Рішення

від 12.01.2016 по справі 381/5994/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 381/5994/14-ц Головуючий у І інстанції Ковалевська Л. М. Провадження № 22-ц/780/114/16 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т. Ц. Категорія 40 12.01.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

12 січня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Ігнатченко Н.В., Яворського М.А.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Всеукраїнського громадського об'єднання Комітет по захисту прав військовослужбовців та працівників МВС і СБ України За справедливість про захист честі, ділової репутації фізичної особи, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом про захист честі, ділової репутації фізичної особи, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м. Фастів Київської області агітаторами розповсюджувалися випуски НОМЕР_1 за жовтень 2014 року друкованого засобу масової інформації - газети За правопорядок - справедливість , зареєстрованого Державним комітетом телебачення і радіомовлення України, в якому містяться статті з наступною негативною інформацією про позивача: стаття ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій зазначено: ОСОБА_3, що балотується по Фастівському, Макарівському, Сквирському районах - 91-у виборчому округу, отримав від команди ОСОБА_7 - ОСОБА_5 більше як 50 мільйонів гривень на свою передвиборчу кампанію в 2012 і 2014 роках ; Куди і як, на підкуп кого ОСОБА_3 під час виборів 2012 року витратив 50 мільйонів гривень і витратить нові 50 мільйонів гривень у 2014 році. Ці гроші, понад 100 мільйонів гривень, ОСОБА_3 дали агенти команди ОСОБА_7 - ОСОБА_8 ; Завдяки цій виборчій системі, більшістю серед депутатів Верховної Ради України ставали і знову можуть стати не захисники інтересів українського та російського народів, а захисники, агенти корисних інтересів олігархів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3 ; стаття ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якій зазначено: Потрібно розсекретити створену олігархами систему фальшивої багатопартійності. Ця фальшива багатопартійність дає можливість усім 8000 олігархам України, в тому числі і олігархам ОСОБА_3, знову, потративши більше 50 мільйонів гривень на вибори, стати депутатом Верховної Ради України , стаття ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якій зазначено: Агентом ОСОБА_7, ОСОБА_8 на верхньому рівні на Фастівщіні призначено через злодійську систему виборів до Верховної Ради України ОСОБА_3. Гібридний Верховний депутат України ОСОБА_3, перестаньте брехати, тому що Ваша брехня нанесла страшну, величезну шкоду для народу України , Фактично цими фірмами керує до цього часу ОСОБА_3 ; Занепад України в цілому - з вини ОСОБА_3 і його друзів - п'яти зернотрейдерів, що окупували ринок експертних продажів. Занепад сіл і міст та численні вбивства людей, які ОСОБА_3 міг не допустити ; Найбільш погану рису ОСОБА_3 як постійна брехливість легко доводимо за допомогою його офіційних, ним підписаних документів, які він подав у 2012 році до ЦВК, що його річний прибуток складає всього 22 тисячі гривень. Тисячі громадян бачили, що виборча кампанія з підкупу виборців у 2012 році обійшлася ОСОБА_3 більше як у 55 мільйонів гривень . Вважає, що вищевказана інформація, поширена невизначеному колу читачів у друкованому засобі масової інформації, стосується особисто ОСОБА_3, є недостовірною та негативною, порушує його особисті немайнові права - честь, гідність і ділову репутацію, а тому підлягає спростуванню з відшкодуванням моральної шкоди. Просив зобов'язати ОСОБА_2 та друкований засіб масової інформації газету За правопорядок - справедливість не пізніш як протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням у даній справі за власний рахунок спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення спростування у газеті За правопорядок - справедливість , стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 кошти на відшкодування моральної шкоди в сумі 60000 грн., стягнути із відповідачів судові витрати.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2015 року позов задоволено, визнано недостовірною і такою, що принижує честь та ділову репутацію ОСОБА_3 зазначену інформацію, поширену у випуску НОМЕР_1 за жовтень 2014 року друкованого засобу масової інформації - газети За правопорядок - справедливість , зобов'язано ОСОБА_2 та друкований засіб масової інформації газету За правопорядок - справедливість не пізніш як протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили судовим рішенням у даній справі власним коштом спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення у газеті з безкоштовним тиражем, не меншим тиражу випуску НОМЕР_1 за жовтень 2014 року, а також шрифтом, не меншим шрифту випуску НОМЕР_1 за жовтень 2014 року, спростування, із зазначеним позивачем текстом, і повідомлення про ухвалене у даній справі судове рішення, включаючи публікацію його повного тексту шрифтом, не меншим шрифту статей випуску НОМЕР_1 за жовтень 2014 року газети За правопорядок - справедливість ; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 кошти на відшкодування моральної шкоди в сумі 60000 грн., стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача судові витрати в сумі 964 грн. по 482 грн. з кожного відповідача; накладено арешт на житловий будинок, належний ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2015 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції в повній мірі даним вимогам не відповідає.

Згідно з вимогами статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно норми ст. 277 ЦК України об'єктивна сторона складу даного цивільного правопорушення передбачає одночасну наявність двох складових елементів - недостовірність поширеної інформації та її направленість на порушення особистих немайнових прав потерпілої особи (негативний зміст). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного цивільного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Частина третя даної статті ЦПК України передбачає, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Таким чином, саме на відповідачів покладається обов'язок довести, що поширені ними відомості відповідають дійсності.

Статтями 297, 299 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі та на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі і своєї ділової репутації.

Згідно роз'яснень п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації, поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні забороняється використання друкованих засобів масової інформації для завдання шкоди честі і гідності особи.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м. Фастів Київської області агітаторами розповсюджувалися (безоплатно роздавалися перехожим) випуски НОМЕР_1 за жовтень 2014 року друкованого засобу масової інформації - інформаційного бюлетеня За правопорядок - справедливість , примірник якого долучено до матеріалів справи, в якому містяться наступні статті з такими реченнями:

Стаття ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій зазначено: ОСОБА_3, що балотується по Фастівському, Макарівському, Сквирському районах - 91-у виборчому округу, отримав від команди ОСОБА_7 - ОСОБА_5 більше як 50 мільйонів гривень на свою передвиборчу кампанію в 2012 і 2014 роках ; Куди і як, на підкуп кого ОСОБА_3 під час виборів 2012 року витратив 50 мільйонів гривень і витратить нові 50 мільйонів гривень у 2014 році. Ці гроші, понад 100 мільйонів гривень, ОСОБА_3 дали агенти команди ОСОБА_7 - ОСОБА_8 ; Завдяки цій виборчій системі, більшістю серед депутатів Верховної Ради України ставали і знову можуть стати не захисники інтересів українського та російського народів, а захисники, агенти корисних інтересів олігархів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3 .

Стаття ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якій зазначено: Потрібно розсекретити створену олігархами систему фальшивої багатопартійності. Ця фальшива багатопартійність дає можливість усім 8000 олігархам України, в тому числі і олігархам ОСОБА_3, знову, потративши більше 50 мільйонів гривень на вибори, стати депутатом Верховної Ради України .

Стаття ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якій зазначено: Агентом ОСОБА_7, ОСОБА_5 на верхньому рівні на Фастівщіні призначено через злодійську систему виборів до Верховної Ради України ОСОБА_3. Гібридний Верховний депутат України ОСОБА_3, перестаньте брехати, тому що Ваша брехня нанесла страшну, величезну шкоду для народу України , Фактично цими фірмами керує до цього часу ОСОБА_3 ; Занепад України в цілому - з вини ОСОБА_3 і його друзів - п'яти зернотрейдерів, що окупували ринок експертних продажів. Занепад сіл і міст та численні вбивства людей, які ОСОБА_3 міг не допустити ; Найбільш погану рису ОСОБА_3 як постійна брехливість легко доводимо за допомогою його офіційних, ним підписаних документів, які він подав у 2012 році до ЦВК, що його річний прибуток складає всього 22 тисячі гривень. Тисячі громадян бачили, що виборча кампанія з підкупу виборців у 2012 році обійшлася ОСОБА_3 більше як у 55 мільйонів гривень .

На останній сторінці інформаційного бюлетеня зазначається, що в ньому викладено інформаційну позицію громадянина України ОСОБА_2, який відповідає за достовірність фактів; також вказано, що бюлетень надруковано ТОВ Білоцерківдрук із тиражем 32800 штук.

Судом встановлено і відповідачем не заперечувалося, що наведена інформація стосується саме позивача ОСОБА_3, який на момент оприлюднення інформації був депутатом Верховної Ради України та кандидатом у народні депутати України по виборчому округу № 91.

При цьому судом здійснено аналіз кожного речення в зазначених статтях, яке позивач вважав таким, що завдає шкоди його честі і гідності, і підтверджено негативний характер інформації.

Доводи апеляційної скарги, що позивачем і судом незаконно скорочене його повне наукове ствердження - оцінку до прізвищ ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_12 , не впливають на правильність оцінки судом висловлень ОСОБА_2 відносно позивача і відхиляються колегією суддів.

Не можна погодитися із доводами апелянта, який вважає свої висловлення оціночними судженнями, які не можуть вважатися негативною інформацією.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Наведені вище фрагменти статей містять чіткі твердження про факти скоєння ОСОБА_3 дій, які можуть бути кваліфіковані як злочини. При цьому сама по собі відсутність у статтях слів злочин або злочинець в даному контексті не має правового значення, оскільки дії можуть бути кваліфіковані як такі відповідно до вимог КК України. Наведена вище інформація за своїми стилістичними ознаками не може вважатись оціночними судженнями, є повідомленням про факти, які можуть бути перевірені на предмет їх достовірності.

Проте будь-яких достатніх та належних доказів, які б свідчили про те, що поширена інформація, яка негативно впливає на ділову репутацію позивача, відповідає дійсності, відповідачем ОСОБА_2 надано не було.

Судом обґрунтовано не прийнято до уваги докази, надані відповідачем як докази неправомірності дій ОСОБА_3 - рішення господарського суду Київської області від 16 січня 2013 року по правам власності міської ради на 22 га. у військовому містечку, повідомлення прокуратури про замовлення вбивства відносно ОСОБА_2 та інших осіб, власні публікації відповідача з детальним описом про злочинну діяльність, оскільки у рішенні та повідомленні прокуратури відсутні посилання на особу ОСОБА_3, а інформація у друкованих засобах масової інформації не є доказом неправомірності дій, оскільки це належить до компетенції правоохоронних органів та суду.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при відхиленні клопотання відповідача про допит свідків і витребування доказів. Так, до розгляду справи по суті суд першої інстанції перейшов 24 червня 2015 року, а у заяві, датованій 26 червня 2010 року (надійшла до суду 26 червня 2015 року, а. с. 147 т. 1) ОСОБА_2 повідомляє, що свідки, яких він просить викликати, були присутніми на зустрічах і переговорах ОСОБА_2 із ОСОБА_3 в 1999 - 2014 роках, під час яких відбувалися події, оцінка яких дана в статті газети За правопорядок - справедливість . Із даної заяви випливає, що свідки могли бути присутніми під час спілкування позивача та відповідача, а отже можуть свідчити лише про обставини змісту розмови, а не про обставини конкретних вчинених позивачем дій, тобто обставини, які не входять до предмету доказування.

Виходячи із даних обставин, а також вимог ч. 2 ст. 27 ЦПК України, яка визначає, що особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті, суд правомірно відмовив в задоволенні даного клопотання та клопотання про витребування доказів, що подані 22 та 30 липня 2015 року.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 2014 року за адміністративним позовом кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 91, висунутий партією Блок Петра Порошенка ОСОБА_3 до Друкованого засобу масової інформації Газета За правопорядок - справедливість , треті особи ОСОБА_2, ТОВ Білоцерківдрук про оскарження дій засобу масової інформації, які порушують законодавство про вибори, яка набрала законної сили, встановлено, що відповідач порушив встановлені обмеження щодо ведення передвиборної агітації, що полягали у поширенні випуску газети НОМЕР_1 за жовтень 2014 року, в якій зазначена недостовірна інформація щодо ОСОБА_3 При цьому позивачем зазначені ті ж фрагменти статей, що і у даному позові.

Таким чином, постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 2014 року інформацію відносно ОСОБА_3, поширену у випуску газети НОМЕР_1 за жовтень 2014 року За правопорядок - справедливість , визнано недостовірною.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що негативна інформація, поширена ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3, порушує особисті немайнові права - честь, гідність і ділову репутацію останнього, а відтак позивач має право вимагати спростування даної інформації.

Відповідно до ст. 37 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.

Згідно із п. п. 3, 8, 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв'язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо.

Згідно з ч. 2 статті 124 Конституції України право на звернення до суду в разі поширення засобами масової інформації недостовірної інформації, яка порушує особисті немайнові права фізичної чи юридичної особи, є безумовним і невикористання передбаченого статтею 37 Закону про пресу права вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування такої інформації з подальшим правом на оскарження відмови в публікації спростування або порушення порядку його публікації не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації. У разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

Однак на всі зазначені вимоги суд першої інстанції уваги не звернув.

Так, із матеріалів справи вбачається, що відомостей про газету За правопорядок - справедливість у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не міститься, відтак редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи.

Випуск НОМЕР_1 за жовтень 2014 року газети За правопорядок - справедливість не містить відомостей про те, що редакція вказаної газети має статус юридичної особи або є структурним підрозділом іншої юридичної особи.

Також встановлено, що засновником друкованого засобу масової інформації - Газети За правопорядок - справедливість є Всеукраїнське громадське об'єднання комітет по захисту прав військовослужбовців та працівників МВС і СБ України За справедливість , код ЄДРПОУ 33258061, що підтверджується інформацією про засновника у Державному реєстрі друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.

Разом із тим, задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідачів спростувати поширену негативну інформацію, суд поклав дане зобов'язання на друкований засіб - газету, яка не є відповідачем і юридичною особою, а тому в даній частині рішення не може залишатись в силі та підлягає скасуванню.

Вирішуючи позов в даній частині, колегія суддів враховує, що відповідачем є Всеукраїнське громадське об'єднання комітет по захисту прав військовослужбовців та працівників МВС і СБ України За справедливість , однак позивач просив зобов'язати спростувати недостовірну інформацію саме Газету За правопорядок - справедливість , а не відповідача, відтак зобовязання вчинити такі дії відповідача виходить за межі заявлених позовних вимог.

Також колегія суддів враховує, що представник відповідача Всеукраїнського громадського об'єднання комітет по захисту прав військовослужбовців та працівників МВС і СБ України За справедливість в судовому засіданні заперечував причетність громадського об'єднання до видання, де розміщена інформація щодо позивача, пояснюючи, що дане видання не має ніякого відношення до Газети За правопорядок - справедливість , яка заснована громадською організацією.

Відповідно до листа ТОВ Білоцерківдрук № 73 від 30 грудня 2015 року, випуск газетного формату За правопорядок-справедливість НОМЕР_1, жовтень 2014 року, було віддруковано по замовленню № 997 від 06 жовтня 2014 року за замовленням ОСОБА_2 через кандидата в народні депутати ОСОБА_14, та виконано відповідно до платежу платіжного доручення № 1 від 07 жовтня 2014 року, платником якого являється ОСОБА_14

Відтак, позивачем не було надано доказів, що недостовірна інформація була опублікована саме у друкованому засобі масової інформації Всеукраїнського громадського об'єднання комітет по захисту прав військовослужбовців та працівників МВС і СБ України За справедливість .

Колегія суддів враховує, що покладення обов'язку спростування інформації лише на відповідача ОСОБА_2 у спосіб, визначений позивачем, є неможливим.

За таких обставин колегія суддів не вбачає передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог в частині зобовязання відповідачів спростувати недостовірну інформацію у спосіб, заявлений позивачем.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Висновком судового експерта КНДІСЕ № 636/15-32 від 19 травня 2015 року встановлено, що ситуація, що досліджується за справою, є психотравмувальною для позивача ОСОБА_3, якому спричинені страждання внаслідок поширення неправдивої, негативної інформації у випуску НОМЕР_1 за жовтень 2014 року газети За правопорядок - справедливість . Орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані ОСОБА_3 страждання може становити 54 мінімальні заробітні плати на момент винесення рішення судом.

Даний розмір грошової компенсації, підтверджений висновком судово-психологічної експертизи, еквівалентний 74412 грн. виходячи із розміру мінімальної заробітної плати 1378 грн. на 09 вересня 2015 року, а відтак визначення компенсації моральної шкоди в розмірі 60000 грн., визначений судом першої інстанції, колегія суддів вважає справедливим, обґрунтованим та таким, що не підлягає зменшенню.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання спростування інформації ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для його скасування із ухваленням нового рішення про відмову в позові в цій частині.

Також не можна погодитися із рішенням суду в частині стягнення судових витрат. Так, судом одночасно стягуються судові витрати солідарно - і в конкретній сумі 482 грн. із кожного відповідача, хоча дані способи є взаємовиключними.

Оскільки рішення суду в частині підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд апеляційної інстанції змінює розподіл судових витрат і стягує із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 843,60 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.

В частині визнання інформації недостовірною та стягнення моральної шкоди рішення суду є законним, обґрунтованим, ухвалене в результаті з'ясування всіх обставин справи і дослідження доказів, із застосуванням належних норм матеріального та процесуального права, і не підлягає скасуванню із підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2015 року скасувати в частині зобов'язання спростування інформації та розподілу судових витрат і ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити ОСОБА_3 в частині задоволення позову про зобов'язання ОСОБА_2 та Друкованого засобу масової інформації - Газету За правопорядок - справедливість спростувати недостовірну інформацію.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 843,60 грн.

В іншій частині рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2015 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Ігнатченко Н.В.

Яворський М.А.