Рішення

від 12.01.2016 по справі 902/1449/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 січня 2016 р.

Справа № 902/1449/15

за позовом :Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд.50; адреса для листування: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с1800)

до :Виробничо-комерційного підприємства "Спецодяг" заснованого на власності Вінницької обласної грузинської общини "Арго" (21100, м.Вінниця, вул.Привокзальна, буд.42)

про стягнення 31719,10 грн. заборгованості

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Діхтярук Т.А.

Представники

позивача : ОСОБА_1

відповідача : ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з виробничо-комерційного підприємства Спецодяг заснованого на власності Вінницької обласної грузинської общини Арго про стягнення 31719,10 грн., з яких 19985,20 грн. заборгованість за кредитом, 5718,82 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 6015,08 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Ухвалою суду від 03.11.2015 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1449/15 з призначенням судового засідання на 19.11.2015 року.

Ухвалами суду від 19.11.2015 року та 17.12.2015 року, розгляд справи відкладався, з об'єктивних причин. Поряд з цим, розгляд справи відкладався за межами встановленого строку ст. 69 ГПК України.

В судове засідання 12.01.2016 року з'явився представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі. Представник відповідача позов визнав.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

26.03.2014 року виробничо-комерційне підприємство Спецодяг заснованого на власності Вінницької обласної грузинської общини Арго (клієнт, відповідач) звернувся до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (банк, позивач) із заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

У вказаній заяві відповідач погодився з умовами та правилами надання банківських послуг (які знаходяться на сайті банку www.pb.ua), тарифами банку, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування.

Підписавши дану заяву, в порядку діючого законодавства, відповідач надав згоду на ведення з ПАТ КБ "Приватбанк" документообігу, в тому рахунку підписання угод, договорів, додаткових угод до них, заяв, актів, платіжних та інших документів, як шляхом власноручного підписання, так і шляхом поставлення електронного цифрового підпису, отриманого в порядку, передбаченому умовами та правилами надання банківських послуг.

Своїм підписом відповідач (клієнт) приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах ПриватБанку - договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком і клієнтом можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до даного договору, так і шляхом обміну інформацією/згодою по банківському обслуговуванню з клієнтом через web-сайт банку (www.pb.ua або інший інтернет -/SMS-ресурс, вказаний банком).

Згідно із п. 3.1.1.73. Умов банк надає послугу гарантованих платежів для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом і банком. Послуга надається у вигляді виконання ПАТ КБ «Приватбанк» заявок на договірне списання коштів («гарантований платіж» або «заявка» ), згідно якої клієнт-платник доручає банку зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами.

Розділом 3.2.2 Умов та Правил надання банківських послуг (Умови та Правила) регламентований порядок надання кредиту за послугою "Гарантовані платежі".

За змістом п. 3.2.2.1 Умов банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом та на цілі, зазначені, в заявці на договірне списання коштів (надали - гарантованій платіж або заявка), в обмін на зобов'язання клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені цим договором строки. Відновлювана кредитна лінія (кредит) надається банком для виконання клієнтом платежів за заявками на договірне списання коштів з датою виконання в майбутньому за господарськими договорами, яка не перевищує терміну повернення кредиту, та може бути змінена або скасована позичальником за згодою одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет-клієнт-банк "Приват 24"), шляхом перерахування банком кредитних коштів на рахунок 3648, з подальшим перерахуванням в дату виконання на поточний рахунок одержувачів, що вказані в заявці.

Відповідно до п. 3.2.2.2. Умов клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання клієнтом заявки до дати виконання заявки клієнт сплачує винагороду за падання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується клієнтом в дату надання в банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 року клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ "Приватбанк" відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014 року клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ "Приватбанк" відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості. У разі не погашення заборгованості клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

Згідно із п. 3.2.2.7.8 Умов банк незалежно від настання термінів виконання зобов'язань Клієнта за цим Договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, передбачених п. 3.2.2.7.2 цього Договору або порушення Клієнтом вимог п. 3.2.2.1. цих Умов в частині вимог щодо цільового використання кредитних коштів, або у випадку зменшення розміру активів Клієнта на 30 і більше процентів у порівнянні з розміром його активів зазначених у відповідної річної звітності за попередній рік.

Відповідно до п. 3.2.2.10.1 Умов у випадку порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п. 3.2.2.6.2, 3.2.2.9.1- 3.2.2.9.3 даного договору, строків повернення кредиту, передбачених п. 3.2.2.2, 3.2.2.6.3, 3.2.2.16, 3.2.2.7.2 даного договору, винагороди передбаченої п. 3.2.2.6.5, 3.2.2.9.4 - 3.2.2.9.6 даного договору , клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу. А у випадку реалізації банком права, передбаченого п. 3.2.2.2 даного договору, клієнт сплачує банку пеню в розмірі, вказаному в заявці, від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Згідно із п. 3.2.2.10.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 3.2.2.10.1 - 3.2.2.10.3 цього Договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Дослідивши матеріали справи, надавши правову оцінку заяві від 26.03.2014р. про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, суд дійшов висновку, що між сторонами при обопільному підписанні вказаної заяви виникли правовідносини, що підпадають під регулювання наступних статей чинного законодавства.

Згідно із ст.6, ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

У ч.1 ст.1067 ЦК України визначено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Отже, суд приходить до того висновку, що Умови та правила надання банківських послуг, до яких приєднався відповідач, підписавши заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 26.03.2014р., містить істотні умови договору банківського обслуговування від 26.03.2014р., у тому числі щодо надання кредиту за послугою «Гарантовані платежі» .

Як вбачається із матеріалів справи взяті на себе зобов'язання за договором №б/н від 26.03.2014 року позивач виконав належним чином, своєчасним проведенням гарантованих платежів ініційованих клієнтом, що підтверджується заявками на гарантовані платежі, повідомленнями про переказ коштів, виписками по рахунках відповідача, розрахунком заборгованості станом на 03.08.2015 р.

Відповідач свої зобов'язання за договором банківського обслуговування № б/н від 26.03.2014 року належним чином не виконав, в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість за кредитом в сумі 19985,20 грн.

17.07.2015 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію вих. № 41212VIO2S043 від 17.07.2015 року з вимогою сплатити заборгованість за договором банківського обслуговування № б/н від 26.03.2014р., яка, як свідчать матеріали справи, останнім залишення без відповіді та задоволення.

За порушення виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором банківського обслуговування №б/н від 26.03.2014р. позивачем нараховано останньому 5718,82 грн. заборгованості по відсоткам за користуванням кредитом та 6015,08 грн. пені.

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Станом на день розгляду справи в суді, відповідач не надав суду доказів здійснення з позивачем розрахунків по сумі заборгованості за кредитом в розмірі 19985,20 грн. та заборгованості по відсоткам за користуванням кредитом в сумі 5718,82 грн., а тому дані вимоги позивача підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6015,08 грн. пені, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 3.2.2.10.1 Умов у випадку порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п. 3.2.2.6.2, 3.2.2.9.1- 3.2.2.9.3 даного договору, строків повернення кредиту, передбачених п. 3.2.2.2, 3.2.2.6.3, 3.2.2.16, 3.2.2.7.2 даного договору, винагороди передбаченої п. 3.2.2.6.5, 3.2.2.9.4 - 3.2.2.9.6 даного договору, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А у випадку реалізації банком права, передбаченого п. 3.2.2.2 даного договору, клієнт сплачує банку пеню в розмірі, вказаному в заявці, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення пені є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають чинному законодавству та умовам укладеного сторонами Договору.

Перевіркою за допомогою програми «ЛІГА.ЗАКОН» правильності розрахунку пені судом не виявлено помилок, з огляду на що вказані вимоги задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вищенаведеному та вимогам ухвал суду, відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за кредитом, відсотків за користування кредитом та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82, 83, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з виробничо-комерційного підприємства Спецодяг заснованого на власності Вінницької обласної грузинської общини Арго (21100, м.Вінниця, вул.Привокзальна, буд.42; код ЄДРПОУ 32648133) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпропетровськ, 49094; а/с 1800, м. Дніпропетровськ, 49027, код ЄДРПОУ 14360570) 19985,20 грн. заборгованість за кредитом, 5718,82 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 6015,08 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 1218,00 грн. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13 січня 2016 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи