Рішення

від 09.12.2015 по справі 135/1384/15-ц

ЛАДИЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 135/1384/15-ц

Провадження у справі № 2/135/443/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року Ладижинський міський суд Вінницької області

у складі: головуючого судді Волошиної Т.В.,

за участі: секретаря судового засідання Білодіда П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ладижині Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені),-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Ладижинського міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_2 є колишнім чоловіком позивача, шлюб з яким розірвано 05 жовтня 2000 року. Від спільного життя сторони мають неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з позивачем та на утримання якої відповідач згідно рішення Гайсинського районного суду Вінницької області, яке набрало законної сили 02 січня 2001 року повинен сплачувати аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітної плати щомісячно, але аліменти на утримання дитини відповідач не сплачує, тому станом на 01 серпня 2015 року заборгованість по сплаті аліментів становить 77103 грн 91 коп. За період з січня 2004 року по липень 2015 року загальна сума неустойки за прострочення сплати аліментів складає - 21477 грн 43 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також судові витрати покласти на відповідача. Окрім того, зазначила, що 02 липня 2002 року позивач одружилася із ОСОБА_4, і при реєстрації одруження прізвище їй присвоєно ОСОБА_1 . Рішенням Ладижинського міського суду (справа № 135/196/14-ц) від 17 лютого 2014 року позбавлено ОСОБА_5 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_6 Згідно рішення Гайсинського районного суду (справа № 129/763/14-ц) від 25 березня 2014 року ОСОБА_4 усиновив ОСОБА_6

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, проте представник позивача направив суду заяву, в якій просив суд розгляд справи проводити за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяви про відкладення розгляду справи, або розгляду справи у його відсутності до суду не направив.

Відповідно до ч.4 ст.169, ч. 1 ст.224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності із вказаними вище обставинами дає судові підстави для застосування положень ч. 4 ст. 169, ст.ст. 224, 225 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи та усі зібрані по справі докази, давши їм оцінку в сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі ОСОБА_2, який розірвано 05 жовтня 2000 року, що стверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1, виданим 05 жовтня 2000 року Гайсинським районним відділом реєстрації актів громадянського стану. Після розірвання шлюбу позивач залишила прізвище "ОСОБА_1" (а.с. 8)

Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2, видане 01 серпня 1997 року Гайсинським районним відділом реєстрації актів громадянського стану, де в графі батько записаний відповідач ОСОБА_2 (а.с. 7).

02 липня 2002 року позивач зареєструвала шлюб із ОСОБА_4, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис №70, що стверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3, виданим 02 липня 2002 року відділом реєстрації актів громадянського стану Гайсинського районного управління юстиції (а.с.8).

Згідно рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 17 лютого 2014 року, яке набрало законної сили 04 березня 2014 року ОСОБА_5 позбавлено батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11-12).

Згідно рішення Гайсинського районного суду від 25 березня 2014 року, яке набрало законної сили 04 квітня 2014 року визнано, що ОСОБА_4 усиновив ОСОБА_6; змінено усиновленій ОСОБА_6 прізвище на "ІНФОРМАЦІЯ_5", по-батькові на "ІНФОРМАЦІЯ_5"; внесено зміни до запису реєстрації народження дитини ОСОБА_6 за № 158, складеного 01 серпня 1997 року Гайсинським районним відділом РАГСу, у відомості про дитину записати ІНФОРМАЦІЯ_5, у відомості про батька записати ОСОБА_4 (а.с. 13).

Згідно свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_4, виданого 09 жовтня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Гайсинського районного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 змінено ім'я на ІНФОРМАЦІЯ_5, про що 09 жовтня 2013 року зроблено відповідний актовий запис № 23 (а.с.9).

Відповідно до рішення суду та виконавчого листа № АО-1, виданого 02.01.2001 Гайсинським районним судом про стягнення аліментів старшим державним виконавцем ВДВС по м. Ладижину Тростянецького МРУЮ 06 квітня 2007 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/4 частини зі всіх видів його доходів на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення дитиною повноліття (а.с.14).

Відповідно до розрахунку заборгованості в.о. начальника відділу державної виконавчої служби по м. Ладижину Тростянецького міськрайонного управління юстиції Чорнокозинської І.М. по аліментам від 08 вересня 2015 року №1655 заборгованість по сплаті аліментів з ОСОБА_2 станом на 01 серпня 2015 року за період з січня 2004 року по липень 2015 року складає 77 103 грн 91 коп. (а.с. 19-22).

