Рішення

від 27.10.2015 по справі 910/21561/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2015Справа №910/21561/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАТ ТРЕЙД ЛІГА"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Ю.Ф.Сі"

про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 868 268,62 доларів США,що еквівалентно 19 165 744,75 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Литвин О.А. (дов.№247/03 від 07.09.2015),

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАТ ТРЕЙД ЛІГА" про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 868 268,62 доларів США,що еквівалентно 19 165 744,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність у відповідача солідарного обов'язку щодо сплати заборгованості за Кредитним договором №46-08-840-К від 27.11.2008 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2015 порушено провадження у справі № 910/21561/15, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Ю.Ф.Сі" та призначено справу до розгляду на 10.09.2015 року.

До початку судового засідання 10.09.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

За наслідками судового засідання 10.09.2015 суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 06.10.2015 року.

У судове засідання 06.10.2015 з'явився представник позивача, наголосив на наданих до початку судового засідання через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва додаткових документах для долучення до матеріалів справи та клопотанні про відкладення розгляду справи, яке просив задовольнити. Також, представник позивача надав клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

За наслідками судового засідання 06.10.2015 судом постановлено ухвалу, якою продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, у задоволення клопотання позивача, та відкладено розгляду справи на 27.10.2015 року.

Під час судового засідання 27.10.2015 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві.

Відповідач та третя особа до суду не направили своїх представників для участі у судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

З огляду на вищезазначене, враховуючи, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставини, наведені у заяві про забезпечення позову, суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому заява позивача є такою, що не підлягає задоволенню.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.11.2008 між Акціонерним банком Брокбізнесбанк (банк) та Закритим акціонерним товариством "Ю.Ф.Сі" (позичальник) укладено кредитний договір № 46-08-840-К (далі - кредитний договір), відповідно до якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 1 000 000,00 (один мільйон) доларів США 00 центів (п.п.1.1.1. кредитного договору), терміном користування до 03.11.2014 зі сплатою 18, 0 процентів річних (в подальшому ставка була зменшена сторонами) для поповнення обігових коштів (п.п. 1.1.2., 1.1.3 кредитного договору).

Видача кредиту здійснювалась у безготівковій формі на підставі заяви позичальника (п.2.1. кредитного договору).

Моментом (днем) надання кредиту вважається день перерахування грошових коштів на відповідні рахунки, визначені в заяві позичальника (п. 2.3. кредитного договору).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Позика глави 71 Позика. Кредит. Банківський вклад ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Повернення кредиту здійснюється шляхом здійснення платежу на позичковий рахунок, відкритий банком позичальнику в строк не пізніше " 03" листопада 2014 року, (п.2.4. кредитного договору в редакції погодженій сторонами в додатковій угоді № 7 до кредитного договору № 46-08-840-К до кредитного договору).

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом, що визначений п.1.1.2. кредитного договору, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів у році та календарної кількості днів у місяці. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту (п.2.5. кредитного договору).

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісяця з 27 (двадцять сьомого) по 30/31 (тридцяте/тридцять перше) число поточного місяця за період з дня перерахування з позичкового рахунку позичальника грошових коштів на його поточний або інший вказаний позичальником рахунок по 26 (двадцять шосте) число включно місяця, в якому надано кредит. В подальшому проценти нараховуються щомісячно з 27 (двадцять сьомого) числа минулого місяця по 26 (двадцять шосте) число включно поточного місяця, при повному погашенні кредиту - до дня погашення не включно (п.2.6. кредитного договору).

Проценти за поточний календарний місяць позичальник сплачує на рахунок, вказаний банком, щомісяця до 15 (п'ятнадцятого) числа місяця включно, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення (у тому числі достроково) строкової заборгованості за кредитом в повному обсязі (п.2.7. кредитного договору в редакції погодженій сторонами в додатковій угоді № 12 до кредитного договору).

Моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки банку суми кредиту, процентів, комісій, неустойки визначених кредитним договором. Якщо цей день не є банківським днем, то платіж повинен бути здійснений не пізніше наступного банківського дня. При цьому, проценти за кредитом нараховуються та сплачуються також і за період від дня, що не є банківським до наступного банківського дня. (п.2.8. кредитного договору).

Кредитний договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором (п.8.1. кредитного договору).

У відповідності до п. 4.2.1. кредитного договору позичальник зобов'язався здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати нараховані проценти, використовувати кредит за цільовим призначенням та виконувати усі свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені кредитним договором.

Пунктом 7.1. договору сторони погодили, що за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісій банк має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі подвійної процентної ставки, що визначена п. 1.1.3. кредитного договору, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення. При розрахунку неустойки приймаються: рік-365/366 (триста шістдесят п'ять/ гриста шістдесят шість) днів, місяць - рівний календарній кількості днів.

Згідно п. 7.3. банк має право нараховувати позичальнику неустойку у розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих) відсотків від суми фактичного залишку заборгованості за кредитом у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником п.п. 4.2.6. кредитного договору за кожен факт порушення.

Пунктом 4.2.6. кредитного договору позичальник зобов'язався надавати банку всі необхідні документи для здійснення перевірки цільового використання кредиту, аналізу фінансового стану позичальника, зокрема, щоквартально до 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати банку фінансову інформацію, пов'язану з діяльністю позичальника у звітному кварталі (в тому числі баланс (форму №1), звіт про фінансові результати (форму №2), щорічно до 20 лютого наступного за звітним роком надавати банку фінансову інформацію, пов'язану з діяльністю позичальника у звітному році (в тому числі баланс (форму №1), звіт про фінансові результати (форму №2), а також в строк до 7 числа поточного місяця надавати банку довідки з інших банків, в яких у позичальника відкриті поточні рахунки та/або існує кредитна заборгованість, про фактичні обороти і стан заборгованості (по сумі кредиту, процентам та штрафним санкціям) за попередній місяць, а також інші документи на вимогу банку.

Відповідно до п. 6.1. кредитного договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення заборгованості за договором в повному обсязі, зокрема, у випадках прострочення сплати чергового платежу по кредиту та процентів за користування кредитом; неподання позичальником, на вимогу банку, даних, що стосуються його фінансового стану. Для реалізації цього права банк надсилає письмове повідомлення позичальнику із відповідною вимогою. Після спливу 30 (тридцяти) календарних днів та за умови, що порушення не усунуте, на 31 (тридцять перший) календарний день після отримання позичальником такої вимоги термін повернення кредиту вважається таким, що настав і позичальник зобов'язаний сплатити наявну заборгованість за кредитом в повному обсязі. Якщо таке погашення не здійснене протягом 5 (п'яти) банківських днів, банк має право вжити заходи по стягненню наявної заборгованості за договором.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2015 у справі №910/25593/14, яке набрало законної сили, позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто солідарно з Приватного акціонерного товариства "Ю.Ф.Сі", Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосистема" та Товариства з обмеженою відповідальністю "БАТ ТРЕЙД ЛІГА", в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження , на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" заборгованість по кредиту - 1 000 000 доларів США, що згідно з курсом НБУ за 06.11.2014 еквівалентно 15 518 325 грн. 02 коп., заборгованість по простроченим процентам - 111 972 долара США 61 цент, що згідно з курсом НБУ за 06.11.2014 еквівалентно 1 562 653 грн. 02 коп., пеню за прострочення сплати кредиту - 28 675 грн. 98 коп., пеню за прострочення сплати процентів - 99 517 грн. 62 коп., 3 % річних - 14 007 грн. 17 коп. та штрафу - 69 778 грн. 36 коп., стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Ю.Ф.Сі" на користь Державного бюджету України витрати по оплаті судового збору - 73 080 грн. 00 коп. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення у справі №910/25593/14 суд виходив із того, що доказів належного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, у тому числі, щодо сплати процентів за користування кредитом за період з 27.01.2014 по 03.11.2014 та щодо повернення суми кредиту та сплати процентів належним чином та в повному обсязі матеріали справи не містили, а тому невиконання зобов'язань за кредитним договором призвело до заборгованості ПрАТ Ю.Ф.Сі перед позивачем у розмірі 1 111 972, 61 доларів США.

Частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Наведений факт має преюдиційне значення та не підлягає повторному доведенню.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Так, З метою забезпечення належного та своєчасного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів позивачем укладено наступні договори, зокрема, договір поруки № 21-11-980-KL-P від 26.12.2013 з відповідачем, як поручителем за кредитним договором (далі за текстом - договір поруки).

Відповідно до п. 1.2. договору поруки - порукою за таким договором забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником - відповідачем - 1 (в тому числі повного виконання) кожного і всіх його боргових зобов'язань у розмірі, валюті, строки та порядку встановленому кредитними договорами переліченими в договорі, серед яких вказано кредитний договір. Зокрема, порукою забезпечується вимоги кредитора щодо: повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом за кредитним договором, сплати пені, штрафу, неустойки, інших платежів на користь кредитора за кредитним договором, тощо.

Пунктом 1.3. договору поруки передбачено, що сума кредиту, проценти за користування кредитом, строки сплати та інші умови за кредитним договором можуть змінюватись - в порядку, що передбачені кредитним договором, додатковими угодами до кредитного договору. У випадку зміни умов кредитного договору порука поручителя за цим договором розповсюджується на такі зміни. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. Поручитель підписанням договору виражає свою згоду на будь-які можливі збільшення обсягу його відповідальності за борговими зобов'язаннями в майбутньому, які будуть мати місце в період дії кредитного договору.

Згідно п. 1.4. договору поруки, порукою за договором забезпечено виконання боржником боргових зобов'язань в разі настання строку для дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором.

У разі порушення боржником зобов'язань, передбачених кредитним договором, поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.6. договору поруки).

У пункті 1.7. договору поруки вказано, що поручитель підтверджує, що він ознайомлений з положеннями кредитного договору, цілком розуміє його зміст, умови та згоден виступити поручителем за борговими зобов'язаннями. Будь - яке посилання в тексті договору на положення кредитного договору є зрозумілими і достатніми для сторін.

Пунктом 3.1.1 договору поруки, сторони домовились, що у разі невиконання або неналежного виконання будь-якого із зобов'язань, що випливають з кредитного договору (в тому числі, але не виключно, щодо повернення кредиту або його частини в строк, передбачений кредитним договором, та/або сплати процентів за користування кредитом, та/або комісійної винагороди та/або виконання будь-яких інших грошових зобов'язань,

передбачених кредитним договором), настання такого випадку буде вважатись порушенням умов договору і в такому випадку поручитель зобов'язаний за вимогою кредитора здійснити дострокове виконання боргових зобов'язань за кредитним договором та зобов'язань за договором.

У випадку, якщо поручитель не виконає вимогу кредитора у строки, що визначені в цьому договору, кредитор має паво нарахувати поручителю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення (п. 4.1 договору поруки).

Пунктом 6.6. договору поруки встановлено, що всі повідомлення, вимоги, інше за цим договором будуть вважатися зробленим (врученими) належним чином у разі, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані цінним листом з повідомленням про вручення за зазначеними адресами сторін.

10.06.2014 листом за вих. № 1177/046-кв Позивач звернувся з вимогою до Відповідача про погашення простроченої заборгованості, однак вимога залишилась без реагування - заборгованість не погашена.

Надалі, листом за вих. № 1623/2/046-кв від 24.10.2014 Позивач звернувся із вимогою до Відповідача про погашення всієї заборгованості за Кредитним договором, яка також залишилась без виконання, у зв'язку із чим ПАТ Брокбізнесбанк звернувся із даним позовом до суду, у межах якого просить стягнути 109 315,08 дол. США (еквівалент станом на 28.07.2015 2 412 968,60 грн. - заборгованість за процентами за період 27.11.2014-28.07.2015, неустойка за прострочення сплати кредиту - 4 138 936,20 грн. за період 23.10.2014-22.04.2015, неустойка за прострочення сплати процентів - 558 196,72 грн. за період 07.11.2014-27.07.2015, 26 158,62 дол. США (577 412,82 грн. еквівалент станом на 28.07.2015) - 3% річних за період 23.10.2014-27.07.2015 та 11 478 230,41 грн. - неустойка за невиконання п.п. 4.2.5 та п.п. 4.2.6 кредитного договору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, положення яких кореспондуються із нормами статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України).

Положеннями частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

За своєю правовою природою строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), що принципово впливає на вирішення ряду питань: 1) його закінчення є підставою для припинення поруки; 2) у випадку пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не може бути поновлено, зупинено чи перервано з підстав, передбачених у ст. ст. 263, 264, ч. 5 ст. 267 ЦК України; 3) суд зобов'язаний самостійно застосовувати норми про строк на відміну від строку позовної давності, який застосовується судом за заявою сторін; 4) у випадку, якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов'язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно одержаного кредитором; 5) встановивши факт закінчення строку, суд відмовляє кредитору в позові за відсутністю у нього права вимагати стягнення боргу з поручителя, що припинилося у зв'язку з його спливом.

Як випливає із ч. 4 ст. 559 ЦКУ в межах зазначеного строку кредитор повинен звернутися до поручителя з вимогою про примусове виконання взятого ним зобов'язання.

Виходячи із того, що строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а строком існування (дії) самого зобов'язання поруки (преклюзивність строку), варто зазначити, що і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

З огляду на вказане, доцільно тлумачити використовуваний в ч. 4 ст. 559 ЦК України термін "вимога" в широкому значенні - маючи на увазі будь-яку вимогу кредитора до поручителя, в тому числі і позовну. Тому навіть якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія, і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

Оскільки, Банк, як кредитор, звернувся до поручителя з вимогою про здійснення погашення заборгованості 10.06.2014 та 24.10.2014, тому суд не вбачає за можливе стверджувати про пропущення позивачем шестимісячного строку пред'явлення вимоги поручителю, як підставу для визнання поруки за договором припиненою.

Таким чином, суд дійшов висновку, про відсутність підстав вважати зобов'язання за Договором поруки припиненими у розумінні частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України.

Крім того суд вважає за необхідне зауважити, що згідно правової позиції Верховного суду України, яка є обов'язковою для використання у розумінні ст.. 111-28 ГПК України, викладена у постанові №6-125цс14, Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Пред'явленням вимоги до поручителя є пред'явлення до нього позову.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, оскільки, поруку за Договором поруки не припинено, строк виконання зобов'язання за Кредитним договором настав, тому позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Брокбізнесбанк про стягнення заборгованості за процентами визнаються судом обґрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягає задоволенню повністю.

Крім того, виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.1 ст. 7 кредитного договору, передбачено, що за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісій банк має право нарахувати позивальнику неустойку в розмірі подвійної процентної ставки, що визначена п. 1.1.3. договору (18 % річних), від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені за прострочення повернення кредиту та сплати процентів за кредитним договором за період прострочення по сплаті тіла кредиту за період 23.10.2014-22.04.2015 та за період прострочення по сплаті процентів з 07.11.2014-27.07.2015, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та арифметичну правильність, а заявлені вимоги про стягнення неустойки такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Сторонами в кредитному договорі, як встановлено судом, передбачено відповідальність відповідача - 1 за порушення зобов'язання щодо щоквартального надання інформації про свою фінансову діяльність в розмірі 0, 5 % від суми фактичного залишку заборгованості.

Відповідачем твердження позивача, щодо порушення ним зобов'язання передбаченого п.п 4.2.5 та 4.2.6. кредитного договору не спростовано, відтак при вирішенні справи суд виходить із того що відповідне зобов'язання було порушено. Отже, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 11 478 230,41 грн. штрафу за невиконання п.4.2.5 та 4.2.6. кредитного договору ґрунтуються на законі та договорі, і відповідно є такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 577 412,82 грн. трьох відсотків річних нарахованих на суму боргу за весь час прострочення за загальний період 23.10.2014-27.07.2015 року.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Згідно ч. 3 ст. 49 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Розподіляючи судові витрати, суд також керується положеннями Господарського процесуального кодексу України, а також приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013, якими передбачено, що у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору (п. 4.5.). Оскільки, позовні вимоги підлягають задоволенню, а позивач - Публічне акціонерне товариство Брокбізнесбанк звільнений від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , тому судовий збір у розмірі 73 080,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-33, 44, 49, 75 ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАТ ТРЕЙД ЛІГА" про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 868 268,62 доларів США,що еквівалентно 19 165 744,75 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАТ ТРЕЙД ЛІГА" (04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 28; ідентифікаційний код 38465585) на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (03057, м. Київ, проспект Перемоги, 41; ідентифікаційний код 19357489) 109 315,08 дол. США - еквівалент станом на 28.07.2015) 2 412 968 (два мільйони чотириста дванадцять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 60 копійок - заборгованість за процентами за період 27.11.2014-28.07.2015, неустойка за прострочення сплати кредиту - 4 138 936 (чотири мільйони сто тридцять вісім тисяч дев'ятсот тридцять шість) гривень 20 копійок за період 23.10.2014-22.04.2015, неустойка за прострочення сплати процентів - 558 196 (п'ятсот п'ятдесят вісім тисяч сто дев'яносто шість) гривень 72 копійки за період 07.11.2014-27.07.2015, 26 158,62 дол. США - 577 412 (п'ятсот сімдесят сім тисяч чотириста дванадцять) гривень 82 копійки еквівалент станом на 28.07.2015 - 3% річних за період 23.10.2014-27.07.2015 та 11 478 230 (одинадцять мільйонів чотириста сімдесят вісім тисяч двісті тридцять) гривень 41 копійку - штраф за невиконання п.п. 4.2.5 та п.п. 4.2.6 кредитного договору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАТ ТРЕЙД ЛІГА" (04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 28; ідентифікаційний код 38465585) на користь Державного бюджету України судовий збір - 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 27.10.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 03.11.2015 року.

Суддя К.В. Полякова