Постанова

від 28.12.2015 по справі 816/4557/15

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/4557/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Рогози Х.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фермерського благодійного господарства "Васюта" міжнародного благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка в особі голови ОСОБА_3 до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

11 листопада 2015 року Фермерське благодійне господарство "Васюта" міжнародного благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка (надалі - позивач, ФБГ "Васюта") в особі голови ОСОБА_3 звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - відповідач, Полтавська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2015 № 0001472202.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалися на незгоду із висновками позапланової виїзної перевірки позивача, що набрала форму акта від 25.06.2015 №1/22/21061371, щодо порушення підприємством п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, а саме недотримання вимог, що висуваються до суб'єктів спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства. Пояснювали, що порушень умов перебування на спеціальному режимі оподаткування не допускали, всі операції мали реальний характер та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках позивача.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на правомірність висновків акту перевірки.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Фермерське благодійне господарство "Васюта" міжнародного благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка (ідентифікаційний код 21061371) зареєстровано юридичною особою Полтавською районною державною адміністрацією 03.10.1996, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців 1 577 120 0000 003350 (а.с. 52) та перебуває на податковому обліку в Полтавській ОДПІ з 23.10.1996 за № 230.

Позивач є сільськогосподарським підприємством згідно свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість № 200088356 серії НБ № 045310, виданого Полтавською ОДПІ 01.01.2013, є платником такого спеціального режиму з індивідуальним податковим номером НОМЕР_1 (а.с. 53).

В період з 10.06.2015 по 16.06.2015 (термін перевірки продовжувався з 17.06.2015 по 18.06.2015 на підставі наказу Полтавської ОДПІ від 15.06.2015 №33) посадовими особами Полтавської ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.02.2012 по 31.12.2014, яка набрала форму акту від 25.06.2015 № 1/22/21061371 (а.с. 10-24).

Перевірка проводилася у відповідності із п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України на підставі постанови старшого слідчого Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області Є.М.Єрмакова від 04.06.2015 (а.с. 132-136).

Перевіркою відображених у рядку 1 Декларацій "Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%" показників за період 01.01.2013 по 31.12.2014 у загальній сумі 119 120,0 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із реалізації сільськогосподарської продукції та встановлено завищення задекларованого суб'єктом господарювання показників податкового зобов'язання Декларацій по ПДВ (скорочена) на суму 81 414,00 грн. у жовтні 2013 року за наслідками господарської операції реалізації сої ТОВ "Інтервудтрейд" (код ЄДРПОУ 37667517) у зв'язку із реалізацією сої кількістю 101,76 т, на загальну суму 488 484,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 81 414,00 грн., тавключено до податкового зобов'язання декларації з податку на додану вартість (скорочена).

При цьому, господарством не надано до перевірки документів на підтвердження наявності у ФБГ "Васюта" власної сільськогосподарської техніки для обробітку ґрунту, складських приміщень, працівників, зайнятих у рослинництві, а серед вилучених, що знаходилися в РВ УМВС України у Полтавській області, відсутні будь-які документи первинного бухгалтерського обліку, які б свідчили про придбання посівного матеріалу сої та засобів захисту рослин (гербіцидів тощо), актів надання послуг по обробітку ґрунту (польових робіт, пов'язаних з вирощуванням та збиранням сої) та актів на придбання та списання паливно-мастильних матеріалів на техніку, що здійснювала такі польові роботи, а також, угод, укладених з іншими суб'єктами господарювання. Тобто, первинні документи, що підтверджують повний цикл вирощування реалізованої сої у ФБГ "Васюта" відсутні.

Тому, на думку відповідача, продана соя не є власно вирощеною, а відтак наслідки операції з її продажу неправомірно були відображені позивачем у скороченій декларації, та підлягали включенню до загальної декларації з ПДВ, по якій відбуваються розрахунки з бюджетом.

За результатами перевірки встановлено порушення п. 187.1 ст. 187, п. 209.6 ст. 209, п. 301.1 ст. 301 Податкового кодексу України в частині заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 81 414 грн.

На підставі вищевикладених висновків перевірки Полтавською ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення від 17.07.2015 № 0001472202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 81414 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 20353,50 грн. (а.с. 30).

Із даним податковим повідомленням - рішенням позивач не погодився та оскаржив його в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Полтавській області.

Рішенням ГУ ДФС у Полтавській області про результати розгляду скарги №3543/10/16-31-10-04-11 від 25.09.2015 скаргу позивача на вказане податкове повідомлення - рішення залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Полтавської ОДПІ від 17.07.2015 №0001472202 - без змін.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню, суд виходить із наступного.

Відповідно до п. 209.1 ст. 209 ПК України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Спеціальним режимом оподаткування передбачено, що сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми - для інших виробничих цілей (п. 209.2 ст. 209 ПКУ).

Пунктом 209.6 ст. 209 цього ж Кодексу визначено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів /послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до п.209.7 ст.209 ПК України сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

До діяльності у сфері сільського господарства відповідно до підпункту 209.15.2 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України відносяться, зокрема виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація.

Отже, єдиними критеріями для віднесення товарів до сільськогосподарських для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість є належність цих товарів до певної товарної групи (сільськогосподарська продукція), а також створення цих товарів у процесі діяльності, визначеної пунктом 209.17 статті 209 ПК України (які визначаються за відповідними групами класифікатора видів економічної діяльності).

Судом встановлено, що 01.10.2013 між позивачем (продавець) та ТОВ "Інтервудтрейд" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №011013, за умовами якого, продавець зобов'язується передати у власність зерно "сої", а покупець прийняти та сплатити за товар в кількості та асортименті згідно накладних та додатків до даного договору (а.с. 127).

У перевіряємий період позивач здійснив реалізацію сої у кількості 101,76 т на загальну суму 488 484,00 грн., в тому числі ПДВ - 81 414 грн.

Реалізацію сої оформлено наступними видатковими накладними: від 07.10.2013 року №32 реалізовано сої в кількості 10,65 т. на суму 51 120 грн., в т.ч. ПДВ - 8 520 грн.; від 08.10.2013 року №33 реалізовано сої в кількості 10,65 т. на суму 51 120 грн., в т.ч. ПДВ - 8 520 грн.; від 09.10.2013 року №34 реалізовано сої в кількості 10,70 т. на суму 51 360 грн., в т.ч. ПДВ - 8 560 грн.; від 10.10.2013 року №35 реалізовано сої в кількості 10,60 т. на суму 50 880 грн., в т.ч. ПДВ - 8 480 грн.; від 11.10.2013 року №36 реалізовано сої в кількості 10,85 т. на суму 52 080 грн., в т.ч. ПДВ - 8 680 грн.; від 01.10.2013 року №28 реалізовано сої в кількості 12,00 т. на суму 57 600 грн., в т.ч. ПДВ - 9 600 грн.; від 02.10.2013 року №29 реалізовано сої в кількості 12,1 т. на суму 58 080 грн., в т.ч. ПДВ - 9 680 грн.; від 03.10.2013 року №30 реалізовано сої в кількості 12,08 т. на суму 57 984 грн., в т.ч. ПДВ - 9 664 грн.; від 04.10.2013 року №31 реалізовано сої в кількості 12,10 т. на суму 58 080 грн., в т.ч. ПДВ - 9 680 грн.; податкових накладних від 11.10.2013 року №9/2, від 10.10.2013 року №8/2, від 09.10.2013 року №7/2, від 08.10.2013 року №6/2 , від 07.10.2013 року №5/2, від 01.10.2013 року №1/2, від 02.10.2013 року №2/2, від 03.10.2013 року №3/2, від 04.10.2013 року №4/2 на загальну суму 488 304 грн., в т.ч. ПДВ - 81 384 грн (а.с. 78-106).

Дані показники були відображені позивачем у додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за жовтень 2013 року (а.с. 141) у розділі І "Податкові зобов'язання".

Крім того, перевіркою виявлено наявність ще однієї видаткової накладної від 30.10.2013 року №38, згідно якої на адресу цього ж контрагента реалізовано сої в кількості 0,03 т. на загальну суму 180,00 грн., в т.ч. ПДВ - 30,00 грн. Податкової накладної на дану поставку на перевірку не надано, показники за цією операцією не відображено у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2013 року.

Судом встановлено, що оплата придбаного товару здійснювалась ТОВ "Інтервудтрейд" у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь позивача, що підтверджується наявною в матеріалах справи копіями платіжних доручень (а.с. 206-207).

Факт вирощення власними силами сої кількістю 101,76 т позивач підтверджує відомостями державного статистичного спостереження статичного звіту за ф. № 29 - сг (річна) "Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду" на 01.12.2013 (а.с. 170-174), де у рядку 1221 зазначено, що на загальній посівній площі 29 га було зібрано 1017,00 ц сої.

При цьому, суд зауважує, що статистичні відомості не є первинними документами, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з вирощення цієї продукції.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (аналогічні позиції викладалися Вищим адміністративним судом у листах від 02.06.2011, № 742/11/13-11 та від 01.11.2011 р. № 1936/11/13 - 11).

Надаючи оцінку висновкам Полтавської ОДПІ про те, що поставлена підприємством соя не є власно вирощеною, у зв'язку із відсутністю у позивача первинних документів, які б підтверджували здійснення повного циклу вирощення реалізованої сої (будь-які документи первинного бухгалтерського обліку, які б свідчили про придбання посівного матеріалу сої та засобів захисту рослин (гербіцидів тощо), актів надання послуг по обробітку ґрунту (польових робіт, пов'язаних з вирощуванням та збиранням сої) та актів на придбання та списання паливно-мастильних матеріалів на техніку тощо), суд виходить із наступного.

На підтвердження реальності вирощення позивачем проданої сої власними силами представник позивача пояснював, що для цього у підприємства є необхідні посівні площі, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ПЛ № 19-00141, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 113 від 27.01.1997 (а.с. 58).

Щодо наявності насіннєвого матеріалу сої представник позивача не заперечував, що СФГ Васюта його не мали, у зв'язку з чим позичили насіння сої в кількості 5 тон для засіву у ФОП ОСОБА_5 за договором позики від 13.02.2013.

На запит суду про підтвердження взаємовідносин із позивачем, ФОП ОСОБА_5 надано відповідь за вх. №29248/15 від 14.12.2015 (а.с. 212-215), якою на підтвердження реальності здійснення господарської операції з придбання насіння сої надано копію договору позики від 13.02.2013, копію акту приймання-передачі від 14.02.2013 та зазначено, що насіння сої зберігалося у ФОП ОСОБА_5, на початку квітня 2013 року за домовленістю в усній формі з власником автомобіля КАМАЗ ОСОБА_6, який попутно їхав в Полтаву за вантажем, відправлено з ним насіння сої на адресу ФБГ "Васюта". Його зустрів голова ФБГ "Васюта" (позичальник), який і проводив розрахунки за транспортування даної сої.

В свою чергу представник позивача в ході судового розгляду пояснював, що транспортування сої здійснювалося за рахунок ФОП ОСОБА_5 (позикодавця).

Таким чином жодна із сторін договору не здійснювала витрат на перевезення.

Згідно вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568, (далі Правила перевезення) перевезення вантажів обов'язково супроводжується товарно-транспортною документацією, що являє собою комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом, як то навантаження, розвантаження, пакування товару в тару та його маркування та інш.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.5. Правил перевезення передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник 4 засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Підпунктом 11.7. Правил перевезення передбачено, що перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземплярі-засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом) передається Перевізнику.

За змістом пояснень представника позивача, позичена соя перевозилася упакована в мішки. При цьому суду не надано доказів, що на пакувальний матеріал якась із сторін понесла витрати.

Судом встановлено, що в процесі організації перевезення не було утворено жодного первинного документу, який би підтверджував факт транспортування (пакування товару в тару, навантаження, розвантаження, перевезення) та руху предмету позики між сторонами договору.

При цьому, суд приймає до уваги віддаленість позивача (с. Миколаївка Полтавський район) від місцезнаходження його контрагента ФОП ОСОБА_5 (АДРЕСА_1), а відтак, неможливість здійснення міжміських перевезень за відсутності перевізних документів.

Щодо походження позиченої сої ФОП ОСОБА_5 у своїх письмових поясненнях (а.с. 212) вказував, що позичена соя є власно вирощеною ним на орендованих земельних паях Білогорівської сільради.

Основні засади виробництва та обігу насіння і садивного матеріалу, а також порядок здійснення державного контролю за ними, визначаються Законом України "Про насіння і садівний матеріал" від 02.12.2002 № 411-IV (надалі - Закон № 411- IV).

Згідно ч. 4 ст. 12 вищевказаного Закону право на виробництво добазового, базового та сертифікованого насіння, гібридів першого покоління, вихідного, базового та сертифікованого садивного матеріалу багаторічних рослин, культури меристем (in vitro), садивного матеріалу однорічних культур надається суб'єктам насінництва та розсадництва, які за результатами атестації внесені до Реєстру виробників.

Доказів, що ФОП ОСОБА_5 є суб'єктом садівництва, який за результатами атестації внесений до Реєстру виробників насіння, суду не надано.

За приписами ст. 15 цього ж Закону насіння і садивний матеріал вводять в обіг після їх сертифікації . Насіння і садивний матеріал вважаються сертифікованими, якщо вони: 1) відповідають вимогам нормативно-правових актів за сортовою чистотою і посівними якостями; 2) належать до сорту, занесеного до Реєстру сортів рослин України або Реєстру сортів рослин Організації економічного співробітництва та розвитку.

Насіння і садивний матеріал, що вводяться в обіг, обов'язково маркуються і пакуються в порядку , встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику (ст. 21 Закону № 411- IV).

Усі партії насіння і садивного матеріалу повинні супроводжуватися сертифікатами , зокрема, насіння - сертифікатом на насіння, що засвідчує сортові та посівні якості . Використання для сівби /посадки насіння та/або садивного матеріалу, яке не має відповідного сертифіката , забороняється ( ч. 7, 9 ст.17 Закону № 411- IV).

Вимоги до якісних характеристик насіння визначені нормами державних стандартів ДСТУ 2240-93 Насіння сільськогосподарських культур. Сортові та посівні якості. Технічні умови та ДСТУ 4138-2002 Насіння сільськогосподарських культур. Методи визначення .

Визначення посівних якостей насіння та/або садивного матеріалу шляхом аналізування проб, відібраних від партій насіння та/або садивного матеріалу, здійснюється лабораторіями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Проби насіння і садивного матеріалу відбираються від партій насіння та садивного матеріалу державним інспектором територіального органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. На насіння і садивний матеріал, які за даними лабораторного аналізу відповідають вимогам нормативних документів, їх власнику видається відповідний сертифікат (ч. 10, 11, 13 ст. 17 Закону № 411- IV).

За змістом письмових пояснень ФОП ОСОБА_5 (а.с. 212) документів про якість насіння сої ним не надавалися, так як сам голова господарства приїздив і бачив це насіння і був задоволений його видом і якістю .

З даного приводу суд зауважує, що задоволення покупця видом і якістю насіння в жодному випадку не замінює обов'язкову сертифікацію цього насіння здійснену лабораторіями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Станом на момент розгляду справи доказів, що предмет позики (соя) поверталися ФОП ОСОБА_5, суду не надано.

Голова ФБГ "Васюта" ОСОБА_3 у своїх письмових поясненнях (а.с. 216) зазначив, що у зв'язку з тим, що фермерське господарство вело бухгалтерський облік по спрощеній системі, то дана операція з насінням сої детально не обліковувалася. Суду не надано жодних доказів бухгалтерського обліку вищеописаних господарських операцій як і первинних документів, які б підтверджували б їх реальне виконання.

Слід зазначити, що договір позики не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За результатами аналізу вищенаведеного судовим розглядом не встановлено а ні руху предмету позики (сої) між ФОП ОСОБА_5 та ФБГ "Васюта", а ні змін у структурі активів позивача (оприбуткування позиченої сої у бухгалтерському обліку, як і подальшого її руху (використання для сівби), а також повернення позикодавцю в установлені договором строки). Таким чином суд дійшов висновку, що в даному випадку мало місце лише документальне оформлення господарських операцій без реального їх виконання.

Щодо доводів Полтавської ОДПІ про не підтвердження повного циклу вирощення поставленої позивачем сої суд дійшов наступних висновків.

Економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції.

Вирощування зернових чи технічних культур за своєю природою є технологічний процес, початковим етапом якого є посів культур, пророщення, кінцевим результатом є фактичне отримання сільськогосподарських культур.

За змістом письмових пояснень представника позивача ним не заперечується факт відсутності у нього сільськогосподарської техніки придатної для посіву та збирання сої, вказував, що посів сої проводив по усній домовленості ФОП ОСОБА_7 своїм агрегатом (а.с. 216). При цьому ОСОБА_7 не підтвердив дану обставину у наданих поясненнях на запит суду про підтвердження господарських операцій із позивачем (а.с. 175-182).

Таким чином встановити фактичні обставини у який конкретно час (дату), якою конкретно технікою, якою конкретно особою та на якій конкретно площі здійснювався посів сої суду не надається можливим, оскільки відсутні будь-які первинні документи з приводу даної господарської операції.

Відомості про те що позивач мав мінеральні добрива які він своїми силами вносив у грунт (а.с. 228-231) не підтверджують сам по собі факт посіву сої.

З огляду на те, що судом не встановлено ні факту наявності насіння сої у позивача, а ні обставин посіву та дотримання технологічного процесу вирощення цієї сої, судом критично оцінюються доводи ФБГ "Васюта" та надані ним документи по збиранню сої. Як може збиратися те, що не сіялося та не вирощувалося?

Так, суду надано договір між ФБГ "Васюта" (замовник) та ФОП ОСОБА_7 (виконавець) від 01 жовтня 2013 року про виконання сільськогосподарських робіт №01/10-2013, відповідно до умов якого, останнім надано для позивача послуги по збиранню сої на полях замовника загальною площею 29 га на загальну суму 8 700 грн., в т.ч. ПДВ - 1 450 грн.

При цьому, суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи та ФОП ОСОБА_7 на запит суду було надано різні за змістом та формою договори на виконання сільськогосподарських робіт №01/10-2013 від 01.10.2013 (а.с. 126, 176), хоча презюмується, що це екземпляри одного і того ж договору.

На підтвердження фактичного виконання взятих на себе зобов'язань по наданню послуг по збиранню сої, ФОП ОСОБА_7 надано копію податкової накладної №1 від 16.10.2013, копію акту надання послуг №2 від 16.10.2013 (а.с.177-179). А наданні первинні документи (видаткові накладні) та податкові накладні по поставках сої позивачем на адресу ТОВ "Інтервудтрейд" здійснювалися у період з 04.10.2013 по 11.10.2013 , тобто до того моменту, коли позивачем нібито була зібрана соя.

Пояснення представника позивача про те, що соя ОСОБА_7 збиралася протягом якогось періоду, а 16.10.2013 року це дата завершення її збирання, судом до уваги не приймаються, оскільки первинними документами, наданими суду дані обставини не підтверджуються. В акті надання послуг №2 від 16.10.2013 не вказано, що послуги надавалися протягом якогось періоду, а визначена конкретна дата виконання робіт - 16.10.2013.

В сукупності наведене вище свідчить, що укладання договорів та перерахування за ними коштів при одночасній недоведеності фактичного виконання послуг спрямовано на отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди за даними договорами, а понесені за цими договорами витрати не можуть бути визнані такими, що пов'язані з господарською діяльністю позивача (правомірними).

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з висновками контролюючого органу щодо порушення підприємством позивача вимог п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового зобов'язання з податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства на суму 81 414 грн. та завищення суми податку на додану вартість, яка в поточному звітному періоді підлягає нарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги.

Згідно п. п. 123.1, 123.2 статті 123 Податкового Кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.07.2015 №0001472202 на суму 81 414,00 грн. за основним платежем та 20 353,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, ґрунтується на нормах чинного законодавства та є правомірним, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Фермерського благодійного господарства "Васюта" міжнародного благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка в особі голови ОСОБА_3 до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі.

Повний текст постанови складено 04 січня 2016 року.

Суддя Л.О. Єресько