Рішення

від 10.12.2015 по справі 640/11267/15-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/11267/15-ц

н/п 2/640/2673/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року

Київський районний суд м. Харкова у складі судді Дмитрієва О.Ф. при секретарі Савицькій К.О., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідачів ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 ВОРОТА до товариства з обмеженою відповідальністю Лана , ОСОБА_4 про визнання договору недійсним, застосування наслідків нікчемності правочинів, стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

24 червня 2015 року АТ Золоті Ворота в особі уповноваженої особи Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб звернулось в суд із позовом до ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю Лана в якому просили стягнути солідарно з відповідачів 223021,81 грн., як заборгованість за кредитним договором, кладеним 30 січня 2014 року між банком та ТОВ Лана . В цьому зобов'язанні ОСОБА_4 виступала поручителем.

24 листопада 2015 року позивач змінив предмет позову.

Позивач вказав, що між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ ОСОБА_3 ВОРОТА , (далі - Банк) та ТОВ ЛАНА 30.01.2014 року укладено договір №7 від 30.01.2014 про надання кредиту на суму 600000,00 грн. зі строком погашення 29 липня 2014 року. У забезпечені виконання зобов'язань Позичальника у заставі ОСОБА_3 за договором застави №7/1 від 30.01.2014 перебували майнові права на депозит ОСОБА_5 за договором № 2806ДГ1 від 18.11.2013. 16 травня 2014 року договір застави майнових прав №7/1 від 30.01.2014 року розірвано. Між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ ОСОБА_3 ВОРОТА та ОСОБА_4 16.05.2014 укладено договір поруки № 7/2, відповідно до умов якого вона поручилася перед ПАТ ОСОБА_3 Ворота за виконання ТОВ ЛАНА ( код ЄДРПОУ 31434220) зобов'язань за кредитним договором №7 від 30.04.2014 року.

08.05.2014 між ОСОБА_3 та Позичальником - ТОВ ЛАНА укладено договір про зміни №1 до кредитного договору №7 від 30.01.2014, відповідно до умов якого штучно скорочено термін повернення кредитних коштів з двадцять дев'ятого липня 2014 року на 20 травня 2014 року. Згідно виписки по особовому рахунку у ТОВ Лана №26003010120080 були відсутні кошти необхідні для погашення заборгованості за кредитним договором ( наявними були всього 131,34 грн.), а отже не було економічного обґрунтування для укладання додаткової угоди про скорочення строку дії кредитного договору.

20.05.2014 Позичальником кредит не повернуто, ОСОБА_3 з рахунків №№ 2620328000048, 26305780000848, 26203020000848 належних ОСОБА_4, на підставі Договору поруки №7/2 від 16.05.2014 року були списані кошти для погашення простроченого кредиту №7 від 30.01.2014 року в сумі 213600,00 грн.

Списання коштів з цих рахунків проведено безпідставно, так як договір поруки №7/2 від 16.05.2014 року укладений між ПАТ ОСОБА_3 ВОРОТА та ОСОБА_4 не передбачав Поручителем (ОСОБА_4В.) виконання зобов'язань за кредитним договором № 7 від 30.01.2014 року.

Внаслідок скорочення терміну користування кредитними коштами та укладення вказаного договору, Банк відмовився від власних майнових вимог на суму 9421,81 грн. - відсотки, які мали бути сплачені Позичальником, за умови не скорочення терміну повернення кредитних коштів.

Позивач просив: застосувати наслідки нікчемності договорів до договору про зміни №1 від 08.05.2014 року до кредитного договору №7 від 30.01.2014, відповідно до умов якого штучно скорочено термін повернення кредитних коштів з двадцять дев'ятого липня 2014 року на 20 травня 2014 року, та стягнути з ТОВ Лана недоотриману суму відсотків в розмірі 9421,81 грн. від яких банк відмовився. Визнати недійсним правочин по списанню грошових коштів з рахунку ОСОБА_4 №26203280000848 на рахунок №20678010120080 по кредитному договору №7 від 30.01.2014 га підставі договору поруки №7/2 від 16.05.2014 року, згідно розпорядження відділу обслуговування юридичних осіб та управлінню обліку операцій клієнтів ПАТ ОСОБА_3 ВОРОТА від 21.05.2014 року в сумі 213600,00 грн.

Свої вимоги обґрунтував тим, що на підставі постанови Правління Національного банку України №456 від 31.07.2014 Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 ВОРОТА до категорії неплатоспроможних , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 01.08.2014 прийнято рішення №67 Про запровадження тимчасової адміністрації в AT ОСОБА_3 ВОРОТА , згідно з яким з 04.008.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_3 ВОРОТА (далі - AT ОСОБА_3 ВОРОТА ), код ЄДРПОУ 20015529, МФО 351931, місцезнаходження: 61166, м. Харків, проспект Леніна, 36. Тимчасову адміністрацію в AT ОСОБА_3 ВОРОТА запроваджено строком на 3 місяці з, а потім неодноразово строк її дії продовжено. Відповідно до положень ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон) з дня призначення уповноваженої особи Фонду припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 48 Закону Уповноважена особа Фонду з дня свого призначення, зокрема, виконує повноваження, які визначені ч. 2 ст. 37 цього Закону. Згідно із п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 37 Закону Уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду, та має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів, а також заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи (п. п. 4, 5 ч. 2 ст. 37 Закону). Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України (ч. 3 ст. 38 Закону). Крім того, відповідно до вимог ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Статтею 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб встановлено публічний порядок задоволення вимог до банку, оплати витрат та здійснення платежів за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна банку, що ліквідується, відповідно до якого вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, відшкодовуються за рахунок коштів, які одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку у четверту чергу. Згідно з ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідачі з позовом не погодились , вказуючи на його безпідставність.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 на задоволенні позову наполягав з підстав, викладених у заяві від 24 листопада 2015 року, представник відповідачів ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог заперечувала.

Суд розглянувши справу в межах заявлених вимог, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані ними докази приймає рішення про відмову в задоволенні позову з таких підстав.

Суд встановив такі факти й відповідні їм правовідносини. 30 січня 2014 року укладено договір № 7 про надання кредиту ТОВ Лана ОСОБА_3. Строк повернення кредитних коштів - 29.07.2014 (надалі - Кредитний договір ). 08 травня 2015 р. укладено договір про зміни № 1 до договору про надання кредиту № 7 від 30.01.2014 між ТОВ Лана та ОСОБА_3, за яким було зменшено строк повернення кредиту з 29.07.2014 на 20.05.2014 (надалі - Договір про зміни № 1 ).16 травня 2014 року укладено договір поруки № 7/2 від 16.05.2014 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, за яким ОСОБА_4 поручилась за виконання ТОВ Лана зобов'язань за кредитним договором № 7 від 30.01.2014 (надалі - Договір поруки ). 30 травня 2014 року ТОВ Лана не повернуло кредит. 21 травня 2014 року Банк списав з рахунків ОСОБА_4 в ОСОБА_3 на підставі Договору поруки грошові кошти в сумі 213 600,00 грн. для погашення простроченої заборгованості за Кредитним договором. 29 квітня 2015 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_3 склала Повідомлення від 28.04.2015 про нікчемність договорів та вчинення дій щодо застосування наслідків нікчемності правочину, яким повідомляє про нікчемність Договору про зміни № 1 та нікчемність правочинів щодо договірного списання коштів в сумі 213 600,00 грн. з рахунків ОСОБА_4

Спірні правовідносини регламентовано Цивільним кодексом України і спеціальним Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі Закон), в редакції на дату введення тимчасової адміністрації ОСОБА_3 - серпень 2014 року. Зокрема Законом визначено. ч.3 ст. 34 правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду , є нікчемними. Під час тимчасової адміністрації не здійснюється: ... зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом (ч. 5. ст. 36). ч. 2 ст. 37 - Уповноважена особа Фонду має право: ... повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи; ч. 2 ст. 38 протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемніти з підстав , визначених частиною третьою цієї статті. ч. 3 ст. 38 - правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог, банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України Про банки і банківську діяльність ; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов 'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України. ч. 4 ст. 38 - Уповноважена особа Фонду: протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами ; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. ч. 5 ст. 38 - у разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку , а у разі неможливості повернути майно в натурі.

Суд дає оцінку доводам позивача й доходить до таких висновків.

Позивач стверджує, що Банк безоплатно відмовився від власних майнових вимог (процентів) шляхом скорочення строку повернення кредиту, що є підставою для нікчемності Договорів згідно п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Зазначене твердження Позивача суперечить фактичним обставинам та не відповідає вимогам Закону.

Станом на дату укладання Договору про зміни № 1 ОСОБА_3 не було нараховано проценти у сумі 9421,81 грн., у ОСОБА_3 не існувало на цю дату права вимоги погашення процентів у сумі 9421,81 грн. Таким чином, Банк не міг відмовитися від тієї вимоги, якої не існувало.

Крім того, Банк отримав погашення кредиту за рахунок грошових коштів поручителя ОСОБА_4 Кредитний договір, зокрема (пункт 5) дозволяв за згодою сторін дострокове погашення кредиту, тому відсутні підстави вважати, що дійшовши до згоди щодо дострокового погашення кредиту права банку на отримання процентів у період з 08.05.2014 по 29.07.2014 порушені.

Згідно позиції позивача договір поруки не передбачав договірного списання коштів з рахунків ОСОБА_4 , тому правочин є нікчемним згідно п.8 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . Крім того, позивач вказує, що договір про зміни № 1 та правочини щодо договірного списання коштів з рахунків ОСОБА_4 на підставі Договору поруки є правочинами, що порушують публічний порядок, а тому є нікчемними згідно ст. 228 ЦК України

Зазначені твердження є необґрунтованими.

Згідно п. 18 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК, зокрема: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі , щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Оскільки доказів вини будь-якої особи при укладанні вказаних правочинів суду не надано, й вони не підпадають під перелік, визначений ст. 228 ЦК України підстави для віднесення правочинів до нікчемних відсутні, тому й відсутні підстави для застосування наслідків нікчемних правочинів.

Також суд зазначає, що Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За приписами ст.ст.11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно ст.626 ЦК України вбачається, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За приписом ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно ч. 533 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Договір про зміни № 1 був укладений 08.05.2014. Договір поруки був укладений 16.05.2014.

Таким чином, станом на дату укладання Договору про зміни № 1, Договору поруки та станом на дату погашення коштами Поручителя (ОСОБА_4В.) простроченої заборгованості за Кредитним договором Банк був платоспроможним.

Зазначені Договори були укладені та погашення заборгованості за Кредитним договором було здійснено більш ніж за два місяці до введення тимчасової адміністрації ОСОБА_3 (04.08.2014).

Законодавством не передбачено жодної заборони щодо укладання зазначених правочинів з пов'язаною особою ОСОБА_3 як за деякий час до введення тимчасової адміністрації, так і під час тимчасової адміністрації ОСОБА_3.

Таким чином, укладаючи Кредитний договір, Договір про зміни № 1 та Договір поруки сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов для договорів даного виду, погодили взаємні права та обов'язки, а отже умови цих договорів не суперечать вимогам законодавства і п. 8 ст. 38 Закону.

Також позивач просив Договір про зміни № 1 та Правочини щодо договірного списання коштів з рахунків ОСОБА_4 на підставі Договору поруки визнати фіктивними на підставі згідно ст. 234 ЦК України, оскільки вони вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовилися цими правочинами.

Суд дає оцінку цим доводам й доходить таких висновків. Згідно п. 24 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними : для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Як встановлено судом оспорювані правочини не мають ознак фіктивності, вони направлені на настання правових наслідків, ці наслідки настали у відповідності до умов договорів. Більш того, суду не надано доказів наявності умислу у сторін на укладання правочину без настання відповідних наслідків.

Посилання представника позивача, що списання коштів з рахунку ОСОБА_4 здійснено на виконання її зобов'язання, як поручителя за кредитним договором від 30 квітня 2014 року, а не 30 січня 2014 року суд не приймає, оскільки, як слідує з повідомлення ОСОБА_3 на адресу ТОВ Лана №2542 від 04.06.14; ОСОБА_4 №2535 від 04.06.14, розпорядження про списання коштів від 21.05.14 списання коштів відбулося саме на виконання договору поруки від 16 травня 2014 року за кредитним договором від 30 січня 2014 року укладеним між ОСОБА_3 та ТОВ Лана .

Підсумовуючи висновки, зроблені судом при оцінці доводів позивача суд наголошує на безпідставності заявлених вимог за всіма доводами тому позов задоволенню не підлягає.

Питання щодо судових витрат вирішено у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.3,8,10,11,88,207-218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Харківської області через Київський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя