Рішення

від 12.01.2016 по справі 906/1665/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" січня 2016 р. Справа № 906/1665/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1- дов. б/н від 18.11.2015р.

від відповідача: ОСОБА_2 - директор.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС Агро-Тех-Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялинівка Агро"

про стягнення 37200,00 грн.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 37200,00 грн. заборгованості за договором пр надання послуг № 250515-04/П від 25.05.2015р.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 20.11.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 07.12.2015р.

Ухвалою господарського суду від 07.12.2016р. розгляд справи відкладено на 21.12.2015р.

Ухвалою суду від 21.12.2015р. розгляд справи відкладено на 12.01.2016р.

12.01.2016р. до початку розгляду справи по суті представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до поданої заяви останній просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 47649,63 грн., з яких 37200,00грн. - основний борг, 9792,26грн.- пеня та 657,37 грн. 3% річних.

Як вбачається з поданої заяви позивачем заявлено додаткові вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 9792,26грн. та 657,37 грн. 3% річних.

Відповідно ч.3 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 Постанови № 18 під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно з частиною третьою ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Пунтком 3 листа Вищого господарського суду від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році, роз'яснено....збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК України .

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Враховуючи що додаткові вимоги позивача пов'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, позивач не позбавлений права заявити такі вимоги, подавши відповідну заяву.

Проте до такої заяви в порядку ст.56 ГПК України мають бути додані докази надсилання копії такої заяви іншій стороні - в даному випадку відповідачу та в порядку ст. 57 ГПК України докази сплати судового збору.

Натомість позивачем до заяви про збільшення розміру позовних вимог від 12.01.2016р. за № 02-44/21/16 не подано доказів направлення такої відповідачу та не подано доказів сплати судового збору в установленому законом порядку.

У пункті 3.10 Постави Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем не дотримано норм чинного законодавства при подачі заяві про збільшення розміру позовних вимог, вказана заява підлягає поверненню на підставі п. п. 4, 6 ст. 63 ГПК України.

За таких обставин спір вирішується в межах первісно заявлених позовних вимог.

Представник позивача позовні вимоги позивача підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову не заперечив. Пояснив, що причиною невиконання зобов'язання є ряд об''єктивних причин.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

25.05.2015р. між ТОВ "МТС Агро-Тех-Сервіс" (виконавець, позивач) та ТОВ "Ялинівка Агро" (замовник, відповідач) укладено договір про надання послуг № 250515-04П

Відповідно до п. 1.1. укладеного між сторонами договору, Виконавець зобов'язався за плату надати послуги (виконати роботи) по посіву зернових культур орієнтовною площею 93 га, а Замовник зобов'язався оплатити послуги в повному обсязі.

За умовами п.1.5 договору, після закінчення робіт в термін трьох календарних днів сторонами оформляється акт виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками.

Пунктом 2.1 сторони погодили, що вартість посіву одного гектара становить 400,00 грн. (чотириста гривень 00 коп.) з ПДВ.

Згідно п. 2.2 договору, замовник зобов'язався провести розрахунок з виконавцем в термін трьох банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 Договору, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строком Договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки відповідно до Договору.

На виконання умов зазначеного договору, позивач надав відповідачу послуги з посіву сільськогосподарських культур, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт КИОУ-00020 від 08.06.2015р. (а.с. 18).

За вказаним актом вартість наданих позивачем послуг склала 37200,00грн.

В порушення взятих на себе договірних зобов'язань, відповідач вартість отриманих послуг у встановлений договором строк не оплатив.

07.09.2015р. позивач направив відповідачу претензію № 0709-01 з вимогою сплати заборгованість за договором № 250515-04-П від 25.05.2015р. в сумі 37200,00грн. протягом 3-х банківських днів з моменту одержання даної претензії. Вказану претензію відповідач отримав 17.09.2015р. (а.с. 11,12).

Після одержання вищевказаної вимоги, відповідач заборгованість за отримані послуги з посіву зернових культур не оплатив, відповіді на претензію не надав.

Таким чином, станом на день звернення до суду у відповідача за надані позивачем послуги утворилась заборгованість в сумі 37200,00 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Приписами ч.1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 250515-04/П про надання послуг (виконання робіт).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, матеріалами справи підтверджено, що позивачем, на виконання умов договору були надані відповідачу послуги з посіву зернових культур на загальну суму 37200,00 грн., що вказує на належне виконання позивачем своїх договірних зобов'язань.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось, пунктом 2.2 Договору сторони визначили порядок оплати отриманих послуг, а саме в термін трьох банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт.

Проте, як на дату звернення до суду так і на час розгляду справи в суді, у відповідача перед позивачем існує заборгованість за отримані послуги на загальну суму 37200,00грн. Доказів оплати вказаної заборгованості відповідач не надав, у підписаному між сторонами акті звірки розрахунків (а.с. 19) та в судовому засіданні заборгованість перед позивачем у заявленій сумі підтвердив.

Згідно з ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно, зокрема, до закону, інших правових актів, договору, а також відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін (ст. 32 ГПК України).

За приписами ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялинівка Агро" (13302, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 39135996)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС АГРО-ТЕХ-СЕРВІС" (13600, Житомирська область, смт. Ружин, вул. Свердлова,61, код ЄДРПОУ 36928708)

- 37200,00 грн. заборгованості;

- 1218,00 грн. судового збору.

3. Повернути без розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог від 12.01.2016р. № 02-44/21/16 на підставі п.п. 4,6 ст. 63 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 14.01.16

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу