ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.01.2016р. Справа № 914/3939/15
За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Фармпланета , м. Київ; до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю Сомрай , м. Львів; про:стягнення боргу Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Айзенбарт А.І. Представники сторін: від позивача:ОСОБА_1 - представник (довіреність №29/07/15 від 29.07.2015р.); від відповідача:не з'явився.
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.
СУТЬ СПОРУ:
16.11.2015р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Фармпланета (надалі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Сомрай (надалі - Відповідач) про стягнення боргу.
Ухвалою господарського суду від 18.11.2015р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 07.12.2015р.
07.12.2015р. від ТОВ Фармпланета на адресу суд надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд (у зв'язку з частковою оплатою ТОВ Сомрай боргу) стягнути з відповідача 8250,03 грн. основного боргу, 47,31 грн. інфляційних втрат, 473,29 грн. 20% річних від простроченої суми, 1195,41 грн. пені та 70,99 грн. 3% річних.
Ухвалою від 07.12.2015р. суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду, сам розгляд справи відклав на 21.12.2015р. Ухвалою від 21.12.2015р. розгляд справи було відкладено на 11.01.2016р. з підстав, викладених у відповідній ухвалі.
Представник позивача в судове засідання з'явився, зменшені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №980/К/14, на виконання якого позивачем було передано відповідачу товар, загальною вартістю 11549,85 грн. Відповідач зобов'язувався оплатити товар в строк, зазначений у кожній відповідній видатковій накладній, однак своїх зобов'язань за договором (в частині своєчасного та повного розрахунку за товар) відповідач належним чином не виконав, оплатив товар лише частково, до сплати залишилося 8250,03 грн. Крім цього, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 47,31 грн. інфляційних втрат, 473,29 грн. 20% річних від простроченої суми, 1195,41 грн. пені та 70,99 грн. 3% річних.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав.
Ухвала суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи надсилалися відповідачу на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві та адресу, яка значиться у витязі з ЄДРПОУ на відповідача: м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 14/4, однак поштові конверти, які направлялися за зазначеною адресою повернулися до суду з відміткою відділення зв'язку За закінченням терміну зберігання .
Пунктом 3.9.1. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції встановлено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
На переконання суду, неявка належним чином повідомленого відповідача не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за цими матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
15.09.2014р. між позивачем та відповідачем укладено Договір поставки №980/К/14 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти та передавати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати лікарські засоби та вироби медичного призначення (надалі - Товар), асортимент, кількість та ціна якого, зазначені в накладних, які є його невід'ємною частиною.
У відповідності до положень п. 4.2. Договору товари вважаються зданими постачальником і прийнятими покупцем: а) відносно кількості - відповідно до накладної (-них), що підтверджується підписом представника покупця та печаткою або штампом, якщо товар відвантажено без довіреності згідно п. 3.11. даного договору на всіх примірниках накладної; б) відносно якості - згідно з сертифікатом якості виробника та іншими супровідними документами.
На виконання зобов'язань за Договором позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 11549,85 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, підписаними представниками сторін Договору та скріпленими їх печатками.
Згідно п. 5.2., 5.4., 5.5. Договору загальна сума договору визначається, як сумарна вартість всіх партій товару, які були поставлені за даним договором протягом усього терміну його дії, відповідно до всіх накладних постачальника. Оплата товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При здійсненні покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу, строк протягом якого покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника вказується постачальником у накладній на товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у накладній.
На підставі наявних в матеріалах справи платіжних дорученнях про оплату, а також таблиці оплат ТОВ Сомрай (виконаної позивачем), судом встановлено, що поставлений товар був оплачений відповідачем лише частково, до сплати залишилося 8250,03 грн.
При цьому з вказаних документів вбачається, що призначенням платежу являється за медикаменти згідно дог. №494/Л/14 від 01.10.2012р. . В письмових поясненнях (вх. №52976/15 від 07.123.2015р.) позивач зазначив, що такий договір раніше укладався між сторонами та строк його дії закінчився. Однак, незважаючи на укладення між сторонами 15.09.2014р. нового договору поставки №980/К/14, всі оплати за товар, які надходили на рахунок позивача містили призначення платежу, як оплата за попереднім договором поставки, але зараховувалися як оплата за даним Договором. В судовому засіданні представник додав, що строк дії договору поставки №494/Л/14 від 01.10.2012р. у встановленому законом порядку не продовжувався. Доказів протилежного відповідачем представлено суду не було.
Таким чином, з матеріалів справи судом встановлено, що переданий товар у встановлений Договором строк, відповідачем оплачений повністю не був.
Станом на день розгляду справи судом, докази сплати відповідачем боргу - в матеріалах справи відсутні.
Встановивши наведені обставини справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.
Положеннями ч. 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Зі змісту п. 5.5. Договору вбачається, що розрахунок за одержаний товар мав проводитися покупцем у строк, вказаний у відповідній видатковій накладній.
Відповідно товар за видатковою накладною №9000645 від 25.06.2015р. на суму 2757,59 грн. відповідач повинен був оплатити до 13.07.2015р., №9002511 від 01.07.2015р. на суму 2837,48 грн., №90022512 від 01.07.2015р. на суму 148,85, №90022740 від 01.07.2015р. на суму 1655,64 грн., №9002758 від 01.07.2015р. на суму 61,99 грн. - до 17.07.2015р., №9019553 від 05.08.2015р. на суму 993,30 грн. до 26.08.2015р., №9020506 від 06.08.2015р. на суму 1004,60 грн. до 31.08.2015р., №9021101 від 07.08.2015р. на суму 998,22 грн. до 31.08.2015р., №9021102 від 07.08.2015р. на суму 60,72 грн. до 31.08.2015р., №9023064 від 12.08.2015р. на суму 1031,46 грн. до 02.09.2015р.
Однак, як вбачається з матеріалів справи та позовної заяви, поставлений товар оплачений відповідачем частково, зокрема, повністю оплачено товар за видатковою накладною №9000645 від 25.06.2015р., частково (на суму 542,23 грн.) оплачено товар за видатковою накладною №9002511 від 01.07.2015р. на суму 2837,48 грн., натомість решта видаткових накладних оплачені не були, в результаті чого утворилася заборгованість в розмірі 8250,03 грн.
У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки, відповідачем у встановлений в п. 5.5. Договору та видаткових накладних строк, кошти за одержаний товар сплачені у повному обсязі не були, ці кошти підлягають до стягнення з нього в судовому порядку в розмірі 8250,03 грн.
Нормами статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В пункті 6.5. Договору сторони погодили, що за умови прострочення покупцем строків оплати за товар за цим договором понад 30 календарних днів, він повинен сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 20% від простроченої суми.
Крім основної суми боргу, позивачем заявлено до стягнення 70,99 грн. 3% річних, 47,31 грн. інфляційних втрат та 473,29 грн. 20% річних за користування чужими грошовими коштами.
Проаналізувавши розрахунок 3% річних та інфляційних суд зазначає, що такий проведений позивачем неправильно, не за кожною видатковою накладною. Однак, перерахувавши три відсотки річних та інфляційні втрати у межах заявленого періоду, за кожною видатковою накладною окремо суд прийшов до висновку, що 3% річних підлягають стягненню з відповідача повністю, в розмірі 70,99 грн., натомість інфляційні підлягають частковому стягненню з відповідача, в розмірі 37,54 грн.
Як зазначив Пленум ВГС України в п. 6.1., 6.2. Постанови Пленуму від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.
Здійснивши перерахунок 20% річних суд прийшов до висновку, що такі підлягають частковому стягненню з відповідача, в розмірі 473,28 грн.
Приписами ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
За умовами п. 6.3. Договору у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від несплаченої суми за кожен день прострочення
Положеннями ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Провівши перерахунок пені у межах заявленого періоду, окремо за кожною видатковою накладною, суд зазначає, що пеня підлягаю стягненню з відповідача повністю, в розмірі 1195,41 грн.
З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Зменшені позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сомрай (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 14/4; код ЄДРПОУ 20805237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фармпланета (03148, м. Київ, вул. Картверішвілі, 7/2; код ЄДРПОУ 36852896) 8250,03 грн. основного боргу, 70,99 грн. 3% відсотки річних, 37,54 грн. інфляційних втрат, 473,28 грн. 20% за користування чужими грошовими коштами, 1195,41 грн. пені та 1216,78 грн. судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 14.01.2016 р.
Суддя Крупник Р.В.
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 11.01.2016 |
Оприлюднено | 19.01.2016 |
Номер документу | 54982888 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Львівської області
Крупник Р.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні