Ухвала

від 17.11.2015 по справі 804/3503/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 листопада 2015 рокусправа № 804/3503/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року у справі № 804/3503/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Індеко до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Індеко звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяв про зміну позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення, прийняті Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області: №0004092201 від 11 грудня 2014 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 11119,50 грн., № НОМЕР_1 від 20 березня 2015 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 22217 грн., № НОМЕР_2 від 20 березня 2015 року, яким збільшено грошове зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 51102,50 грн. В обґрунтування позову зазначалось про невідповідність висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки № 5020/40/04-03-22-01/30095458 від 26.11.2014 року, щодо порушень вимог податкового законодавства, що призвело до безпідставного збільшення сум грошових зобов'язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове рішення, відмовивши у задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував обставини по справі, які свідчать про відсутність фактів придбання позивачем товарів/робіт/послуг у контрагентів в період, що був підданий перевірці. Такі угоди, що укладені без мети настання реальних наслідків, призвели до безпідставного отримання податкової вигоди. Також суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про протиправність визначення грошового зобов'язання з орендної плати за землю, оскільки договори оренди розірвано 14.12.2012 року, а нові договори зареєстровані 23.10.2013 року, то позивач за період з 01.01.2013 року по 22.10.2013 року є платником земельного податку відповідно до статті 270 Податкового кодексу України та статті 206 Земельного кодексу України, а з 23.10.2013 року по 31.12.2013 року - сплачуватиме орендну плату за земельні ділянки відповідно до нових договорів з урахуванням статті 288 Податкового кодексу України.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі,чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з 09.10.2014 року по 19.11.2014 року проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Індеко» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року, за результатами якої 26.11.2014 року складений Акт №5020/40/04-03-22-01/30095458. На підставі цього Акту 11 грудня 2014 року відповідачем були винесені податкові наступні повідомлення-рішення: - №0004092201, яким платнику податків збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11119,50 грн., з них за основним платежем 7413 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3706,50 грн.; - №0004072201, яким платнику податків збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 349500 грн., з них за основним платежем 233000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 116500 грн.; - №0004082201, яким платнику податків збільшено грошове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 219104,75 грн., з них за основним платежем 175284 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 43820,75 грн.

За результатами адміністративного оскарження, 17.02.2015 року Головне управління ДФС у Дніпропетровській області винесло рішення про результати розгляду скарг №1365/10/04-36-10-07-14, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської ОДПІ від 11 грудня 2014 року №0004092201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11119,50 грн. (основний платіж 7413 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3706,50 грн.); скасовані податкові повідомлення-рішення Дніпродзержинської ОДПІ від 11 грудня 2014 року №0004072201, про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 327282 грн. (основний платіж 218188 грн., штрафні (фінансові) санкції 109094 грн.), №0004082201 про збільшення грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 168002,25 грн. (основний платіж 134402 грн., штрафні (фінансові) санкції 33600,25 грн.).

На підставі рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відповідач прийняв 20.03.2015 року податкові повідомлення-рішення №0000682201, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 22217 грн., з них за основним платежем 14812 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7406 грн.; №0000702201, яким збільшено грошове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 51102,50 грн., з них за основним платежем 40882 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10220,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 11.12.2014 року №0004092201 та від 20.03.2015 року №0000682201, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що доводи контролюючого органу про відсутність фактичного придбання товарів/робіт/послуг у його контрагентів-постачальників ПП «Ресурс-Імпорт» , ТОВ «ЕСТ ВІС» , ТОВ «Центровес Плюс» та ПП «Електрокомплект» спростовані наявними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Суд також дослідив ці документи, які надані позивачем на підтвердження реальності характеру укладених договорів та використання придбанних товарів/робіт/послуг у власній господарській діяльності. Суд першої інстанції вірно зазначив, що неможливість проведення зустрічної звірки у контрагентів позивача не може сама по собі свідчити про наявність будь-яких порушень вимог податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності, окрім факту неможливості її проведення. Натомість, контролюючий орган по взаємовідносинам позивача із ТОВ «ЕСТ ВІС» , ТОВ «Центровес Плюс» , ПП «Електрокомплект» здійснив встановлення порушень податкового законодавства із використанням висновків актів про неможливість проведення перевірки та здійснив власні висновки, прийнявши в подальшому оскаржувані податкові повідомлення-рішення, що є помилковим.

Здійснюючи перевірку правомірності податкового повідомлення-рішення від 20.03.2015 року № НОМЕР_2, яким платнику податків збільшено грошове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 51102,50 грн., суд першої інстанції виходив з того, що згідно пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Пунктом 274.1 статті 274 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідач здійснив запит інформації, необхідної для обчислення і справляння плати за землю за 2012 рік щодо земельних ділянок площею 0,4519 га та 1,1324 га, проте відділ Держземагенства у м. Дніпродзержинську не надав такі відомості контролюючому органу, обмежившись повідомленням про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, переданих в користування з 14.12.2014 року. Не отримавши дані державного земельного кадастру щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок площею 0,4519 га та 1,1324 га, що знаходились у користуванні платника податків до 14.12.2012 року, відповідач здійснив такий розрахунок на підставі даних щодо нормативної вартості земельних ділянок із іншими характеристиками, зокрема площею 0,1166 га та 0,4339 га., самостійно обрахувавши вартість одноко квадратного метру, не встановивши наявність/відсутність певних коефіцієнтів, що впливають на нормативну грошову оцінку конкретної земельної ділянки; здійснив розрахунок за період з 1 жовтня 2013 року, коли як витяги складені 22.11.2013 року.

Суд першої інстанції вказав на те, що отримані дані державного земельного кадастру не містять нормативної грошової вартості земельних ділянок площею 0,4519 га та 1,1324 га, не визначають вартість одного квадратного метру таких ділянок. Контролюючий орган здійснив нарахування сум орендної плати за період з 01.10.2012 року по 13.12.2012 року за відсутності достовірних та необхідних згідно закону даних державного земельного кадастру щодо земельних ділянок, які використовувались платником податків у період до 14.12.2014 року. При цьому, за наявності у майбутньому таких відомостей контролюючий орган вправі, як зазначив суд, в межах строку давності здійснити відповідні нарахування.

Починаючи з 14.12.2012 року та до дати реєстрації договорів оренди мав би бути нарахований податок на землю, оскільки 14.12.2012 року укладено нові договори та фактично платником податку отримано в користування за актами впорядковувані земельні ділянки площею 0,1166 га та 1,4339 га., що підтверджується актами прийняття-передачі та встановлення у натурі меж таких земельних ділянок.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Податкового кодексу України подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є згідно пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України.

Таким чином, платник податків мав самостійно визначити плату за землю у вигляді податку за період з 14.12.2012 року по 31.12.2012 року, шляхом відповідного декларування.

Судом встановлено, що податок на землю був нарахований самостійно платником податків за період з 01.01.2013 року, при цьому камеральні перевірки контролюючим органом не проводились, акти за їх результатами не складались.

Оскільки контролюючий орган здійснив донарахування плати за землю у вигляді орендної плати, за період, коли мав бути нарахований податок на землю, суд не може визнати таке нарахування правомірним, однак не може самостійно здійснити відповідний розрахунок, оскільки у суду відсутні підстави для самостійного визначення плати за землю у вигляді податку на землю.

З огляду на викладене, є протиправним донарахування відповідачем сум орендної плати за 4 квартал 2012 року в розмірі 26615 грн.

Апеляційна скарга жодних аргументів щодо висновків суду першої інстанції не містить. Доводи апеллянта в цій частині зведені до відтворення норм Податкового кодексу України, а також на констатацію того факту, що за період з 01.01.2013 року по 22.10.2013 року позивач буде платником земельного податку, а з 23.10.2013 року по 31.12.2013 рік - сплачуватиме орендну плату за земельні ділянки відповідно до нових договорів, зареєстрованих 23.10.2013 року. Проте, суд першої інстанції здійснив перевірку нарахування орендної плати за 2013 рік, навівши у рішенні відповідні розрахунки, правильність яких відповідачем під сумнів не поставлена.

Суд також дійшов висновку, що оскільки розмір земельного податку, що встановлюється Розділом ХІІ Податкового кодексу України розраховується із урахуванням пільг, наданих органами місцевого самоврядування статті відповідно до 284 Кодексу, суд дійшов висновку, що орендна плата має бути не меншою трикратного розміру податку на землю, що враховує наявні пільги з його сплати. При визначенні розміру орендної плати за 2013 рік платником податків не допущено порушення вищенаведених норм Податкового кодексу України, що стало підставою для задоволення позову і в частині оскарження нарахованих сум орендної плати за 2013 рік.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права та не може бути скасовано чи змінено з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року у справі №804/3503/15 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко