Ухвала

від 21.12.2015 по справі 466/2642/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 466/2642/14 Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І.

Провадження № 22-ц/783/7836/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: 55

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Монастирецького Д.І.,

суддів: Кабаля І.І., Копняк С.М.,

секретаря Юзефович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 27 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю Пластфарма , товариства з обмеженою відповідальністю Біопластфарма про стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и л а:

24 квітня 2014 року ОСОБА_3 звернувся в суд з вищезазначеним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю Пластфарма на посаді директора з 04 березня 2005 року у відповідності до протоколу № 1/05 зборів засновників Товариства від 04 березня 2005 року та наказу по Товариству № 04/03/к від 04.03.2005 року. Всупереч вимогам трудового законодавства роботодавець не провів з ним розрахунку при звільненні, видавши на руки трудову книжку. Зокрема, не було погашено додаткові гарантії та компенсації для директора товариства, встановлені протоколом № 4 загальних зборів учасників товариства від 23 лютого 2009 року в якості заохочувальних та компенсаційних виплат у розмірі 15 місячних окладів директора товариства. Тому у Товариства виникла перед ним заборгованість у розмірі 225 000 грн. Просить стягнути солідарно з ТзОВ Пластфарма (03150, м. Київ, вул. Тельмана 1/32, ЄДРПОУ 32568268) та ТОВ Біопластфарма (79024, Львівська область, місто Львів, вул. Промислова, будинок 50/52, ЄДРПОУ 38985967) на його користь 225 000 грн.

Оскаржуваною ухвалою позовну заяву ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Пластфарма , Товариства з обмеженою відповідальністю Біопластфарма про стягнення грошових коштів - залишено без розгляду.

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2, вважає її необ'єктивною, необґрунтованою і постановленою з порушенням процесуального законодавства. Вказує, що відповідно до ч. 3 ст. 19 та п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. За змістом вказаних норм, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише в разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин за умови, що він був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та не подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Суд не врахував заяву позивача про розгляд справи без його участі та підтримання позовних вимог, що викладена у поданій до суду заяві про відвід судді. Зазначає, що залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції фактично ухилився від вирішення справи по суті. Просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 27 серпня 2015 року, а справу передати для продовження розгляду до Шевченківського районного суду м. Львова.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про день і час судового засідання, тому відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи, який відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України здійснюється без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Згідно з вимогами ст. 55 Конституції України, ст. 3 ЦПК України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 3 ЦПК України).

У відповідності до статей 126, 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а також однією з засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 п. 3 ст. 311 ЦПК України передбачено, що однією з підстав для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_3 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що справа призначалась до слухання неодноразово, зокрема на 18 грудня 2014 року, на 23 січня, 23 березня, 27 квітня, 27 серпня 2015 року, однак сторони та їх представники в судове засідання жодного разу не з'явились без поважних причин, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялись в установленому порядку, та не подали заяв про розгляд справи у їх відсутності.

Проте до таких висновку суд дійшов з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України заява залишається без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Статтею 169 ЦПК України визначено наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі.

За змістом вимог ч. 3 ст. 169, п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише в разі повторної неявки позивача, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка .

Установлено, що підставою для залишення заяви без розгляду стала неявка всіх учасників цивільного процесу у зазначені вище дні, хоча вказані норми ЦПК для залишення позовної заяви без розгляду передбачають повторну неявку виключно позивача.

При цьому суд першої інстанції залишив поза увагою те, що: перше судове засідання 18 грудня 2014 року не відбулося у зв?язку із неявкою в судове засідання всіх учасників цивільного процесу, в ньому оголошено перерву до 23 січня 2015 року, крім того позивач подав письмове клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку із зайнятістю представника в цей час у справі, що була призначена раніше у Львівському апеляційному адміністративному суді (а.с. 116, 118, 119); 23 січня 2015 року в судовому засіданні оголошено перерву до 23 березня 2015 року у зв?язку із неявкою в судове засідання всіх учасників цивільного процесу, крім того позивач подав письмову заяву про відвід судді, у якій просив розглянути справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує (а.с. 121, 123); 23 березня 2015 року судове засідання не відбулося у зв?язку із перебуванням судді в іншому судовому засіданні, після чого справу призначено на 27 квітня 2015 року (а.с. 131); 27 квітня 2015 року оголошено перерву до 27 серпня 2015 року у зв?язку із неявкою в судове засідання всіх учасників цивільного процесу, незважаючи на те, що позивач просив розглянути справу у його відсутності, доказів визнання явки позивача обов'язковою в матеріалах справи немає (а.с. 123, 139-147).

Наведене свідчить про відсутність повторної (другої поспіль) неявки позивача та його представника у зазначені судом дати судових засідань.

Крім того, залишаючи позовну заяву без розгляду, районний суд не врахував, що позивач звернувся в суд з позовом ще у квітні 2014 року. За цей період справа слухалась, в тому числі з участю сторін, неодноразово, а саме: 21.05., 04.06., 20.06., 26.06., 13.08., 17.09., 02.10., 14.11.2014 року, а також в наступні дати, зазначені судом в оскаржуваній ухвалі, однак розгляд справи відкладався з різних підстав, в тому числі у зв'язку із зайнятістю судді в іншому судовому засіданні (а.с. 35, 39, 48-49, 57, 61, 65, 80, 94, 106, 111 та інші).

При цьому суд не з'ясував у сторін можливості закінчення розгляду справи за їх відсутності, хоча позивач просив про таке.

Отже, всупереч вимогам ст. 10 ЦПК України суд не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, в зв'язку з чим ухвалення рішення по суті не здійснювалося один рік і чотири місяці.

Відповідно до вимог ст. 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця. У виняткових випадках за клопотанням сторони з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може продовжити розгляд справи, але не більше як на п'ятнадцять днів.

Однак, всупереч вищевказаним вимогам ухвалу про продовження розгляду справи у зв'язку з неможливістю її розгляду по суті суд не постановив.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Проте суд першої інстанції на зазначені порушення норм процесуального права уваги не звернув та постановив незаконну ухвалу.

За таких підстав ухвала судді суду першої інстанції не може залишатися в силі, а підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305 ч. 2, 307 ч. 2 п. 4, 311 ч. 1 п. 3, 313, 314 ч.1 п. 2, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 27 серпня 2015 рокускасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, касаційному оскарженню в силу ст. 324 ЦПК України не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий: Монастирецький Д.І.

Судді: Кабаль І.І.

ОСОБА_4