Ухвала

від 03.12.2015 по справі 804/6307/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 грудня 2015 рокусправа № 804/6307/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: Шелепової Ю.О.,

представників сторін:

позивача : - ОСОБА_2, дов. від 02.06.14

відповідача: - ОСОБА_3, дов. від 09.11.15

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 р. у справі № 804/6307/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Дніпровський"

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю Птахокомплекс Дніпровський звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 02.12.2014 щодо збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 429 368, 67 грн. та штрафними санкціями у розмірі 214 684, 33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків податкового органу і незаконним винесенням Товариству спірного податкового повідомлення-рішення, з огляду на те, що позивачем під час проведення перевірки надані всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських відносин по закупівлі товару, в тому числі і докази його оплати, товарно-транспортні накладні, які оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Крім того, позивач зазначає, що він жодним чином не порушував податкове законодавство, а порушення податкового законодавства іншими платниками податків не породжують у позивача відповідальності, оскільки діюче законодавство не передбачає покладення відповідальності за дії свого контрагента.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 р. у справі № 804/6307/15 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що надані позивачем документи підтверджують фактичне отримання товару, оплату придбаних товарів, підтверджують рух коштів на рахунках Товариства, а також правомірність формування податкового кредиту. Водночас, податковим органом не доведено недобросовісності або необачності позивача під час здійснення господарських взаємовідносин з вказаними контрагентами, а отже можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів ТОВ ПК Дніпровський , з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податків, не може впливати на право суб'єкта господарювання формувати податковий кредит, за умови добросовісного ведення фінансово-господарської діяльності.

Не погодившись з постановою суду, Нікопольською ОДПІ подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 р. у справі № 804/6307/15, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Скаржник наполягає на законності зменшення за перевіркою на 429 368,67 грн. податкового кредиту Товариства за липень 2014 року, посилаючись на нереальність господарських операцій із ТОВ Протектід та ТОВ Акцентагро , фіктивність первинних документів, а також статті 185, 188, 198, 201, 209 ПК України.

ТОВ "ПК Дніпровський" проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову суду першої інстанції цілком обґрунтованою та правомірною, зазначаючи, що Товариство надало до перевірки первинні документи, які є безпосередніми доказами фактичного здійснення господарської операції, а не лише її формального оформлення, і укладені з ТОВ Протектід та ТОВ Акцентагро договори не були ані удаваними, ані фіктивними, та мали економічний ефект, а придбані товари не є обмеженими в цивільному обороті, вони не є такими, що отримані внаслідок вчинення злочину. Разом з тим, податковий орган не обмежений у праві застосовувати санкції до суб'єктів ТОВ Протектід та ТОВ Акцентагро та їх контрагентів, які допустили порушення податкового законодавства (якщо такі порушення мали місце).

Представниками сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримані правові позиції по суті спірних питань даної справи.

З урахуванням матеріалів справи , слід зазначити, що обставини, пов'язані з проведенням Нікопольською ОДПІ документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ПК Дніпровський з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з: ТОВ Протекід (код ЄДРПОУ 39124345) та ТОВ Акцентагро (код ЄДРПОУ 39162333) за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 та подальшого руху придбаних товарів (робіт, послуг) по ланцюгу постачання у фактичних періодах їх здійснення (акт № 3212/22-01/36020648 від 03.11.2014, а. с.12-39), встановлені під час цих перевірок порушення вимог чинного законодавства, зміст цих порушень та зміст прийнятого на підставі вказаного акту перевірки спірного податкового повідомлення-рішення (а. с.10) відображені в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спірним є питання щодо правомірності висновків відповідача про незаконність формування Товариством податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого у ціні придбання товарів за господарськими операціями з ТОВ Протектід та ТОВ Акцентагро , реальність яких не встановлена.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Нікопольської ОДПІ не підлягає задоволенню з таких підстав:

Згідно висновків акту перевірки від 03.11.2014, не підтверджено реальність здійснення господарських відносин платника із ТОВ Протектід та ТОВ Акцентагро за липень 2014 року, у зв'язку з чим Товариством порушено ст.ст.185, 188, 198, 201, 209 ПК України у вигляді заниження податку на додану вартість за липень 2014 року на загальну суму 429368,67 грн.

Такі висновки податківці обґрунтували тим, що фінансово-господарська діяльність ТОВ ПК Дніпровський у перевіреному періоді здійснювалась за межами правового поля, оскільки правочини, укладені між позивачем та контрагентами (ТОВ Акцентагро , ТОВ Протекід ) на думку відповідача, без наміру створення правових наслідків та спрямовані на отримання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат (доходів) та податкового кредиту, що ставить під сумнів фактичне надання послуг (робіт), у зв'язку з чим надані Товариством до перевірки паперові носії за формою первинних документів не можуть вважатись первинними документами для цілей податкового обліку.

Так, для всебічного розгляду даного спору, колегія суддів, досліджуючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ Протектід та ТОВ Акцентагро , зазначає наступне:

У Листі ВАСУ від 02.06.2011 № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

За визначенням, наведеним у п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ПК "Дніпровський" здійснювало господарську діяльність, що полягає у вирощуванні курчат бройлерів на м'ясо, направлену на досягнення економічної вигоди та отримання прибутку, що відповідає видам господарської діяльності Товариства, задекларованим у Статуті ТОВ "ПК "Дніпровський" (а. с.55-66).

Так, у періоді, який перевірявся, ТОВ "ПК "Дніпровський" в якості покупця мало господарські відносини з придбання товарів:

- за договором поставки № 240414 від 24.04.2014, укладеним з ТОВ Акцентагро (постачальник) щодо поставки макухи соєвої та масла соєвого (а. с.77-79);

- за договором купівлі-продажу № П2250 від 17.07.2014, укладеним з ТОВ Протектід (продавець) щодо поставки будівельних матеріалів (магнезитових плит 8 мм) (а.с.167-169).

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

У відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України (в редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно положень п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача - ТОВ Протектід та ТОВ Акцентагро , статусу юридичних осіб, статусу платників ПДВ на момент реалізації вищевказаних господарських операцій, відповідачем суду не надані, що свідчить про наявність спеціальної податкової правосуб'єктності у контрагентів позивача під час реалізації господарських договорів.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704 (далі - Положення № 88), первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення № 88 встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судом першої інстанції встановлено і не заперечується скаржником, що ТОВ "ПК "Дніпровський" до перевірки надано наступні первинні документи: специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, ветеринарні свідоцтва та посвідчення якості, що підтверджують якість придбаного товару (макухи та масла соєвих), виписки з банківського рахунку та платіжні доручення, що свідчать про оплату позивачем придбаного товару, акти щодо виявлення нестачі/надлишку товару та товарно-транспортні накладні, що свідчать про транспортування товару до покупця (80-166; 170-183, 211, 212).

При цьому, порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача акт перевірки від 03.11.2014 не містить, що свідчить про правомірність відображення господарських операцій з придбання товарів в бухгалтерському та податковому обліку позивача і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів і того, що податкові накладні, які виписані вищевказаними контрагентами позивача і які за приписами Податкового кодексу України є підставою для формування податкового кредиту платника податків, не відповідають положенням Наказу Міністерства доходів і зборів України Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної від 14.01.2014 №10, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2014 за № 185/24962, який діяв на момент здійснення господарських операцій позивачем.

Використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача також підтверджується матеріалами справи, а саме: макуха соєва, придбана у ТОВ Акцентагро у липні 2014 року, використана для виготовлення комбікормів, які в подальшому використано для годування птиці (курчат бройлерів), що утримуються ТОВ ПК Дніпровський ; магнезитова плита, придбана у ТОВ Протектід , використана для здійснення поточного ремонту, про що свідчать акти на витрачання матеріалів (а. с.184-187).

Факт наявності та надання позивачем до перевірки усіх вищевказаних первинних бухгалтерських документів відповідачем не заперечується, однак, зазначається про їх дефектність (тобто недостатність для підтвердження реальності господарських операцій) з огляду, зокрема:

- ТОВ Акцентагро не є виробником макухи; в декларації з ПДВ за липень 2014 року ТОВ Акцентагро задекларувало ПК в сумі 723019 грн., при цьому 98 % суми ПК (709274грн.) задекларовано від ТОВ Сервіс-Торгпоставка - стан 9 направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням , у якого, в свою чергу, основний постачальник - ТОВ Ремпарт - стан в стані переходу до іншої ДПІ , господарську діяльність розпочало в липні 2014 року. За даними фінансової та податкової звітності основні фонди відсутні, Звіт № 1-ДФ не подавався, що унеможливлює встановлення кількості працівників на підприємстві; керівником та головним бухгалтером товариства є одна особа - ОСОБА_4, яка не могла здійснити господарські операції з урахуванням часу та оперативності проведення операцій; податкові накладні для ТОВ Сервіс-Торгпоставка подрібнені ТОВ Ремпарт на суми ПДВ до 10 тис. грн., внаслідок чого вбачається маніпулювання податковою звітністю з метою надання податкової вигоди контрагентам;

- передбачений договором з ТОВ Протектід обов'язковий сертифікат якості для перевірки не наданий; номенклатура товарів у зареєстрованих в ЕРПН у липні 2014 року податкових накладних також не відповідає основному виду діяльності ТОВ Протектід ; ТОВ Протектід не є виробником реалізованих ПК Дніпровський магнезитових плит з причини відсутності відповідного обладнання, сировини та трудових ресурсів. При цьому, основні суми податкового кредиту (ПК) за липень 2014 року задекларовані даним товариством від наступних постачальників, господарські операції з якими також є нереальними: ТОВ Державтопостач (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням ; свідоцтво платника ПДВ анульовано за ініціативою органу ДПС), ПП Южная Пальміра (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням ; свідоцтво платника ПДВ анульовано за ініціативою органу ДПС); ПП Екотекс-3 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням ; свідоцтво платника ПДВ анульовано за ініціативою органу ДПС, основний вид діяльності - виробництво іншого одягу й аксесуарів ).

З наведених доводів відповідача вбачається, що всі зауваження податкового органу стосуються контрагентів контрагента позивача по ланцюгу постачання.

Проте, як зазначено у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України Листа ОСОБА_5 від 02.06.2011 № 742/11/13-11, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Щодо безпосередньо контрагентів позивача - ТОВ Акцентагро та ТОВ Протектід , то зі Статуту ТОВ Акцентагро (а. с.199-207) вбачається і такий вид діяльності даного товариства як оптова торгівля зерном та кормами для тварин, оптова та роздрібна торгівля жирами тощо; а згідно довідки статуправління стосовно ТОВ Протектід (а. с.208), вказане товариство займається оптовою торгівлею іншими товарами, металом тощо.

Окремо колегія суддів зауважує, що наслідком відсутності платника податків за юридичною адресою на час проведення податковим органом перевірки згідно податкового законодавства не може бути застосування штрафних санкцій та визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість для контрагента такого платника податків.

Що ж до відсутності трудових ресурсів, складських приміщень тощо у контрагентів позивача, то посилання податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента умов, необхідних для здійснення господарської операції, само по собі не свідчить про фіктивність господарської операції, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні торговельні операції та не обов'язково має бути виробником товару чи послуги.

Тим більш, що крім зазначеної інформації, відповідачем не надано належних доказів відсутності трудових та матеріальних ресурсів у вказаних товариств.

Слід зауважити, що зазначаючи про нереальність господарських операцій позивача із ТОВ Протектід та ТОВ Акцентагро та фіктивність первинних документів, податковим органом не враховано, що чинне цивільне та господарське законодавство не передбачає можливості встановлення нереальності (безтоварності) господарської операції, а Податковий кодекс України не наділяє повноваженнями контролюючі (податкові) органи на встановлення такої нереальності.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Тобто, відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

При цьому, за приписами ст.234 ЦК України правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні і недійсність таких правочинів визнається тільки судом.

Водночас, згідно п.п.20.1.30 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Проте, податковим органом не надано суду доказів недійсності вищезазначених договорів, використання придбаного товарів у неоподатковуваних операціях.

Отже, здійснюючи висновок про фіктивність первинних документів, наданих позивачем, податковий орган перевищив повноваження, надані чинним законодавством, оскільки фіктивність документів може свідчити про фіктивний правочин, що потребує доведення судовим рішенням, а також про здійснення суб'єктами господарювання фіктивної підприємницької діяльності, що є злочином згідно Кримінального кодексу України і також потребує доведення відповідним вироком суду.

Разом з тим, відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали контрагенти по ланцюгу постачання, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними суб'єктами господарювання було одержання позивачем податкової вигоди.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає неправомірним збільшення ТОВ ПК Дніпровський грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 429 368,67 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 214 684,33 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 02.12.2014 (а. с.10).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим задоволення судом першої інстанції позовних вимог ТОВ ПК Дніпровський щодо визнання протиправними та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення. Доводи апеляційної скарги абсолютно не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 р. у справі № 804/6307/15 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 р. у справі № 804/6307/15 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко