Рішення

від 22.02.2017 по справі 381/5994/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 381/5994/14-ц Головуючий у І інстанції Ковалевська Л. М. Провадження № 22-ц/780/266/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 40 22.02.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

22 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря: Дрозд Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 громадського об'єднання Комітет по захисту прав військовослужбовців та працівників МВС і СБ України За справедливість про захист честі, ділової репутації фізичної особи, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

встановила :

у грудні 2014 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом про захист честі, ділової репутації фізичної особи, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 08 жовтня 2014 року у м. Фастів Київської області агітаторами розповсюджувалися випуски № 45/10 за жовтень 2014 року друкованого засобу масової інформації - газети За правопорядок - справедливість , зареєстрованого Державним комітетом телебачення і радіомовлення України, в якому містяться статті з наступною негативною інформацією про позивача: стаття ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , в якій зазначено: ОСОБА_3, що балотується по Фастівському, Макарівському, Сквирському районах - 91-у виборчому округу, отримав від команди ОСОБА_7 - ОСОБА_5 більше як 50 мільйонів гривень на свою передвиборчу кампанію в 2012 і 2014 роках ; Куди і як, на підкуп кого ОСОБА_3 під час виборів 2012 року витратив 50 мільйонів гривень і витратить нові 50 мільйонів гривень у 2014 році. Ці гроші, понад 100 мільйонів гривень, ОСОБА_3 дали агенти команди ОСОБА_7 - ОСОБА_8 ; Завдяки цій виборчій системі, більшістю серед депутатів Верховної ОСОБА_9 України ставали і знову можуть стати не захисники інтересів українського та російського народів, а захисники, агенти корисних інтересів олігархів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3 ; стаття Моя хата з краю - я робити нічого не буду , в якій зазначено: Потрібно розсекретити створену олігархами систему фальшивої багатопартійності. Ця фальшива багатопартійність дає можливість усім 8000 олігархам України, в тому числі і олігархам ОСОБА_3, знову, потративши більше 50 мільйонів гривень на вибори, стати депутатом Верховної ОСОБА_9 України , стаття ОСОБА_10 у Фастові , в якій зазначено: ОСОБА_11 ОСОБА_10, ОСОБА_8 на верхньому рівні на Фастівщіні призначено через злодійську систему виборів до Верховної ОСОБА_9 України ОСОБА_3. Гібридний Верховний депутат України ОСОБА_3, перестаньте брехати, тому що Ваша брехня нанесла страшну, величезну шкоду для народу України , Фактично цими фірмами керує до цього часу ОСОБА_3 ; Занепад України в цілому - з вини ОСОБА_3 і його друзів - п'яти зернотрейдерів, що окупували ринок експертних продажів. Занепад сіл і міст та численні вбивства людей, які ОСОБА_3 міг не допустити ; Найбільш погану рису ОСОБА_3 як постійна брехливість легко доводимо за допомогою його офіційних, ним підписаних документів, які він подав у 2012 році до ЦВК, що його річний прибуток складає всього 22 тисячі гривень. Тисячі громадян бачили, що виборча кампанія з підкупу виборців у 2012 році обійшлася ОСОБА_3 більше як у 55 мільйонів гривень . Вважає, що вищевказана інформація, поширена невизначеному колу читачів у друкованому засобі масової інформації, стосується особисто ОСОБА_3, є недостовірною та негативною, порушує його особисті немайнові права - честь, гідність і ділову репутацію, а тому підлягає спростуванню з відшкодуванням моральної шкоди. Просив зобов'язати ОСОБА_2 та друкований засіб масової інформації газету За правопорядок - справедливість не пізніш як протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням у даній справі за власний рахунок спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення спростування у газеті За правопорядок - справедливість , стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 кошти на відшкодування моральної шкоди в сумі 60000 грн., стягнути із відповідачів судові витрати.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2015 року позов задоволено, визнано недостовірною і такою, що принижує честь та ділову репутацію ОСОБА_3 зазначену інформацію, поширену у випуску №45/10 за жовтень 2014 року друкованого засобу масової інформації - газети За правопорядок - справедливість , зобов'язано ОСОБА_2 та друкований засіб масової інформації газету За правопорядок - справедливість не пізніш як протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили судовим рішенням у даній справі власним коштом спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення у газеті з безкоштовним тиражем, не меншим тиражу випуску №45/10 за жовтень 2014 року, а також шрифтом, не меншим шрифту випуску №45/10 за жовтень 2014 року, спростування, із зазначеним позивачем текстом, і повідомлення про ухвалене у даній справі судове рішення, включаючи публікацію його повного тексту шрифтом, не меншим шрифту статей випуску №45/10 за жовтень 2014 року газети За правопорядок - справедливість ; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 кошти на відшкодування моральної шкоди в сумі 60000 грн., стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача судові витрати в сумі 964 грн. по 482 грн. з кожного відповідача; накладено арешт на житловий будинок, належний ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2015 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції в повній мірі даним вимогам не відповідає.

Згідно з вимогами статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно норми ст.277 ЦК України об'єктивна сторона складу даного цивільного правопорушення передбачає одночасну наявність двох складових елементів - недостовірність поширеної інформації та її направленість на порушення особистих немайнових прав потерпілої особи (негативний зміст). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного цивільного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Частина третя даної статті ЦПК України передбачає, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Таким чином, саме на відповідачів покладається обов'язок довести, що поширені ними відомості відповідають дійсності.

Статтями 297,299 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі та на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі і своєї ділової репутації.

Згідно роз'яснень п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації, поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні забороняється використання друкованих засобів масової інформації для завдання шкоди честі і гідності особи.

Відповідно до ст.30 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Судом встановлено, що 08 жовтня 2014 року у м. Фастів Київської області агітаторами розповсюджувалися (безоплатно роздавалися перехожим) випуски №45/10 за жовтень 2014 року За правопорядок - справедливість надрукованому на газетному форматі примірник якого долучено до матеріалів справи, в якому містяться наступні статті з такими реченнями:

Стаття ОСОБА_5 - ОСОБА_3 , в якій зазначено: ОСОБА_3, що балотується по Фастівському, Макарівському, Сквирському районах - 91-у виборчому округу, отримав від команди ОСОБА_10 - ОСОБА_5 більше як 50 мільйонів гривень на свою передвиборчу кампанію в 2012 і 2014 роках ; Куди і як, на підкуп кого ОСОБА_3 під час виборів 2012 року витратив 50 мільйонів гривень і витратить нові 50 мільйонів гривень у 2014 році. Ці гроші, понад 100 мільйонів гривень, ОСОБА_3 дали агенти команди ОСОБА_7 - ОСОБА_8 ; Завдяки цій виборчій системі, більшістю серед депутатів Верховної ОСОБА_9 України ставали і знову можуть стати не захисники інтересів українського та російського народів, а захисники, агенти корисних інтересів олігархів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3 .

Стаття Моя хата з краю - я робити нічого не буду , в якій зазначено: Потрібно розсекретити створену олігархами систему фальшивої багатопартійності. Ця фальшива багатопартійність дає можливість усім 8000 олігархам України, в тому числі і олігархам ОСОБА_3, знову, потративши більше 50 мільйонів гривень на вибори, стати депутатом Верховної ОСОБА_9 України .

Стаття ОСОБА_10 у Фастові , в якій зазначено: ОСОБА_11 ОСОБА_10, ОСОБА_8 на верхньому рівні на Фастівщіні призначено через злодійську систему виборів до Верховної ОСОБА_9 України ОСОБА_3. Гібридний Верховний депутат України ОСОБА_3, перестаньте брехати, тому що Ваша брехня нанесла страшну, величезну шкоду для народу України , Фактично цими фірмами керує до цього часу ОСОБА_3 ; Занепад України в цілому - з вини ОСОБА_3 і його друзів - п'яти зернотрейдерів, що окупували ринок експертних продажів. Занепад сіл і міст та численні вбивства людей, які ОСОБА_3 міг не допустити ; Найбільш погану рису ОСОБА_3 як постійна брехливість легко доводимо за допомогою його офіційних, ним підписаних документів, які він подав у 2012 році до ЦВК, що його річний прибуток складає всього 22 тисячі гривень. Тисячі громадян бачили, що виборча кампанія з підкупу виборців у 2012 році обійшлася ОСОБА_3 більше як у 55 мільйонів гривень .

На останній сторінці інформаційного бюлетеня зазначається, що в ньому викладено інформаційну позицію громадянина України ОСОБА_2, який відповідає за достовірність фактів; також вказано, що бюлетень надруковано ТОВ Білоцерківдрук із тиражем 32800 штук.

Судом встановлено і відповідачем не заперечувалося, що наведена інформація стосується саме позивача ОСОБА_3, який на момент оприлюднення інформації був депутатом Верховної ОСОБА_9 України та кандидатом у народні депутати України по виборчому округу №91.

Відповідно до ч.5 п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Пунктом 19 вказаної постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Стаття 10 Європейської конвенції з прав людини захищає погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість.

Зі змісту ст.ст.3,4,6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету ОСОБА_9 Європи вбачається, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати (п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року).

Оскільки, позивач був народним депутатом та кандидатом у народні депутати у виборчому окрузі №91, тобто він є публічною особою, у зв'язку з чим підлягав ретельному громадському контролю і потенційно міг зазнати гострої, сильної та нищівної громадської критики з приводу того, як він виконує свої функції та громадську роботу.

Тому, інформація (крім у статті ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , ОСОБА_3, що балотується по Фастівському, Макарівському, Сквирському районах - 91-у виборчому округу, отримав від команди ОСОБА_10 - ОСОБА_5 більше як 50 мільйонів гривень на свою передвиборчу кампанію в 2012 і 2014 роках ) оприлюднена у випуску №45/10 за жовтень 2014 року За правопорядок - справедливість надрукованому на газетному форматі від відповідача ОСОБА_2 відносно позивача з приводу його діяльності як народного депутата та кандидата у народні депутати містять гостру критику діяльності позивача та не є фактичними твердженнями, а оціночними судженнями, які зроблені відповідачем на основі інформації отриманої ним під час здійснення своєї діяльності як представника громадськості.

Відповідно до частини 3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно вимог частини 1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у розгляді справи, виник спір.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності. Разом із цим гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

У статті 34 Конституції України вказано, що здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до ст.ст.297,299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на спростування недостовірної інформації та право на відповідь.

Водночас, згідно зі ст.1 Закону України "Про інформацію" під інформацією слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Колегія суддів прийшла до висновку про те, що необхідно визнати недостовірною і такою, що принижує честь та ділову репутацію позивача інформацію, поширену у випуску №45/10 за жовтень 2014 року друкованого засобу масової інформації - газети За правопорядок - справедливість а саме : у статті ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , ОСОБА_3, що балотується по Фастівському, Макарівському, Сквирському районах - 91-у виборчому округу, отримав від команди ОСОБА_10 - ОСОБА_5 більше як 50 мільйонів гривень на свою передвиборчу кампанію в 2012 і 2014 роках , оскільки відповідач ОСОБА_2, вказує на це, як на фактичне твердження, проте на підтвердження цього факту належних та допустимих доказів, відповідно до вимог ЦПК України, ним не подано.

Відповідно до ст.37 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.

Згідно із п.п.3,8,9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв'язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо.

Згідно з ч.2 статті 124 Конституції України право на звернення до суду в разі поширення засобами масової інформації недостовірної інформації, яка порушує особисті немайнові права фізичної чи юридичної особи, є безумовним і невикористання передбаченого статтею 37 Закону про пресу права вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування такої інформації з подальшим правом на оскарження відмови в публікації спростування або порушення порядку його публікації не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації. У разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

Однак на всі зазначені вимоги суд першої інстанції уваги не звернув.

Так, із матеріалів справи вбачається, що відомостей про газету За правопорядок - справедливість у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не міститься, відтак редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи.

Випуск №45/10 за жовтень 2014 року газети За правопорядок - справедливість не містить відомостей про те, що редакція вказаної газети має статус юридичної особи або є структурним підрозділом іншої юридичної особи.

Також встановлено, що засновником друкованого засобу масової інформації - Газети За правопорядок - справедливість є Всеукраїнське громадське об'єднання комітет по захисту прав військовослужбовців та працівників МВС і СБ України За справедливість , код ЄДРПОУ 33258061, що підтверджується інформацією про засновника у Державному реєстрі друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.

Разом із тим, задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідачів спростувати поширену негативну інформацію, суд поклав дане зобов'язання на друкований засіб - газету, яка не є відповідачем і юридичною особою.

Вирішуючи позов в даній частині, колегія суддів враховує, що відповідачем є Всеукраїнське громадське об'єднання комітет по захисту прав військовослужбовців та працівників МВС і СБ України За справедливість , однак позивач просив зобов'язати спростувати недостовірну інформацію саме Газету За правопорядок - справедливість , а не відповідача, відтак зобов'язання вчинити такі дії відповідача виходить за межі заявлених позовних вимог.

Також колегія суддів враховує, що представник відповідача ОСОБА_4 громадського об'єднання комітет по захисту прав військовослужбовців та працівників МВС і СБ України За справедливість в судовому засіданні заперечував причетність громадського об'єднання до видання, де розміщена інформація щодо позивача, пояснюючи, що дане видання не має ніякого відношення до Газети За правопорядок - справедливість , яка заснована громадською організацією.

Відповідно до листа ТОВ Білоцерківдрук №73 від 30 грудня 2015 року, випуск газетного формату За правопорядок-справедливість № 45/10, жовтень 2014 року, було віддруковано по замовленню № 997 від 06 жовтня 2014 року за замовленням ОСОБА_2 через кандидата в народні депутати ОСОБА_12, та виконано відповідно до платежу платіжного доручення № 1 від 07 жовтня 2014 року, платником якого являється ОСОБА_12

Відтак, позивачем не було надано доказів, що недостовірна інформація була опублікована саме у друкованому засобі масової інформації ОСОБА_4 громадського об'єднання комітет по захисту прав військовослужбовців та працівників МВС і СБ України За справедливість .

Колегія суддів враховує, що покладення обов'язку спростування інформації лише на відповідача ОСОБА_2 у спосіб, визначений позивачем, є неможливим.

За таких обставин колегія суддів не вбачає передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідачів спростувати недостовірну інформацію у спосіб, заявлений позивачем.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Висновком судового експерта КНДІСЕ № 636/15-32 від 19 травня 2015 року встановлено, що ситуація, що досліджується за справою, є психотравмувальною для позивача ОСОБА_3, якому спричинені страждання внаслідок поширення неправдивої, негативної інформації у випуску № 45/10 за жовтень 2014 року газети За правопорядок - справедливість . Орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані ОСОБА_3 страждання може становити 54 мінімальні заробітні плати на момент винесення рішення судом.

Даний розмір грошової компенсації, підтверджений висновком судово-психологічної експертизи, еквівалентний 74412 грн. виходячи із розміру мінімальної заробітної плати 1378 грн. на 09 вересня 2015 року. Враховуючи вище наведене, обставини справи колегія суддів прийшла до висновку про те, що із відповідача ОСОБА_2, слід стягнути на користь позивача 5 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Також із відповідача ОСОБА_2, слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 843,60 грн.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст.309 ЦПК України є підставами для його скасування із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 громадського об'єднання Комітет по захисту прав військовослужбовців та працівників МВС і СБ України За справедливість про захист честі, ділової репутації фізичної особи, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Визнати недостовірною і такою, що принижує честь та ділову репутацію ОСОБА_3 інформацію, поширену ОСОБА_2 у випуску №45/10 за жовтень 2014 року За правопорядок - справедливість надрукованому на газетному форматі а саме : у статті ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , ОСОБА_3, що балотується по Фастівському, Макарівському, Сквирському районах - 91-у виборчому округу, отримав від команди ОСОБА_10 - ОСОБА_5 більше як 50 мільйонів гривень на свою передвиборчу кампанію в 2012 і 2014 роках .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 5 000 гривень на відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 843,60 грн.

У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді