Постанова

від 24.12.2015 по справі 804/10954/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 грудня 2015 рокусправа № 804/10954/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровськ апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТехкомВ на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 р. у справі № 804/10954/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТехкомВ до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 03.08.2015 р. № НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками викладеними у акті перевірки на підставі яких прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення, а саме відсутність реальність здійснення господарських операцій з ТОВ Морфлекс , оскільки ненадання зазначених в акті перевірки документів також не є підставою вважати правочини позивача з контрагентом такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а надані до справи первинні документи вважає, спростовують такі висновки відповідача.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015р. у задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарга, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем 30.06.2015р. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ТехкомВ з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість при документальному підтвердженні господарських відносин придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ Морфлекс за лютий 2015 р. та подальшої їх реалізації, реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої складено акт № 1987/22-04/32448145 від 30.06.2015р.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: пп. 14.1.36п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 771311,00грн; за лютий 2015 документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки по ланцюгу постачання: ТОВ Морфлекс до позивача; відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг).

Підставою для таких висновків послугувало наявність інформації, що ТОВ Морфлекс допустив порушення податкового законодавства, а саме, підприємство перебуває в процедурі припинення, не встановлено місцезнаходження, відсутні основні засоби для здійснення господарської діяльності. До перевірки не надано товарно-транспортних накладних. Аналізом ЄРПН встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Морфлекс не придбавало товари, які були нібито реалізовані Товариству з обмеженою відповідальністю ТехкомВ .

03.08.2015р. за результатами винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з цією нормою, первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.п. 198.1., 198.2. ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Наведені норми свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи 26.01.2015 р. Товариством з обмеженою відповідальністю ТехкомВ (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Морфлекс (Постачальник) укладено договір поставки № 260101.

На виконання якого були виписані податкові та видаткові накладні. Всі податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказане не спростовується відповідачем.

Проведення оплати відповідачем не перевірялось та не ставилось під сумнів під час перевірки. Проте у ході розгляду справи встановлено часткову оплату за товар однак сторони не спростовують формування податкового кредиту за першою подією.

Після проведення перевірки позивачем булли у контрагента додатково витребувані ТТН, які долучені до матеріалів справи (а.с. 89-168 Т1).

Також надані докази використання придбаного товару у господарській діяльності (а.с. 182-250 Т1, 1-12 Т2).

При цьому колегія суддів встановила, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Вищезазначений договір не було визнано недійсним в судовому порядку.

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладеного договору, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зазначене свідчить про помилковість висновків податкового органу.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних на час перевірки також слід вказати, що такі не є обставиною, що свідчить про фактичне не здійснення господарських операцій позивача з його контрагента, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат та з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Така ж правова позиція висловлення і Міністерством доходів і зборів України в листі від 19 вересня 2013 року № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128.

При цьому, з акту перевірки суд апеляційної інстанції вбачає, що висновки податкового органу сформовані на підставі інформації щодо контрагента позивача.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне наголосити, що законодавство не ставить в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від факту дотримання податкового законодавства його контрагентом.

При цьому, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватися лише посиланням на аналіз наявної у податкового органу інформації та документів щодо контрагента.

Доводи податкового органу, що перевіркою не встановлено придбання ТОВ Морфлекс товару за перевіряє мий період, який реалізовано позивачу, що в свою чергу свідчить про здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, суд апеляційної інстанції знаходить необґрунтованими, адже відповідачем на підтвердження вказаних обставин не надано належних доказів, оскільки відсутні докази нездійснення контрагентом позивача господарської діяльності до лютого 2015р.

Крім того, представник відповідача не спростовував декларування контрагентом позивача - ТОВ Морфлекс податкових зобов'язань за результатами господарської діяльності з позивачем.

Додатково суд апеляційної інстанції зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентом позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно формування такого та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому вбачаються підстави для скасування постанови та ухвалення нового судового рішення.

Враховуючи зазначене, колегія суду приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку відмовляючи у задоволенні позовних вимог, тому постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТехкомВ - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015р. у справі № 804/10954/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТехкомВ до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 03.08.2015 №0003432204.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення складено 24 грудня 2015року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник