Рішення

від 29.12.2015 по справі 127/12912/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/12912/13-ц Провадження № 22-ц/772/3613/2015Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1 Категорія 30 Доповідач Іващук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2015 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючогоОСОБА_2, суддів:ОСОБА_3, ОСОБА_4, при секретаріОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Державної казначейської служби України, Погребищенського РВ ГУМВС України у Вінницькій області про відшкодування майнової та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою прокурора м. Вінниці в інтересах держави в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Погребищенського РВ ГУМВС України у Вінницькій області на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 березня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

із зазначеним позовом ОСОБА_6 звернувся в суд 30 травня 2013 року.

Зазначав, що 25 листопада 2010 року дільничний інспектор Погребищенського РВ ГУМВС України у Вінницькій області ОСОБА_7, керуючи службовим автомобілем «ВАЗ-2107» , реєстраційний номер 02-0838, на автодорозі сполученням Турбів - Погребище - Сквира порушив Правила дорожнього руху України та допустив зіткнення з автомобілем « Nissan Primera» , державний номер НОМЕР_1 під його керуванням. ОСОБА_7 та два пасажири в його автомобілі загинули.

Позивач вказав, що внаслідок в цього ДТП йому заподіяно тяжких тілесних ушкоджень, завдано майнової та моральної шкоди.

Посилаючись на те, що відповідачі у добровільному порядку відмовляються відшкодувати заподіяну шкоду, позивач, із урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з Погребищенського РВ ГУМВС України у Вінницькій області та Державної казначейської служби України на його користь 60 075, 84 грн. майнової шкоди, 50 000 грн. моральної шкоди та судові витрати у справі.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 березня 2014 року позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Стягнуто з Погребищенського РВ ГУМВС України у Вінницькій області на користь ОСОБА_6 60 075, 84 грн. майнової шкоди, 30 000 грн. моральної шкоди та 14 900 грн. судових витрат, шляхом списання зазначених сум Державною казначейською службою України.

У апеляційних скаргах прокурор м. Вінниці в інтересах держави в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Погребищенського РВ ГУМВС України у Вінницькій області, Погребищенське РВ ГУМВС України у Вінницькій області, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вказані апеляційні скарги Апеляційним судом Вінницької області розглядаються повторно після скасування судом касаційної інстанції попередніх рішень.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року рішення Апеляційного суду Вінницької області від 8 грудня 2014 року скасовано в частині вирішення вимог про відшкодування майнової шкоди та розподілу судових витрат та в цій скасованій частині справу направлено на новий апеляційний розгляд до того ж суду. В іншій частині рішення залишено без змін.

Отже колегією суддів Апеляційного суду Вінницької області ця справа розглядається після її розгляду судом касаційної інстанції, а тому предметом розгляду апеляційним судом є та частина оскаржуваного рішення, яка скасована та направлена на новий апеляційний розгляд, а саме позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди в частині щодо зарахування судом до відшкодовування суми майнової шкоди добровільного пожертвування позивача до Вінницького Відділення міжнародного фонду допомоги хворим та в частині судових витрат по оплаті за правову допомогу адвокатом ОСОБА_8

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, в частині вимог, що направлені судом касаційної інстанції на новий апеляційний розгляд, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу в цій частині слід задовольнити частково виходячи із наступного.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду у зазначеній частині позовних вимог, а саме вимог про відшкодування майнової шкоди (щодо зарахування до загальної суми майнової шкоди добровільного пожертвування позивача до Вінницького Відділення міжнародного фонду допомоги хворим) та в частині судових витрат по оплаті за правову допомогу адвоката ОСОБА_8 таким визнати не можна, оскільки суд не виконав всі вимоги цивільного судочинства та допустив неправильне застосування норм матеріального і процесуального права при вирішенні вказаних вимог.

Судом встановлено і не заперечується сторонами у справі, що 25 листопада 2010 року близько 13 год. ОСОБА_7, керуючи автомобілем «ВАЗ-2107» , державний номер 02-0828, рухаючись по автодорозі сполученням Турбів - Погребище - Сквира, допустив порушення Правил дорожнього руху України та зіткнувся з автомобілем « Nissan Primera» , державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_6

Під час ДТП ОСОБА_7 проходив службу в Погребищенському РВ ГУМВС України у Вінницькій області і за ним був закріплений службовий автомобіль «ВАЗ-2107» , реєстраційний номер 02-0838. Крім визнання цього факту відповідачем зазначене підтверджується висновком про дозвіл водію на право керування транспортним засобом; наказом Погребищенського РВ ГУМВС України у Вінницькій області № 9 від 13 січня 2010 року «Про перезакріплення службового автотранспорту Погребищенського РВ ГУМВС України у Вінницькій області» ; розпорядженням Погребищенського РВ ГУМВС України у Вінницької області № 17 від 25 листопада 2010 року «Про доставляння в Погребищенський районний суд свідка гр. ОСОБА_9Й.» ; довідкою з особової справи дільничного інспектора Погребищенського РВ ГУМВС України у Вінницькій області ОСОБА_7 та іншими матеріалами справи (а.с. 32-43 том 2).

Погребищенський РВ ГУМВС України у Вінницькій області є юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацією юридичної особи № 333055 (а.с.145 том 1).

Постановою Погребищенського районного суду Вінницької області від 11 січня 2013 року ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, і на підставі п. 8 ст. 6 КПК України провадження у кримінальній справі закрито (а.с.9-12 том 1).

Встановлено, що внаслідок ДТП водій автомобіля марки « Nissan Primera» , реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно - мозкової травми - забою головного мозку важкого ступеню, забійної рани лівої тьмяно-скроневої області, множинних переломів ребер зліва, закритого перелому ліктьового відростку лівого передпліччя зі зміщенням уламків, закритого перелому тазу - сідничної кістки та дна кульшової западини зліва з центральним вивихом стегна, закриті внутрішньо-суглобові переломи кісточок правого гомілково-ступеневого суглобу з підвивихом правої стопи до зовні, закритого перелому дистального метафазу лівої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, забійної рани верхньої третини правої гомілки. Вказані ушкодження обумовили травматичний шок ІІІ (важкого) ступеня та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень; позивачу визначено ІІ групу інвалідності.

Встановлено і не заперечується сторонами, що ДТП сталася під час виконання ОСОБА_7 службових обов'язків.

Оскільки рішення Апеляційного суду Вінницької області від 8 грудня 2014 року у цій справі щодо норм матеріального права за якими слід вирішувати спір та в частині правових підстав відповідальності саме Погребищенського РВ УМВС України у Вінницькій області судом касаційної інстанції залишено без змін, то в цій частині при новому розгляді колегія суддів не перевіряє рішення суду першої інстанції.

Відповідно до положення частини 4 статті 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Вирішуючи справу та при цьому вирішуючи питання про відшкодування позивачу ОСОБА_6 сплаченого ним 131 грн. добровільного пожертвування до Вінницького Відділення міжнародного фонду допомоги хворим, як завданої йому майнової шкоди ОСОБА_7 за якого відповідальність згідно із законом несе відповідач Погребищенське РВ УМВС України у Вінницькій області, суд виходив із того, що внесені ним пожертвування вказаному Фонду у сумах: 30 грн.;15 грн.;76 грн.;10 грн. (а.с.44,45 том 3), а всього 131 грн. можуть бути відшкодованими позивачу як майнова шкода заподіяна внаслідок винних дій ОСОБА_7

Проте з таким висновком не можна погодитись через наступне.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України Про екстрену медичну допомогу №5081-VI від 5 липня 2012 року для розвитку та поліпшення матеріально-технічної бази системи екстреної медичної допомоги можуть залучатися кошти підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також добровільні пожертвування фізичних і юридичних осіб, благодійних організацій та об'єднань громадян, інші не заборонені законодавством джерела.

Право закладів охорони здоров'я отримувати благодійні внески передбачене Порядком отримання благодійних (добровільних) внесків і пожертв від юридичних та фізичних осіб бюджетними установами і закладами освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, культури, науки, спорту та фізичного виховання для потреб їх фінансування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1222 від 4 серпня 2000 року.

Відповідно до пункту 3 Порядку благодійні внески не можуть заміняти плату за надання установами і закладами платних послуг за переліками, визначеними в установленому порядку.

Виходячи з наведеного, пожертвування позивача не можуть включатися в розмір майнової шкоди завданої йому внаслідок ДТП, оскільки є добровільними внесками та не носять обов'язкового характеру.

Отже вказана сума 131 грн. сплаченого ОСОБА_6 добровільного пожертвування до Вінницького Відділення міжнародного фонду допомоги хворим не може бути відшкодованою як майнова шкода заподіяна позивачу внаслідок ДТП, оскільки є добровільним внеском.

Виходячи із цього рішення суду першої інстанції, в силу положень частини 3 та 4 статті 309 ЦПК України, у цій частині підлягає зміні. Визначена судом сума відшкодування майнової шкоди підлягає зменшенню на 131 грн., а саме з 60 075 грн. 84 коп. до 59 944 грн. 84 коп.

У решті рішення в частині вимог про відшкодування майнової шкоди є законним і справедливим, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем понесені судові витрати в сумі 14 900 грн., які складаються з : 500 грн. - судовий збір; 400 грн. - оплата послуг експерта; 9 000 грн. - оплата праці адвоката за захист у кримінальній справі; 5 000 грн. - оплата правової допомоги в цивільній справі, і ці витрати підлягають стягненню на користь позивача.

Проте повністю погодитися з таким висновком суду не можна з огляду на таке.

Невірним є висновок суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 500 грн. за подачу в суд позовної заяви.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільняється від сплати судового збору за подання позову про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок злочину. Отже судовий збір сплачений позивачем помилково та може бути повернутим йому в порядку визначеному законом як зайво сплачений відповідно до положення статті 7 цього Закону. Отже в цій частині рішення суду слід змінити зменшивши суму стягнення на користь позивача на 500 грн.

Колегія суддів вважає, що не підлягають стягненню також понесені позивачем витрати за правову допомогу адвоката ОСОБА_8 (5 000 грн. за ведення кримінальної справи у Погребищенському районному суді, 4 000 грн. за ведення кримінальної справи на досудовому слідстві, а всього на суму 9 000 грн.).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на користь позивача ОСОБА_6, зокрема стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції вважав, що представник позивача адвокат ОСОБА_8 брав участь у вчиненні дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у цій справі (ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, збирання доказів та складання позовної заяви; складання заяви про забезпечення доказів та апеляційної скарги на ухвалу суду), а також у судових засіданнях з 25 липня по 9 грудня 2012 року, а тому позивач має всі правові підстави для стягнення витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна виходячи із наступного.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що витрати на правову допомогу входять до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Колегія суддів вважає, що не підлягають до стягнення понесені позивачем судові витрати в частині оплати адвокату ОСОБА_8 5 000 грн. за ведення кримінальної справи у Погребищенському районному суді та 4 000 грн. за ведення кримінальної справи на досудовому слідстві, а всього на суму 9 000 грн., оскільки такі витрати не передбачені статтею 79 ЦПК України.

Щодо витрат у розмірі 5000 грн. за правову допомогу безпосередньо у цій цивільній справі, зарахування цієї суми як такої, що підлягає стягненню на користь позивача, то колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції безпідставними, оскільки адвокат ОСОБА_8 не був допущений судом ухвалою суду до участі у справі в якості особи яка надає правову допомогу.

Виходячи із змісту статей 56, 84 ЦПК України витрати на правову допомогу мають бути пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які допущені до участі в розгляді справи в якості осіб, які надають правову допомогу, ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь в розгляді справи.

З матеріалів справи вбачається, що 21 вересня 2011 року ОСОБА_8 видано довіреність на право представляти інтереси та діяти від імені ОСОБА_6 (а.с.28 том 1).

26 листопада 2014 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 укладено договір про надання правової допомоги (а.с.27 том 2).

З матеріалів справ, зокрема із журналів судових засідань вбачається, що ОСОБА_8 брав участь у справі як представник позивача, а не особа яка надає правову допомогу.

Відомості про те, що ОСОБА_8 був допущений до участі у розгляді справи ухвалою суду як особа, що надає правову допомогу, відсутні.

Крім того, складання процесуальних документів, збирання доказів, вивчення матеріалів інших справ не може розцінюватися як вчинення окремих процесуальних дій поза межами судового засідання, оскільки такі мають вчинятися судом і особа має право на відшкодування витрат на правову допомогу якщо той, надав таку, брав участь у проведенні цих дій в порядку статті 200 ЦПК України (наприклад огляд доказів (статті 140 ЦПК України)).

Перелік дій, які вчинені особою, яка надає стороні правову допомогу, і виникнення права в останньої на їх відшкодування визначений Законом України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах .

Отже, за таких обставин вказана сума не може бути стягненою на користь ОСОБА_6, а тому розмір стягуваних судом судових витрат слід зменшити також на вказану суму 5000 грн.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 88 ЦПК України на користь ОСОБА_6 підлягає стягненню 400 грн. за проведення експертного дослідження (а.с.36 том 1), що передбачено пунктом 4 частини 3 статті 79 ЦПК України, а тому в частині судових витрат рішення слід змінити зменшивши розмір стягуваних судом судових витрат з 14900 грн. до 400 грн.

У задоволенні решти вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтею 303, пунктом 3 частини 1 статті 307, пунктами 3,4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційні скарги прокурора м. Вінниці в інтересах держави в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Погребищенського РВ ГУМВС України у Вінницькій області задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 березня 2014 року у цій справі в частині відшкодування майнової шкоди та стягнення судових витрат з відповідача змінити , зменшивши розмір стягуваної суми з 60 075 (шістдесят тисяч сімдесят п'ять) грн. 84 коп. до 59 944 (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сорок чотири) грн. 84 коп. та зменшивши розмір стягуваної суми судових витрат з 14 900 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот) грн. до 400 (чотириста) грн., стягнувши їх на користь ОСОБА_6 з Погребищенського РВ ГУМВС України у Вінницькій області (22200, Вінницька обл., Погребищенський район, місто Погребище, вулиця, ОСОБА_10, будинок, 81, корпус Г), ідентифікаційний код юридичної особи 08670355.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене на протязі двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: /підпис/ ОСОБА_2

/підпис/ ОСОБА_3

/підпис/ ОСОБА_4

Згідно з оригіналом

Суддя В.А. Іващук