Постанова

від 22.12.2015 по справі 806/5202/15

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року м.Житомир справа № 806/5202/15

категорія 6.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шимоновича Р.М.,

секретар судового засідання Бойко Т.О.,

за участю: представників позивача та відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора Любарського району Житомирської області в інтересах держави до Любарської районної ради Житомирської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Любарська районна державна адміністрація, Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Прокурор Любарського району Житомирської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Любарської районної ради Житомирської області № 429 від 14.08.2015 "Про відхилення рішень Господарського суду в Житомирській області про прийняття до спільної власності територіальних громад сіл, селища району внутрішньогосподарських меліоративних систем". В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до статті 124 ОСОБА_1 України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Однак, відповідачем не враховано указані норми ОСОБА_1 України, що стало наслідком прийняття спірного рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні визнала позовні вимоги, про що подала відповідну письмову заяву (а.с. 48).

Третя особа - Любарська районна державна адміністрація в судове засідання не прибула, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином. На адресу суду направила заяву про розгляд справи без участі її представника.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з таких підстав.

Частиною 1 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відповідач може визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Згідно зі частиною 4 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї - небудь права, свободи або інтереси.

Встановлено, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.05.2015 по справі № 906/454/15 вирішено Любарській районній державній адміністрації (13100, Житомирська область, смт. Любар, вул. Леніна, 39, ід. код 13577095) передати внутрішньогосподарські меліоративні мережі з об'єктами інженерної інфраструктури, що знаходяться на території Громадської сільської ради на площі 353,4 га у спільну власність територіальних громад Любарського району. Любарській районній раді (13100, Житомирська область, смт. Любар, вул. Леніна, 39, ід. код 04053387) прийняти у спільну власність територіальних громад Любарського району внутрішньогосподарські міліоративні мережі з об'єктами інженерної інфраструктури, що знаходяться на території Громадської сільської ради та закріпити своїм рішенням зазначені об'єкти за відповідним підприємством (організацією) на праві повного господарського відання (оперативного управління) (а.с. 11-15).

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.07.2015 по справі № 906/943/15 вирішено Любарській районній державній адміністрації (13100, Житомирська область, смт Любар, вул. Леніна, 39; ід. код 04053387) передати внутрішньогосподарські меліоративні мережі з об'єктами інженерної інфраструктури, що знаходяться на території Веселківської сільської ради поблизу с.Филинці на площі 707,9га у спільну власність територіальних громад Любарського району. Любарській районній раді (13100, Житомирська область, смт. Любар, вул. Леніна, 39; ід. код 13577095) прийняти у спільну власність територіальних громад Любарського району внутрішньогосподарські меліоративні мережі з об'єктами інженерної інфраструктури, що знаходяться на території Веселківської сільської ради поблизу с.Филинці на площі 707,9га та закріпити своїм рішенням зазначені об'єкти за відповідним підприємством (організацією) на праві повного господарського відання (оперативного управління). Любарській районній державній адміністрації (13100, Житомирська область, смт Любар, вул. Леніна, 39; ід. код 04053387) передати внутрішньогосподарські меліоративні мережі з об'єктами інженерної інфраструктури, що знаходяться на території Веселківської сільської ради поблизу с.Веселка на площі 1977,3га у спільну власність територіальних громад Любарського району. Любарській районній раді (13100, Житомирська область, смт. Любар, вул. Леніна, 39; ід. код 13577095) прийняти у спільну власність територіальних громад Любарського району внутрішньогосподарські меліоративні мережі з об'єктами інженерної інфраструктури, що знаходяться на території Веселківської сільської ради поблизу с.Веселка на площі 1977,3га та закріпити своїм рішенням зазначені об'єкти за відповідним підприємством (організацією) на праві повного господарського відання (оперативного управління) (а.с. 16-21).

Після набрання указаними судовими рішеннями законної сили, прокурор Любарського району Житомирської області, отримавши накази, направив їх для примусового виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (а.с. 25-30).

02.10.2015 Любарська районна рада Житомирської області листом за вих. № 02-20/152 повідомила прокуратуру Любарського району, що районною радою відхилено рішення Господарського суду Житомирської області про прийняття до спільної власності територіальних громад сіл, селища району внутрішньогосподарських меліоративних систем (а.с. 23).

Дійсно, на тридцять четвертій сесії шостого скликання Любарською районною радою прийнято рішення № 429 від 14.08.2015 "Про відхилення рішень Господарського суду в Житомирській області про прийняття до спільної власності територіальних громад сіл, селища району внутрішньогосподарських меліоративних систем", яким відхилено виконання рішень Господарського суду в Житомирській області по справі № 906/454/15 від 26.05.2015 та по справі № 906/943/15 від 16.07.2015 про прийняття до спільної власності територіальних громад сіл, селища району внутрішньогосподарських меліоративних систем (а.с. 22).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, статтею 8 ОСОБА_1 України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_1 України має найвищу юридичну силу. ОСОБА_1 України є нормами прямої дії.

