Постанова

від 30.05.2016 по справі 914/3939/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2016 р. Справа № 914/3939/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії :

головуючого-судді М.І. Хабіб

суддів О.В. Зварич

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання Карнидал Л.Ю.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«СомрайВ» , б/н від 17.03.2016 (вх. № 01-05/1477/16 від 24.03.2016)

на рішення Господарського суду Львівської області від 11.01.2016

у справі № 914/3939/15

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю В«ФармпланетаВ» , м. Київ

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю В«Сомрай В» , м. Львів

про стягнення боргу

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися.

Ухвалою від 28.03.2016 у справі № 914/3939/15 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 12.04.2016.

Ухвалою від 12.04.2016, з урахуванням ухвали від 15.04.2016 про виправлення описки, розгляд справи відкладено на 17.05.2016.

В судовому засіданні 17.05.2016 оголошено перерву до 24.05.2016.

Ухвалою від 24.05.2016 розгляд справи відкладено на 30.05.2016.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2015 року ТОВ «Фармпланета» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ «Сомрай» про стягнення 10 787,03 грн, з яких: 9 000,03 грн основного боргу, 47, 13 грн інфляційних втрат, 473, 29 грн 20% річних, 1 195, 41грн пені та 70,99 грн 3% річних.

У зв'язку із сплатою відповідачем 25.11.2015( п/д № 104) 750 грн, позивач подав 07.12.2015 заяву про зменшення позовних вимог, в якій зменшив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та просив стягнути з відповідача 8 250,03 грн основного боргу, інші вимоги залишилися без змін.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання договору поставки №980/К/14 від 15.09.2014 позивач поставив відповідачу за період з 25.06.2015 по 12.08.2015 товар на загальну суму 11 549,85 грн. За умовами п.5.4 договору оплата покупцем товару здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу, при цьому порядок оплати товару за цим договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) обирається покупцем при поданні заявки на поставку. Згідно з п.5.5 договору при здійсненні покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу, строк протягом якого покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника, вказується постачальником у накладній на товар, який поставляється, при цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у накладній.

Відповідач оплатив товар частково: 25.06.2015 - в сумі 2 549,82 грн, 25.11.2015 - 750,00грн. Сума боргу становить 8 250,03 грн. На підставі ст. 625 та. п.п. 6.3, 6.5 договору позивач просить стягнути з відповідача 47,31 інфляційних втрат, 473, 29 грн 20% річних від простроченої суми боргу, 1 195,41 грн пені та 70,99 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.01.2016 у справі №914/3939/15 (суддя Крупник Р.В.) зменшені позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ «Сомрай» на користь ТОВ «Фармпланета» 8 250,03грн основного боргу, 70, 99 грн 3% річних, 37, 54 грн інфляційних втрат, 473,28грн 20% за користування чужими грошовими коштами, 1 195,41 грн пені та 1 216,78 грн судового збору. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення мотивоване ст. ст.174, 193 ГК України, ст. ст. 265, 509, 549, 530, 611, 612, 625, 712 ЦК України, постановами пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2015 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» та №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

При частковому задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що на виконання договору №980/К/14 від 15.09.2014 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 11 549,85 грн, відповідач оплатив товар частково, його заборгованість становить 8 250,03 грн. При цьому суд встановив, що в платіжних дорученнях вказано призначення платежу «за медикаменти згідно з договором №494/Л/14 від 01.10.2012», який згідно з поясненнями позивача припинив свою дію, тому оплата за попереднім договором поставки зарахована позивачем як оплата за договором №980/К/14 від 15.09.2014. Перевіривши розрахунки заявлених до стягнення 3% річних, інфляційних втрат та 20 % річних, суд встановив, що 3 % річних підлягають до задоволення повністю в сумі 70,99грн; інфляційні втрати нараховані неправильно, не за кожною накладною, та підлягають стягненню з відповідача в сумі 37,54 грн; 20% річних за підрахунками суду підлягають стягненню в сумі 473,28 грн.

Відповідач не погодився з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Львівської області скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги ТОВ «Фармпланета» задоволити частково в частині стягнення 3 857,64 грн основного боргу.

Скаржник вказує, що йому не було відомо про наявність даного спору в суді, оскільки юридична адреса скаржника є житловим приміщенням, а директор ТОВ «Сомрай» ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживає, тому він не мав змоги надати суду докази часткового погашення боргу перед позивачем за договором поставки №980/К/14 від 15.09.2014. Стверджує, що на день винесення оскаржуваного рішення сума боргу відповідача перед позивачем становила 3 857,64 грн.

На підтвердження своїх доводів подав виписки банку за серпень, вересень та листопад 2015року.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скаржника, просить залишити рішення місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує, що після винесення оскаржуваного рішення (11.01.2016) та видачі наказу про його виконання (25.01.2016) відповідач сплатив 1000 грн (28.01.2016) та 1 721, 29 грн (31.03.2016).

В судовому засіданні 17.05.2016, в яке з'явилися представники позивача та відповідача, було оголошено перерву до 24.05.2016, при цьому повторно зобов'язано сторони (перший раз було зобов'язано ухвалою від 12.04.2016) провести звірку розрахунків за договором №494/Л/14 від 01.10.2012 та за договором №980/К/14 від 15.09.2014, акт звірки надати суду.

Після оголошеної перерви в судове засідання 24.05.2016 представники сторін не з'явилися, витребуваного судом акту звірки розрахунків не подали. За клопотанням представника позивача ухвалою від 24.05.2016 розгляд справи відкладено на 30.05.2016.

В судове засідання 30.05.2016 представники сторін не з'явилися, витребуваного судом акту звірки розрахунків не подали.

З огляду на закінчення 2-х місячного строку розгляду апеляційної скарги, встановленого ст. 102 ГПК, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

15.09.2014 ТОВ «Фармпланета» (постачальник) та ТОВ «Сомрай» (покупець) уклали договір поставки №980/К/14 (а.с. 20-23). Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти та передавати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати лікарські засоби та вироби медичного призначення (надалі - товар), асортимент, кількість та ціна якого, зазначені в накладних, які є його невід'ємною частиною.

Датою поставки товару є дата отримання відповідної партії товару покупцем. Місцем поставки є місце поставки товару, вказане покупцем в заявці на поставку відповідної партії товару (п.3.8 договору).

Пунктами 5.2., 5.4., 5.5. договору встановлено, що загальна сума договору визначається, як сумарна вартість всіх партій товару, які були поставлені за даним договором протягом усього терміну його дії, відповідно до всіх накладних постачальника. Оплата товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При здійсненні покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу, строк, протягом якого покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника, вказується постачальником у накладній на товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у накладній.

У випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від несплаченої суми за кожен день прострочення (п. 6.3 договору).

Згідно з п.6.5 договору за умови прострочення покупцем строків оплати за товар за цим договором понад 30 календарних днів, він повинен сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 20 відсотків від простроченої суми оплати.

На підставі договору №980/К/14 від 15.09.2014 позивач поставив відповідачу за період з 25.06.2015 по 12.08.2015 товар на загальну суму 11 549,85грн, що підтверджено видатковими накладними ( а.с. 58-76):

- №9000645 від 25.06.2015 на суму 2 757,59 грн, строк оплати якого до 13.07.2015;

- №9002511 від 01.07.2015 на суму 2 837, 48 грн, строк оплати якого до 17.07.2015;

- №9002512 від 01.07.2015 на суму 148,85 грн, строк оплати якого до 17.07.2015;

- №9002740 від 01.07.2015 на суму 1 655,64 грн, строк якого оплати до 17.07.2015;

- №9002758 від 01.07.2015 на суму 61,99 грн, строк оплати якого до 17.07.2015; - №9019553 від 05.08.2015 на суму 993,30 грн, строк оплати якого до 26.08.2015;

-№9020506 від 06.08.2015 на суму 1 004,60 грн, строк оплати якого до 31.08.2015;

-№9021101 від 07.08.2015 на суму 998,22 грн, строк оплати якого до 31.08.2015;

- №9021102 від 07.08.2015 на суму 60,72 грн, строк оплати якого до 31.08.2015;

- №9023064 від 12.08.2015 на суму 1 031,46 грн, строк оплати до 02.09.2015.

Накладні підписані двома сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи (таблиці оплат від 04.12.2015, поданої позивачем, а.с. 87-88, виписок банку, доданих відповідачем до апеляційної скарги, а. с. 128-134), за період з 17.09.2014 по 25.11.2015 відповідач сплатив позивачу кошти на загальну суму 366 015,00грн з призначенням платежів - за медикаменти згідно з договором №494/Л/14 від 01.10.2012. Із вказаної суми сплачених відповідачем коштів позивач зарахував в рахунок оплати товару, поставленого за договором №980/К/14 від 15.09.2014, 2 549,82 грн, які були сплачені відповідачем 25.06.2015, та 750,00грн, сплачених відповідачем 25.11.2015. Таким чином, за твердженнями позивача, сума боргу становить 8 250,03 грн ( 11 549,85 - 2 549,82 - 750,00).

Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що на виконання договору поставки №980/К/14 від 15.09.2014 позивач поставив відповідачу за період з 25.06.2015 по 12.08.2015 згідно з видатковими накладними товар на загальну суму 11 549,85грн, який мав бути оплачений відповідачем у строк, вказаний у кожній накладній окремо. Відповідач не оплатив товар у встановлений строк.

При цьому за період з 17.09.2014 по 25.11.2015 відповідач сплатив позивачу кошти на загальну суму 366 015,00грн за попереднім договором №494/Л/14 від 01.10.2012, з яких позивач зарахував 3 299,82 грн( 2549,82 + 750,00) в рахунок оплати товару, поставленого за договором №980/К/14 від 15.09.2014.

Відтак позивач стверджує, що заборгованість відповідача становить 8 250,03 грн ( 11 549,85 - 2 549,82 - 750,00). В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що його заборгованість на день винесення рішення ( 11.01.2016) становила 3 857,64 грн. На підтвердження своїх доводів до апеляційної скарги відповідач додав виписки банку за серпень, вересень та листопад 2015 року, згідно з якими відповідач сплатив позивачу кошти в сумі 11750,00грн з призначенням платежу - за медикаменти згідно з договором № 494/Л/14 від 01.10.2012, тобто, за попереднім договором.

Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що його заборгованість на день винесення рішення (11.01.2016) становила 3 857,64 грн, оскільки суду не подано доказів того, що станом на серпень 2015року у відповідача була відсутня заборгованість за попереднім договором №494/Л/14 від 01.10.2012, і що всі кошти, сплачені ним у серпні -листопаді 2015 року за договором №494/Л/14 від 01.10.2012, підлягали зарахуванню в рахунок оплати товару, поставленого за договором №980/К/14 від 15.09.2014.

Слід зазначити, що апеляційний суд неодноразово вимагав провести звірку розрахунків за договором № 494/Л/14 від 01.10.2012 і за договором №980/К/14 від 15.09.2014 та подати суду акт (акти) звірки. Проте, вимоги суду не виконані.

Згідно з ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За несвоєчасну оплату товару договором ( п.6.3) передбачено сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Договором ( п.6.5) також встановлено, що при простроченні покупцем строків оплати за товар за цим договором понад 30 календарних днів, він повинен сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 20 відсотків від простроченої суми оплати.

Заявлені позивачем до стягнення пеня, інфляційні втрати та річні, нараховані за період прострочення( з 14.07.2015, з 18.07.2015, з 27.08.2015, з 01.09.2015 та з 03.09.2015 і до 10.11.2015). При цьому, річні нараховані у розмірі 3% за прострочення строків оплати тривалістю 30 календарних днів та у розмірі 20% за прострочення строків оплати понад 30 календарних днів( п.6.5 договору).

Суд першої інстанції перевірив розрахунки позивача та дійшов висновку, що 3 % річних підлягають до задоволення повністю в сумі 70,99грн; інфляційні втрати - в сумі 37,54 грн; 20% річних - в сумі 473,28 грн.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає рішення суду першої інстанції правомірним, а доводи скаржника необґрунтованими.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та для задоволення апеляційної скарги. Отже, рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судовий збір, сплачений скаржником за подання апеляційної скарги, покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1 .Рішення Господарського суду Львівської області від 11.01.2016 у справі № 914/3939/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«СомрайВ» без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу повернути місцевому господарському суду.

Постанова підписана 31.05.2016

Головуючий суддя М.І. Хабіб

Суддя О.В. Зварич

Суддя Я.О. Юрченко