Постанова

від 10.12.2015 по справі 813/5508/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД79018,  м. Львів,  вул. Чоловського,  2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 10 грудня 2015 року                                                                                 № 813/5508/15      Львівський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Брильовського Р.М., при секретарі Шугало С.А. за участю: представника позивача – Нурієва А.Б. представника відповідача – Чубак Н.В. розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом приватного підприємства «НВФ «Відеограф» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ:            На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява позовом приватного підприємства «НВФ «Відеограф» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.08.2015 №0005432202. Позовні вимоги мотивує необґрунтованістю висновку ДПІ про нереальність господарських операцій позивача з ТзОВ «Каракал-Груп». Зазначає, що у позивача наявні всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання товарів у ТОВ «Каракал-Груп» та наявні всі документи щодо подальшого використання придбаного товару у своїй господарській діяльності. Вказує, що товарно-транспортні накладні, про відсутність яких стверджує податковий орган, не є первинним документом, який підтверджує факт придбання товарів. В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі з мотивів, зазначених у позовній заяві, просив позов задовольнити. Представник відповідача позов заперечила з мотивів, зазначених в акті перевірки та запереченні на позов. Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що винесене з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається на те, що в ході перевірки встановлена відсутність поставок ТМЦ від ТзОВ «Каракал-Груп» та фіктивність господарських операцій. Зазначає також, що вироком Приморського районного суду м. Одеси від 09.04.2015 встановлено ознаки фіктивності підприємницької діяльності ТзОВ «Каракал-Груп», а тому товарність господарських операцій з цим підприємством нівелюється, а отже і правомірність формування суб'єктами господарювання витрат та податкового кредиту за операціями з ним. Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінивши їх в сукупності виходить з такого.    Державною податковою інспекцією  у Галицькому районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області  проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «НВФ «Відеограф» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Каракал-Груп» за період з 01.01.2014 по 30.06.2015.             За результатами перевірки, складено акт від 12.08.2015 №1466/13-04-22-02/36462844, згідно з висновками якого встановлено порушення вимог п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в період 2014 року в результаті чого встановлено завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на суму 93  443,33 грн, що призвело до заниження податку на прибуток в 2014 в сумі 16  820, 00 грн.   На підставі вказано акта перевірки Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 27.08.2015 №0005432202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 25  230,00 грн, в тому числі за основним платежем – 16  820,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями – 8410,00 грн. В процесі проведеної перевірки встановлено факт безпідставного відображення ПП НВФ «Відеограф» у податковому обліку господарських операцій щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Каракал-Груп», оскільки такі фактично не відбувалися. Позивач натомість стверджує, що придбавав у ТОВ «Каракал-Груп» товарно-матеріальні цінності в підтвердження чого у нього наявні всі первинні бухгалтерські документи щодо придбання товарів у ТОВ «Каракал-Груп», які відповідають вимогам п.9.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», складені у відповідності до приписів 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та містять всі дані щодо обсягів отриманого товару, його асортименту та вартості. Зокрема, з первинних документів, про які зазначає позивач, ним до матеріалів справи долучено видаткову накладну від 26.06.2014 №2 на загальну суму 28  872,00 грн про поставку матриці до панелі Siemens TFT Touch Panel 170, податкову накладну від 26.06.2014 №178 на загальну суму 28  872,00 грн та платіжне доручення від 14.07.2014 №117 на суму 28  872,00 грн, а також видаткову накладну від 26.06.2014 №3 на загальну суму 76  788,00 грн про поставку товарів в асортименті 10 товарів, податкову накладну від 26.06.2015 №179 на загальну суму 76  788,00 грн, платіжне доручення від 09.07.2014 №114 на суму 56  040,00 грн та платіжне доручення від 14.07.2015 №116 на суму 20  748,00 грн. Вирішуючи спір, суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.   Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва-підприємцями.   Господарською діяльністю в розумінні п. 14.1.36. ст. 14 ПК України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.    Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).              Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.            Згідно з п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та /або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.         Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.              Водночас ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує іі здійснення.              Ст. 9. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює вимоги до Первинних облікових документи та регістрів бухгалтерського обліку.             Зокрема,підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.     Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В контексті цього Закону первинними документами є: -контракти (договори), пов'язані з реалізацією, поставкою, купівлею-продажем товарів тощо, та додатки до них -додаткові угоди, що укладались до контрактів (договорів), зміни та доповнення, дотримання форми          -документи, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обов'язковою згідно зі змістом контракту (договору) (наприклад, звіт виконавця, акт прийому-передачі товару, акт виконаних робіт, рахунки-фактури тощо), а також податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), інші дані, що свідчать про реальність здійснюваних операцій -документи, що підтверджують транспортування (перевезення) товарів: договори перевезення, транспортного експедирування та документи про їх виконання (товарно-транспортні накладні тощо), договори зберігання товару, довіреності - фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів (платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО тощо).           - реєстри отриманих та виданих податкових накладних тощо:             Отже, будь-які документи ( у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.            Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Таким чином, до складу податкового кредиту відноситься лише ті суми витрат платника податку, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) для подальшого використання їх у власній господарській діяльності. При цьому суд зазначає, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником. А відтак до предмету доказування у даній справі входять, перш за все, обставини щодо реального виконання операцій, за наслідками яких у позивача виникло право на відшкодування податку на додану вартість в оспорюваній сумі, наявність ділової мети у задекларованих господарських операціях та порядок документування цих операцій. Позивач доводить господарські операції з ТзОВ «Каракал-Груп» видатковими та податковими накладними та платіжними дорученнями. Суд вважає, що зазначені документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані, оскільки з даних первинних документів судом не встановлено факту існування активу та його руху від постачальника до покупця (позивача у справі). З даних видаткових та податкових накладних та платіжних доручень неможливо перевірити факт транспортування товару, його зберігання, приймання за кількістю та якістю, встановивити посадових осіб постачальника та покупця, задіяних у цьому процесі. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції. Таким чином, для цілей оподаткування кваліфікуючою ознакою господарської діяльності є її спрямованість на отримання прибутку, що, в свою чергу, передбачає наявність у платника відповідної мотивації при вступі у господарські правовідносини з іншими суб'єктами господарювання. Наведене обумовлює необхідність оцінки обґрунтованості податкової вигоди платника з урахуванням наявності ділової мети у діях платника на підставі аналізу перспективи отримання прибутку та об'єктивного встановлення розумної можливості позитивних змін економічного стану платника. За необхідності з'ясуванню підлягають і обставин щодо прояву платником розумної обережності при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.        З матеріалів справи вбачається факт придбання ПП НВФ «Відеограф» товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Каракал-Груп».          В матеріалах справи міститься вирок Приморського районного суду м. Одеси від 09.04.2015 згідно з яким директора ТОВ «Каракал-Груп» Ілку Євгена Леонідовича визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України.            Відповідно до ч.1 ст. 205 КК України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.        За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємництва виключно з метою здійснення злочинної діяльності.            Враховуючи наведене, досліджуючи господарські операції позивача з ТзОВ «Каракал-Груп» судом не встановлено причин економічного характеру, які б обумовили здійснення вказаних  операцій. На підставі цього суд дійшов  висновку про те, що у даному випадку дії платника, які мали наслідком отримання ним негативного фінансового результату, не мали розумних економічних причин; у зв'язку з цим спірні господарські операції є такі, що не відповідають критерію ділової мети та є фіктивними. Оцінюючи зазначені обставини в сукупності, Суд дійшов висновку, що реального надання послуг та поставки товарів від ТзОВ «Каракал-Груп» не було. Встановлення справжнього постачальника товару виходить за межі предмету доказування, оскільки не впливає на вирішення спору по суті. Таким чином, господарські операції з цією юридичною особою є фіктивними, а тому первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами. Наявність у позивача лише документів, які відповідно до вищевказаних законів необхідні для віднесення певних сум до складу валових витрат та податкового кредиту, зокрема, виданих постачальником податкових накладних,  самі по собі не є підставою для їх включення до складу валових витрат та податкового кредиту, якщо судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було. Враховуючи наведене, висновок податкового органу про неправомірне включення ПП НВФ «Відеограф» до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених ТзОВ «Каракал-Груп» є обґрунтованим. Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що воно було прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин суд вважає, що вимоги є необґрунтованими, а у позові слід відмовити повністю. Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.             Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,– ПОСТАНОВИВ: В задоволені позову відмовити. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.  Суддя                                                                                            Р.М. Брильовський