Постанова

від 29.03.2007 по справі 34/224-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

34/224-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

29 березня 2007 р.                                                                                   № 34/224-06  

   Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого –суддіДерепи В.І.

суддів :Грека Б.М. –(доповідача у справі)Стратієнко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗакритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання”

на  постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.07

у справі № 34/224-06

господарського судуДніпропетровської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Кріосервіс”

доЗакритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання”

простягнення 41266,37 грн.

за участю представників від:

позивача Гончаров С.В. (дов. від 27.03.07)

відповідача не з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.06 вимоги ТОВ “Кріосервіс”  із стягнення з ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання” основного боргу в сумі 39040,40 грн. задоволено частково, в частині стягнення пені відмовлено. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду  від 11.01.07 рішення залишено без змін, а апеляційна скарга –без задоволення.

У касаційній скарзі ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання” ставить вимогу про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Дніпропетровської області, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області. Скаржник вважає, що вищенаведені  судові акти  прийняті з порушенням  норм матеріального  та  процесуального права, що закріплені ст.ст. 32,33,43,54,107 ГПК України.

Задовольняючи позовні вимоги, суди залишили поза увагою невиконання позивачем п. 2.2 договору, що є порушенням вимог Інструкції “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затвердженої постановою Правління Національного банку України  21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.04 за № 377/8976, та невжиттям заходів до здійснення платежів та порушення умов як договору, так і чинного законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів  Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судових актах та вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Кріосервіс” та Закритим акціонерним товариством “Криворізький завод гірничого обладнання” укладено договір поставки № 114/757 від 25.11.05. За умовами зазначеного договору, постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність покупцю товар, номенклатура, якість, кількість, ціна та умови поставки якого визначаються  у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору, а покупець, в свою чергу, зобов'язувався прийняти та оплатити товар. Специфікацію товару  сторони узгодили 25.11.05.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи вимоги про стягнення заборгованості  за поставку  рідкого двоокису вуглецю СО2, виходили з тих обставин, що поставку здійснено на загальну суму 59451,20 грн. Доказом поставки  рідкого двоокису вуглецю СО2 суди визнали накладні та довіреності,  наявні в матеріалах справи. Судами відхилено твердження  скаржника  про бездоговірну поставку рідкого  двоокису вуглецю СО2 з тих мотивів, що на  дорученні при  отриманні рідкого двоокису вуглецю СО2 є посилання на договір № 114/757 від 25.11.05.

Крім того, керуючись положенням Закону України  “Про відновлення платоспроможності  боржника  або визнання його банкрутом”, суди відмовили позивачу у стягненні пені, оскільки щодо відповідача порушено справу про банкрутство та введено мораторій.

Цивільним законодавством передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином  відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за  відсутності таких умов  та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання,  строк (термін) якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає  виконанню з настанням цієї події. Якщо  строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлені, або визначені моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.ст.526, 530 ЦК України).

Колегія суддів зазначає, що факт поставки підтверджується первинними документами, довіреностями, рахунками та накладними, що відповідає ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, оскільки містять обов'язковий перелік матеріальних цінностей, підписані керівником та завірені круглою печаткою.

Згідно п.2.2 договору, покупець здійснює оплату товару, зазначеного у специфікаціях, згідно рахунку, виставленого постачальником  на протязі 20 банківських днів після надходження  товару на склад покупця.

Щодо твердження відповідача про те, що позивачем грубо порушено умови договору щодо виконання  обов'язку виставлення рахунку та приписи Інструкції “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затвердженої постановою Правління Національного банку України  21.01.004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.04 за № 377/8976, то суди зробили висновок, що обов'язок оплати поставленого товару не пов'язується лише з наявністю виставленого рахунку. Зобов'язання не виконане, рівно як і зобов'язання, термін виконання якого визначено вказівкою на події, відповідач повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання  не випливає із договору або актів  цивільного законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що  позивачем-кредитором заявлено вимогу щодо проведення розрахунку (а.с. 23-25). Таким чином, термін виконання відповідачем  обов'язку з оплати  поставленого  рідкого двоокису вуглецю СО2  врегульовано в законодавчому порядку, а отже висновки судів про стягнення заборгованості  за договором поставки двоокису вуглецю СО2  обґрунтовані. Колегія суддів зазначає, що  скаржник не оскаржує судові рішення в частині відмови у стягненні пені.

В той же час висновки судів щодо  відмови у стягненні штрафних санкцій  зроблені з урахуванням  приписів Закону України  “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а тому підстав для скасування судових актів  у цій частині  колегія суддів не вбачає. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що доводи скаржника  про  допущені порушення законодавства при ухваленні судових рішень є безпідставними.

На підставі викладеного,  керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання” залишити без задоволення, а постанову  Дніпропетровського апеляційного господарського суду  від 11.01.07 у справі № 34/224-06 залишити без змін.

Головуючий - суддя                                                                      В. Дерепа

Судді                                                                                                    Б. Грек

                                                                                                    Л. Стратієнко