Рішення

від 07.08.2015 по справі 760/24755/14-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №2-1731/15

№760/24755/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2015 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Г.О. Козленко,

за участю секретаря - А.К. Слободянюк

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу Магістраль до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, просив стягнути з ОСОБА_1, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, заборгованість за користування комунальними послугами в розмірі 6997,64 грн., пеню в сумі 14,00 грн, суму інфляційний витрат в розмірі 3 717,52 грн., 3% річних - 735,04 грн., юридичні витрати в розмірі 6000,00 грн. та судові витрати в сумі 487,20 грн. а також просив виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1

В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в квартирі АДРЕСА_1, не являється членом кооперативу та не є власником даного житлового приміщення. Власником особового рахунку даної квартири була ОСОБА_2, яка знята з реєстрації 04.05.2006 року, у зв'язку із смертю. В спірній квартирі залишився зареєстрованим відповідач, який тривалий час не сплачує витрати за комунальні послуги, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість.

Таким чином, оскільки згідно статуту ЖБК Магістраль виконує функції утримання будинку та прибудинкої території, надання житло-комунальних послуг та проведення розрахунків з квартиронаймачами житлових приміщень в будинку по вулиці Волгоградська в місті Києві, позивач змушений звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Представник позивач в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та в заяві про зменшення позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що відповідно до рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27.07.2012 року, яке набрало законної сили 18.12.2012 року визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, у зв'язку з чим виселення відповідача з вказаної квартири є неможливим.

Крім того, представник відповідача надав до суду копії квитанції по сплаті житлово-комунальних послуг, сплачених відповідно до показів лічильників гарячої та холодної води, установлених відповідачем в 2009 році. В наслідок чого у відповідача відсутня заборгованість за оплату комунальних послуг, а існує навіть переплата.

Вислухавши думку представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1, яка перебуває на балансі ЖБК Магістраль .

Згідно статуту ЖБК Магістраль , позивач виконує функції з утримання будинку по АДРЕСА_1 та прибудинкової території, надання житлово-комунальнрх послуг та проведення розрахунків з квартиронаймачами житлових приміщень будинку за надані комунальні послуги.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_2, яка була власником особового рахунку даної квартири.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_2 померла, даний факт підтверджується свідоцтвом про смерть, видане Відділом реєстрації смерті у м. Києві.

Судом також встановлено, що відповідач із заявою про вступу до кооператив до позивача не звертався.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації.

Відповідно до положень п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплачувати комунальні послуги в строки, установлені договором або законом.

Відповідно до ст.ст.156,162 ЖК України власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки і правовідносини сторін, що виникли, та які полягають у праві позивача вимагати від відповідача оплати займаного жилого приміщення та оплати наданих комунальних послуг та обов`язку відповідача сплачувати вказані платежі.

Згідно п.п. 18, 30 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення , споживач повинен дотримуватись вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг та зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором або законом строки. Розрахунковим періодом оплати послуг є календарний місяць, плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Пунктом 1.1 Положення про впровадження квартирних приладів обліку споживання холодної та гарячої води зазначено, що для їх встановлення наймач (власник) квартири подає заяву до ЖЕК або правління кооперативу.

Відповідно до п. 2.1 Положень для проведення розрахунків за надані послуги з водопостачання та водовідведення за показниками квартирних приладів обліку води, ЖБК укладається договір про надання населенню послуг з водопостачання, теплопостачання та водовідведення згідно з типовим договором та видається абонентська книжка для розрахунків.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було надіслано на адресу ЖБК Магістраль заяву про встановлення лічильників та з проханням проведення перерахунку комунальних послуг, проте всіх дій передбачених нормами законодавства не виконав.

Відповідно до ст.ст. 66, 67 ЖК України плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартир, а плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачі зобов'язані сплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом.

Згідно п. 7 Правил користування житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, обов'язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.

Отже, судом встановлено, що відповідач не в повному обсязі сплачує житлово-комунальні послуг, за період з 01.10.2011 року по 30.09.2014 року, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 6997,64 грн.

Крім того, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши розрахунки надані позивачем та відповідачем, сума індексу інфляції становить 3 586,12 грн., 3% річних становить 735,04 грн.

Також, оскільки стягнення пені не передбачено ані договором ані законом, суд приходить до висновку про відмовленні в задоволенні даних позовних вимог.

Згідно вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, беручи до уваги те, що відповідач не є членом кооперативу, проте має право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, суд дійшов висновку, що позивач довів ті обставини, на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог, а тому з відповідача на його користь підлягає стягненню сума заборгованості, з урахуванням індексу інфляції, 3% річних 4 321,16 грн.

Щодо вимог позивача про виселення ОСОБА_1 з квартири суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316-317 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Згідно ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27.07.2012 року визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1. Дане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18.12.2012 року.

Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам'яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника.

Враховуючи вищевказане, беручи до уваги обставини на які посилається позивач, суд вважає, що позовні вимоги в частині виселення ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Позивач також просив стягнути з відповідачів на свою користь 6000,00 грн. витрат на правову допомогу, на що слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1. ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, також, витрати на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Так, аналізуючи вимогу закону, суд вважає що вимоги позивача щодо стягнення витрат на право допомогу задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого ним судового збору 487,20 грн.

Керуючись Законом України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах , ст.ст. 66, 67 ЖК України, ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст. 57, 60, 79, 84, 88, 213, 215, 218, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Житлово-будівельного кооперативу Магістраль до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) на користь Житлово-будівельного кооперативу Магістраль (код ЄДРПОУ 22905894, місцезнаходження якого за адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, 19) заборгованість в розмірі 11318,16 грн.,яка складається з: 6 997,00 грн. - заборгованість по платі за утримання житла та плату за користування комунальними послугами; 3586,12 - індекс інфляції; 735,04 грн. - 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) на користь Житлово-будівельного кооперативу Магістраль (код ЄДРПОУ 22905894, місцезнаходження якого за адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, 19) судовий збір 487,20 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя