Окрема думка

від 16.12.2015 по справі 805/3311/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

ОКРЕМА ДУМКА

судді Донецького окружного адміністративного суду К.О. Куденкова

16 грудня 2015 р. Справа №805/3311/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Керуючись частиною 3 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України, висловлюю свою незгоду з додатковою постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року у справі №805/3311/15-а за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Головне управління ДФС у Донецькій області, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити певні дії, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Головне управління ДФС у Донецькій області, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити певні дії.

Вказаною постановою: скасовано наказ Державної податкової служби України від 05 грудня 2011 року № 492-о Про припинення державної служби ; поновлено ОСОБА_1 з 21 червня 2012 року на державній службі на посаді начальника Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області; зобов'язано Красноармійську об'єднану державну податкову службу Головного управління Міндоходів у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 липня 2015 року по 23 вересня 2015 року; в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Постанова в частині поновлення позивача на посаді, а також нарахування та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допущена до негайного виконання.

У позовній заяві (вх.№3386/15 від 13.08.2015р.) позивач просив зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення. Відповідачем у позовній заяві зазначено Державну фіскальну службу України.

Також, у заяві про доповнення підстав та уточнення предмету позову (вх.№15944/15 від 11.09.2015р.) позивач та його представник просили зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення. Відповідачами у заяві зазначені Державна фіскальна служба України та Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Донецькій області.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року у справі №805/3311/15-а суд не зобов'язував відповідачів подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Позивач та його представник звернулись до суду з заявою (вх.№20504/15 від 22.10.2015р.), якою просять прийняти додаткову постанову, якою вирішити вимогу позивача про зобов'язання відповідачів подати звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк.

Додатковою постановою від 16.12.2015р. у справі №805/3311/15-а задоволено заяву позивача та його представника про прийняття додаткової постанови у справі: зобов'язано Державну фіскальну службу України подати звіт про виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 з 21 червня 2012 року на державній службі на посаді начальника Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, яка допущена до негайного виконання, у десятиденний строк від дня отримання копії додаткової постанови; зобов'язано Красноармійську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області подати звіт про виконання постанови в частині зобов'язання Красноармійської об'єднаної державної податкової служби Головного управління Міндоходів у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 липня 2015 року по 23 вересня 2015 року:

- у десятиденний строк від дня отримання копії цієї додаткової постанови - в частині нарахування та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць; - у десятиденний строк від дня набрання законної сили судовим рішенням по справі - в частині нарахування та виплати середнього заробітку весь за час вимушеного прогулу з 11 липня 2015 року по 23 вересня 2015 року.

Звертаю увагу на те, що вказаною додатковою постановою суд не приймав рішення щодо позовних вимог.

Вважаю, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення - не належить до випадків, за якими суд має приймати додаткову постанову.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1-4 ст.168 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд ухвалює додаткове судове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Стаття 168 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість ухвалення у справі додаткового судового рішення з метою усунення такого недоліку, як неповнота судового рішення, тобто невирішеність якихось питань, які необхідно було вирішити у постанові чи ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частині першій ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України кореспондують положення абз.7 п.4 ч.1 ст.163 Кодексу адміністративного судочинства України щодо зазначення у резолютивні частині постанови встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).

Отже, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення суд може під час прийняття постанови у справі.

При цьому, зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не обов'язком суду, який виникає внаслідок подання позивачем, або іншою заінтересованою особою, відповідного клопотання (заяви, вимоги).

Оскільки Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року не було зобов'язано суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, вважаю, що, фактично, суд не реалізував своє відповідне право у встановлений законом спосіб.

Після прийняття постанови у справі, у суду відсутні повноваження щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, у тому числі внаслідок розгляду в порядку ст.168 Кодексу адміністративного судочинства України відповідного клопотання (заяви, тощо) позивача, яке було подано до прийняття постанови.

У додатковій постанові суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення лише щодо позовних вимог, щодо яких прийнята додаткова постанова.

Крім того, за змістом ст.163 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг строку для подання звіту про виконання постанови починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно. Порядок обчислення цього строку встановлений законом та не може змінюватися судом.

Оскільки додатковою постановою суд не приймав рішення щодо позовних вимог, фактично, судом змінено встановлений законом порядок обчислення вказаного строку.

Також, відповідно до ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що клопотання осіб, які беруть участь у справі, вирішуються судом негайно після того, як буде заслухана думка інших присутніх у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, про що постановляється ухвала. Ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання не перешкоджає повторному його заявленню протягом судового розгляду справи.

Таким чином, навіть якщо розглядати як клопотання вимогу позивача та його представника про зобов'язання відповідачів подати звіт про виконання судового рішення, за наведеними законодавчими приписами клопотання вирішується таким видом судового рішення як ухвала.

У випадку розгляду клопотання в порядку ст.168 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може прийняти додаткову ухвалу.

Тобто, вважаю, що взагалі був відсутній передбачений ч.1 ст.168 Кодексу адміністративного судочинства України випадок для прийняття саме додаткової постанови.

На підставі наведеного, я дійшов висновку, що за наслідками розгляду заяви позивача (вх.№20504/15 від 22.10.2015р.) про прийняття додаткової постанови, якою вирішити вимогу позивача про зобов'язання відповідачів подати звіт про виконання судового рішення, суд мав постановити ухвалу про відмову в ухваленні додаткового рішення.

Суддя К.О. Куденков