Ухвала

від 06.10.2011 по справі 4-с-17/11

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 0827/4-С-17/11

У Х В А Л А

ИМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 жовтня 2011 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого -судді Щасливої О.В.,

при секретарі Морозової В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, яку доповнив під час судового розгляду.

В скарзі посилається на те, що 29 липня 2011 року простою поштовою кореспонденцією отримав постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького МУЮ про розшук транспортного засобу, із змісту якої дізнався, що 7 липня 2011 року постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ відкрито виконавче провадження з виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська про стягнення з заявника на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 302444 грн. Як випливає із змісту постанови, в цей же день постановою державного виконавця накладено арешт на майно боржника в межах суми боргу. Вважає дії державного виконавця незаконними, оскільки він як учасник виконавчого провадження не знав про його відкриття, так як відповідної постанови не отримував. Між тим у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження»боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Неповідомлення про відкриття провадження позбавило його права на добровільне виконання рішення суду та призвело до затримки належного йому автомобілю Camry» , державний номер НОМЕР_1. Постанови про арешт майна та розшук транспортного засобу також вважає неправомірними, оскільки згаданий автомобіль є предметом застави, тому, на думку заявника, звернення стягнення на нього може провадитись лише на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса, тоді як рішенням суду на користь «Приватбанку»звернення стягнення на заставлене майно не передбачено. Крім того, постанова про розшук транспортного засобу від 15.07.2011 року, яку він отримав 29 липня 2011 року, містить посилання про відкриття провадження з примусового виконання рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, тоді як справа розглядалась Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська.

На підставі викладеного просить визнати дії державного виконавця Шевченківського відділу ДВС Запорізького МУЮ ОСОБА_2 незаконними в частині неналежного направлення боржнику постанови про відкриття провадження та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.07.2011 року, зобов'язати державного виконавця, чиї дії оскаржуються, відновити строк для добровільного виконання рішення суду, повернути затриманий транспортний засіб заявнику.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав вимоги скарги, просить про її задоволення.

Державний виконавець, чиї дії оскаржуються, вимоги боржника не визнала і пояснила, що постанови про відкриття провадження та про арешт майна боржника від 07.07.2011 року в цей же день направлені заявнику простою поштовою кореспонденцією. Крім того, ОСОБА_1 був обізнаний про відкриття провадження, оскільки вона неодноразово повідомляла його про це по телефону. Зазначена постанова направлена боржникові простою кореспонденцією не з вини державного виконавця, а за браком фінансування виконавчих дій з боку держави, через що всі постанови про відкриття провадження направляються відділом простою поштою. Щодо посилання в постанові на Жовтневий районний суд м. Запоріжжя замість однойменного в м. Дніпропетровську, це є наслідком описки, яку державний виконавець, скориставшись наданим Законом «Про виконавче провадження»правом, виправила та 12 вересня 2011 року винесла відповідну постанову. Посилання на неправомірність арешту заставленого майна є неспроможним, оскільки накладення арешту є обов'язком виконавця, якщо про це просить стягувач, а в заяві банку про відкриття провадження міститься прохання про арешт майна боржника. Арешт та затримання арештованого автомобілю є такими, що ґрунтуються на законі, так як транспортний засіб перебуває в заставі саме у банківської установи, на користь якої ухвалено рішення суду і яка є стягувачем за виконавчим провадженням. До того ж, навіть за умови отримання відомостей про наявність виконавчого провадження лише при отриманні постанови про розшук автомобілю 29 липня 2011 року заявник міг скористатися правом звернення до виконавчої служби із заявою про відкладення виконавчих дій строком до десяти робочих днів.

Вважаючи, що права та інтереси ОСОБА_1 як учасника виконавчого провадження не порушені, просить про відмову у задоволенні скарги.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши надані в справі докази, суд знаходить скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних міркувань.

Судом встановлено, що 7 липня 2011 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ ОСОБА_2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом, що виданий Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»заборгованості за кредитним договором у сумі 302644 грн., а також постанову про накладення арешту на майно боржника. Зазначені документи в цей же день відправлено боржникові простою кореспонденцією (реєстр відправки простої кореспонденції від 07.07.2011 року на аркуші справи № 23). 15 липня 2011 року та 2 серпня 2011 року державним виконавцем направлено вимоги про сплату заборгованості за зведеним виконавчим провадженням (а. с. 18). 15 липня 2001 року винесено постанову про розшук транспортного засобу (а. с. 6), яку в цей же день направлено боржникові (а. с. 7). 17 серпня 2011 року державним виконавцем складений акт опису і арешту затриманого автомобіля Camry» , державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

В силу ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно із ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, а відповідно до ст. 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. ст. 6, 11 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Вирішуючи скаргу на користь посадової особи виконавчої служби, суд виходить з того, що державний виконавець, чиї дії оскаржуються, в процесі провадження виконавчих дій не припустила порушень закону, які посягали б на права та інтереси заявника як учасника виконавчого провадження, виходячи з таких міркувань.

Хоча постанова про відкриття виконавчого провадження й була направлена боржникові всупереч вимог закону простою поштовою кореспонденцією, проте ці порушення не є навмисними, а є втіленням практики ДВС, що склалася внаслідок незадовільного фінансування виконавчих дій, а про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 було відомо з телефонних дзвінків, що йому адресувала державний виконавець і які не заперечує заявник.

За згаданих обставин суд не вбачає підстав для застосування судового захисту, оскільки дії виконавця щодо інформування боржника про відкриття виконавчого провадження, хоча формально й містять ознаки порушення, між тим, як встановлено судом, вони не вплинули негативно на зміст права боржника, який був обізнаний про наявність в провадженні ВДВС виконавчого провадження.

За змістом ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження»у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

З огляду на наведене суд вважає, що навіть за умови отримання ОСОБА_1 інформації про відкриття провадження та про накладення арешту на належне йому майно лише 29 липня 2011 року він мав можливість скористатися правом на подання заяви про відкладення виконавчих дій у відповідності до положень закону.

Згідно із ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згадані положення узгоджуються із змістом ст. 57 Закону.

Відповідно до ст. 25 зазначеного Закону за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Вирішуючи скаргу в частині тверджень про відсутність права на накладення арешту на майно, суд виходить з того, що накладення арешту на майно боржника є передбаченим законом правом державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження, яке він може застосувати, в тому числі і одночасно з відкриттям виконавчого провадження, якщо про це клопочеться стягувач.

Так як із оглянутих судом заяв ПАТ КБ «Приватбанк»випливає, що стягувач просить про накладення арешту на майно боржника, суд знаходить дії державного виконавця цілком правомірними.

Щодо умовиводів про неможливість накладення арешту на заставлене майно у відсутність відповідного рішення суду, суд вважає їх неспроможними, оскільки заставодержателем арештованого та описаного майна заявника - автомобіля Camry» , державний номер НОМЕР_1, - є саме стягувач за виконавчим провадженням, якому належить переважне перед іншими кредиторами право звернення стягнення на майно заставодавця, тому суд вважає, що такі дії державного виконавця повністю відповідають меті вчасного та ефективного здійснення виконавчого провадження.

Керуючись ст. ст. 31, 35, 57, 83 Закону України «Про виконавче провадження» , ст. ст. 3, 4, 383-387, 293, 294 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом п'яти днів після її винесення, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в залі судового засідання під час проголошення ухвали, в той же строк з моменту отримання ними копії ухвали.

Суддя О.В. Щаслива