Ухвала

від 21.11.2017 по справі 813/5508/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 року № 876/455/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Гром І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства Науково-виробнича фірма Відеограф на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року у справі за позовом Приватного підприємства Науково-виробнича фірма Відеограф до Державної податкової інспекції в Галицькому районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПП НВФ Відеограф звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області, яким просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 27.08.2015 року № 0005432202.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що не було встановлено причин економічного характеру, які обумовлювали здійснення операцій між ПП НВФ Відеограф і ТзОВ Каракал-Груп . В даному випадку дії платника, які мали наслідком отримання ним негативного фінансового результату, не мали розумних економічних причин, в зв'язку з цим спірні господарські операції є такі, що не відповідають критерію ділової мети та є фіктивними. Реального надання послуг та поставки товарів від ТзОВ Каракал-Груп не було. А встановлення справжнього постачальника товару виходить за межі предмету доказування, оскільки не впливає на вирішення спору по суті. Таким чином, господарські операції з цією юридичною особою є фіктивними, а тому первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами. Крім того, суд врахував, що вироком Приморського районного суду м. Одеси від 09.04.2015 року директора ТзОВ Каракал-Груп ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Просить скасувати повністю постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновок відповідача про нереальність господарських операцій між ним і ТзОВ Каракал-Груп є необґрунтованим. У нього наявні всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання товарів у вказаного контрагента та наявні всі документи щодо подальшого використання придбаного товару у своїй господарській діяльності. Також позивач вказує, що товарно-транспортні накладні, про відсутність яких стверджує податковий орган, не є первинним документом, який підтверджує факт придбання товарів. Також у зв'язку з невеликими габаритами придбаних товарів не було потреби орендувати складські приміщення, а товар зберігався в офісних приміщеннях. Крім того, в органів державної фіскальної служби відсутні повноваження в позасудовому порядку визнавати правочини нікчемними.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, в період з 30.07.2015 року до 05.08.2015 року працівники Державної податкової інспекції в Галицькому районі міста Львова Головного управління ДФС у Львівській області провели документальну позапланову виїзну перевірку ПП НВФ Відеограф з питань дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТзОВ Каракал-Груп за період з 01.01.2014 року до 30.06.2015 року, за результатами якої складено акт від 12.08.2015 року № 1466/13-04-22-02/36462844.

В акті зазначено про порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на суму 93443,33 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в 2014 році на 16820,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Державна податкова інспекція в Галицькому районі міста Львова Головного управління ДФС у Львівській області прийняла податкове повідомлення-рішення від 27.08.2015 року № 0005432202, яким ПП НВФ Відеограф збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 25230,00 грн., в тому числі 16820,00 грн. за основним платежем і 8410,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

В розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання фінансової, бухгалтерської та податкової звітності, зокрема, податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з реальністю господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх використання у господарській діяльності та наявності належним чином оформлених первинних документів.

При цьому, колегія суддів зазначає, що необхідно обов'язково встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (робіт, послуг). Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Крім того, наявність оформлених сторонами господарських взаємовідносин документів не є безумовною і достатньою підставою для включення відповідних сум до податкової звітності.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена, зокрема, ст. ст. 2, 3, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Відповідно до змісту вказаних норм для надання первинним документам юридичної сили і доказовості вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне отримання товарів (робіт, послуг).

Також відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 27.03.2012 у справі № 21-737во10, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

В контексті наведеного вище колегія суддів враховує наступне.

ПП НВФ Відеограф стверджує, що в періоді, який перевірявся, воно здійснювало господарські операції з придбання товарів у ТзОВ Каракал-Груп .

На підтвердження факту реального здійснення зазначених господарських операцій позивач надав суду копії: видаткових накладних від 26.06.2014 року № 2 і № 3 про поставку матриці до панелі Siemens TFT Touch Panel 170 та про поставку товарів в асортименті 10 товарів; податкових накладних від 26.06.2014 року № 178 і № 179; платіжних доручень від 14.07.2014 року № 117 на суму 28872,00 грн. і від 09.07.2014 року № 114 на суму 56040,00 грн.

Однак колегія суддів враховує, що вироком Приморського районного суду м. Одеси від 09.04.2015 року, який набрав законної сили, директора ТзОВ Каракал-Груп ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) і призначено відповідне покарання в межах санкції статті.

Під час розгляду цього кримінального провадження суд встановив, що у травні 2014 року ОСОБА_1 після перереєстрації в державних органах став фактичним засновником та директором ТзОВ Каракал-Груп , при цьому фінансово-господарську діяльність підприємства не здійснював, документів по взаємовідносинам з підприємствами-контрагентами не підписував, товарів не поставляв, розрахунковими рахунками не керував, податкову звітність не складав та не підписував і нікому цього не доручав. Незаконна діяльність ТзОВ Каракал-Груп полягала у тому, що інші особи, використовуючи реквізити підприємства, розрахункові рахунки та печатку товариства, здійснювали незаконну діяльність, яка полягала в документальному оформленні неіснуючих операцій з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) на адресу підприємств-контрагентів. Після документального оформлення неіснуючих операцій з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) такі документи передавались замовникам послуг (підприємствам-вигодонабувачам) з метою уникнення від оподаткування, шляхом незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення валових витрат з податку на прибуток. Таким чином, ОСОБА_1, перереєструвавши на своє ім'я ТзОВ Каракал-Груп , підписавши реєстраційні документи та документи, необхідні для відкриття розрахункових рахунків товариства, не збираючись вести його фінансово-господарську діяльність, своїми умисними діями сприяв невстановленим досудовим розслідуванням особам у незаконній діяльності, а саме у створенні фіктивного підприємства з метою прикриття незаконної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, за змістом даної норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності. Також, на думку колегії суддів, господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та обґрунтовано, з врахуванням зазначеного вироку та фактичних обставин справи встановив факт нереальності господарських операцій, здійснених ПП НВФ Відеограф з ТзОВ Каракал-Груп , в період з 01.01.2014 року до 30.06.2015року, а тому навіть наявність у позивача документів на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ Каракал-Груп не доводять змісту цих операцій та реальності їх здійснення.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Крім того, колегія суддів зазначає,що відповідно до ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою, зокрема, відстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Аналогічна норма передбачена ст. 8 Закону України Про судовий збір .

Ухвалою судді-доповідача від 10.02.2016 року було задоволено клопотання ПП НВФ Відеограф про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на зазначену постанову суду першої інстанції до ухвалення судового рішення у справі.

Однак на час апеляційного розгляду справи позивач не сплатив судовий збір за подання зазначеної вище апеляційної скарги.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що з ПП НВФ Відеограф слід стягнути судовий збір за подання зазначеної вище апеляційної скарги, який був визначений у розмірі 1339,80 грн.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Науково-виробнича фірма Відеограф залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року у справі № 813/5508/15 за позовом Приватного підприємства Науково-виробнича фірма Відеограф до Державної податкової інспекції в Галицькому районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства Науково-виробнича фірма Відеограф (код ЄДРПОУ 36462844, юридична адреса: вул. Кубійовича, 29/7, м. Львів, поштовий індекс 79011) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1339 (одна тисяча триста тридцять дев'ять) грн. 80 коп. за реквізитами: одержувач - Державний бюджет Галицького району м. Львова, код ЄДРПОУ - 38007573, розрахунковий рахунок - 31219206781004, банк одержувача - ГУДКУ у Львівській області, МФО банку - 825014, призначення платежу - судовий збір, назва суду, де розглядається справа - Львівський апеляційний адміністративний суд, код за ЄДРПОУ суду, де розглядається справа - 34668371.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 27.11.2017 року