Постанова

від 09.12.2015 по справі 808/7107/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року о 17 год. 00 хв.Справа № 808/7107/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

за участю секретаря судового засідання Панасенка О.О.

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Запоріжжя"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство Міжнародний аеропорт Запоріжжя , звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, в якому позивач просить суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000751503 від 15.05.2015.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ним у відповідності до приписів Податкового кодексу України правомірно подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість та внесено до податкової декларації за грудень 2014 року суми ПДВ по податкових накладних виписаних в листопаді - грудні 2014 року. Зазначає, що своєчасно вказані кошти не було внесено до податкової декларації за грудень 2014 року у зв'язку з несвоєчасним надходженням до позивача податкових накладних, які направлялись контрагентами засобами поштового зв'язку. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на те, що контролюючим органом правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, оскільки позивачем не обґрунтовано не включення суми ПДВ 33322,00 грн. до складу податкової декларації за грудень 2014 року, оскільки позивач мав право подати у встановленому законодавством порядку скаргу на постачальника та включити сими коштів до податкової декларації за грудень 2014 року. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін,дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити таке.

З матеріалів справи встановлено, що 24.04.2015 співробітниками ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість КП Міжнародний аеропорт Запоріжжя , за результатами якої складено акт №43/15-03/01130361 від 24.04.2015.

За результатами проведеної камеральної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про те, що п.44.1 ст.44, п.201.10 ст.201, п.201.14 ст.201, п.201.15 ст.201, ст.192, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.3, 8 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966, п.1, 2 розділу IV Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 22.09.2014 №958 Про затвердження форми реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядку його ведення , в результаті чого завищено, серед іншого, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9) в розмірі 33322,00 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0000751503 від 15.05.2015, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 33322,00 грн.

Позивач, не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованості цих висновків.

З акту перевірки судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення став висновок відповідача про неправомірність подання позивачем уточнюючого розрахунку №9048851403 від 25.03.2015, яким внесено до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року суми коштів в розмірі 33322,00 грн. по господарським операціям за листопад - грудень 2014 року.

Суд зазначає, що відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п.198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи судом встановлено, що 25 березня 2015 року позивачем до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9048851403 до декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року (№9078387861 від 19.01.2015).

Відповідно до даних додатку №5 Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до уточнюючого розрахунку №9048851403 від 25.03.2015 включено податкові накладні з датою складання листопад - грудень 2014 року на загальну суму податку на додану вартість 33322,00 грн.

З пояснень представника позивача встановлено, що подання уточнюючого розрахунку було обумовлено несвоєчасним надходженням від контрагентів податкових накладних виписаних в листопаді - грудні 2014 року, які були направлені на адресу позивача засобами поштового зв'язку.

Суд зазначає, що відповідно до приписів пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній до 31.12.2014), у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

З урахуванням змін, внесених до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, вказана норма з 1 січня 2015 року втратила чинність та всі податкові накладні, складені в звітних податкових періодах 2014 року, могли бути включені до складу податкового кредиту не пізніше грудня 2014 року (за умови дотримання інших вимог Кодексу щодо формування податкового кредиту).

Платники, які не включили податкові накладні, складені до 1 січня 2015 року, до складу податкового кредиту відповідних періодів, можуть реалізувати своє право на формування податкового кредиту шляхом подання уточнюючих розрахунків за відповідні звітні періоди з урахуванням вимог пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України. Зазначене стосується податкових накладних, складених до 1 січня 2015 року, як в електронному, так і паперовому вигляді, як зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, так і тих, що за правилами, діючими до цієї дати, не підлягали реєстрації в ньому.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 201.14 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу (пункт 201.15 статті 201 Податкового кодексу України).

До внесення змін до пункту 201.15 статті 201 Податкового кодексу України, вказана стаття до 01.01.2015 включала положення про те, що платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

З 01.12.2014 набрав чинності Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 958, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.10.2014 № 1228/26005 (далі - Порядок), впровадження якого обумовлене вимогами пункту 201.15 статті 201 розділу V Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 1 Порядку, виправлення помилки в Реєстрі здійснюється методом сторно за правилами, передбаченими для бухгалтерського обліку, у момент виявлення такої помилки. Коригування помилкових записів у Реєстрі не призводить до потреби формування нових (уточнюючих) реєстрів.

Згідно із змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 № 71-VIII, Податковий кодекс України доповнено пунктом 201.11-1 відповідно до якого, починаючи з 1 січня 2015 року, платник податку повинен вести реєстр документів, зазначених у підпунктах а - в пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Оскільки з 01.01.2015 положення про ведення платником податку реєстру виданих та отриманих податкових накладних з Податкового кодексу України виключено, Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 958, залишається чинним, платники податку можуть за власним бажанням обліковувати зазначені документи, використовуючи форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

При цьому як Реєстр виданих та отриманих податкових накладних, який платником податку ведеться за власним бажанням, так і реєстр документів, зазначених у підпунктах а - в пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, якщо такий реєстр ведеться платником окремо від Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, до контролюючого органу, починаючи із звітності за січень 2015 року, не подається.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється відповідно до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Посилання в Акті перевірки на те, що позивач не скористався своїм правом на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних з періодом виписки листопад - грудень 2014 року шляхом подання заяви-скарги з дотриманням вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України суд вважає необґрунтованим, оскільки, як встановлено під час судового розгляду, зазначені податкові накладні отримані позивачем в січні 2015 року, а з 1 січня 2015 року з Податкового кодексу України виключено норму, яка надавала право платникам податку у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних сформувати податковий кредит звітного періоду на підставі заяви зі скаргою на такого постачальника.

Таким чином, подаючи 25.03.2015 уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок по податковій декларації за грудень 2014 року позивач не повинен був вносити виправлення до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, ведення яких та їх подача разом з податковою звітністю до контролюючого органу була обов'язковою до 01.01.2015.

Також, суд зазначає, що контролюючим органом не ставиться під сумнів понесення позивачем витрат з придбання товарів/послугу контрагентів зазначених у додатку №5 до уточнюючого розрахунку на суму ПДВ 33322,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Комунального підприємства Міжнародний аеропорт Запоріжжя .

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 86, 158, 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Запоріжжя" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати винесене Державною податковою інспекціїєю у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області податкове повідомлення рішення №0000751503 від 15.05.2015.

Судові витрати в сумі 1218 грн. присудити на користь Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Запоріжжя" за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя І.В. Шара