Рішення

від 12.01.2016 по справі 905/3080/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.01.2016 Справа № 905/3080/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Рильцовій Є.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Екватор ЛД", м. Донецьк

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

про стягнення суми заборгованості в розмірі 11335,60грн., 3% річних в розмірі 410,88грн., інфляційних втрат в розмірі 6528,06грн.

за участю уповноважених представників :

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 12.01.2016р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екватор ЛД" м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення суми заборгованості в розмірі 11335,60грн., 3% річних в розмірі 410,88грн., інфляційних втрат в розмірі 6528,06грн.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором №280/07-13 від 08.07.2013р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних та інфляції.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: договір №280/07-13 від 08.07.2013р.; додаткову угоду №1 від 08.07.2013р.; видаткові накладні: №63 від 23.07.2013р., №50 від 28.10.2013р., №13 від 04.07.2014р.; повернення товарів №3130 від 28.10.2013р.; правоустановчі документи відповідача; наказ №54-К від 10.11.2011р. про переведення ОСОБА_2 на посаду генерального директора; довіреність від 15.07.2015р. на представника; акт звірки взаємних розрахунків, складений станом на 31.05.2015р.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: письмові пояснення від 24.11.2015р., в яких позивач зазначив, зокрема, про відсутність в провадженні господарського суду або іншого суду, який у межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи зі спору між сторонами цієї справи, про цей предмет, з тих же підстав, а також про те, що в п. 3. прохальної частини позовної заяви допущена помилка у визначенні відповідача; витяг з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження позивача; податкові накладні: №13 від 04.07.2014р., №50 від 28.10.2013р., №63 від 23.07.2013р.; правоустановчі документи; акт звірки взаєморозрахунків, складений станом на 01.11.2015р.; заява про уточнення позовних вимог від 24.11.2015р.; письмові пояснення від 28.12.2015р. про те, що замовлення товару відбувалось в усній формі; рахунок №6103 від 28.10.2013р., №6955 від 04.07.2014р.; письмові пояснення б/н б/д про відсутність інших договірних зобов'язань між сторонами.

Представники сторін у судове засідання 12.01.2016р. не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, шляхом своєчасного опублікування на офіційному веб-порталі Судова влада України повідомлення про дату, час та місце розгляду справи та надсилання ухвали за адресою представника позивача, визначеною за матеріалами справи.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, позивач зареєстрований за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: 83082, Донецька область, м Донецьк, Ворошиловський район, вул. Артема, 143.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач зареєстрований за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: 83011, АДРЕСА_1.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

08.07.2013р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір №280/07-13 (далі договір), згідно п.п. 1.1. якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах даного договору передати у власність покупцеві товар, а покупець - прийняти і вчасно здійснити оплату товару на умовах даного договору.

Кількість, найменування, асортименти, артикули і вартість товару обговорюються сторонами в кожному випадку залежно від потреб покупця та можливостей постачальника, відображаються в супровідних документах на товар і специфікації (п. 1.2. договору).

Згідно п. 1 додаткової угоди №1 від 08.07.2013р., поставка товару здійснюється постачальником за власний рахунок.

За умовами п. 2.5. договору, моментом передачі товару є момент підписання покупцем супровідних документів (видаткових накладних, товаро-транспортних накладних) із проставленням дати фактичного одержання товару в таких документах. Якщо дата покупцем не проставляється, моментом одержання є дата, позначена продавцем при складанні супровідної документації.

Відповідно п. 3.4. договору, умови оплати та повернення товару зазначені у додатковій угоді №1 до цього договору, яка є невід'ємною частиною договору.

Покупець здійснює оплату до 10 числа поточного місяця за товар, який був реалізований у попередньому місяці, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника (п. 2 додаткової угоди №1 від 08.07.2013р.).

Згідно п. 4.2.2. договору, кожні два тижні, з 15 по 18 число та з 30 по 02 число, надавати постачальнику звіт з продажу товару. За порушення строку подання звіту про продаж покупець сплачує постачальнику штраф у сумі 100,00грн. за кожне порушення.

У випадку ненадання покупцем звіту з продажу товару в термін, передбачений п. 4.2.2. даного договору більше, ніж 90 календарних днів, поставлений товар вважається реалізованим і підлягає оплаті в повному обсязі (п. 4.3. договору).

За умовами п.п. 9.1., 9.2., даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін у дату, зазначену в преамбулі даного договору, і діє упродовж одного року. У випадку відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору, отриманої іншою стороною за 14 днів до закінчення строку його дії, договір вважається пролонгованим на один рік іна тих же умовах, які були передбачені даним договором.

На виконання умов договору №280/07-13 від 08.07.2013р. постачальник здійснив поставку товару за видатковими накладними: №63 від 23.07.2013р. на суму 9080,00грн., №50 від 28.10.2013р. на суму 7600,00грн., №13 від 04.07.2014р. на суму 3735,60грн.

28.10.2013р. відповідач повернув позивачу товар на суму 9080,00грн., що підтверджується поверненням №3130 від 28.10.2013р. (а.с. 14).

Відповідач своє зобов'язання з оплати вартості поставленого товару за видатковими накладними №50 від 28.10.2013р. на суму 7600,00грн., №13 від 04.07.2014р. на суму 3735,60грн. не виконав.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором №280/07-13 від 08.07.2013р. та сплати 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору №280/07-13 від 08.07.2013р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір №280/07-13 від 08.07.2013р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким покупець зобов'язався сплатити суму за товар в строк, який визначений в додатковій угоді №1 від 08.07.2013р., а саме - до 10 числа поточного місяця за товар, який був реалізований у попередньому місяці.

Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем за видатковими накладними №50 від 28.10.2013р., №13 від 04.07.2014р. товару, у нього виникло зобов'язання з його оплати в сумі 11335,60грн.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними №50 від 28.10.2013р., №13 від 04.07.2014р. на загальну суму 11335,60грн.

Відповідач свої обов'язки з оплати поставленого товару не виконав.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплатити заборгованість.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати поставленого товару, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що він був отриманий останнім.

Відповідачем дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано, доказів сплати заборгованості в сумі 11335,60грн. не надано.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 11335,60грн.

Відповідно до ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 410,88грн., інфляційні нарахування в розмірі 6528,06грн.

Суд враховує, що в додатковій угоді №1 від 08.07.2013р., сторони встановили порядок оплати за поставлений товар, а саме - до 10 числа поточного місяця за товар, який був реалізований у попередньому місяці.

Враховуючи те, що звіт з продажу товару покупцем не надавався (п. 4.3. договору) - поставлений товар вважається реалізованим.

Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги з оплати боргу за видатковими накладними №50 від 28.10.2013р. - 10.02.2014р., №13 від 04.07.2014р. - 10.11.2014р.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення цих вимог в сумах 381,09грн. та 6080,39 грн. відповідно.

Часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних обумовлено тим, що позивач помилково визначив період (початкову дату) їх нарахування за видатковою накладною №13 від 04.07.2014р. - 05.08.2014р., тоді як відповідно умов договору, право вимоги за вказаною видатковою накладною виникло 10.11.2014р.

Часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань обумовлено тим, що позивач помилково визначив період їх нарахування за видатковою накладною №13 від 04.07.2014р., а саме серпень 2014р. - вересень 2015р., тоді як відповідно умов договору, право вимоги за вказаною видатковою накладною виникло 10.11.2014р.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 253, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Екватор ЛД", м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення суми заборгованості в розмірі 11335,60грн., 3% річних в розмірі 410,88грн., інфляційних втрат в розмірі 6528,06грн. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (83011, АДРЕСА_1 ІНН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екватор ЛД" (83082, м. Донецьк, Ворошиловський район, вул. Артема, 143, ЄДРПОУ 35151485) основний борг у розмірі 11335,60грн., 3% річних в розмірі 381,09грн., інфляційні втрати в розмірі 6080,39грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1186,18грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 29,79грн., інфляційних втрат в розмірі 447,67грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 12.01.2016р. проголошено та підписано повний текст рішення.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 19199/15

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1- позивачу,

1 - відповідачу.