Постанова

від 24.05.2016 по справі 816/4557/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 р. Справа № 816/4557/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фермерського благодійного господарства "Васюта" міжнародного благодійного фонду милосердя ім. пана Хлистюка на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2015р. по справі № 816/4557/15

за позовом Фермерського благодійного господарства "Васюта" міжнародного благодійного фонду милосердя ім. пана Хлистюка

до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року Фермерське благодійне господарство "Васюта" міжнародного благодійного фонду милосердя ім. пана Хлистюка (далі по тексту - ФБГ "Васюта" МБФМ ім. пана Хлистюка, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2015р. № НОМЕР_1.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2015р. у задоволенні адміністративного позову Фермерського благодійного господарства "Васюта" міжнародного благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Фермерське благодійне господарство "Васюта" міжнародного благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка (ідентифікаційний код 21061371) зареєстровано ОСОБА_3 районною державною адміністрацією Полтавської області 03.10.1996р., номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 1 577 120 0000 003350 та перебуває на податковому обліку в ОСОБА_3 ОДПІ з 23.10.1996 р. за № 230. Основним видом діяльності ФБГ "Васюта" МБФМ ім. пана Хлистюка є відтворення рослин (КВЕД 01.30) ( т.1 а.с. 52,54-55).

У періоді, який підлягав перевірці, ФБГ "Васюта" МБФМ ім. пана Хлистюка було платником фіксованого податку, зареєстровано як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 200088356 серії НБ № 045310, виданим ОСОБА_3 ОДПІ 01.01.2013р. (т.1 а.с. 53).

Посадовими особами ОСОБА_3 ОДПІ у період з 10.06.2015р. по 16.06.2015р. та з 17.06.2015р. по 18.06.2015р. (згідно з наказом ОСОБА_3 ОДПІ від 15.06.2015р. №33 про продовження терміну проведення перевірки) на підставі постанови старшого слідчого Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області від 04.06.2015р. проведена позапланова виїзна перевірка ФБГ "Васюта" МБФМ ім. пана Хлистюка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2012р. по 31.12.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 01.02.2012р. по 31.12.2014р., за результатами якої складено акт від 25.06.2015р. № 1/22/21061371 (т.1 а.с. 10-26).

В акті перевірки містяться висновки контролюючого органу про порушення ФБГ "Васюта" МБФМ ім. пана Хлистюка п. 187.1 ст. 187, п. 209.6 ст. 209, п. 301.1 ст. 301 Податкового кодексу України в частині заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 81 414 грн.

На акт від 25.06.2015р. № 1/22/21061371 ФБГ "Васюта" МБФМ ім. пана Хлистюка подало заперечення від 08.07.2015 р. вих. №17 до Головного управління ДФС у Полтавській області. За результатом розгляду заперечень висновок акту перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки від 25.06.2015р. № 1/22/21061371 ОСОБА_3 ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення від 17.07.2015 р. № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 101 767 грн. 50 коп., у тому числі: за основним платежем - в розмірі 81414 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 20353,50 грн. ( т.1 а.с. 30).

Позивач скористався правом адміністративного оскарження та подав скаргу від 28.07.2015 р. до ГУ ДФС у Полтавській області (т.1 а.с.34-36).

Рішенням про результати розгляду скарги №3543/10/16-31-10-04-11 від 25.09.2015р. ГУ ДФС у Полтавській області скаргу позивача на вказане податкове повідомлення - рішення залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 ОДПІ від 17.07.2015р. №0001472202 - без змін (т.1 а.с. 37-40).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.07.2015 р. №0001472202 ґрунтується на нормах чинного законодавства та є правомірним, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Підставою для збільшення позивачеві зобов'язань з ПДВ стали висновки контролюючого органу про заниження ФБГ "Васюта" своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість по Декларації з ПДВ -110 "Загальна" за жовтень 2013 р. на суму 81414 грн. та, відповідно, завищення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість по Декларації з ПДВ 0121 "Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства" на вказану суму.

Вказані висновки відповідача грунтуються на тому, що позивачем під час проведення перевірки не надано первинних документів, що підтверджують повний цикл вирощування сої, зокрема, накладні на придбання посівного матеріалу сої, засобів захисту рослин, актів надання послуг по обробленню ґрунту (польові роботи, пов'язані з вирощуванням та збиранням сої) та збиранню врожаю сої, тощо.

Перевіряючи дотримання відповідачем як суб'єктом владних повноважень вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

За змістом п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), спеціальним режимом оподаткування передбачено, що сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми - для інших виробничих цілей.

Пунктом 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів /послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником ( п.209.7 ст.209 цього Кодексу).

Економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції.

До діяльності у сфері сільського господарства відповідно до підпункту 209.15.2 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України відносяться, зокрема, виробництво продукції рослинництва, а саме: рослинних культур, а також вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація.

Вирощування зернових чи технічних культур за своєю природою є технологічний процес, початковим етапом якого є посів культур, пророщення, кінцевим результатом є фактичне отримання сільськогосподарських культур.

Пунктом 6 розділу 1 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1492 від 25 листопада 2011 року (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що платники податку, які згідно зі статтею 209 розділу V Кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації 0110 подають податкову декларацію з позначкою "0121"/"0122"/"0123" (далі - декларація 0121 - 0123), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основною умовою застосування платником спеціального режиму в порядку ст. 209 Податкового кодексу України є здійснення таким платником діяльності з безпосереднього виробництва сільськогосподарської продукції у відповідних обсягах, надання сільськогосподарських послуг.

Таким чином, декларувати податкові зобов'язання по операціях з постачання сільськогосподарських товарів (послуг) в Декларації з ПДВ суб'єкта спеціального режиму оподаткування можливе лише за умови постачання таких товарів (послуг) їх виробником.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

За змістом п.2 ст.3 вищевказаного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Як убачається із матеріалів справи, 01.10.2013р. між ФГ "Васюта" (продавець) та ТОВ "Інтервудтрейд" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №011013, згідно з п. 1.1. якого, продавець зобов'язується передати у власність зерно "сої" (надалі - Товар), а покупець прийняти та сплатити за Товар в кількості та асортименті згідно накладних та додатків до даного договору ( т.1 а.с. 127).

Судовим розглядом встановлено, що в періоді, за який проводилась перевірка, на виконання вищевказаного договору позивач здійснив реалізацію сої.

Фактичне здійснення господарських операцій між ФГ " Васюта" та ТОВ "Інтервудтрейд" з реалізації сої підтверджується первинними документами, а саме: видатковими накладними від 07.10.2013 року №32 - реалізовано сої в кількості 10,65 т. на суму 51 120 грн., в т.ч. ПДВ - 8 520 грн.; від 08.10.2013 року №33 - реалізовано сої в кількості 10,65 т. на суму 51 120 грн., в т.ч. ПДВ - 8 520 грн.; від 09.10.2013 року №34- реалізовано сої в кількості 10,70 т. на суму 51 360 грн., в т.ч. ПДВ - 8 560 грн.; від 10.10.2013 року №35- реалізовано сої в кількості 10,60 т. на суму 50 880 грн., в т.ч. ПДВ - 8 480 грн.; від 11.10.2013 року №36- реалізовано сої в кількості 10,85 т. на суму 52 080 грн., в т.ч. ПДВ - 8 680 грн.; від 01.10.2013 року №28- реалізовано сої в кількості 12,00 т. на суму 57 600 грн., в т.ч. ПДВ - 9 600 грн.; від 02.10.2013 року №29- реалізовано сої в кількості 12,1 т. на суму 58 080 грн., в т.ч. ПДВ - 9 680 грн.; від 03.10.2013 року №30- реалізовано сої в кількості 12,08 т. на суму 57 984 грн., в т.ч. ПДВ - 9 664 грн.; від 04.10.2013 року №31- реалізовано сої в кількості 12,10 т. на суму 58 080 грн., в т.ч. ПДВ - 9 680 грн.; податкових накладних від 11.10.2013 року №9/2, від 10.10.2013 року №8/2, від 09.10.2013 року №7/2, від 08.10.2013 року №6/2 , від 07.10.2013 року №5/2, від 01.10.2013 року №1/2, від 02.10.2013 року №2/2, від 03.10.2013 року №3/2, від 04.10.2013 року №4/2 на загальну суму 488 304 грн., в т.ч. ПДВ - 81 384 грн. (т.1 а.с. 78-106).

Вищезазначені показники були відображені позивачем у додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за жовтень 2013 року у розділі І "Податкові зобов'язання" (т.1 а.с. 141).

Оплата за придбану продукцію здійснювалась ТОВ "Інтервудтрейд" у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь Фермерського благодійного господарства "Васюта" міжнародного благодійного фонду милосердя ім. пана Хлистюка, що підтверджується копіями платіжних доручень (т.1 а.с. 206-207).

Встановлена у законодавчих нормах вимога щодо виробництва сільськогосподарських товарів на власних або орендованих виробничих потужностях передбачає фактичне використання платником таких потужностей для виготовлення сільськогосподарської продукції та має на меті виключити з кола суб'єктів вказаного режиму оподаткування осіб, які не є безпосередніми виробниками сільгоспродукції.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість декларування податкових зобов'язань по операціях з постачання сільськогосподарської продукції первинними документами покладається на платника.

Судом встановлено, що у позивача є необхідні посівні площі, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ПЛ № 19-00141, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 113 від 27.01.1997р. (т.1 а.с. 58).

Щодо доводів апелянта про отримання у ФОП ОСОБА_4 насіннєвого матеріалу сої в кількості 5 тон для засіву за договором позики від 13.02.2013р. колегія суддів зазначає наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що між ФОП ОСОБА_4 (надалі - Позикодавець) та Фермерським благодійним господарством "Васюта" міжнародного благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка ( надалі - Позичальник) 13.02.2013 р. укладено договір позики, за умовами якого Позикодавець передає, а Позичальник приймає у власність товарно - матеріальні цінності, а саме - насіння сої у кількості 5 (п'ять) тон, за ціною 8000,00 грн. за 1 тону. Відповідно до п. 1.2 цього Договору Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж кількість товарно- матеріальних цінностей того ж роду та такої ж якості у строк до 31 жовтня 2016 року.( т.1 а.с.27).

Відповідно до акту приймання-передачі від 14.02.2013 р. складеному між ФОП ОСОБА_4 (надалі - Позикодавець) та Фермерським благодійним господарством "Васюта" міжнародного благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка ( надалі - Позичальник) , Позикодавець передав, а Позичальник прийняв товарно-матеріальні цінності, а саме: насіння сої у кількості 5 (п'ять) тон загальною вартістю 40000,00 грн. ( т.1 а.с. 28).

З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь - якими первинними документами, зміст яких відповідає законодавчим вимогам, та складання яких відповідає законодавчо установленим вимогам оформлення такої операції.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції. Специфіка окремої господарської операції, за звичаями ділового обороту, визначається договірними зобов'язаннями.

При цьому, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Зважаючи на те, що за умовами договору, укладеному між позивачем та ФОП ОСОБА_4, поставка насіння передбачає його транспортування, реальність здійснення цієї господарської операції має підтверджуватися доказами перевезення.

В той же час, в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували перевезення товару від ФОП ОСОБА_4 до позивача.

Щодо посилання апелянта на договір на виконання сільськогосподарських робіт №01/10-2013 від 01.10.2013 р. та акт про надання послуг №2 від 16.10.2013 р., складений між ФОП ОСОБА_5 та ФБГ "Васюта", колегія суддів зазначає наступне.

Позивачем не заперечувався факт відсутності у нього сільськогосподарської техніки, придатної для посіву та збирання сої.

Із матеріалів справи вбачається, що 01.10.2013 р. між ФОП ОСОБА_5 (далі -Виконавець) та ФГ "Васюта" (далі - Замовник) укладено договір на виконання сільськогосподарських робіт №01/10-2013, за умовами якого Виконавець зобов'язується виконати власними силами і засобами послуги по збиранню сої комбайном ДОН 1500Б на полях замовника загальною площею 29 га. Згідно з п.п. 2.2.5 п. 2.2. цього Договору, Замовник зобов'язується за надані послуги провести розрахунок з Виконавцем протягом 5-ти банківських днів після закінчення робіт та підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (т.1 а.с. 126).

На підтвердження виконання взятих на себе зобов'язань по наданню послуг по збиранню сої, ФОП ОСОБА_5 надано копію податкової накладної №1 від 16.10.2013р., копію акту надання послуг №2 від 16.10.2013р. (т. 1 а.с.177-179).

Як правомірно враховано судом першої інстанції, відповідно до наданих видаткових та податкових накладних, поставка сої на адресу ТОВ "Інтервудтрейд" здійснювалися у період з 04.10.2013р. по 11.10.2013р.

Проте, в акті надання послуг №2 від 16.10.2013 р. зазначена дата виконання робіт - 16.10.2013 року.

Доводи апелянта про те, що 16.10.2013 року ФОП ОСОБА_5О завершив збирання сої колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки первинними документами вказані обставини не підтверджуються, оскільки в зазначеному акті не вказано, що послуги надавалися протягом певного періоду.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, до матеріалів справи позивачем та на запит суду - ФОП ОСОБА_5 надали різні за змістом та формою примірники договору на виконання сільськогосподарських робіт №01/10-2013 від 01.10.2013 р. (т.1 а.с. 126, 176).

Доводи апелянта, що акти за квітень та вересень 2013 р. про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, придбання та використання дизельного палива підтверджують обробку посіву сої колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в наданих позивачем первинних документах відсутні жодні підтвердження того, що вказані роботи пов'язані з вирощуванням сої.

На підтвердження факту вирощення власними силами сої позивач також посилається на відомості державного статистичного спостереження статичного звіту за ф. № 29 - сг (річна) "Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду" на 01.12.2013р., де у рядку 1221 зазначено, що на загальній посівній площі 29 га було зібрано 1017,00 ц. сої. (т.1 а.с. 170-174).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що статистичні відомості не є первинними документами, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з вирощення цієї продукції.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість контролюючий орган також послався на те, що позивач не надав до перевірки первинні документи, які підтверджують правомірність включення до податкових зобов'язань у декларації з ПДВ (суб'єкта спеціального режиму оподаткування) за жовтень 2013 р. податку в сумі 81 384 грн. з вартості реалізованої сої.

За змістом пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності; якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Як слідує із акту перевірки № 1/22/21061371 від 25.06.2015 р., для проведення перевірки ФБГ "Васюта" не надано жодних документів фінансового - господарської діяльності підприємства за період з 01.02.2012 р. по 31.12.2014 р., позивач до перевірки не надав жодного документа, про що контролюючим органом складено акт від 10.06.2015 р. №2/22/21061371. ( т.1 а.с.11).

При перевірці контролюючим органом використано показники звітності, задекларовані в деклараціях з ПДВ та документи, що знаходились на момент перевірки в слідчих органах, зокрема, видаткові, податкові накладні жовтня 2013 р.

Позивачем не доведено, що документи, надані до суду після проведення перевірки, були вилучені слідчими органами.

Таким чином, документи, надані позивачем до суду після проведення перевірки, не є достатніми і такими, що підтверджують власне виробництво сої позивачем.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки контролюючого органу в частині щодо заниження ФБГ "Васюта" своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість по Декларації з ПДВ -110 "Загальна" за жовтень 2013 р. на суму 81384,00 грн. та, відповідно, завищення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість по Декларації з ПДВ 0121 "Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства» на вказану суму.

Відповідно до п.123.1 ст. 123 Податкового Кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 17.07.2015 №0001472202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 81384,00 грн. за основним платежем та 20346,00грн.- за штрафними (фінансовими) санкціями, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком контролюючого органу щодо донарахування позивачу податковим повідомленням - рішенням від 17.07.2015р. №0001472202 грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 30,00 грн. - за основним платежем та 7,50 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями), з наступних підстав.

Так, під час перевірки контролюючим органом виявлено видаткову накладну від 30.10.2013 року №38 на реалізацію сої в кількості 0,03 т. на загальну суму 180,00 грн., в т.ч. ПДВ - 30,00 грн.

Між тим, вказана податкова накладна не містить обов'язкові реквізити її заповнення, зокрема, відомості про покупця, реквізити договору, за яким була здійснена операція.

Крім того, показники за цією операцією позивачем не відображено у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2013 року.

Наведеним обставинам суд першої інстанції не надав належної оцінки, що має значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що контролюючим органом неправомірно зроблено висновок про здійснення реалізації сої на суму 180 грн., оскільки надані до матеріалів справи документи взагалі не свідчать про факт здійснення цієї господарської операції.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення - рішення від 17.07.2015р. №0001472202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 30,00 грн. - за основним платежем та 7,50 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями) прийнято необґрунтовано, тому підлягає скасуванню.

Згідно ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення від 17.07.2015р. №0001472202 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 37,50 грн., у тому числі: за основним платежем - 30,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7,50 грн., прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позову в цій частині.

В іншій частині постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Враховуючи, що за результатами розгляду апеляційну скаргу позивача задоволено частково, тому судові витрати підлягають розподілу в порядку ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч.1ст. 198, ст. 202, ч.2 ст.205, ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фермерського благодійного господарства "Васюта" міжнародного благодійного фонду милосердя ім. пана Хлистюка задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2015р. по справі № 816/4557/15 скасувати в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення - рішення від 17.07.2015р. №0001472202 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 37,50 грн., у тому числі: за основним платежем - 30,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7,50 грн.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою скасувати податкове повідомлення - рішення ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 17.07.2015р. №0001472202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 37,50 грн., у тому числі: за основним платежем - 30,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7,50 грн.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2015р. по справі №816/4557/15 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Фермерського благодійного господарства "Васюта" міжнародного благодійного фонду милосердя ім. пана Хлистюка витрати зі сплати судового збору за подачу адміністративного позову та апеляційної скарги в загальній сумі 1,28 грн. (одна грн. 28 коп.).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_6 Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повний текст постанови виготовлений 31.05.2016 р.