Рішення

від 12.01.2016 по справі 278/2136/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/2136/15-ц Головуючий у 1-й інст. Грубіян Є. О.

Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.

суддів Галацевич О.М. Матюшенка І.В.,

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Левківської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20 листопада 2015 року, -

встановила:

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернулась з даним позовом, в якому просила визначити їй додатковий, трьохмісячний, строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, яка померла 18 травня 2008 року.

В обґрунтування позову зазначала, що проживаючи в одному селі з ОСОБА_4, вона постійно відвідувала її, допомагала по господарству, обробляла земельну ділянку, готувала їжу, прала. А потім і поховала за власні кошти. За життя ОСОБА_4 не повідомляла, що має намір визначити її спадкоємицею свого майна.

Основною причиною, яка перешкодила їй звернутися у встановлений законом строк до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини стало те, що вона не знала про наявність заповітів, вчинених ОСОБА_4 на її ім'я, а вважала, що оскільки в останньої є рідній брат ОСОБА_5, то саме він і успадковуватиме майно після її смерті.

Коли ОСОБА_3 - донька ОСОБА_5, претендуючи на спадкове майно ОСОБА_4, звернулася до суду про встановлення факту належності спадкодавцю житлового будинку та земельних ділянок, визнання права власності на спадкове майно, визнання недійсним заповіту, то вона дізналася про існування даних заповітів. Після цього звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте постановою нотаріуса від 18 січня 2012 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку із пропуском строку для прийняття спадщини.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 20 листопада 2015 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначає, що вона не могла прийняти спадщину після смерті ОСОБА_4, оскільки не знала про заповіти, та вважала, що після її смерті все майно успадкує її рідний брат ОСОБА_5, який є спадкоємцем другої черги, оскільки спадкоємців першої черги у покійної не було.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення із наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно положень п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 р. № 14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції мотивував його тим, що позивач знаючи про наявність спадкового майна ОСОБА_4 та іншого спадкоємця не здійснювала жодних дій, як по отриманню у власність такого майна так і по переданню його іншому спадкодавцеві - ОСОБА_5 Позивач у визначений законом строк не прийняла спадщину будь-яким чином і не навела суду поважних обставин, які б заважали їй таке здійснити і, враховуючи положення ч.1 ст. 1272 ЦК України, вона вважається такою, яка не прийняла спадщину.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна виходячи із наступного.

Як убачається із матеріалів справи, 13 лютого 2007 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканка с. Левків Житомирського району Житомирської області, заповіла ОСОБА_2 земельну частку (пай), державний акт ЯБ № 230100, розміром 1, 0937 га, яка знаходиться на території Левківської сільської ради, і майновий пай (а.с 6).

Крім того, 15 травня 2008 року ОСОБА_4 все своє майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті, і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_2 (а.с. 7).

Вказані заповіти були складені і посвідчені секретарем Левківської сільської ради Житомирського району Житомирської області ОСОБА_6

Відповідачами не заперечується факт наявності даних заповітів ОСОБА_4, при цьому представником сільської ради позов визнаний повністю (а.с. 24), а відповідач ОСОБА_3 заперечує проти його задоволення.

Згідно копії свідоцтва про смерть /Серія 1-ТП № 096226/ від 19.05.2008 року, ОСОБА_4 померла 18 травня 2008 року у віці 83 роки (а.с. 5).

Як видно із копії постанови нотаріуса третьої Житомирської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18 січня 2012 року, ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, площею 1,0937 га, кадастровий номер 1822084100:01:000:0108, розташовану на території Левківської сільської ради, у зв'язку з пропущенням строку для прийняття спадщини (а.с. 8).

Відповідно до ч.1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч.1 ст. 1272 ЦК України).

У той же час, законодавець передбачив в положеннях ч.3 ст. 1272 ЦК України, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Із позовних вимог, доводів апеляційної скарги та пояснень ОСОБА_2 видно, що вона пропустила строк для прийняття спадщини, встановлений ч.1 ст. 1270 ЦК України, лише по тій причині, що про наявність вказаних заповітів вона нічого не знала, а спадкоємцем по закону після смерті ОСОБА_4 був рідний брат останньої ОСОБА_5, який мав успадкувати все майно.

Вимогами ч.2 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.4 ст. 60 ЦПК України).

Суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення вказує на те, що позивач не здійснювала жодних дій як по отриманню у власність спадкового майна і по переданню його іншому спадкодавцеві - ОСОБА_5

У той же час, судом не враховано обставин, щодо наявності поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини ОСОБА_2 та існування цих причин саме протягом 6-ти місячного строку для прийняття спадщини, встановленого законом.

