Постанова

від 29.03.2007 по справі 11/22-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/22-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

29 березня 2007 р.                                                                                Справа № 11/22-07

за позовом   товариства  з обмеженою відповідальністю «Вітас», смт. Крижопіль

до                Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції,

                      смт. Любашівка Одеської області

третя особа   Крижопільська міжрайонна державна податкова інспекція, смт. Крижопіль  

про                 визнання недійсним рішення.

                                                                                              Cуддя      В. Матвійчук          

при секретарі судового засідання Т. Солоненко, за участю представників сторін:

позивача                     не з'явився;

відповідача                 не з‘явився;

третьої особи              С. Тихонюк за довіреністю.

СУТЬ   СПОРУ:

Заявлено позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 12.10.2006 року № 0000011501/0-240 прийнятого Любашівською міжрайонною державною податковою інспекцією Одеської області.

Позов мотивовано тим, що  за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість від 12.10.2006 року  Любашівською міжрайонною державною податковою інспекцією було складено акт, за висновками якого  товариством з обмеженою відповідальністю «Вітас»було порушено вимоги пп. 7.7.4. п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Проте, такі висновки відповідача, що знайшли своє відображення у податковому повідомленні-рішенні від 12.10.2006 року № 0000011501/0-240 не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТАС»подало заяву про бюджетне відшкодування податку на додану вартість на його поточний рахунок.  

Відповідно до пп.. 7.7.1 і 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо сума податку, яка визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

За результатами господарської діяльності позивача за 2006 рік різниця між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту мала від'ємне значення і складала (колонка № 24 податкової декларації) 46 591 грн. Вказаний розмір суми підтверджений податковими деклараціями, актами звірки, платіжними документами за надані позивачу послуги, договорами на виконання робіт із суб'єктами господарювання: ЗАТ «Калина ЛТД», ДП «Вітас-Сервіс»,  ТОВ «Вітас», ТОВ «Горизонт-Ойл».

Таким чином позивач вважає, що має законом передбачене право на відшкодування податку на додану вартість на його поточний рахунок із Державного бюджету України на підставі подання даних тільки податкової декларації за звітний період. Зазначена податкова декларація була отримана відповідачем 18.09.2006 року, її копія надана суду.

Право позивача на податковий кредит підтверджується належним чином оформленими податковими накладними.   При поданні податкової звітності за попередні періоди, та при поданні декларації із зазначенням бюджетного відшкодування не було жодних зауважень з боку відповідача щодо правильності чи повноти заповнення звітності.

Враховуючи наведене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000011501/0-240 від 12.10.2006р..

Відповідач в запереченнях на позов  зазначає, що акт «Про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість»за № 429 від 12.10.2006 року складений по результатам перевірки заповнення податкової декларації № 6228 від 18.09.2006 року на підставі вимог «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України № 213.

Відповідно до вимог вищезазначеного нормативно-правового акту та пп.. 7.7.4 п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»: «платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетної бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації та розрахунок суми бюджетного відшкодування».

За результатами вищевказаної документальної невиїзної перевірки встановлено, що ТОВ «Вітас»не в повному обсязі надав податкову звітність за серпень 2006 року, а саме: відсутня заява про повернення суми бюджетного відшкодування по встановленій формі, про що і було складено акт № 429 від 12.10.2006р. та податкове повідомлення-рішення № 0000011501/0-240 від 12.10.2006 р., а тому  відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, а податкове повідомлення-рішення № 0000011501/0-240 від 12.10.2006 р. залишити без змін.

При розгляді справи 27.03.2007р. представники сторін заявили клопотання про розгляд справи без  їх участі.

Заслухавши пояснення представника третьої особи, врахувавши пояснення представників сторін, повно та всебічно з‘ясувавши обставини справи та оцінивши  наявні у справі докази, суд вбачає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Любашівською міжрайонною державною податковою інспекцєю 12.10.2006 року було складено акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість. На підставі  висновків цього акту було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000011501/0-240 від 12.10.2006р. в якому  вказано на порушення позивачем –ТОВ «Вітас»- платником податку на додану вартість пп. 7.7.4. п. 7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За висновками Любашівської МДПІ позивач не в повному обсязі подав до податкового органу податкову звітність, чим порушив вимоги п.п.7.7.4, 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168\97-ВР. Також відповідач вказує, що під час камеральної перевірки було з'ясовано факти, за якими платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ через не подану в повному обсязі податкову звітність.

Вказана камеральна перевірка була проведена спеціалістами податкової інспекції після подання позивачем заяви про бюджетне відшкодування ПДВ на поточний рахунок позивача.

Відповідно до пп.. 7.7.1 і 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України  «Про податок на додану вартість», якщо сума податку, яка визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного законом строку, вважаються бюджетною заборгованістю.

Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету.

Згідно з пунктом 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 N 200/86, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 за N 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

За результатами господарської діяльності позивача за 2006 рік різниця між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту мала від'ємне значення і складала (колонка 24 податкової декларації) 46 591 грн. Вказаний розмір суми підтверджений податковими деклараціями, актами звірки, платіжними документами за надані позивачу послуги, договорами на виконання робіт із суб'єктами господарювання: ЗАТ «Калина ЛТД», ДП «Вітас-Сервіс»ТОВ «Вітас», ТОВ «Горизонт-Ойл».

Позивач подав до Любашівської МДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2006 року, в якій в рядку 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування за серпень 2006 року задекларована сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена постачальникам у 2006 року в сумі 42 869,00 грн. та в рядку 25 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню»зазначена сума в розмірі 42 869,00 грн.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулюються пп. 7.7 ст. 7 вказаного Закону.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно з пп. 7.4.1 п 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків.

Згідно пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 цього Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2).

Листом Державної податкової адміністрації України від 12.10.2005 р. N 20296/7/16-1417 роз'яснено, що бюджетному відшкодуванню відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Платник податку при придбанні на митній території України товарів (послуг) оплачує постачальнику - платнику ПДВ вартість таких товарів (послуг), збільшену на суму податку на додану вартість, а при імпортуванні товарів, у тому числі при їх ввезенні з метою внесення до статутного фонду, - органам, які здійснюють контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету за імпортні товари.

Право позивача на податковий кредит підтверджується належним чином оформленими податковими накладними. Усі податкові накладні є в наявності.  Відповідно до п.п. 7.7.5. податковий орган в разі наявності будь-яких сумнівів щодо правильності розрахунку відшкодування ПДВ вправі провести позапланову перевірку. Однак такою можливістю Любашівська МДПІ  не  скористалася.

Таким чином суд приходить до висновку, що відповідачем не вірно  застосовано положення пп. 7.7.4. п. 7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а як наслідок  здійснено неправильний висновок про відмову в наданні бюджетного відшкодування.

В силу п. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб‘єкта владних повноважень (що є предметом спору у даній справі) обов‘язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. Частина 3 вказаної норми встановлює, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000862301/0  від 07.06.2005 року не відповідає вказаним принципам.

За вказаних вище обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є аргументованими, ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, а тому підлягають задоволенню відповідно до повноважень суду визначених ст. 162 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70,71, 79, 86, 94, 128, 158, 163,167,255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000011501/0-240  від 12.10.2006р..

3.          Стягнути  з  Державного бюджету України  користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вітас», (вул. Куйбишева, 68, смт. Крижопіль, Вінницька область, код 30910124), 3 грн. 40 коп.  витрат зі сплати судового збору.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду  подається протягом десяти днів з дня її проголошення.  Апеляційна  скарга  на  постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти  днів  після  подання  заяви про апеляційне оскарження.

                                                                                  Постанова виготовлена в повному обсязі 02.04.2007р.

Суддя                                                    Матвійчук В.В.