Ухвала

від 14.12.2015 по справі 820/6991/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 р.Справа № 820/6991/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А. Русанової В.Б.

прокурора Маматова М.О.

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мак-клімат" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2015р. по справі № 820/6991/15

за позовом Прокурора Дзержинського району м. Харкова в інтересах Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мак-клімат"

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Прокурора Дзержинського району м. Харкова, в інтересах Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області звернувся до суду першої інстанції з позовом, з урахуванням зменшених позовних вимог про стягнення з ТОВ " Мак-Клімат" податкового боргу в сумі 134 142,37 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2015 року позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАК-клімат" з банківських рахунків: Харківське ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» № 26055052304609 (Українська гривня); Печерська філія ПАТ КБ «Приватбанк» № 26001052719699 (Євро) і 26005052730384 (Долар США) суму податкового боргу в розмірі 134142,37 грн. на користь держави в особі ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС України в Харківській області.

Товариства з обмеженою відповідальністю "МАК-клімат" ( далі Відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції подало апеляційну скаргу в якій просило постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2015 року скасувати в частині стягнення податкового боргу в сумі 110411, 00 грн. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не врахування всіх обставин справи, що привело до невірного вирішення справи.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав просив її задовольнити.

Представники позивача та прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ТОВ «Мак- клімат» знаходиться на обліку в органах доходів і зборів як платник податків і зборів, має податковий борг, який виник на підставі визначених податковим органом податкових зобов'язань податкових повідомленнь-рішеннь: №0003172204 від 18.06.2014 року у розмірі 170,00 грн., №0004562204 від 17.09.2014 року у розмірі 7140,00 грн., №0005951501 від 25.12.2014 року, №0001261510 від 28.03.2013 року у розмірі 1020,00грн. (т. 1 а. с. 89,133,141,155,159).

Також позивачем самостійно задекларовані грошові зобов'язання в поданих до ДПІ

- декларації з податку на додану вартість: №9027581899 від 15.05.2014 року, №9037413505 від 02.07.2014 року, №9044592034 від 20.03.2015 року, №9065901980 від 13.11.2014 року, №9057159564 від 19.09.2012 року, №9049557477 від 16.08.2012 року. (т. 1 а.с. 166-179, т. 2 а.с. 13-16, 18-21, 38-43).

- декларації з податку на прибуток: №9080724350 від 16.02.2015 року, №9090772623 від 27.02.2014 року, №9087504988 від 18.02.2013року, №9047842442 від 09.08.2012 року, №9070457838 від 09.11.2012 року. (т. 2 а.с. 44-60).

Задовольняю позов, суд першої інстанції виходив з того, що підприємством порушено вимоги п.59.1 ст. 59 ПК України, та не сплачено податковий борг за узгодженим грошовим зобов'язанням.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає таке.

В частині задоволення позову та стягнення податкового боргу, що виник на підставі визначеного податковим органом грошового зобов'язання постанова суду першої інстанції відповідачем не оскаржується.

Згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 ст.203 Податкового кодексу України для подання податкової декларації. (Пункт 203.2 ст.203 Податкового кодексу України.)

За положеннями п. 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п.п.20.1.18 та 20.1.19 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). (Пункт 59.5 ст.59 Податкового кодексу України.)

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно до п.95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідності до п.54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п.57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі самостійного визначення платником податків грошового зобов'язання, таке зобов'язання оскарженню не підлягає (п.56.11 ст. 56 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що відповідачу направлялася податкова вимога ДПІ про сплату податкового боргу №112 від 17.01.2012 року, яка отримана відповідачем. (а. с. 89).

Відповідач має узгоджений податковий борг, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 134 142,37 грн., який не сплачений в добровільному порядку.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем задекларовані в деклараціях з податку на додану вартість за липень та серпень 2012р. грошові зобов'язання сплачені не грошовими коштами, а були зараховані за рахунок від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень, жовтень 2012р., колегія суддів вважає помилковими.

Судом встановлено, що відповідачем до податкового органу подана податкова звітність за липень, серпень 2012р., та вересень, жовтень 2012р.

Так, згідно декларації за липень 2012р. відповідачем задекларовано ПДВ до сплати в бюджет в розмірі 5802,0 грн. та за серпень 2012р. задекларовано суму ПДВ в розмірі 104 609,0 грн.(т.2 а.с.73-85)

Також відповідачем подані до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість за вересень 2012р. , в яких задеклароване від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду в розмірі 22 738, 0 грн. (рядок 19 декларації) , та за жовтень 2012р. в якій задеклароване від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду в розмірі 84 098, 0 грн. (рядок 19 декларації).(т.2 а.с.87-104)

Відповідач вважає, зазначені відомості такими, що повинні бути враховані у зменшення суми податкового боргу відповідно до п.200.3 ст.200 ПК України.

Відповідно до п.200.3 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно п.200.1 цієї статті , така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку , що виник за попередні звітні (податкові) періоди, а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Колегія суддів зазначає, що в податковій декларації з податку на додану вартість міститься р. 20.1 зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість .

Проте відповідачем в поданих деклараціях з ПДВ в рядку 20.1 зазначено - , таким чином відповідач не скористався своїм правом здійснити зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, що свідчить про не сплату податкового боргу по самостійно визначеному відповідачем грошовому зобов'язанню в розмірі 110 411 грн.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно встановлено, що узгоджена сума податкових зобов'язань у встановлені строки відповідачем не сплачена, доказів її сплати ТОВ Мак-Клімат судам першої та апеляційної інстанції не надано.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем, як суб'єктом владних повноважень доведена правомірність заявлених позовних вимог. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мак-клімат" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2015р. по справі № 820/6991/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_4 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст ухвали виготовлений 21.12.2015 р.