Рішення

від 11.01.2016 по справі 914/3650/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2016р. Справа№ 914/3650/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Гутьєвої В.В.

при секретарі Петровській Н.Я.,

розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа+» , м. Радехів Львівської області

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Традєкс» , м. Дубно Рівненської області

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «КПК-АгроІнвест» , смт. Гніздичів Жидачівського р-ну Львівської області

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Приватний нотаріус Радехівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_1, м. Радехів

про визнання іпотечного договору недійсним

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, ОСОБА_3 - представник

від відповідача 1: ОСОБА_4 - представник

від відповідача 2: не з'явився

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: не з'явився

Відповідно до ст.20 ГПК України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа+» до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Традєкс» , до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «КПК-АгроІнвест» про визнання іпотечного договору недійсним.

Ухвалою суду від 26.10.2015 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 30.11.2015 р.

23.11.2015 р. на адресу суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Традєкс» про участь в судовому засіданні, призначеному на 30.11.2015 р. на 10 год. 30 хв. у режимі відеоконференції, яку доручити забезпечити провести Господарському суду Рівненської області. Ухвалою від 23.11.2015 р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Традєкс» від 19.11.2015 р. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, судом вирішено судове засідання призначене на 30.11.2015 р. на 10:30 год. провести в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 30.11.2015 р. клопотання ТзОВ «Традєкс» про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Радехівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_1 задоволено та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Радехівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_1 (80200, м. Радехів, вул. Відродження, 12). У задоволенні клопотання ТзОВ «Традєкс» про залучення в якості співвідповідача у справі № 914/3650/15 RATHLIN LIMITED (місце реєстрації та знаходження: 2/40 Kimonos str., P.C. 30953, Limassol, Cyprus; 30953, Республіка Кіпр, м. Лімасол, вул. Кімонос, 2/40) відмовлено. Судове засідання призначено на 17.12.2015 р.

Ухвалою суду від 17.12.2015 р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів з 24 грудня 2015 року до 08 січня 2016 року, розгляд справи відкладено на 11.01.2016 р.

11.01.2016 р. представники позивача в судове засідання з'явились, позов підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві, поясненнях наданих в судовому засіданні, просили визнати іпотечний договір від 03.09.2013 р. № 2032 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа+» , Товариством з обмеженою відповідальністю «КПК-АгроІнвест» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Традєкс» недійсним, оскільки іпотекодержателем у вказаному іпотечному договорі не може бути третя особа в зобов'язанні - Товариство з обмеженою відповідальністю «Традєкс» , а лише кредитор за основним зобов'язанням форвардним контрактом № 21-08-2013 К від 21.08.2013 р.- Rathlin Limited. Представники позивача, присутні у судовому засіданні, зазначили, що іпотечний договір на момент укладення суперечив ст. 572 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 7, 24 Закону України Про іпотеку .

11.01.2016 р. представник відповідача 1 в судове засідання з'явився, щодо позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву від 24.11.2015 р., поясненнях наданих в судовому засіданні, просив відмовити у задоволенні позову, зокрема, посилаючись на те, що жодна норма закону не містить прямої заборони щодо укладення іпотечного договору особою, яка не є кредитором за основним зобов'язанням, всі вимоги, встановлені статтею 203 ЦК України були дотримані в момент укладення іпотечного договору № 2032 від 03.09.2013 р., відповідно відсутні правові підстави для визнання іпотечного договору від 03.09.2013 р. № 2032 недійсним.

11.01.2016 р. представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, вимог, викладених в ухвалі суду від 26.10.2015 р. не виконав, клопотання про відкладення розгляду справи на адресу суду не направив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового засідання, про що докази долучено до матеріалів справи (повідомлення про вручення поштового відправлення, зареєстроване канцелярією Господарського суду Львівської області за вхідн. № 260/16 від 04.01.2016 р.).

11.01.2016 р. третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Радехівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явилася, клопотання про відкладення розгляду справи на адресу суду не направила, хоча належним чином була повідомлена про час і місце судового засідання, про що докази долучено до матеріалів справи (повідомлення про вручення поштового відправлення, зареєстроване канцелярією Господарського суду Львівської області за вхідн. № 56984/15 від 31.12.2015 р.).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників позивача та представника відповідача 1, суд встановив:

21.08.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю КПК - АгроІнвест (продавецем) та Rathlin Limited (покупецем) укладено форвардний контракт № 21-08-2013 К, відповідно до якого продавець зобов'язувався поставити, а покупець прийняти і оплатити кукурудзу в зерні 3 класу, насипом, врожаю 2013 року, країна походження - Україна.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним форвардним контрактом № 21-08-2013 К від 21.08.2013 р. укладено іпотечний договір № 2032 від 03.09.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа+» (іпотекодавецем), Товариством з обмеженою відповідальністю «КПК-АгроІнвест» (продавецем) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Традєкс» (іпотекодержателем).

Відповідно до п. 1.1 іпотечного договору предметом договору є надання іпотекодавцем Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа+» в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п. 1.5 цього договору, в забезпечення виконання зобов'язань продавця Товариства з обмеженою відповідальністю «КПК-АгроІнвест» перед іпотекодержателем Товариством з обмеженою відповідальністю «Традєкс» , в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання продавцем зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення вимог за рахунок переданого в іпотеку предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Згідно з п. 1.2 іпотечного договору від 03.09.2013 р. за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань продавця, що випливають з форвардного контракту № 21-08-2013 К від 21.08.2013 р. та всіх додаткових угод до нього, згідно з якими продавець зобов'язується передати 6 000,00 грн. метричних тонн кукурудзи в зерні 3 класу врожаю 2013 року в термін до 20 квітня 2014 року.

Пунктом 1.2.1 договору іпотеки встановлено, що у разі визнання контрактів недійсними, іпотекою за цим договором забезпечується повернення продавцем грошових коштів на суму 768 000 долларів США 00 центів, які згідно з вимогами чинного законодавства останній зобов'язаний буде повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Традєкс» .

Згідно з п. 1.5 договору іпотеки в забезпечення виконання продавцем зобов'язань за контрактом іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, що є власністю іпотекодавця.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач просить суд визнати іпотечний договір № 2032 від 03.09.2013 р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа+» , Товариством з обмеженою відповідальністю «КПК-АгроІнвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Традєкс» недійсним з огляду на те, що іпотекодержателем не може бути третя особа в зобов'язанні - Товариство з обмеженою відповідальністю «Традєкс» , а лише кредитор за основним зобов'язанням - Rathlin Limited.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як зазначено у пункті 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними від 29 травня 2013 року № 11, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до абзацу другого ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627, ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

21.08.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю КПК - АгроІнвест (продавецем) та Rathlin Limited (покупецем) укладено форвардний контракт № 21-08-2013 К, відповідно до якого продавець зобов'язувався поставити, а покупець прийняти і оплатити кукурудзу в зерні 3 класу, насипом, врожаю 2013 року, країна походження - Україна.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним форвардним контрактом № 21-08-2013 К від 21.08.2013 р. укладено іпотечний договір № 2032 від 03.09.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа+» (іпотекодавецем), Товариством з обмеженою відповідальністю «КПК-АгроІнвест» (продавецем) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Традєкс» (іпотекодержателем).

Відповідно до п. 1.1 іпотечного договору предметом договору є надання іпотекодавцем Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа+» в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п. 1.5 цього договору, в забезпечення виконання зобов'язань продавця Товариства з обмеженою відповідальністю «КПК-АгроІнвест» перед іпотекодержателем Товариством з обмеженою відповідальністю «Традєкс» , в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання продавцем зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення вимог за рахунок переданого в іпотеку предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Згідно з п. 1.2 договору іпотеки від 03.09.2013 р. за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань продавця, що випливають з форвардного контракту № 21-08-2013 К від 21.08.2013 р. та всіх додаткових угод до нього, згідно з якими продавець зобов'язується передати 6 000,00 грн. метричних тонн кукурудзи в зерні 3 класу врожаю 2013 року в термін до 20 квітня 2014 року.

Пунктом 1.2.1 договору іпотеки встановлено, що у разі визнання контрактів недійсними, іпотекою за цим договором забезпечується повернення продавцем грошових коштів на суму 768 000 долларів США 00 центів, які згідно з вимогами чинного законодавства останній зобов'язаний буде повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Традєкс» .

Договір іпотеки № 2032 від 03.09.2013 р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа+» , Товариством з обмеженою відповідальністю «КПК-АгроІнвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Традєкс» на момент укладення суперечив ст. 572 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 7, 24 Закону України "Про іпотеку", оскільки, іпотекодержателем у вказаному договорі є не кредитор за основним зобов'язанням - Rathlin Limited, а третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Традєкс» .

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 2 передбачено, що заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Стаття 1 Закону України Про іпотеку визначає, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника; іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням; боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання.

Відповідно до абзацу 5 ст. 3 Закону України Про іпотеку іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Абзацом шостим ст. 3 Закону України Про іпотеку передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України Про іпотеку за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Системний аналіз норм Закону України Про іпотеку дає підстави зробити висновок, що законодавець надає право кредитору за основним зобов'язанням забезпечити основне зобов'язання іпотекою і набути права іпотекодежателя.

Відповідно до ст. 24 Закону України Про іпотеку відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Відступлення прав за іпотечним договором та основним зобов'язанням не допускається у разі видачі заставної. Після видачі заставної перехід прав іпотекодержателя за іпотечним договором та основним зобов'язанням до іншої особи здійснюється шляхом передачі заставної у встановленому цим Законом порядку.

Враховуючи наведене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Традєкс» на час укладення іпотечного договору № 2032 від 03.09.2013 р. не було кредитором за основним зобов'язанням форвардним контрактом № 21-08-2013 К від 21.08.2013 р., доказів заміни кредитора у основному зобов'язанні - Rathlin Limited на Товариство з обмеженою відповідальністю «Традєкс» суду не надано, відповідно, Товариство з обмеженою відповідальністю «Традєкс» не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладання такого правочину, зміст іпотечного договору № 2032 від 03.09.2013 р. суперечить актам цивільного законодавства. До того ж, чинним законодавством не передбачено надання прав заставодержателя іншій особі крім кредитора, не встановлено, зокрема, відповідальності такої особи (заставодержателя - не кредитора) перед кредитором в основному зобов'язанні тощо. Відтак, оспорюваний договір іпотеки підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 2 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу вимог ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши зібрані у справі докази, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, cуд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання іпотечного договору від 03.09.2013 р. № 2032 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа+» , Товариством з обмеженою відповідальністю «КПК-АгроІнвест» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Традєкс» недійсним є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення.

Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з абзацом 3 п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. У разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України та абзацу 3 п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України судові витрати у даній справі суд покладає в рівних частинах на відповідача 1 у розмірі 609,00 грн. судового збору та відповідача 2 у розмірі 609,00 грн. судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 1, 12, 33, 34, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1 . Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Визнати недійсним укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа+» (80200, Львівська область, Радехівський район, м. Радехів, пр. Відродження, буд. 12; код ЄДРПОУ № 37838516), Товариством з обмеженою відповідальністю «КПК-АгроІнвест» (81740, Львівська область, Жидачівський район, смт. Гніздичів, вул. Січових Стрільців, буд. 11; код ЄДРПОУ № 37291385) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Традєкс» (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Д., Галицького, буд. 9; код ЄДРПОУ № 37083061) іпотечний договір № 2032 від 03.09.2013 р., посвідчений 03.09.2013 року ОСОБА_1, приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу за реєстраційним номером 2032.

3. Стягнути з відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Традєкс» (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Д., Галицького, буд. 9; код ЄДРПОУ № 37083061) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа+» (80200, Львівська область, Радехівський район, м. Радехів, пр. Відродження, буд. 12; код ЄДРПОУ № 37838516) 609,00 грн. судового збору.

4. Стягнути з відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «КПК-АгроІнвест» (81740, Львівська область, Жидачівський район, смт. Гніздичів, вул. Січових Стрільців, буд. 11; код ЄДРПОУ № 37291385) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа+» (80200, Львівська область, Радехівський район, м. Радехів, пр. Відродження, буд. 12; код ЄДРПОУ № 37838516) 609,00 грн. судового збору.

Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

У судовому засіданні 11.01.2016 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складений та підписаний 15.01.2016 р.

Суддя Гутьєва В.В.