Постанова

від 14.01.2016 по справі 904/6343/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2016 року Справа № 904/6343/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання: Крицькій Я.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність № б/н від 02.01.2016 року,

від відповідача-1: не з'явився,

від відповідача-2: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Река-Море" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2015 року у справі № 904/6343/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧІП", м. Київ

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Река-Море", м. Дніпропетровськ

про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Омега" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповіадча-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧІП" та відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Река-Море" про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору про відступлення права вимоги від 01.08.2014 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2015 року у справі № 904/6343/15 (суддя Новікова Р.Г.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧІП" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Река-Море" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 01.08.2014 року задоволено; визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 01.08.2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧІП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Река-Море"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧІП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" суму витрат зі сплати судового збору в розмірі 1 218, 00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що пунктом 9.5 договору поставки № 865 від 31.07.2010 року його сторони визначили особу, якій можливо відступити право вимоги за договором поставки № 865 від 31.07.2010 року, а пунктом 9.12 - умови такого відступлення: отримання попередньої письмової згоди покупця (ТОВ "Омега"), доказів отримання якої відповідачами не надано, у зв'язку з чим дійшов висновку, що відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 статті 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги від 01.08.2014 року, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2, оскільки він суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Река-Море" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач-2 просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідач-2 не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем-1 не було отримано згоди позивача на передачу відповідачу-2 права вимоги за договором поставки № 865 від 31.07.2010 року. Відповідач-2 зазначає, що дійсно пунктом 9.12. договору поставки передбачено, що відповідач-1 не має права здійснювати будь-які відступлення права вимоги, що виникли з даного договору, третім особам або проводити в односторонньому порядку залік зустрічних однорідних вимог по даному договору без отримання попередньої письмової згоди позивача. Проте, як вважає відповідач-2, підписавши договір поставки з протоколом розбіжностей до нього, позивач тим самим надав свою письмову попередню згоду на передачу права вимоги за цим договором відповідачу-2, оскільки пункт 9.5. договору поставки в редакції протоколу розбіжностей містить спеціальне положення по відношенню до пункту 9.12. договору поставки, а саме надає право постачальнику (відповідачу-1) відступити право вимоги за договором відповідачу-2, яким і скористався відповідач-1, а тому, на думку відповідача-2, договір про відступлення права вимоги від 01.08.2014 року є дійсним.

У судові засідання, призначені для розгляду апеляційної скарги, представник відповідача-2 не з'явився. Відповідач-2 належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань апеляційним господарським судом.

04.12.2015 року до апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшла заява (факсом) про розгляд справи без участі його представника.

Також, заява про розгляд справи без участі представника відовідача-2 надійшла до апеляційного господарського суду 13.01.2016 року.

Відповідно до наданого позивачем відзиву на апеляційну скаргу та пояснень у судовому засіданні його представника позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначає, що між ним та відповідачем-1 було укладено договір поставки № 865 від 31.07.2010 року. Умовами пункту 9.5. договору поставки в редакції протоколу розбіжностей до нього передбачено, що права та вимоги за цим договором не можуть передаватися третім особам, крім Товариства з обмеженою відповідальністю "Река-Море". Разом з тим, відповідно до пункту 9.12. договору поставки, який не змінювався протоколом розбіжностей до договору, постачальник (відповідач-1) не має права здійснювати будь-які уступки права вимоги третім особам без отримання попередньої письмової згоди покупця (позивача). За наведених умов договору поставки позивач вважає, що права вимоги за договором поставки можуть передаватись відповідачу-2, але з попередньої письмової згоди позивача. Оскільки позивач письмової згоди на укладення договору про відступлення права вимоги не надавав, на адресу відповідача-1 відповідного письмового погодження не направляв, тоді як відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачена договором, є підставою для визнання договору про відступлення права вимоги недійсним, позивач вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим.

Відповідач-1 у судові засідання, призначені для розгляду апеляційної скарги, явку свого повноважного представника не забезпечив. Відповідач-1 належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань апеляційним господарським судом.

02.11.2015 року до апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника. Також, відповідач-1 навів прохання відмовити повністю в задоволенні позовних вимог позивача з підстав, викладених у відзиві від 18.08.2015 року, що був наданий по даній справі до Господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідно до наданого відповідачем-1 до Господарського суду Дніпропетровської області відзиву на позовну заяву по даній справі від 18.08.2015 року, вих. № 18/08-2, відповідач-1 зазначав, що вимоги позивача вважає безпідставними, посилався на право сторін врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, обов'язковість договору, який є підставою виникнення зобов'язань, для виконання його сторонами, свободу договору. За доводами відповідача-1, пунктом 9.5. договору поставки в редакції протоколу розбіжностей до нього сторони погодили право передавати право вимоги за договором конкретній третій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю "Река-Море", а тому для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги відсутні жодні підстави. Положення пункту 9.5. договору поставки відповідач-1 вважає попередньою письмовою згодою позивача на передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Река-Море" права вимоги за договором поставки № 865 від 31.07.2010 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2015 року автоматизованою системою документообігу для розгляду справи № 904/6343/15 визначено суддю-доповідача ОСОБА_2

Ухвалою апеляційного господарського суду від 09.12.2015 року апеляційна скарга у даній справі прийнята до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді - Коваль Л.А. (доповідач), суддів - Пархоменко Н.В., Чередко А.Є., розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання на 17.12.2015 року.

Апеляційний господарський суд відкладав розгляд апеляційної скарги з 17.12.2015 року на 14.01.2016 року.

У судовому засіданні 14.01.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 31.07.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧІП" (постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Омега" (покупець) уклали договір поставки № 865, за умовами якого постачальник зобов'язується в обумовлений договором строк поставити та передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити товар відповідно до умов цього договору (а.с. 10-14, т. 1).

Договір поставки укладено з протоколом розбіжностей № 1 до нього від 31.07.2010 року, які сторонами договору погоджені (а.с. 15 - 19, т. 1).

Первісна редакція пункту 9.5. договору поставки (до викладення його узгодженої редакції в протоколі розбіжностей № 1 від 31.07.2010 року) встановлювала заборону на передачу права вимоги, що ґрунтується на даному договорі поставки, третім особам.

Відповідно до п. 9.5. договору поставки в редакції протоколу розбіжностей № 1 від 31.07.2010 року права вимоги, що ґрунтуються на даному договорі, не можуть бути передані третім особам, окрім ТОВ "Река-Море".

Також, договір поставки містить пункт 9.12., який протоколом розбіжностей до договору не змінювався та яким передбачено, що постачальник не має права здійснювати будь-які відступлення прав вимоги, що виникли з цього договору, третім особам або проводити в односторонньому порядку зарахування зустрічних однорідних вимог за договором без отримання попередньої письмової згоди покупця.

01.08.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧІП" (первісний кредитор, постачальник за договором поставки) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Река-Море" (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги (а.с. 9, т. 1).

Згідно з пунктом 1. цього договору первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе всі права та вимоги, що належать первісному кредиторові, і стає кредитором за договором поставки № 865 від 31.07.2010 року (основний договір), укладеним між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега" (боржник, покупець за договором поставки) на суму 222 614, 84 грн.

У пункті 2. договору про відступлення права вимоги наведений перелік видаткових накладних, які підтверджують право вимоги первісного кредитора.

Відповідно до пункту 3. вказаного договору з моменту укладення цього договору новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором.

Договір про відступлення права вимоги вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 9. договору).

Позивач не погодився з правомірністю укладення договору про відступлення права вимоги з тих підстав, що означений договір укладено без додержання умов договору поставки про необхідність отримання попередньої письмової згоди позивача на відступлення постачальником права вимоги, що ґрунтується на договорі поставки, вважає, що укладення договору про відступлення права вимоги з порушенням умов договору поставки суперечить інтересам позивача, що і зумовило його звернення з позовом до суду з вимогою визнати договір про відступлення права вимоги недійсним.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком, якого дійшов місцевий господарський суд, дослідивши зміст пунктів 9.5. та 9.12. договору поставки, що в пункті 9.5. цього договору сторони визначили особу, якій можливо відступити право вимоги за договором, а в пункті 9.12. - умови такого відступлення, а саме: отримання попередньої письмової згоди покупця (позивача у справі).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Отже, за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 статті 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам ч. 1 статті 516 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України (Судова палата у господарських справах) від 15.04.2015 року у справі № 910/6098/14.

Як встановлено вище, сторони додатково врегулювали порядок заміни кредитора за договором поставки. Так, право вимоги, яке ґрунтується на цьому договорі, не може бути передане третім особам, окрім Товариства з обмеженою відповідальністю "Река-Море", за умови отримання попередньої письмової згоди покупця.

Доказів отримання попередньої письмової згоди покупця за договором поставки (Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега") на відступлення права вимоги постачальником за договором поставки (Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧІП") Товариству з обмеженою відповідальністю "Река-Море" матеріали справи не містять.

Укладення відповідачами договору про відступлення права вимоги без отримання попередньої письмової згоди покупця за договором поставки на відступлення права вимоги, що ґрунтується на договорі поставки, порушує права позивача, оскільки отримання такої згоди передбачено умовами договору поставки, які у спірних відносинах відповідачами не дотримані.

З огляду на наведене вище, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 01.08.2014 року, укладеного між відповідачами.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи відповідача-2 про те, що підписавши договір поставки з протоколом розбіжностей до нього, позивач тим самим надав свою письмову попередню згоду на передачу права вимоги за цим договором відповідачу-2, оскільки пункт 9.5. договору поставки в редакції протоколу розбіжностей до договору надає право постачальнику (відповідачу-1) відступити право вимоги за договором відповідачу-2.

Вказані доводи відповідача-2 спростовуються положеннями п. 9.12. договору поставки, якими передбачено умови та порядок здійснення відступлення права вимоги, тоді як п. 9.5. договору поставки надає можливість здійснення такої уступки Товариству з обмеженою відповідальністю "Река-Море" з дотриманням решти положень договору поставки, зокрема, п. 9.12. договору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду також враховує, що пункт 9.5. договору поставки в редакції протоколу розбіжностей до нього містить заборону відступлення права вимоги, що ґрунтується на договорі поставки, третім особам, окрім Товариства з обмеженою відповідальністю "Река-Море". Відступлення права вимоги за договором поставки будь-яким третім особам, навіть за наявності попередньої письмової згоди позивача на таке відступлення, суперечитиме п. 9.5. договору поставки. Відтак, наведені у пункті 9.12. умови договору поставки щодо необхідності отримання попередньої письмової згоди позивача на відступлення права вимоги за договором поставки є умовами, що поширюються на відступлення права вимоги за договором поставки відповідачу-2.

Відповідно до цивільного законодавства, на виключення із загального правила щодо необов'язковості згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні, сторони договору можуть домовитись про можливість відступлення кредитором права вимоги виключно за згодою боржника.

Разом з тим, форма такої згоди, за відсутності законодавчо встановлених вимог, може бути довільною, врегульованою сторонами на власний розсуд і виражатися як у письмовій заяві, так і шляхом вчинення відповідних конклюдентних дій, зокрема, виконанням зобов'язання новому кредитору. Сторони також можуть погодити умовами основного договору заборону відступлення права вимоги, за наявності якої така угода буде абсолютно недійсною.

Проте, як встановлено вище, матеріали справи не містять доказів дотримання умов договору поставки щодо відступлення права вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Река-Море".

Враховуючи наведене вище, апеляційний господарський суд відхиляє і доводи відповідача-1, наведені у відзиві від 18.08.2015 року, що був наданий по даній справі до Господарського суду Дніпропетровської області, які відповідач-1 просить врахувати при перегляді оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку.

Відтак, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Река - Море" задоволенню не підлягає, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача-2.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Река-Море" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2015 року у справі № 904/6343/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2015 року у справі № 904/6343/15 залишити без змін.

Повна постанова складена 16.01.2016 року

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя А.Є. Чередко