Посилаючись у судовому рішенні на зміст листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/0/4-13 від 16 травня 2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , судом не враховані положення п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , де зазначено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Таку правову позицію зазначив Верховний Суд України у своїй постанові від 26 вересня 2012 року (справа № 6-85цс12) та у постанові від 04 листопада 2015 року (справа № 6-1486цс15)

У даних правовідносинах правове значення має лише дослідження причин пропуску саме шестимісячного строку для прийняття спадщини, а не строку, визначеного Главою 19 ЦК України.

Із матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 за відсутності заповітів не входила в коло спадкоємців по закону після смерті ОСОБА_4, єдиним спадкоємцем по закону був рідний брат покійної - ОСОБА_5 Це було відомо позивачу, однак переймаючись тим, що ОСОБА_4 була людиною похилого віку, якою не піклувалися її рідні, надавала останній допомогу по господарству, готувала їжу, обробляла її земельну ділянку, а після смерті поховала за власні кошти. Ці обставини відповідачем ОСОБА_3 будь-якими доказами не спростовані, остання в апеляційному суді також пояснила, що про смерть ОСОБА_4 дізналася лише у червні 2008 року. Сама звернулася до суду з позовними вимогами у вересні 2011 року (а.с. 9).

Фактично, ОСОБА_2 виходячи із вказаних обставин, не передбачала і не могла передбачити можливість прийняття спадкового майна, належного ОСОБА_4

Доказів, які підтверджують обізнаність позивачки про існування заповітів на момент смерті ОСОБА_4 не встановлено. Саме ця обставина є єдиною об'єктивною та істотною причиною визнання поважності причини пропуску строку для прийняття спадщини.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб...(ст. 1 ЦПК України).

30 березня 2006 року набув чинності Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини .

Положеннями цього Закону передбачено, що суди України при розгляді справ повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Суду, як джерело права.

Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом...

Судом встановлено, що ОСОБА_4 при житті розпорядилася своїм спадковим майном не в інтересах спадкоємців за законом, а на користь позивача, при цьому про свою волю останній не повідомила.

Таким чином, вона без зазначення причин, позбавила права на спадкування спадкоємців за законом, що відповідає положенням ч.2 ст. 1235 ЦК України.

Виходячи із цих обставин, судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 не відповідає волі спадкодавця і протирічить меті цивільного судочинства та практики Європейського суду щодо справедливого і неупередженого судового розгляду.

Що стосується з'ясування питання дотримання позивачкою строків позовної давності, оскільки відповідачкою подана заява про застосування цих строків (а.с. 42), то колегія суддів вважає, що даний строк ОСОБА_2 не був пропущений, тому і не підлягає поновленню.

Як видно із матеріалів справи (а.с. 28) про наявність заповітів, а відтак і про своє право на спадкове майно ОСОБА_2 дізналась у грудні 2010 року. Після звернення ОСОБА_3 до суду із позовом з приводу спірного спадкового майна у вересні 2011 року (а.с. 9), ОСОБА_2 у листопаді 2011 року (а.с. 10) подала зустрічний позов, в якому просила визнати поважними причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини та визнати за нею право власності на спадкове майно. На даний час цей спір не вирішено по суті.

Такі дії ОСОБА_2 в контексті положень ч.2 ст. 264 ЦК України переривають перебіг строку позовної давності.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, судом першої інстанції при ухваленні рішення про відмову у задоволенні позову, в порушення вимог ст. 212 ЦПК України, не були всебічно, об'єктивно та неупереджено досліджені докази, внаслідок чого прийняте рішення не відповідає обставинам справи та встановленим правовідносинам, порушені норми матеріального права, тому судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Враховуючи, що позивачу для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 достатньо двох місяців, її позовні вимоги колегія суддів задовольняє частково.

Встановлено, що ОСОБА_2 при розгляді справи в суді першої інстанції та апеляційному суді понесла витрати на сплату судового збору у розмірі 511 грн. 60 коп.

Приймаючи до уваги, що відповідачами у справі є ОСОБА_3 та Левківська сільська рада Житомирського району Житомирської області, представник останньої позов визнав у повному обсязі, у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України вказані судові витрати повинні бути стягнуті із відповідачів у рівних долях на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20 листопада 2015 року скасувати і ухвалити нове.

Позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, яка померла 18 травня 2008 року, терміном два місяці.

Стягнути на користь ОСОБА_2 із ОСОБА_3 та Левківської сільської ради Житомирського району Житомирської області по 255 грн. 80 коп. з кожного судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий Судді