Згідно зі частиною 2 статті 19 ОСОБА_1 України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_1 та законами України. Аналогічні за змістом положення містить частина 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до ОСОБА_1 України визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР.

Відповідно до статті 5 ОСОБА_1 України, народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

З цього конституційного положення у системному взаємозв'язку з положеннями статті 6 ОСОБА_1 України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, випливає, що органи місцевого самоврядування не є органами державної влади, а місцеве самоврядування слід розглядати як форму здійснення народом влади, яка визнається і гарантується в Україні (стаття 7 ОСОБА_1 України).

ОСОБА_1 України (стаття 140) визначає місцеве самоврядування як право територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах ОСОБА_1 і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Конституційний суд України у Рішенні від 26.03.2002 № 6-рп/2002 (справа про охорону трудових прав депутатів місцевих рад) дійшов висновку, що такому конституційному змісту інституту місцевого самоврядування властиві принаймні дві найважливіші ознаки. Це - самостійність територіальної громади, органів місцевого самоврядування у вирішенні певного кола питань і те, що предметами відання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов'язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад. Перелік таких питань визначено у ОСОБА_1 України та Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР.

Таким чином, гарантоване державою місцеве самоврядування, як форма здійснення народом влади, реалізується територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність.

Однак, суд зазначає, що така самостійність має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України.

З аналізу вказаних конституційних положень слідує, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_1 та законами України.

Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Окрім того, дана позиція кореспондується з рішенням Конституційного Суду України №7 від 16.04.2009 у справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 ОСОБА_1 України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені ОСОБА_1 України, цим та іншими законами до їх відання.

До виключної компетенції районних і обласних рад належить ряд питань, що перелічені в статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Районні і обласні ради можуть розглядати і вирішувати на пленарних засіданнях й інші питання, віднесені до їх відання цим та іншими законами.

Отже, компетенція місцевих рад є правовою формою виразу їх функцій, вона водночас служить і правовим засобом їх реалізації. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" розрізняє загальну і виключну компетенцію місцевих рад. Здійснюючи загальну компетенцію, місцеві ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені ОСОБА_1 та законами України до їх відання. До виключної компетенції належать питання, які перебувають у віданні рад і підлягають розгляду тільки на їх пленарних засіданнях. Це, як правило, найважливіші питання місцевого значення, розгляд і вирішення яких не може бути делеговано іншим органам.

Серед таких немає повноважень органів місцевого самоврядування щодо відхилення виконання судових рішень, які набрали законної сили.

Виходячи із положень вищезазначених норм, суд приходить до висновку, що до відання Любарської районної ради належить вирішення питань виключно місцевого значення.

Статтею 124 ОСОБА_1 України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

На переконання суду, вирішення відповідачем питання про відхилення виконання рішення суду, що набрало законної сили, лежить поза межами повноважень останнього.

Суд наголошує на тому, що перевірка рішень судів в іншій спосіб, ніж шляхом їх оскарження в інстанційному порядку, - є неприпустимою та такою, що порушує встановлені в державі принципи правосуддя.

З огляду на викладене, суд дійшов однозначного висновку, що до відання Любарської районної ради не належить вирішення питань, визначених у спірному рішенні.

Аналізуючи зміст оспорюваного рішення Любарської районної ради від 14.08.2015 № 429 суд зазначає, що при прийнятті такого відповідач вийшов за межі повноважень, визначених ОСОБА_1 України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно зі частиною 10 статті 59 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності ОСОБА_1 або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

В контексті вказаних законодавчих норм, суд дійшов висновку, що рішення Любарської районної ради від 14.08.2015 № 429 прийняте відповідачем з перевищенням повноважень, визначених ОСОБА_1 та Законами України. За таких обставин, дії відповідача щодо визнання позову не суперечать закону і не порушують чиї - небудь права, свободи або інтереси, тому суд вважає за можливе прийняти визнання Любарською районною радою Житомирської області адміністративного позову.

Частиною 3 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Враховуючи наведене, позовні вимоги прокурора Любарського району Житомирської області необхідно задовольнити у повному обсязі.

Керуючись статтями 86, 94, 112, 136, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Прийняти визнання відповідачем позову.

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Любарської районної ради Житомирської області № 429 від 14.08.2015 "Про відхилення рішень Господарського суду в Житомирській області про прийняття до спільної власності територіальних громад сіл, селища району внутрішньогосподарських меліоративних систем".

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Р.М.Шимонович

Повний текст постанови виготовлено: 28 грудня 2015 р.