З довідок відокремленого підрозділу "Птахофабрика Вінницький бройлер" ПАТ "Миронівський хлібопродукт" від 12 лютого 2014 року № 116 та від 04 вересня 2015 року № 32 вбачається, що ОСОБА_2 працює на вказаному вище підприємстві на посаді водія виїзної групи з 10 січня 2013 року і його дохід за період з 01 серпня 2013 року по 31 січня 2014 року становить 15098 грн 02 коп., а за період 01 жовтня 2014 року о 31 липня 2015 року складає 27341 грн 37 коп. (а.с. 15-16).

Дані правовідносини регулюються Сімейним кодексом України.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Отже, закон покладає на батьків обов'язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років. Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, при чому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним

У відповідності до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів у п. 17 підкреслено, що за відсутності домовленості той із батьків, з ким проживає дитина, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. При цьому аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі і виплачуються щомісячно.

Відповідно до ст. 196 Сімейного кодексу України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 3 від 15 травня 2006 року Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів у п. 22 роз'яснив, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Виходячи з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов'язання, відсутність вини в простроченні сплати аліментів повинен довести платник аліментів.

Факт наявності заборгованості по сплаті аліментів підтверджується відповідними розрахунками державного виконавця, тому суд вважає, що заборгованість по аліментам виникла з вини відповідача, який не мав об'єктивних перешкод для своєчасної сплати аліментів. Як встановлено судом, ОСОБА_2 був обізнаний про ухвалене судове рішення щодо стягнення з нього аліментів. Дій, які б свідчили про його намагання сплачувати аліменти в добровільному порядку відповідач не вчиняв. Доказів того, що заборгованість по сплаті аліментів утворилася з незалежних від нього причин матеріали справи не містять.

Таким чином, відповідачу в період з січня 2004 року по липень 2015 року було достовірно відомо про обов'язок сплачувати аліменти за рішенням суду. Отже, під час розгляду даної цивільної справи відповідачем не було доведено відсутності його вини в прострочені сплати аліментів за даний період.

Враховуючи наведене, суд приходить до висноку, що факт ухилення ОСОБА_2 від виконання рішення суду про стягнення аліментів доведено.

Тому, вирішуючи спір щодо стягнення неустойки, встановивши факт наявності заборгованості зі сплати аліментів та вини відповідача у її виникненні, суд дійшов висновку про наявність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки.

Розрахунки неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів зроблені позивачем в позовній заяві (а.с. 2-4) нараховуються за період з січня 2004 року по липень 2015 року (605,55+857,75+1058,18+1297,45+1858,75+1858,75+2463,75+

2939,16+3247,33+170,87+2153,78+1530,16), загальна сума складає 21477 грн 43 коп. та є вірною.

Правильність розрахунку заборгованості за сплати аліментів за вказаний вище період ОСОБА_2 не оскаржив, а розрахунок пені наданий позивачем - не спростував належними та допустимими доказами.

Також проведений позивачем розрахунок заборгованості зроблений з урахуванням правового висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 1 липня 2015 року (справа № 6-94цс15), згідно якого із урахуванням правової природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались. Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1% пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

З огляду на викладене, суд вирішуючи спір у частині стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, приходить до висновку, що позивач правильно розрахував її розмір та обґрунтовано просив стягнути з відповідача 21477 грн 43 коп. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Згідно норм ст. 3 ЦПК України кожна особа вправі звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а в інтересах інших осіб, або державних чи суспільних інтересах лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 212 ЦПК України , передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з наведених вище обставин справи, а також діючого матеріального закону, з урахуванням загальних засад цивільного судочинства відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного Кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України у разі задоволення позовних вимог позивача сума судового збору стягується з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 180, 181, 182, 183, 196 СК України, ст.ст. 3-8, 10, 11, 15, 57-61, 79, 80, 84, 86, 88, 208, 209, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з січня 2004 року по липень 2015 року у розмірі 21477 грн 43 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 487 грн 20 коп., а також 2200 грн за надання правової допомоги адвокатом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Рішення набирає законної після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Вінницької області через Ладижинський міський суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя