Ухвала

від 12.01.2016 по справі 826/12844/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2016 року м. Київ К/800/31057/15

К/800/30697/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Шипуліна Т.М. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційні скарги Промислово-технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю АГРОМАТ та Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.05.2015 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 р.

у справі № 826/12844/14

за позовом Промислово-технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю АГРОМАТ

до Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Промислово-технічна компанія у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю АГРОМАТ (далі - позивач, ТОВ АГРОМАТ ) звернулась до суду з позовом до Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач, Центральний офіс) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2014 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2014 р. залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.05.2015 р. позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000433920 від 05.06.2014 р.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.05.2015 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ АГРОМАТ , посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.05.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Центральний офіс у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.05.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 р. скасувати в частині задоволення позову і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Центральним офісом проведено позапланову виїзну перевірку договору спільної діяльності від 25 травня 2007 року № 25/05 між ТОВ Агромат та Обслуговуючим гаражним кооперативом Науковець з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25 травня 2007 року по 14 квітня 2014 року, за результатами якої складено акт від 23 травня 2014 року № 572/28-10-39-20/592739785.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: пункту 153.14 статті 153 Податкового кодексу України з урахуванням підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 28 500, 00 грн., у тому числі за 2013 рік в сумі 28 500, 00 грн.; пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України з урахуванням підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, абзацу 2 підпункту 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість всього у сумі 60 242, 00 грн., у тому числі за грудень 2013 рік у сумі 60 242, 00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 05 червня 2014 року: № 0000423920, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 75 303, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 60 242, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 15 061, 00 грн.; № 0000433920, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 35 625, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 28 500, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 7 125, 00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали частково обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25 травня 2007 року між ТОВ Агромат (за договором - компанія) та Обслуговуючим гаражним кооперативом Науковець (за договором - кооператив) було укладено договір № 25/05, відповідно до умов якого, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 06 серпня 2010 року № 2: компанія та кооператив зобов'язуються об'єднатися та спільно діяти з метою будівництва багатоповерхового паркінгу (гараж, за договором - об'єкт) та інших будівель на земельній ділянці по вул. Булаховського у Святошинському районі м. Києва, яка належить кооперативу на праві постійного користування, згідно державного акту на право постійного користування землею серії КВ.

Перевіркою встановлено, що грошові кошти на рахунок договору від 25 травня 2007 року №25/05 згідно із пунктом 2.3 Договору Обслуговуючим гаражним кооперативом Науковець не перераховувались. При цьому на виконання договору здійснювалось будівництво адміністративних будівель на земельній ділянці по вул. Булаховського, 4 у Святошинському районі м. Києва, яка належить Обслуговуючому гаражному кооперативу Науковець , що підтверджено державним актом на право постійного користування землею від 25 жовтня 1994 року серії КВ.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 квітня 2013 року у справі № 826/2986/13-а припинено юридичну особу - Обслуговуючий гаражний кооператив Науковець (далі - ОГАК Науковець , кооператив).

Згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців датою запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи - кооперативу є 11 грудня 2013 року.

Як зазначено в акті перевірки, виплати кооперативу компенсації витрат останнього у розмірі фактично внесеного вкладу у спільну діяльність позивачем не проводились.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначену на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно п. 153.14 ст. 153 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) спільна діяльність без створення юридичної особи провадиться на підставі договору про спільну діяльність, облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до вимог пп. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 ПК України при здійсненні спільної (сумісної) діяльності передача товарів (робіт, послуг) на окремий баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної діяльності, вважається постачанням таких товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказана земельна ділянка належала Обслуговуючому гаражному кооперативу Науковець , відповідно до акту на право постійного користування землею від 25.10.1994 року.

Відповідно до вимог ст. 92 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 193 ЗК України передбачено, що державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до вимог ст. 195 ЗК України основними завданнями ведення державного земельного кадастру є: а) забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; б) застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок; в) запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

Таким чином, до Державного земельного кадастру вноситься інформація про права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, а також інформація щодо правового режиму земель в контексті зонування територій населених пунктів, на території яких розташовані земельні ділянки.

В силу положень ст.125 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Як встановлено судом, позивач не набув права користування спірною земельною ділянкою, окрім того, земельна ділянка на момент ліквідації 11.12.2013р. Обслуговуючого гаражного кооперативу Науковець перебувала на праві постійного користування у кооперативу, на підставі державного акту від 25.10.1994 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи черговим кадастровим планом від 17.12.2013 р.

За змістом п.7 додаткової угоди №2 від 06.08.10 р. до договору №25/05 від 25.05.2007р. визначено, що сторони домовились внести зміни до п.п.6.6. Договору №25/05 від 25.05.2007р. та викласти в наступній редакції: п.6.6. Після досягнення мети, передбаченої даним Договором, кооператив відмовляється на користь Компанії від Земельної ділянки, на якій були розташовані тимчасові одноповерхові гаражні бокси (місця для стоянки) до будівництва Об'єкту .

Разом з тим метою договору про спільну діяльність являлось будівництво багатоповерхового паркінгу (гаражу), яке не здійснювалось, що свідчить про не досягнення мети договору про спільну діяльність, та не заперечується відповідачем.

При цьому відсутні належні документи, що свідчили б про перехід права користування спірною земельною ділянкою від Обслуговуючого гаражного кооперативу Науковець до ПТК ТОВ Агромат .

Отже, як встановлено судами, ОГАК Науковець право користування земельною ділянкою ПТК ТОВ Агромат не передавав та не відмовлявся від спірної земельної ділянки на користь позивача, оскільки підстави для такої відмови - відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акта перевірки, у ПТК ТОВ Агромат виник прибуток у розмірі 150000 грн. через неповернення Обслуговуючому гаражному кооперативу Науковець його вкладу.

Разом з тим, відповідно до договору від 25 травня 2007 року № 25/05, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 06 серпня 2010 року № 2, вкладом кооперативу є: грошові кошти у розмірі не менше 450000 (чотириста п'ятдесят тисяч) гривень (можуть бути внесені за рахунок майна, що входить до пайового фонду, та передано у користування членам кооперативу, що надали згоду (уклали відповідну угоду) щодо будівництва об'єкту) об'єкти інтелектуальної власності (проектна, технічна, робоча документація, пов'язана з будівництвом об'єкту, право постійного користування земельною ділянкою кооперативу. Вартість вкладу кооперативу за спільною оцінкою сторін складає 600000 (шістсот тисяч) гривень (пункт 2.1.2).

Таким чином, не підтверджено висновок відповідача щодо внесення кооперативом вкладу в розмірі 150000,00 грн. у вигляді права користування земельною ділянкою, оскільки виходячи з положень укладених договорів, вказаного не передбачалось.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що вклад у розмірі 150000,00 грн. не є прибутком, що підлягає оподаткуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 05 червня 2014 року № 0000423920, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 31 грудня 2013 року позивачем зараховано на баланс підприємства нежитлові приміщення, а саме: нежитлова будівля (літера Г) площею 89,3 кв. м. (інвентарний № 000008120), нежитлова будівля (літера Д) площею 430,7 кв. м. (інвентарний № 000008120), які розташовані на земельній ділянці по вул. Булаховського, 4 у Святошинському районі м. Києва, яка належить Обслуговуючому гаражному кооперативу Науковець на праві постійного користування.

Балансова вартість вказаних приміщень складає 301209,00грн., що підтверджено зазначеними вище актами.

В акті перевірки зазначено, що передача товарів (будівель) на окремий баланс платника є постачанням таких товарів і, відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Податок на додану вартість, відповідно до підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи (підпункт 4 пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України).

Згідно із підпунктом а пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Визначення постачання товарів міститься в підпункті 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого це - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Як передбачено підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України при здійсненні спільної (сумісної діяльності) передача товарів (робіт, послуг) на окремий баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної діяльності, вважається постачанням таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що передача товарів (будівель) на окремий баланс платника є постачанням таких товарів і, відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційних скарг порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційні скарги позивача та відповідача підлягають відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.05.2015 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Промислово-технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю АГРОМАТ відхилити.

2.Касаційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників відхилити.

3.Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.05.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 р. залишити без змін.

4.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Т.М. Шипуліна