПАТ Райффайзен Банк Аваль , готівкові кошти у розмірі 17 700 грн., про що свідчать фактичні дані, які містяться у виписці про рух коштів по рахунку ТОВ Кіа-Центр . В той час, посилання у своїх показаннях свідка, ОСОБА_6, який є директором ТОВ Кіа-Центр , на ті обставини, що в дійсності ним видавався грошовий чек на одержання готівки у сумі лише 13 000 грн, та свідка ОСОБА_11 яка бачила як ОСОБА_4 дописувала в грошовий чек додатково суму коштів у розмірі 4 700 грн., є безпідставними, оскільки в силу вимог ст. 59 ЦПК України не підтверджені відповідними письмовими доказами, зокрема відповідачем під час розгляду справи не було надано суду копію грошового чеку № ЛЗ4646567, на підставі якого ОСОБА_4 зняла готівкові кошти, який би містив дані про дописування додаткової грошової суми коштів у розмірі 4 700 грн. саме ОСОБА_4, а у випадку неможливості подання такого письмового доказу, на підставі ст. 138 ЦПК України, не було заявлено відповідного клопотання про його витребування.

Як пояснив представник позивача, ОСОБА_4 діючи відповідно до вказівки директора ТОВ Кіа-Центр 22 травня 2014 року на підставі грошового чеку № ЛЗ4646567, підписаного директором ТОВ Кіа-Центр ОСОБА_6 з проставленням печатки цього товариства, одержала в ПАТ Райффайзен Банк Аваль готівкові кошти у розмірі 17 700 грн. у вигляді поворотної фінансової допомоги та авансової частини заробітної плати, призначеної для виплати працівникам, у розмірі 17 700 грн. При цьому, представник позивача зазначив, що працівником ПАТ Райффайзен Банк Аваль попередньо перевірялася повнота та належність заповнення реквізитів, у тому числі наявності підпису керівника та проставленої печатки на грошовому чеку, сума, яка підлягає списанню з рахунку, її цільове призначення, паспортних даних, що містяться в чеку на відповідність паспортним даним, що пред'являються отримувачем коштів та повноваження на одержання грошових коштів, які підтверджувалися довіреністю, яка знаходилася в установі банку, а також даних щодо грошової суми коштів зазначеної прописом, яка піддягає списанню з рахунку, даним, що містяться на зворотному боці у цифровому виразі, що виключає можливість будь-якого дописування.

Після цього, як пояснив представник позивача, одержана в банківській установі готівка в сумі 17 700 грн. цього ж дня, 22 травня 2014 року в повній сумі була оприбуткована на підприємстві, шляхом внесення їх на підставі прибуткового касового ордеру, який особисто позивачем був заповнений та підписаний, до каси ТОВ Кіа-Центр , з подальшим внесенням відомостей до журналу реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів, з одночасним відображенням касової операції на відповідний кореспондуючий рахунок в касовій книзі та балансі ТОВ Кіа-Центр , які велися позивачем як в електронній так і в паперовій формі.

Для підтвердження чи спростування обставин, на які посилався представник відповідача та позивача під час судового розгляду, за клопотанням останнього, судом було витребувано від ТОВ Кіа-Центр документи фінансово-господарської діяльності товариства, які підтверджують ведення бухгалтерського та податкового обліку на підприємстві, а саме: річний фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва ТОВ Кіа-Центр ; головну книгу товариства; касову книгу, яка ведеться підприємством; виписки по банківському рахунку товариства; журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів; прибуткові та видаткові касові ордери.

Проте, представник відповідача, під час судового розгляду повідомив суд проте, що вказані вище первинні документи фінансово-господарської діяльності товариства, окрім річного фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва, відсутні, а тому не можуть бути надані суду. Крім того, представник відповідача не зміг пояснити суду причини відсутності кожного із таких документів, а лише зазначивши, що частиною документів неправомірно заволоділа ОСОБА_4 Проте, на підтвердження таким обставинам, відповідачем не були надані будь-які докази. Натомість представник позивача в судовому засіданні заперечував проти обставин, на які посилався представник відповідача, про заволодіння позивачем документами фінансово-господарської діяльності товариства. Таким чином, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається відповідач щодо заволодіння документами товариства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Таким чином, відсутність первинних документів фінансово-господарської діяльності ТОВ Кіа-Центр , ведення та оформлення яких передбачено вимогами Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року (з подальшими змінами та доповненнями), які в силу вимог ст. 59 ЦПК України є допустимими доказами на підтвердження обставин ведення касових операцій на підприємстві, свідчать про недоведеність відповідачем під час розгляду справи обставин не належного контролю з боку позивача за веденням касових операцій, що призвело до не оприбуткування готівкових коштів товариства у розмірі 17 700 грн. в касі товариства знятих з його рахунку, відкритого в банківській установі, на які посилається відповідач як на підставу звільнення позивача з роботи з посади головного бухгалтера.

Враховуючи те, що відповідачем не було доведено факт заволодіння ОСОБА_4 документами фінансового та бухгалтерського обліку підприємства, а такі документи в силу вимог закону повинні перебувати у володінні товариства та знаходитися в приміщенні, де підприємство здійснює провадження своєї господарської діяльності і зобов'язане забезпечує їх схоронність, відповідач на підтвердження факту грубого порушення позивачем трудових обов'язків, що проявилося в не належному контролі за ведення касових операцій та не оприбуткуванні в касі товариства готівкових коштів у розмірі 17 700 грн., не надав суду жодних належних та допустимих письмових доказів, які б підтвердили такісфактичні дані, що були підставою для звільнення позивача з роботи з посади головного бухгалтера товариства на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Доданий до матеріалів справи Акт про відмову від дачі пояснення головного бухгалтера ТОВ Кіа-Центр , ОСОБА_4, відповідно до якого комісією у складі ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13 було виявлено факт несанкціонованого зняття готівки з рахунку ТОВ Кіа-Центр та засвідчено факт відмови ОСОБА_4 від надання пояснень з приводу таких обставин, а також долучений до справи 10 червня 2014 року Акт, складеного за участі комісії ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13, яким підтверджено факт самовільного зняття коштів з рахунку ТОВ Кіа-Центр та зникнення документації бухгалтерського обліку, суд не бере до уваги, оскільки кожен із допитаних в судовому засіданні свідків, які були членами комісії показали суду, що ОСОБА_11, ОСОБА_13 взагалі не є працівниками ТОВ Кіа-Центр і кожного разу запрошувалися директором цього товариства, ОСОБА_6, при цьому кожен із таких свідків не зміг пояснити суду, які саме документи бухгалтерського та податкового обліку були предметом дослідження комісії для з'ясування питання несанкціонованого зняття грошових коштів, а свідок ОСОБА_11 взагалі є рідною сестрою директора ТОВ Кіа-Центр , ОСОБА_6 і показала суду, що комісією не досліджувались документи, які б свідчили про несанкціоноване зняття готівки ОСОБА_4, а такі фактичні дані були встановлені виключно зі слів директора ТОВ Кіа-Центр , ОСОБА_6

Крім того, суд вважає, що Акти від 22 травня 2014 року та від 10 червня 2014 року самі по собі не можуть підтверджувати факт несанкціонованого зняття ОСОБА_4 коштів з рахунку ТОВ Кіа-Центр , без дослідження судом первинних документів фінансового-господарської діяльності товариства. Більш того, такі акти не містять жодних даних, які б свідчили про час, місце та спосіб та суму коштів, які були зняті ОСОБА_4 з рахунку ТОВ Кіа-Центр . Це ж стосується і протоколу № 1 інвентаризаційної комісії ТОВ Кіа-Центр від 23 травня 2014 року, якій містить посилання на дослідження касових документів та інших документів господарської діяльності товариства.

Також, Акти від 22 травня 2014 року та від 10 червня 2014 року встановлюють факти несанкціонованого зняття ОСОБА_4 коштів з рахунку ТОВ Кіа-Центр , та зникнення документів бухгалтерського обліку товариства, в той час як підставою для звільнення ОСОБА_4 відповідно до Наказу ТОВ Кіа-Центр від 10 червня 2014 року за № 5 було одноразове грубе порушення трудових обов'язків головним бухгалтером, ОСОБА_4, яке полягало в не оприбуткуванні 17 700 грн., які були нею зняті з рахунку товариства, а не в її несанкціонованому знятті з рахунку товариства.

Аналогічної позиції дотримується і Верховний суд України, який в п. 22 Постанови Пленуму Про практику розгляду судами трудових спорів від 6 листопада 1992 року за № 9 (з подальшими змінами та доповненнями) роз'яснив, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147 (1), 148,149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Крім того, в п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 6 листопада 1992 року за № 9 роз'яснено, що вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що звільнення позивача з роботи з посади головного бухгалтера підприємства на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України, у зв'язку із вчиненням ним одноразового грубого порушення трудових обов'язків, проведено з порушенням порядку, визначеного законодавством про працю, є безпідставним, невмотивованим та не ґрунтується на фактичних даних, які б надали юридичні підстави для звільнення позивача з наведених вище підстав, а натомість трудовий договір повинен був бути розірваний з ініціативи позивача, який повідомив відповідача за два тижні про його припинення на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України та необхідність проведення звільнення позивача за власним бажанням, на підставі поданої ним 26 травня 2014 року заяви, що є підставою для зміни формулювання причин звільнення позивача з роботи.

Тому, відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Крім того, Верховний суд України п. 18 Постанови Пленуму Про практику розгляду судами трудових спорів від 6 листопада 1992 року за № 9 (з подальшими змінами та доповненнями) роз'яснив, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

Керуючись ст.ст.5,10,15,58-60,208,212-215,218,223 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Кіа-Центр зміну формулювання причин звільнення задовольнити.

Визнати формулювання Товариством з обмеженою відповідальністю Кіа-Центр причин звільнення ОСОБА_4 з роботи на підставі п.1 ст.41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обовязків - неправильним та таким , що не відповідає законодавству України про працю.

Змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_4 з Головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю Кіа-Центр ОСОБА_4 звільнити 10.06.2014 року із займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обовязків згідно п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України на Звільнити ОСОБА_4 з роботи з посади головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю Кіа-Центр за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України з 10 червня 2014 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кіа-Центр (код ЄДРПОУ 32792252, с.Щасливе Бориспільського району Київської області вул.Гагаріна, 15) в дохід держави судовий збір у розмірі 243 гривні 60 копійок, що підлягає сплаті за платіжними реквізитами р/р 31216206700004, отримувач коштів: Бориспільське управління Державної казначейської служби України Київської області; код отримувача: 38007070, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Київській обл. м. Київ, МФО: 821018, код класифікації доходів бюджету: 22030001.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.С. Чирка